Постанова № 76333044, 30.08.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 299/2818/15-ц

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 серпня 2018 року м. Ужгород Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі:

Головуючого судді: Бисага Т.Ю.

суддів: Кожух О.А., Собослой Г.Г.,

секретарі: Чучка Н.В.,

за участі - ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_4, на рішення Виноградівського районного суду від 06 березня 2018 року (Головуюча - Бак М.Д.) у справі за позовом фізичної особи -підприємця ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_5 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_4 про стягнення боргу, який уточнено 28.08.2017 року шляхом збільшення розміру позовних вимог.

В обгрунтування позову позивач вказує на те, що згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Виноградівською міською радою 05.05.2011 року, їй належить приміщення офісу загальною площею 39,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1. 01.05.2012 року між нею та відповідачем, дошлюбне прізвище якої Нодь, було укладено договір оренди даного приміщення. Згідно умов договору орендар з 01.05.2012 року повинна була сплачувати орендну плату за користування майном у розмірі 2200 грн. на місяць. Станом на 26.08.2014 року заборгованість відповідача за орендною платою становила 47460,00 грн., що стверджується її розпискою. У розписці відповідач зобов'язалася до 26.10.2014 року сплатити всю суму заборгованості за договором оренди. Незважаючи на існування заборгованості, відповідач тривалий час її не сплачує, тому вона, позивач, вимушена звернутися до суду. Загальна сума заборгованості відповідача станом на 29.08.2017 року складає 165528,18 грн., з яких 47460,00 грн. - основний борг, 39300,96 грн. - інфляційні втрати, 3936,45 грн. - проценти за прострочення виконання грошового зобов'язання, 25614,75 грн. - проценти за користування грошовими коштами, 49216,02 грн. - пеня. Інфляційні втрати та 3% річних від простроченої суми нараховані на підставі ст. 625 ЦК України, пеня - згідно п. 8.1.1 договору, де передбачена сплата пені у випадку прострочення по сплаті орендних платежів в розмірі 0,1 відсотка від суми боргу за кожен день прострочення. Проценти за користування грошовими коштами нараховані відповідно до ст. 536 ЦК України із застосуванням аналогії закону - положень ст.ст. 1048, 1057 ЦК України щодо розміру процентів на рівні облікової ставки Національного банку України.

Рішенням Виноградівського районного суду від 06 березня 2018 року позовні вимоги задоволено частково.

Стянуто з ОСОБА_4, місце проживання: АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1, на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, місце проживання: 90300, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_2, заборгованість за договором оренди офісу ПП ОСОБА_5 від 01.05.2012 року в сумі 139589,37 грн. (сто тридцять дев'ять тисяч п'ятсот вісімдесят дев'ять гривень тридцять сім копійок).

В решті у задоволенні позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 1403,99 грн. (одна тисяча чотириста три гривні дев'яносто дев'ять копійок) судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу на рішення, яким просив скасувати рішення суду та ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування апеляції вказує на те, що позивач перебувала з відповідачем у трудових відносинах, підписала фіктивний договір оренди приміщення, в матеріалах справи відсутній акт прийому-здачі та опис майна, неправильно розраховано розмір орендної плати, тощо.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, представника апелянта, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія приходить до наступного висновку.

Встановлено, що 01 травня 2012 року між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 та ОСОБА_6 укладено договір оренди офісу ПП ОСОБА_5. Прізвище відповідача після розірвання шлюбу, що мало місце 04.10.2011 року, - ОСОБА_4.

Згідно пунктів 1.1, 2.1 договору предметом договору є передача орендодавцем у тимчасове володіння орендареві приміщення, що знаходиться в будинку за адресою: 90300, АДРЕСА_1, для розміщення ділового офісу та перукарні. Загальна площа приміщення, що орендується, - 30 кв.м. Термін оренди складає 360 днів з моменту прийняття приміщення, що орендується, за актом приймання та автоматично пролонгується на термін 360 днів, якщо жодна сторона в термін 10 днів до закінчення дії договору не заявить про намір його розірвати (п.п. 3.1, 3.2 договору). Розмір орендної плати складає 2200 грн. на місяць, яка сплачується готівкою на розрахунковий рахунок орендодавця наперед не пізніше 03 числа кожного місяця (п.п. 4.1, 4.2 договору).

Відповідно до вимог п. 6.1 договору відповідач зобов'язалася своєчасно здійснювати орендні платежі, у випадку прострочення їх сплати - сплатити пеню в розмірі 0,1 відсотка від суми боргу за кожен день прострочення (п. 8.1 договору).

У зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язання із внесення орендної плати у неї виникла заборгованість в сумі 47760 грн. станом на 26.08.2014 року, що відповідач визнав написавши відповідну розписку.

Відповідно до рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 04.10.2011 року, ухваленого у справі № 2-1116/11 за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про розірвання шлюбу, ОСОБА_6 було відновлено дошлюбне прізвище ОСОБА_4.

Обставини укладення договору та виконання зобов'язань сторонами також встановлені рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 01.06.2016 року, ухваленим у справі № 299/226/16-ц за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання договору оренди недійсним, яким у задоволенні позову відмовлено, що набрало законної сили 17.05.2017 року згідно ухвали апеляційного суду Закарпатської області (а.с. 134-137).

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що наявні підстави для стягнення з відповідача основного боргу, інфляційних втрат, 3% річних та пені.

Такий висновок є правильним, позаяк судом повно та всебічно встановлено обставини справи, досліджено докази та правильно застосовано норми матеріального права.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної карги щодо фіктивності договору оренди, оскільки ці обставини були предметом спору у цивільній справі № 299/226/16-ц за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання недійсним договору оренди, і судовим рішенням яке набрало законної сили, визнані необґрунтованими.

Також безпідставним є посилання апелянта на необхідність застосування приписів ч.3 ст. 551 ЦК України, оскільки даною нормою передбачено право суду зменшувати неустойку лише у разі якщо її розмір значно перевищує розмір збитків. В даному випадку до складу збитків належить основний борг в розмірі 47460 грн. Крім того, виходячи з правової природи інфляційних втрат, такі теж слід віднести до розмір збитків завданих кредитору внаслідок знецінення національної валюти. Тобто загальний розмір збитків позивача становить 86674,20 грн. (47460 + 39214,20), а тому розмір пені в сумі 48978,72 грн. є меншим, у зв'язку з чим відсутні підстави для застосування приписів ч.3 ст. 551 ЦК України. Колегія суддів констатує, що апелянт помилково відносить інфляційні втрати та 3% річних, до штрафних санкцій та вважає, що збитками є виключно основний борг.

Також помилковим є покликання апелянта на, що розмір пені перевищує обмеження вставлені ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», оскільки згідно преамбули вказаного Закону такий регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності. Тобто дія цього Закону поширюється виключно на договори, укладені між суб'єктами господарювання. Натомість відповідач ОСОБА_4 (орендар за договором) не відноситься до суб'єктів господарювання, а відтак зазначений вище Закон не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Щодо доводів апеляційної скарги про неправомірність нарахування пені поза межами річного строку позовної давності, то апеляційний суд констатує, що під час розгляду справи судом першої інстанції позивач не ставив питання про застосування наслідків спливу строків позовної давності (щодо пені). Відповідна заява відсутня в матеріалах справи. Твердження апелянта про заявлення такого клопотання усно в судових засіданнях є голослівним та нічим не підтвердженим.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.

За таких обставин, відповідно до ст.375 ЦПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішенням Виноградівського районного суду від 06 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 10.09.2018 року.

Головуючий

Судді