Рішення № 76333979, 05.09.2018, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Єдиний унікальний номер 235/4739/18

Провадження №2/235/1845/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2018 року Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

у складі: головуючого судді Бородавки К.П.

за участю секретаря судового засідання Григор’євої С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Покровська в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить стягнути з відповідача - Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» (далі – відповідач) на свою користь 90 000 грн. у відшкодування моральної шкоди, заподіяної йому в результаті професійного захворювання.

В обґрунтування позову зазначено, що він перебував в трудових відносинах з відповідачем з 09.09.2004 по 06.09.2014 та з 02.12.2014 по 05.07.2017, працював гірничим робітником очисного забою 4, в подальшому 5, розряду підземним з повним робочим днем у шахті; наказом від 05.07.2017 звільнений на підставі ст.38 КЗпП України за власним бажанням, у зв’язку з переходом на пенсію за віком.

10.05.2018 відносно позивача складений акт розслідування хронічного професійного захворювання, затверджений 14.05.2018 начальником Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області ОСОБА_2, позивачу встановлено професійні захворювання: хронічна радикулопатія L5S1 ліворуч в стадії затухаючого загострення з помірними статико-динамічними порушеннями та больовим компонентом. Хронічний бронхіт II ст., фаза затухаючого загострення, прикореневий та базальний пневмосклероз, JIHІ-ІІ ст.

05.06.2018 позивач вперше оглянутий на МСЕК за професійними захворюваннями; встановлено первинно за сукупністю 65% втрати професійної працездатності, з 01.06.2018 року безстроково: 40% хронічний попереково/крестцовий радикуліт; 25% хронічний бронхіт; рекомендовані «Д» невролога, пульмонолога; визначена потреба у медичній та соціальній допомозі: медикаментозне лікування за професійними захворюваннями, санаторно-курортне лікування за хронічним попереково-крестцовим радікулітом.

Позивач також зазначає, що в період роботи у відповідача він неодноразово хворів, проходячи амбулаторне лікування, зокрема: хронічний бронхіт, хронічна двостороння сенсоневральна туговухість, хронічний обструктивний бронхіт тощо.

Зі скаргами на біль у поперековому відділі хребта, який посилюється при фізичному навантаженні з іррадіацією в ліву ногу, оніміння в ній, судоми в литкових м’язах; зниження слуху, шум у вухах; задуху при помірному фізичному навантаженні; кашель, переважно сухий, з тяжко відділяємим харкотинням; періодичне підвищення АТ, головний біль; загальну слабкість позивач був направлений до ДУ «Інститут медицини праці академії медичних наук України», де перебував на стаціонарному лікуванні з 23.01.2018 по 31.01.2018, з діагнозом: хронічна радикулопатія ліворуч в стадії затухаючого загострення з помірними статико-динамічними порушеннями та больовим компонентом - захворювання професійне, встановлене вперше. Хронічний бронхіт II ст., фаза затухаючого загострення, прикореневий та базальний пневмосклероз, ЛН І-ІІ ст., захворювання професійне, встановлене вперше.

Крім того, позивач зауважує, що він 13 років перебував у трудових відносинах з відповідачем ДП «ВК «Краснолиманська», весь цей час важко працював в умовах впливу шкідливих факторів.

Звільнення було вимушеним, що позначилось на його матеріальному становищі, позивач позбавлений можливості повноцінно виконувати свої сімейні обов'язки, усі турботи лягли на дружину, яка має здійснювати догляд за ним, що додає позивачу багато неприємних відчуттів. Позивач знаходиться в пригніченому стані через те, що можливості повного відновлення здоров'я майже немає, про що свідчить встановлення на МСЕК втрати працездатності безстроково. Результатом низки професійних захворювань стало загальне погіршення стану здоров’я, а саме: постійний сухий кашель, слабкість, швидка втомлюваність, обмеження рухів у поперековій області. Через ряд хвороб він має слабке здоров’я, яке погіршується при будь-яких незначних навантаженнях, які він змушений щільно контролювати, бо різкі рухи та трохи підвищена фізична активність одразу впливають на його самопочуття.

Враховуючи викладене, позивач оцінює спричинену йому моральну шкоду в 90 000 грн.

Позивач в судове засідання не прибув, надав заяву про розгляд справи за його відсутністю.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, відзив на позов надійшов до суду 31.08.2018. Мотиви незгоди зводяться до такого. На думку відповідача, однією з підстав настання відповідальності за причинену моральну шкоду є наявність протиправних дій з боку відповідача та його вини. Позивач не надав доказів, у чому саме полягає протиправність поведінки відповідача, яка призвела до виникнення профзахворювання у позивача. За час роботи на підприємстві відповідача не зафіксовано випадків звернення позивача в службу охорони праці та медично-оздоровчу службу з питань порушень технологічних регламентів виробничого процесу; порушень техніки безпеки, гігієни праці, незабезпечення засобами індивідуального захисту, відсутність або несправність підйомних і тягових пристроїв, що могло б сприяти виникненню професійного захворювання. Претензій від позивача до умов праці на ДП «ВК «Краснолиманська» за період праці не було. Згідно з п.15, 16 Акту П-4 від 10.05.2018 професійне захворювання виникло у зв’язку з тривалим періодом роботи в шкідливих умовах з перевищенням гранично-допустимих показників на підприємствах вугільної промисловості України, а саме: шахта «Родинська», шахта «Стаханова», шахта «Красноармійська-Західна-1», ДП «ВК «Краснолиманська», що підтверджує запис у трудовій книжці. Крім того, позивач з 05.07.2017 звільнений з підприємства за власним бажанням, а не за станом здоров’я.

Позивачем не надано підтвердження виписки фахівців профпатологічного відділення та призначеного рекомендованого лікування, що визиває сумнів, що позивач дотримується рекомендацій лікарів, немає також і висновку МСЕК або інших медичних органів про спричинення позивачу моральної шкоди, її глибини та негативних наслідків, які мали б бути підставою для відшкодування моральної шкоди.

Представник відповідача надав заяву, в якій просить винести рішення згідно чинного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

На підставі досліджених в судовому засіданні доказів судом встановлені такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

Копією трудової книжки серії БТ-ІІ №6960608 на ім'я позивача підтверджується, що останній перебував з відповідачем у трудових відносинах з 09.09.2004 по 06.09.2014 та з 02.12.2014 по 05.07.2017, займаючи посаду гірничого робітника очисного забою 4 розряду підземного з повним робочим днем у шахті, з 06.10.2004 по 06.09.2014 та з 02.12.2014 по день звільнення – гірничого робітника очисного забою підземного 5 розряду.

Відповідно до Медичного висновку Центральної лікарсько-експертної комісії Клініки професійних захворювань ДУ «ІМП імені ОСОБА_3 НАМН» про наявність (відсутність) професійного характеру захворювання від 23.01.2018 №2/50, складеного відносно позивача, у останнього встановлені такі професійні захворювання (місце останньої роботи: ДП «Вугільна компанія» «Краснолиманська», підземний електрослюсар, ГРОВ):

- хронічна радикулопатія L5, S1 ліворуч в стадії затухаючого загострення з помірними статико-динамічними порушеннями та больовим компонентом;

- хронічний бронхіт II ст., фаза затухаючого загострення, прикореневий та базальний пневмосклероз ЛН -1- II ст. (першого-другого ст.). Вказані захворювання встановлені вперше.

У вказаному висновку зазначено, що підґрунтям для визначення професійної категорії захворювань явились: дані клінічного обстеження, динаміка захворювань, їх розвиток під час роботи в шкідливих умовах праці; інформація про умови праці представлена в інформаційній довідці ОСОБА_1 № 326 від 04.12.17, згідно якої хворий підлягав комплексній дії несприятливих виробничих факторів (фізичне навантаження, робоча поза, несприятливий мікроклімат), параметри яких перевищували допустимі величини пилу, концентрації якого перевищували ГДК; стаж в шкідливих умовах праці - 23 роки.

За змістом Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, складеного 10.05.2018, затвердженого начальником Головного управління державної служби України з питань праці у Донецькій області 14.05.2018, комісія, до складу якої входять, в тому числі, працівники ДП «ВК «Краснолиманська», провела розслідування причин виникнення у позивача вказаних професійних захворювань.

За пунктами 16-19 вказаного Акту такі захворювання у позивача виникли у зв’язку з тривалим періодом роботи в шкідливих умовах на підприємствах вугільної промисловості України, а саме: шахта «Родинська», шахта «Красноармійська-Західна №1», шахта «Стаханова», ДП «ВК «Краснолиманська»; вплив шкідливого фактору - фізичне навантаження, робоча поза, несприятливий мікроклімат, пил.

Визначена причина професійного захворювання: пил переважно фіброгенної дії, вугільно-породний при вмісті вільного діоксиду кремнію до 5% - фактична величина 95,4 мг/м3, при нормативному значенні 10 мг/м3. Тривалість дії упродовж зміни - 100%. V руху повітря - 3,3 м/сек при нормативних значеннях &?ь;2 м/с. Рівень еквівалентного шуму на робочому місці складає 89 дБа, при нормативному значенні 80 дБа. Важкість праці: при фізичному динамічному навантаженні (з переважною участю м'язів рук та плечового поясу) - фактична величина 76,5 Вт, при нормативному значенні 45 Вт; при фізичному динамічному навантаженні (за участю м'язів нижніх кінцівок та тулуба) - фактична величина 182,1 Вт, при нормативному значенні 90 Вт; нахили корпусу (кількість за зміну) - фактична величина - 95, при нормативному значенні 100; тривалість зосередженого спостереження - фактичне значення 80% зміни при нормативному значенні 75%.

З метою запобігання професійним захворюванням (отруєнням) пропонується ОСОБА_4 в.о. начальника МОС ДП «ВК «Краснолиманська» при працевлаштуванні робітників, які мають тривалий період роботи в підземних умовах, проводити поглиблений медогляд, з метою попередження виникнення професійних захворювань.

В акті також зазначено, що у зв’язку з тим, що ОСОБА_1 на момент розслідування не працює з 05.07.2017 в шкідливих умовах, виявити осіб, які порушили законодавство України з охорони праці, що привело до даного професійного захворювання, немає можливості.

Зверненню позивача до Клініки професійних захворювань ДУ «ІМП імені ОСОБА_3 НАМН» передували факти його неодноразового амбулаторного та стаціонарного лікування з діагнозами: хронічна попереково-крестцова радикулопатія з вираженим больовим, м’язово-тонічним лівостороннім корешковим синдромом в стадії загострення; - хронічний бронхіт, про свідчать копії виписок амбулаторної картки.

06.06.2018 позивач був вперше оглянутий на МСЕК за професійними захворюваннями та йому встановлено первинно за сукупністю 65% втрати професійної працездатності з 01.06.2018 безстроково: 40% хронічний попереково-крестцовий радикуліт; 25% хронічний бронхіт, третя група інвалідності безстроково (довідки Серії АВ №0869634, ОСОБА_1 12ААА №066829). Рекомендовані заходи для відновлення працездатності: «Д» невролог, пульмонолог; визначена потреба у медичній та соціальній допомозі: медикаментозне лікування за професійними захворюваннями, санаторно-курортне лікування за хронічним попереково-крестцовим радикулітом.

На підставі наведених доказів суд доходить висновку, що аргументи, наведені позивачем щодо спричинення йому відповідачем моральної шкоди, є слушними та заслуговують на увагу з огляду на такі норми права.

Відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Приписами ст.173 КЗпП України за потерпілим закріплено право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.

Обов’язки роботодавця з управління охороною праці визначені ст.13 Закону України «Про охорону праці», за змістом якої роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Положеннями ч.1 ст.237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Факт установлення позивачу професійного захворювання, яке складається з комплексу захворювань, внаслідок якого його професійна працездатність втрачена на 65% безстроково, та яке виникло у зв’язку з тривалою роботою, в тому числі на підприємстві відповідача, що підтверджується Актом розслідування причини виникнення хронічного професійного захворювання та не спростовано відповідачем,

систематичне проходження позивачем лікування з приводу відповідних захворювань, що підтверджується, в тому числі, довідкою від 13.11.2017 «Інформація умов праці колишнього працівника дільниці №5 ДП «ВК «Краснолиманська» ОСОБА_1 1974 р.н.», наданої відповідачем, з якої вбачається, що в період останнього року роботи у відповідача позивач часто перебував на лікарняному із захворюваннями, що відповідають захворюванням позивача, в подальшому визначеним як професійні захворювання,

встановлення позивачу 3 групи інвалідності безстроково та визначення потреби у медичній та соціальній допомозі,

свідчать про перенесення позивачем моральних страждань, втрати нормального життєвого укладу, притаманного віку позивача, необхідність прикладати додаткових зусиль для організації свого життя, а отже, вказує на спричинення відповідачем позивачу моральної шкоди.

Доводи відповідача про те, що вина підприємства відсутня, не заслуговують на увагу, оскільки за змістом Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання відповідні професійні захворювання виникли у зв’язку з тривалим періодом роботи, в тому числі, на підприємстві відповідача, яке було останнім його місцем роботи.

Щодо відсутності відповідного висновку МСЕК або інших медичних органів про спричинення позивачу моральної шкоди, її глибини та негативних наслідків, які мали б бути підставою для відшкодування моральної шкоди, що, на думку відповідача, є підставою для відмови в задоволенні позову, суд зазначає таке.

Рішенням Конституційного Суду України від 27.01.2004 №1-рп/2004 визначено, що за наявності у потерпілого стійкої втрати професійної працездатності висновок МСЕК про факт спричинення моральної шкоди не потребується.

Оскільки позивачу висновком МСЕК встановлена стійка втрата професійної працездатності (до якої відноситься будь-яка її втрата (встановлення групи інвалідності, встановлення групи інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності, а також встановлення лише ступеня втрати професійної працездатності), визначена медико-соціальними експертними комісіями на обумовлений термін або безстроково), необхідність встановлення факту заподіяння позивачу моральної шкоди висновком МСЕК відсутня.

Відсутність у позивача медичних заперечень під час проходження профілактичних медичних оглядів по захворюванню, як і відсутність виписки фахівців профпатологічного відділення та призначеного рекомендованого лікування, на що також звертає увагу відповідач, як на підставу своїх заперечень, не свідчать про відсутність у позивача професійних захворювань та не знімає з відповідача відповідальності за відшкодування моральної шкоди, спричиненої фактом наявності у позивача професійного захворювання, обумовленого певним періодом роботи в шкідливих умовах на підприємстві відповідача.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує роз'яснення п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №3, відповідно до якого, розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров’я потерпілого, тяжкість отриманого захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили.

Відповідно до наслідків що наступили, які підтверджуються наведеними вище медичними документами, а саме, встановлення позивачу 65% втрати професійної працездатності та 3 групи інвалідності, глибину фізичних та моральних страждань позивача, на яку впливає необхідність подальшого лікування та спостереження задля відновлення працездатності, відчуття незручності у повсякденному житті, необхідність докладання додаткових зусиль,

виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, та одночасно зважаючи на те, що відповідні професійні захворювання обумовлені тривалим періодом роботи позивача не лише у відповідача, а й на інших підприємствах, суд оцінює спричинену позивачу моральну шкоду в 30 000 гривень, оскільки розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потреб позивача і не повинен приводити до його збагачення.

Відтак позов підлягає частковому задоволенню.

При цьому суд зазначає, що згідно з пп.164.2.14 п.164.2 ст.164 ПКУ до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платник податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю.

Отже, стягнута за рішенням суду моральна шкода в зв'язку із ушкодженням здоров'я не є об'єктом оподаткування доходу платника податку.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 232,58 грн., тобто пропорційно розміру задоволених вимог (33% від 704,80 грн.).

Керуючись ст.ст.141, 264, 265 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання – Донецька область, Покровський район, с.Гришине, вул.Комарова, 66) до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» (ЄДРПОУ 31599557, місцезнаходження – Донецька область, м.Родинське, вул.Перемоги, 9) про стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь ОСОБА_1 30 000 гривень (тридцять тисяч гривень) в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної в результаті професійних захворювань.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь держави судові витрати у виді судового збору в розмірі 232,58 гривень (двісті тридцять дві гривні 58 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області або безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного рішення – 10.09.2018.

Суддя К.П.Бородавка