Рішення № 76333072, 06.09.2018, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 вересня 2018 року м. Чернігів Справа № 2540/2788/18

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Падій В.В.,

за участю секретаря Кондратенко О.В.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Юрченка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1) звернувся до суду з адміністративним позовом до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України (далі - Чернігівське ОУ ПФУ) про: визнання протиправною відмови Чернігівського ОУ ПФУ щодо не призначення ОСОБА_1 пенсії за віком із зниженням пенсійного віку, як особі, яка проживала та працювала на території радіоактивного забруднення, відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у зв'язку із не зарахуванням до періоду постійного проживання позивача та/або роботи на території радіоактивного забруднення (зони посиленого радіологічного контролю) періоду реєстрації місця проживання з 07.09.1993 по 26.09.1994; зобов'язання Чернігівського ОУ ПФУ зарахувати до періоду постійного проживання та/або роботи ОСОБА_1 на території радіоактивного забруднення (зони посиленого радіологічного контролю) період реєстрації місця проживання з 07.09.1993 по 26.09.1994.

Обґрунтовуючи вимоги, позивачем зазначено, що відмова відповідача у зарахуванні періоду постійного проживання та/або роботи ОСОБА_1 на території радіоактивного забруднення (зони посиленого радіологічного контролю), а саме: з 07.09.1993 по 26.09.1994 є протиправною, оскільки місце проживання позивача у смт. Ріпки Чернігівської області у період з 07.09.1993 по 26.09.1994 не змінювалось, про що, зокрема, свідчить і відмітка у графі «місце проживання» його паспорта.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.08.2018 прийнято позовну заяву, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

Позивач та його представник у судовому засіданні позов підтримали повністю з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі та просив у їх задоволенні відмовити через відсутність підстав для призначення позивачу пенсії із зниженням пенсійного віку на 5 років, у зв'язку з відсутністю необхідного періоду проживання або роботи на території радіоактивного забруднення, що відноситься до четвертої зони (зони посиленого радіологічного контролю). Так, до періоду постійного проживання не зараховано, зокрема, період реєстрації місця проживання з 07.09.1993 по 26.09.1994, оскільки в зазначений період позивач перебував слухачем Інституту державного управління і самоврядування при Кабінеті Міністрів України у місті Києві. Також позивач у вищевказаний період працював артистом Ріпкинського районного професійного духового оркестру за сумісництвом, однак не отримував підвищену заробітну плату за роботу на території радіоактивного забруднення, що відноситься до четвертої зони (зони посиленого радіологічного контролю). Оскільки період проживання позивача на території радіоактивного забруднення (зони посиленого радіологічного контролю) складає 8 років 11 місяців 14 днів, то останній матиме право на призначення пенсії із зниженням пенсійного віку на 4 роки після досягнення 56 років.

Аналогічні підстави для відмови у задоволенні позову були викладені відповідачем і у відзиві на позовну заяву, наданому на виконання вимог ухвали Чернігівського окружного адміністративного суду про відкриття провадження у справі від 08.08.2018.

Також відповідачем у відзиві на позовну заяву, у зв'язку із складністю обставин справи та необхідністю захисту інтересів Управління, з посиланням на пункт 7 частини 3 статті 257 та пункт 2 частини 4 статті 260 Кодексу адміністративного судочинства України, заявлено клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження з викликом осіб - учасників процесу у судове засідання.

Суд вважає необґрунтованим вищевказане клопотання відповідача та відмовляє у його задоволенні з наступних підстав.

Так, загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні (частина 3 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частиною 4 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України визначено категорію справ, які розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження, а саме: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років».

Водночас, зі змісту адміністративного позову випливає, що предметом даного спору є, зокрема, визнання протиправною відмови щодо призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку.

У свою чергу, пунктом 3 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що справами незначної складності є, зокрема, справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.

Відповідно до частин 1, 2 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

У свою чергу, дана адміністративна справа не віднесена до справ, визначених частиною 4 статті 12 та частиною 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи вищевикладене, незначну складність даної справи та зважаючи на надання відповідачу можливості захисту інтересів, оскільки справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи у судове засідання, суд дійшов висновку про відмову Чернігівському ОУ ПФУ у задоволенні клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження з викликом осіб - учасників процесу у судове засідання.

Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні зазначив, що позивач дійсно у період з 07.09.1993 по 26.09.1994 постійно проживав у смт. Ріпки Чернігівської області та вони разом кожного дня працювали у місцевому Будинку культури артистами Ріпкинського районного професійного духового оркестру за адресою: вул. Святомиколаївська (Леніна), 89, смт. Ріпки, Чернігівська область.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, його представника та представника відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 є потерпілим від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4), серія НОМЕР_2, виданим 12.11.1992 Чернігівською обласною державною адміністрацією (а.с.17).

Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 31.05.2018 серії АВБ № 058622 ОСОБА_1 під час повторного огляду встановлено третю групу інвалідності безтерміново у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з впливом аварії на ЧАЕС (а.с.18,28).

Як вбачається з паспорта позивача серії НОМЕР_3, виданого 21.11.1997 Ріпкинським РВ УМВС України в Чернігівській області, та довідки Виконавчого комітету Ріпкинської селищної ради Ріпкинського району Чернігівської області від 07.06.2018 № 260, ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2) досяг 55-річного віку та у період з 21.09.1989 по 28.11.1997 був постійним жителем смт. Ріпки і був зареєстрований (прописаний) за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.14-15,46).

У період з 01.03.1993 по 01.12.2000 ОСОБА_1 працював артистом Ріпкинського районного професійного духового оркестру (адреса: вул. Святомиколаївська (Леніна), 89, смт. Ріпки, Чернігівська область) на 0,5 ставки за сумісництвом за наступним графіком: з понеділка по п'ятницю - з 18-00 до 21-00 та у суботу з 09-00 до 14-00, що підтверджується довідками Відділу культури і туризму Ріпкинської районної державної адміністрації Чернігівської області від 16.04.2018 №№ 01-41/5, 01-41/6, наказами Відділу культури Ріпкинської районної державної адміністрації Чернігівської області від 01.03.1993 № 11-к та від 01.12.2000 № 14-к, графіком роботи артистів духового оркестру, працюючих за сумісництвом (а.с.10-13,25,26).

При цьому 07.09.1993 позивач був зарахований слухачем Інституту державного управління і самоврядування при Кабінеті Міністрів України (адреса: м. Київ), з якого відрахований 26.09.1994 у зв'язку із закінченням навчання та отриманням диплому магістра державного управління серії НОМЕР_4 від 23.09.1994, реєстраційний номер 193 (а.с.19-24).

27.04.2018 ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського ОУ ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком (проживання на території радіоактивного забруднення). До заяви позивачем було додано, зокрема: копію посвідчення постраждалого від аварії на ЧАЕС категорії 4; довідку Виконавчого комітету Ріпкинської селищної ради Ріпкинського району Чернігівської області від 24.04.2018 № 182 про періоди роботи/проживання на території радіоактивного забруднення, що відноситься до четвертої зони (зони посиленого радіологічного контролю) з 26.04.1986 по 27.08.1986, з 02.02.1987 по 01.09.1988, з 27.10.1989 по 06.09.1993, з 27.09.1994 по 28.11.1997 та періоди реєстрації з 21.09.1989 по 26.10.1989 і з 07.09.1993 по 26.09.1994; довідки Відділу культури і туризму Ріпкинської районної державної адміністрації Чернігівської області від 16.04.2018 №№ 01-41/5, 01-41/6 про роботу з 01.03.1993 по 01.12.2000 артистом Ріпкинського районного професійного духового оркестру на 0,5 ставки за сумісництвом (а.с.38,39).

Згідно з протоколом Чернігівського ОУ ПФУ від 22.06.2018 № 3579 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, як особі, яка проживала та працювала на території радіоактивного забруднення, відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з підстав відсутності необхідного періоду проживання або роботи на цій території, а саме: відповідачем не зараховано до періоду постійного проживання період реєстрації з 07.09.1993 по 26.09.1994, оскільки у зазначений період позивач перебував слухачем Інституту державного управління і самоврядування при Кабінеті Міністрів України (адреса: м. Київ) та не отримував підвищену заробітну плату за роботу в оркестрі на території радіоактивного забруднення, що відноситься до четвертої зони (зони посиленого радіологічного контролю). При цьому стаж роботи ОСОБА_1, який дає право останньому на зниження пенсійного віку, складає 8 років 11 місяців 14 днів, у зв'язку з чим позивач матиме право на призначення пенсії із зниженням пенсійного віку на 4 роки після досягнення 56 років (а.с.41).

Листом від 25.06.2018 № 14441/06 відповідач повідомив позивача про прийняте рішення (а.с.29).

Вважаючи оскаржувану відмову протиправною, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені Законом України від 28.02.1991 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-XII).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 9 Закону № 796-XII особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є, зокрема потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Пунктом 4 частини 1 статті 11 Закону № 796-XII визначено, що до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 01 січня 1993 року проживали або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.

Згідно з частиною 3 статті 15 Закону № 796-XII підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.

Відповідно до положень частини 3 статті 65 Закону № 796-XII посвідчення «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Статтею 55 Закону № 796-XII визначено умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, та передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 55 Закону № 796-XII потерпілі від Чорнобильської катастрофи, а саме особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, мають право на зменшення пенсійного віку на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.

Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону (частина 3 статті 55 Закону № 796-XII ).

Відповідно до статті 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Статтею 44 Закону № 1058-IV встановлено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Перелік документів, що подаються до органу Пенсійного фонду для призначення пенсії, встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1.

Згідно з пунктом 2.1.вищевказаного Порядку до заяви про призначення пенсії за віком додається, зокрема, документ, який засвідчує особливий статус особи, а саме посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).

Отже при призначенні пенсії із застосуванням норм статті 55 Закону № 796-XII для підтвердження статусу потерпілої особи від Чорнобильської катастрофи обов'язково надаються: посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи, а також довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями).

Як встановлено судом вище та підтверджується матеріалами справи, позивачем до заяви про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до вимог статті 55 Закону № 796-XII було додано, зокрема, копію посвідчення постраждалого від аварії на ЧАЕС категорії 4; довідку Виконавчого комітету Ріпкинської селищної ради Ріпкинського району Чернігівської області від 24.04.2018 № 182 про періоди роботи/проживання на території радіоактивного забруднення, що відноситься до четвертої зони (зони посиленого радіологічного контролю) з 26.04.1986 по 27.08.1986, з 02.02.1987 по 01.09.1988, з 27.10.1989 по 06.09.1993, з 27.09.1994 по 28.11.1997 та періоди реєстрації з 21.09.1989 по 26.10.1989 і з 07.09.1993 по 26.09.1994; довідки Відділу культури і туризму Ріпкинської районної державної адміністрації Чернігівської області від 16.04.2018 №№ 01-41/5, 01-41/6 про роботу з 01.03.1993 по 01.12.2000 артистом Ріпкинського районного професійного духового оркестру на 0,5 ставки за сумісництвом (а.с.38,39).

У свою чергу, з оскаржуваної відмови вбачається, що спірним є період постійного проживання позивача та/або роботи на території радіоактивного забруднення (зони посиленого радіологічного контролю) період реєстрації місця проживання ОСОБА_1 з 07.09.1993 по 26.09.1994.

Згідно з Переліком населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 № 106, смт. Ріпки Чернігівської області відноситься до зони посиленого радіологічного контролю.

Як вбачається з паспорта позивача серії НОМЕР_3, виданого 21.11.1997 Ріпкинським РВ УМВС України в Чернігівській області, та довідок Виконавчого комітету Ріпкинської селищної ради Ріпкинського району Чернігівської області від 24.04.2018 № 182 та від 07.06.2018 № 260, ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2) у період з 21.09.1989 по 28.11.1997 був постійним жителем смт. Ріпки і був зареєстрований (прописаний) за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.14-15,27,46).

Відповідно до статті 3 Закону України від 11.12.2003 № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце перебування - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання - це житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини; реєстрація - це внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

У період з 01.03.1993 по 01.12.2000 ОСОБА_1 працював артистом Ріпкинського районного професійного духового оркестру (адреса: вул. Святомиколаївська (Леніна), 89, смт. Ріпки, Чернігівська область) на 0,5 ставки за сумісництвом за наступним графіком: з понеділка по п'ятницю - з 18-00 до 21-00 та у суботу з 09-00 до 14-00, що підтверджується довідками Відділу культури і туризму Ріпкинської районної державної адміністрації Чернігівської області від 16.04.2018 №№ 01-41/5, 01-41/6, наказами Відділу культури Ріпкинської районної державної адміністрації Чернігівської області від 01.03.1993 № 11-к та від 01.12.2000 № 14-к, графіком роботи артистів духового оркестру, працюючих за сумісництвом (а.с.10-13,25,26).

Отже подані позивачем документи підтверджують та не викликають сумнівів щодо проживання та роботи останнього в зоні посиленого радіологічного контролю.

Крім того, у судовому засіданні свідком ОСОБА_4 підтверджено той факт, що позивач дійсно у період з 07.09.1993 по 26.09.1994 постійно проживав у смт. Ріпки Чернігівської області та вони разом кожного дня працювали у місцевому Будинку культури артистами Ріпкинського районного професійного духового оркестру за адресою: вул. Святомиколаївська (Леніна), 89, смт. Ріпки, Чернігівська область.

Згідно з частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема: письмовими, речовими і електронними доказами; показаннями свідків (частина 2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України).

Вищевказані показання свідка судом беруться до уваги як належні докази в силу того, що достовірними доказами є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 75 Кодексу адміністративного судочинства України ).

Частинами 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Водночас матеріалами справи та показами свідка у судовому засіданні підтверджено факт проживання та роботи позивача на території радіоактивного забруднення (зони посиленого радіологічного контролю) - смт. Ріпки Чернігівської області у спірний період, а саме: з 07.09.1993 по 26.09.1994.

Разом з тим, відповідачем не надано доказів на спростування вищевказаних обставин, а отже не доведено правомірності свого рішення, оформленого протоколом від 22.06.2018 № 3579, про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, як особі, яка проживала та працювала на території радіоактивного забруднення, відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з підстав відсутності необхідного періоду проживання або роботи на цій території у зв'язку із не зарахуванням до періоду постійного проживання позивача та/або роботи на території радіоактивного забруднення (зони посиленого радіологічного контролю) періоду реєстрації місця проживання з 07.09.1993 по 26.09.1994.

Суд відхиляє посилання відповідача, як на підставу правомірності не зарахування до періоду постійного проживання позивача та/або роботи на території радіоактивного забруднення (зони посиленого радіологічного контролю) періоду реєстрації місця проживання з 07.09.1993 по 26.09.1994, на той факт, що за роботу у вказаний період артистом Ріпкинського районного професійного духового оркестру за сумісництвом позивач не отримував підвищену заробітну плату за роботу на території радіоактивного забруднення, що відноситься до четвертої зони (зони посиленого радіологічного контролю), оскільки останній не є умовою надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України» (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і у справі Стреч проти Сполучного Королівства («STRETCH v. THE UNITED KINGDOM» № 44277/98).

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття «майно», а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як «наявне майно», так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого «права власності» (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини «Фон Мальтцан та інші проти Німеччини»). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися «активом»: вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є «активом», на який може розраховувати громадянин як на свою власність («MALTZAN (FREIHERR VON) AND OTHERS v. GERMANY» № 71916/01, 71917/01 та 10260/02).

У пункті 52 рішення у справі «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) Європейський суд з прав людини зазначив, що тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд однак зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі «Скордіно проти Італії» («Scordino v. Italy» № 36813/97).

За таких обставин та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання протиправною відмови Чернігівського ОУ ПФУ щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком із зниженням пенсійного віку, як особі, яка проживала та працювала на території радіоактивного забруднення, відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у зв'язку із не зарахуванням до періоду постійного проживання позивача та/або роботи на території радіоактивного забруднення (зони посиленого радіологічного контролю) періоду реєстрації місця проживання з 07.09.1993 по 26.09.1994 і задоволення позовних вимог у цій частині.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання Чернігівського ОУ ПФУ зарахувати до періоду постійного проживання та/або роботи ОСОБА_1 на території радіоактивного забруднення (зони посиленого радіологічного контролю) період реєстрації місця проживання з 07.09.1993 по 26.09.1994, то остання також підлягає задоволенню, оскільки є похідною від основної позовної вимоги, яку судом задоволено.

При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 2 статті 2 та частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Так, згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню повністю, то суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Чернігівського ОУ ПФУ на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 704,80 грн.

Керуючись статтями 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, 14000, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України (просп. Миру, 44, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 40378209) про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України (просп. Миру, 44, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 40378209) щодо призначення ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, 14000, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) пенсії за віком із зниженням пенсійного віку, як особі, яка проживала та працювала на території радіоактивного забруднення, відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у зв'язку із не зарахуванням до періоду постійного проживання та/або роботи ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, 14000, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) на території радіоактивного забруднення (зони посиленого радіологічного контролю) періоду реєстрації місця проживання з 07.09.1993 по 26.09.1994.

Зобов'язати Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України (просп. Миру, 44, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 40378209) зарахувати до періоду постійного проживання та/або роботи ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, 14000, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) на території радіоактивного забруднення (зони посиленого радіологічного контролю) період реєстрації місця проживання з 07.09.1993 по 26.09.1994.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України (просп. Миру, 44, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 40378209) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, 14000, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) судовий збір у сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 та підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, через Чернігівський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду у повному обсязі виготовлено 10.09.2018.

Суддя В.В. Падій