Постанова № 76333964, 04.09.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 304/1096/14-ц

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2018 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі:

Головуючого судді: Бисага Т.Ю.

суддів: Собослой Г.Г.Кожух О.А.,

секретарі: Терпай С.М.,

за участі - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Перечинського районного суду від 20 березня 2018 року (Головуючий - Ганько І.І.) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - відділ реєстраційної служби Перечинського районного управління юстиції в Закарпатській області про усунення перешкод в користуванні власністю,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, який мотивує тим, що їй на праві приватної власності належить АДРЕСА_1. У будинку, як окрема сім'я проживають її донька ОСОБА_4 з дітьми, а також колишній чоловік останньої - ОСОБА_3 Рішенням Перечинського районного суду від 20 червня 2013 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 розірвано, однак за час їх шлюбу донька без її згоди зареєструвала в будинку свого чоловіка. На даний час відповідач ОСОБА_3 продовжує проживати в будинку, веде себе негідно та агресивно, безпричинно затіває скандали, під час яких образливими словами принижує честь і гідність її та її доньки, неодноразово погрожує вбивством та підпалом, виганяє їх з будинку, замикає його на ключ. Оскільки ОСОБА_3 членом її сім'ї ніколи не являвся, у них з донькою була окрема сім'я, яка на даний час вже не існує, але відповідач, продовжуючи проживати у будинку, свідомо порушує правила співжиття та створює умови неможливі для їх проживання, тому просить усунути їй перешкоди у користуванні власним будинком шляхом виселення та зняття з реєстрації ОСОБА_3 з АДРЕСА_1. До початку розгляду справи по суті позивач уточнила позовні вимоги, а саме просила усунути їй перешкоди у користуванні власним будинком шляхом виселення ОСОБА_3 з АДРЕСА_1 та зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області зняти ОСОБА_3 з реєстрації за вказаною адресою.

Рішенням Перечинського районного суду від 20 березня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, сторін, представника, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія приходить до наступного висновку.

Як встановлено, - згідно ухвали Перечинського районного народного суду від 23 жовтня 1986 року та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень № 4172415 від 30 травня 2013 року ОСОБА_1 на праві приватної власності належить житловий АДРЕСА_1 (а. с. 18, 134-135).

Також встановлено, що у вищезазначеному будинку серед інших з 01 грудня 1987 року зареєстрований відповідач ОСОБА_3, що підтверджується випискою з будинкової книги житлового АДРЕСА_1, та повідомленням Перечинського районного сектору ГУ ДМС України в Закарпатській області № 936 від 16 липня 2014 року (а. с. 11, 21).

Позивач посилається на те, що донька ОСОБА_4 зареєструвала свого чоловіка ОСОБА_3 у АДРЕСА_1 без її згоди.

Так, рішенням Перечинського районного суду від 20 червня 2013 року встановлено, що 30 травня 1987 року у Перечинському райвідділі ЗАГСу Закарпатської області було зареєстровано шлюб між ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, актовий запис № 21. Цим же рішенням суду вказаний шлюб було розірвано (а. с. 8).

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з копії сторінок паспорта відповідача ОСОБА_3, що він розпочав проживати і зареєстрований в АДРЕСА_1 1 грудня 1987 р. із згоди бувшого власника ОСОБА_7, який згідно Ухвали Перечинського районного народного суду від 23 жовтня 1986 р. яка вступила в законну силу 4 липня 1986 р. - втратив право власності на цей будинок і був знятий з реєстрації.

В подальшому, із 23 жовтня 1988 року ставши одноосібним власником АДРЕСА_1 ОСОБА_1 згоди (усної чи письмової) на реєстрацію та проживання відповідача ОСОБА_3 не надавала.

Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 посилається також на систематичне порушення відповідачем ОСОБА_3 правила співжиття (ст. 116 ЖК УРСР), підтвердженням чого, на її думку, є постанови суддів Перечинського районного суду від 06 червня 2013 року та 29 жовтня 2014 року.

Відповідно до ст. 157 ЖК УРСР членів сім'ї власника жилого будинку (квартири) може бути виселено у випадках, передбачених частиною першою статті 116 цього Кодексу. Виселення провадиться у судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.

Згідно ст. 116 цього Кодексу якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання із ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.

Так, згідно постанови судді Перечинського районного суду Закарпатської області від 06 червня 2013 року ОСОБА_3 27 квітня 2013 року близько 17:40 год. по місцю свого проживання в АДРЕСА_1 вчинив сварку зі своєю дружиною ОСОБА_4, під час якої ображав її нецензурними словами, чим заподіяв шкоду її психічному здоров'ю.

Що стосується постанови судді Перечинського районного суду Закарпатської області від 29 жовтня 2014 року, то такою встановлено, що 26 серпня 2014 року близько 17 год. 00 хв. ОСОБА_3, знаходячись за місцем свого проживання, а саме по АДРЕСА_1 вчинив сварку із своєю дружиною ОСОБА_4 та своєю тещею ОСОБА_1, під час якої ображав таких нецензурними словами та виганяв їх з будинку, чим заподіяв шкоду психічному здоров'ю останніх. За даним фактом ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП і накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 51 (п'ятдесяти однієї) грн. 00 коп. (а. с. 96).

Вказані обставини свідчать про те, що своїми систематичними діями відповідач робить неможливим проживання з ним у вказаній квартирі, а тому підлягає виселенню.

Що стосується вимоги про зобов'язання ГУ ДМС України зняти відповідача з реєстраційного обліку, то така вимога є зайвою, оскільки згідно ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» - зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення про виселення.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення у справі, неповно встановив обставини справи та прийшов до хибних висновків.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що місцевий суд неповно з'ясував обставини, які мають значення для справи.

Керуючись ст.ст. 374,376 ЦПК України, судова колегія,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Перечинського районного суду від 20 березня 2018 року скасувати, ухвалити по справі нове рішення.

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуваннібудинком АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_3 з вказаного приміщення.

В решті позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 10.09.2018 року.

Головуючий

Судді