Постанова № 76333375, 05.09.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 вересня 2018 року м. Кривий Ріг

Справа № 210/865/16-ц

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Барильської А.П.,

суддів - Бондар Я.М., Зубакової В.П.

секретар судового засідання - Кислиця І.В.,

сторони:

позивач - голова правління Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Домнобудівників» ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 08 листопада 2016 року, яке ухвалене суддею Вікторович Н.Ю. у м. Кривому Розі та повне судове рішення складено 08 листопада 2016 року, -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2016 року голова правління Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Домнобудівників» (далі - ОСББ «Домнобудівників») ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про захист гідності, честі та ділової репутації, стягнення моральної шкоди, який в подальшому уточнила.

В обґрунтування позову зазначила, що приблизно в середині листопада- на початку грудня 2015 року, відповідач ОСОБА_2 у своїх усних висловлюваннях, неодноразово говорила про те, що вона, - ОСОБА_1, котра займає посаду голови правління ОСББ «Домнобудівників», за рахунок грошових коштів співвласників квартир ОСББ «Домнобудівників», набуває собі у власність в селі Мар'янівка Криворізького району Дніпропетровської області, майно у вигляді нерухомості, а саме: житлового будинку, продовольчого магазину, кафе, та заклала фундамент на березі річки в селі Чкаловка Криворізького району Дніпропетровської області, а також за рахунок співвласників встановлює вуличне освітлення у селі Мар'янівка Криворізького району Дніпропетровської області.

Посилаючись на те, що викладена вище відповідачем ОСОБА_2 інформація є недостовірною та спростовується актом ревізійної перевірки від 27 грудня 2015 року, довідкою із Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, що підтверджує факт виділення грошових коштів із бюджетних грошових коштів на купівлю вуличних ліхтарів, завдає їй моральної шкоди, уточнивши позовні вимоги, просила суд визнати недостовірною інформацію відносно неї, поширену відповідачем у словесній формі в середині листопада - на початку грудня 2015 року про те, що вона як голова правління ОСББ «Домнобудівників» за рахунок грошових коштів співвласників ОСББ «Домнобудівників» набуває собі у власність в селі Мар'янівка Криворізького району, Дніпропетровської області, майно у вигляді нерухомості, а саме, житлового будинку, продовольчого магазину, кафе, та заклала фундамент на березі річки в селі Чкаловка Криворізького району, Дніпропетровської області, а також за рахунок співвласників встановлює вуличне освітлення у селі Мар'янівка Криворізького району, Дніпропетровської області; зобов'язати відповідача не пізніше наступного дня від дати набрання рішенням у даній справі законної сили, спростувати вказану інформацію шляхом виступу на загальних зборах ОСББ «Домнобудівників»; стягнути з відповідача на свою користь в рахунок відшкодування моральної шкоди внаслідок поширення недостовірної інформації 12000,00 грн., а також сплачений судовий збір.

Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 08 листопада 2016 року позов голови правління ОСББ «Домнобудівників» ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист гідності, честі та ділової репутації, стягнення моральної шкоди задоволено частково.

Визнано недостовірною інформацію відносно ОСОБА_1, поширену ОСОБА_2 у словесній формі в середині листопада 2015 року, на початку грудня 2015 року про те, що ОСОБА_1, котра займає посаду голови правління ОСББ «Домнобудівників» за рахунок грошових коштів співвласників квартир ОСББ «Домнобудівників», набуває собі у власність в селі Мар'янівка Криворізького району, Дніпропетровської області, майно у вигляді нерухомості, а саме, житлового будинку, продовольчого магазину, кафе, та заклала фундамент на березі річки в селі Чкаловка Криворізького району, Дніпропетровської області, а також за рахунок співвласників встановлює вуличне освітлення у селі Мар'янівка Криворізького району, Дніпропетровської області.

Зобов'язано ОСОБА_2 не пізніше наступного дня від дати набрання рішенням у даній справі законної сили, спростувати інформацію, поширену у словесній формі в середині листопада 2015 року, на початку грудня 2015 року про те, що ОСОБА_1, котра займає посаду голови правління ОСББ «Домнобудівників» за рахунок грошових коштів співвласників квартир ОСББ «Домнобудівників», набуває собі у власність в селі Мар'янівка Криворізького району, Дніпропетровської області, майно у вигляді нерухомості, а саме, житлового будинку, продовольчого магазину, кафе, та заклала фундамент на березі річки в селі Чкаловка Криворізького району, Дніпропетровської області, а також за рахунок співвласників встановлює вуличне освітлення у селі Мар'янівка Криворізького району, Дніпропетровської області, шляхом виступу на загальних зборах ОСББ «Домнобудівників».

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди в наслідок поширення недостовірної інформації, - 5 000,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування судових витрат по сплаті судового збору на загальну суму 2480,60 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову, посилаючись на недоведеність позовних вимог. Зокрема, вважає, що позивачем не доведено факт поширення недостовірної інформації, оскільки жодних свідків, які б це підтверджували судом не допитано, а висновки суду ґрунтуються виключно на поясненнях позивача. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази, на які посилалася позивач на обґрунтування заявлених позовних вимог, а саме - акт перевірки ревізійної комісії від 27.12.2015 року. Також вважає, що факт завдання моральної шкоди позивачем не доведено, а її розмір не обґрунтовано.

Відзив на апеляційну скаргу не подавався.

Указом Президента України «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» №452 від 29 грудня 2017 року ліквідовано Апеляційний суд Дніпропетровської області та утворено Дніпровський Апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та Кривому Розі.

Згідно пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до пункту 8 Розділу ХІІІ Цивільного процесуального кодексу України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційній суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Таким чином, Апеляційний суд Дніпропетровської області продовжує здійснювати свої повноваження до початку роботи Дніпровського Апеляційного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та Кривому Розі.

Відповідач по справі, будучи належним чином повідомленою про розгляд справи, в судове засідання не з'явилась, проти розгляду справи за її відсутності не заперечувала.

Заслухавши суддю-доповідача, позивача ОСОБА_1 та її представника - ОСОБА_4, які, кожен окремо, заперечували проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для звернення позивача голови правління ОСББ «Домнобудівників» - ОСОБА_1 до суду з даним позовом, стало на її думку, поширення відносно неї недостовірної інформації відповідачем.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з доведеності факту поширення негативної інформації відповідачем щодо позивача та наявності у зв'язку з цим підстав для визнання такої інформації недостовірною, зобов'язання відповідача її спростувати в спосіб поширення та стягнення спричиненої моральної шкоди.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Предметом даного спору є факт поширення відповідачем ОСОБА_2 інформації про те, що ОСОБА_1, котра займає посаду голови правління «ОСББ «Домнобудівників», за рахунок грошових коштів співвласників квартир «ОСББ «Домнобудівників», набуває собі у власність в селі Мар'янівка Криворізького району, Дніпропетровської області, майно у вигляді нерухомості, а саме, житлового будинку, продовольчого магазину, кафе, та заклала фундамент на березі річки в селі Чкаловка Криворізького району Дніпропетровської області, а також за рахунок співвласників встановлює вуличне освітлення у селі Мар'янівка Криворізького району Дніпропетровської області.

Відповідно до ст.68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Статтею 32 Конституції України передбачено судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї. Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Стаття 10 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ратифікованою Україною, передбачено право кожного на свободу вираження поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів, при цьому з урахуванням практики застосування Конвенції, межі свободи вираження думок залежить від їх змісту та від того, чим займається особа, стосовно якої ці думки висловлені.

Беручи до уваги зазначені конституційні положення, при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації суд повинні забезпечуватися баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

Відповідно до Конституції України та ч.1 ст.270 ЦК України, фізична особа має право на життя, право на охорону здоров'я, право на безпечне для життя і здоров'я довкілля, право на свободу та особисту недоторканність, право на недоторканність особистого і сімейного життя, право на повагу до гідності та честі, право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, право на недоторканність житла, право на вільний вибір місця проживання та на свободу пересування, право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості.

Правилами ст.275 ЦК України, передбачено, що захист особистого немайнового права здійснюється у спосіб, встановлений главою третьою цього Кодексу, а також іншими способами відповідно до змісту цього права, способу його поширення та наслідків, що їх спричинило це порушення. До таких спеціальних способів захисту відносяться, наприклад, спростування недостовірної інформації та/або право на відповідь (ст.277 ЦК України), заборона поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права (ст.278 ЦК України), а також відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно з положеннями ч.1 ст.277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб у який вона була поширена. Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

Згідно положень п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб (ст.275 ЦК України). Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою третьою цього Кодексу.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 значиться зареєстрованою та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.5) разом зі своїм чоловіком, та котра належить її чоловіку на праві приватної спільної часткової власності, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с.9-10).

Згідно довідки Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, вих. №33 від 20 січня 2016 року, відповідно до земельно-шнурової книги Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, позивачеві ОСОБА_1 та її чоловіку ОСОБА_5, не виділялися земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд на території Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області (а.с.41).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що факт поширення негативної інформації відповідачем щодо позивача, в даному випадку щодо закладення позивачем фундаменту на березі річки в селі Чкаловка Криворізького району Дніпропетровської області за рахунок грошових коштів співвласників квартир ОСББ «Домнобудівників», є доведеним, оскільки матеріалами справи встановлено, що, ні позивачеві ОСОБА_1 ні її чоловіку ОСОБА_5, не виділялися земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд на території Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області (а.с.41).

Не можуть бути підставою для скасування рішення суду та відмови в задоволенні позовних вимог позивача доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не доведено факт поширення недостовірної інформації, оскільки жодних свідків, які б це підтверджували судом не допитано, а висновки суду ґрунтуються виключно на поясненнях позивача, з огляду на наступне.

Згідно з положеннями ст.1 Закону України «Про інформацію» від 02 жовтня 1992 року, інформацією є, - документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі.

Відповідно до ст.5 Закону України «Про інформацію», основними принципами інформаційних відносин є: гарантованість права на інформацію; відкритість, доступність інформації та свобода її обміну; об'єктивність, вірогідність інформації; повнота і точність інформації; законність одержання, використання, поширення та зберігання інформації.

Відповідно до положень ч.2 ст.30 Закону України «Про інформацію», оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири).

Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Положеннями п.6 ч.2 ст.47 Закону України «Про інформацію» передбачено, що за поширення відомостей, що не відповідають дійсності, ганьблять честь і гідність особи, винна особа, яка поширювала таку інформацію несе цивільно-правову відповідальність.

При цьому, п.2 ч.2 ст.47 Закону України «Про інформацію» визначено, що до відповідальності також притягається особа, яка надала інформацію, що не відповідає дійсності (недостовірну інформацію).

У пункті 15 Постанови Пленум Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» надано роз'яснення про те, що під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Повідомлення оспорюваної інформації лише особі, якої вона стосується, не може визнаватись її поширенням.

Положеннями п.п.3, 17 вказаної Постанови, роз'яснено, що при розгляді справ суди повинні з'ясувати, чи поширені відомості, про спростування яких пред'явлений позов, чи порочать вони честь, гідність і ділову репутацію позивача та чи відповідають дійсності.

При цьому, обов'язок довести відповідність розповсюдження відомостей покладається на відповідача, а на позивача, - обов'язок довести лише факт поширення відомостей, які його порочать, саме тією особою, до якої пред'явлено позов.

В даному випадку позивачем по справі доведено факт поширення відповідачем відомостей, які порочать позивача, натомість відповідачем по справі не доведено відповідність розповсюджених відомостей дійсності.

Не приймає до уваги колегія суддів доводи апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутні докази, на які посилалася позивач на обґрунтування заявлених позовних вимог, а саме - акт перевірки ревізійної комісії від 27.12.2015 року, оскільки зазначений акт не є підставою для часткового задоволення позовних вимог позивача.

Також не можуть бути підставою для скасування рішення суду доводи апеляційної скарги про те, що факт завдання моральної шкоди позивачем не доведено, а її розмір не обґрунтовано, оскільки, факт розповсюдження недостовірної інформації відносно особи, в даному випадку позивача, є порушенням її честі, гідності та ділової репутації, приниження честі, гідності, ігнорування її прав, втратою у зв'язку із цим престижу та ділової репутаціїта сам по собі породжує моральні переживання такої особи.

Крім того слід зауважити, що розмір морального відшкодування визначений судом першої інстанції з урахуванням роз'яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року (з подальшими змінами), відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин, та колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром морального відшкодування, оскільки судом першої інстанції враховано ступінь зниження престижу позивача, її ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Отже, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача, тому ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.

За таких обставин підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає.

Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду, а доводи апеляційної скарги не спростовують наведеного та зроблених в оскаржуваному рішенні висновків, тому підстави для його скасування і задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Заочне Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 08 листопада 2016 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови складено 07 вересня 2018 року.

Головуючий:

Судді: