Постанова № 76332502, 04.09.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/618/2018(м)

265/2163/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2018 року місто Маріуполь

справа № 265/2163/17

провадження № 22-ц/775/618/2018(м)

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого Пономарьової О.М.,

суддів Зайцевої С.А., Кочегарової Л.М.,

секретар судового засідання Єфремова О.В.,

сторони:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - Приватне акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь»

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області у складі судді Мельник І.Г. від 12 липня 2018 року, повний тест рішення складено18 липня 2018 року

в с т а н о в и в :

23 березня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» (далі ПРАТ «МК «Азовсталь») та просив визнати незаконним, неправомірним та скасувати розпорядження № 61 т.д. від 23 лютого 2017 року та зобов'язати донарахувати та виплатити премію за лютий 2017 року у розмірі 1 050 гривень.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 працює у відповідача з 09 серпня 1993 року, 09 серпня 2007 року переведений в конверторний цех розливником сталі 6 розряду. 23 лютого 2017 року відповідачем винесено розпорядження № 61 т.д., яким його позбавлено премії у розмірі 50% за лютий 2017 року у зв'язку з тим, що він відмовився працювати у бригаді № 2, де інший графік, ніж в бригаді № 1, де він працює. Крім того, відповідач всупереч чинного законодавства не узгодив вказане розпорядження про зниження премії з профспілковою організацією, членом якої він є.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 12 липня 2018 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» про визнання розпорядження неправомірним, скасування розпорядження та зобов'язання нарахувати та виплатити премію, третя особа: Маріупольська первинна профспілкова організація № 141-2 Всеукраїнської профспілки «Народна солідарність».

30 липня 2018 року позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 12 липня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду не відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам справи. Суд дійшов помилкового висновку, що перехід з однієї бригади та інший час змін роботи не є зміною істотних умов праці. Відповідач грубо порушив трудове законодавство, а саме ст. 32 КЗпП України та незаконно наказав позивача за його незгоду зі змінами в режимі його роботи, а саме переводом в іншу бригаду зі зміною графіку режиму роботи, в якому працював позивач. Суд не дав належну оцінку доказам, не дослідив документ з графіком роботи, обставини, викладені в позовній заяві, пояснення представника третьої особи, не врахував вимоги ст. 252 КЗпП України щодо попередньої згоди виборного профспілкового органу при зміні оплати праці працівників, які є членами виборних профспілкових органів.

04 вересня 2018 року відповідач ПРАТ «МК «Азовсталь» подав до суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просив залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 12 липня 2018 року без змін, оскільки воно повністю відповідає ст. 8 Конституції України, тобто є законним. У зв'язку з порушенням позивачем вимог правил внутрішнього трудового розпорядку - за невиконання розпорядження начальника цеху про направлення розливника сталі 6 розряду ОСОБА_1 у бригаду № 2 з метою рівномірного укомплектування розстановочного штату розливників сталі і необхідністю забезпечити виконання безперервного виробничого процесу в змінних технологічних бригадах відділення, ОСОБА_1 розпорядженням начальника цеху № 61 т.д. від 23 лютого 2017 року позбавлений 50% премії за результатами роботи за лютий 2017 року і при застосуванні додаткових заходів реагування відповідач діяв законно та обгрунтовано. Суд першої інстанції при винесенні рішення надав належну та об'єктивну оцінку доказам у справі і дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

В судовому засіданні апеляційної інстанції позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 підтримали доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Представник відповідача Бузівська Н.М. заперечувала проти доводів апеляційної скарги і просила залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Представники третьої особи - Маріупольської первинної профспілкової організації № 141-2 Всеукраїнської профспілки «Народна солідарність» - Прідущенко В.В. та Володіна Н.Б. підтримали доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 та просили її задовольнити і скасувати рішення суду першої інстанції.

Згідно з п.8 ч.1 Розділу XIIІ Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до ч.6 ст.147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується,

припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Пунктом 3 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 №1402-VIII передбачено, що апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону №2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, його представника, представників відповідача та третьої особи, дослідивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що позивач працює в ПРАТ «МК «Азовсталь» з 09 серпня 1993 року, з 09 серпня 2007 року - на посаді розливника сталі 6 розряду відділення безперервної розливки сталі конверторного цеху (а.с. 12-21).

Відповідно до розпорядження № 356 від 17 лютого 2017 року ОСОБА_1 з 19 лютого 2017 року направлений розливником сталі 6 розряду в бригаду № 2 з дотриманням вимог ст. 58, 59 КЗпП України, у зв'язку з тим, що розливник сталі 6 розряду відділення безперервної розливки сталі ОСОБА_6 з 14 лютого 2017 року виконує обов'язки майстра на ділянці роботи МНЛЗ ОНРС, та з метою рівномірного укомплектування розстановочного штату розливників сталі і необхідністю забезпечити виконання безперервного виробничого процесу в змінних технологічних бригадах відділення (а.с. 52).

20 лютого 2017 року розливник сталі ОСОБА_1 не вийшов на роботу в зміну з 07.00 год. до 15.00 год. згідно з розпорядженням № 356 від 17 лютого 2017 року і 23 лютого 2017 року начальником конверторного цеху винесено розпорядження № 61 т.д. про позбавлення ОСОБА_1 50% виробничої премії за лютий 2017 року за порушення п. 5.2 Правил внутрішнього трудового розпорядку «невиконання розпорядження керівника підрозділу» п. 1.4 Посадової інструкції «Розливник сталі 6 розряду в своєї діяльності повинен керуватися, виконувати та знати «…Правила внутрішнього трудового розпорядку…» (а.с. 56).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконним, неправомірним та скасування розпорядження № 61 т.д. від 23 лютого 2017 року та зобов'язання донарахувати і виплатити премію за лютий 2017 року у розмірі 1 050 гривень, суд першої інстанції виходив з того, що при направленні позивача на роботу в бригаду № 2 і при застосуванні до позивача додаткових заходів реагування, а саме позбавлення 50% виробничої премії, відповідачем не допущено порушень норм діючого законодавства.

Такий висновок апеляційний суд вважає правильним та таким, що відповідає встановленим у справі обставинам та нормам матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Згідно зі ст. 142 КЗпП України трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на основі типових правил.

Відповідно до п.5.2 Правил внутрішнього трудового розпорядку робітники зобов'язані своєчасно та точно виконувати рішення та вказівки керівників комбінату (а.с. 61).

Згідно з вимогами пп. 1.4 посадової інструкції 232-04-323-2014 «Розливника сталі 6 розряду відділення безперервної розливки сталі конверторного цеху», з якою ОСОБА_1 ознайомлений, про що свідчить його підпис, розливник сталі 6 розряду у своєї діяльності повинен знати, керуватися та виконувати: організаційно-розпорядчі документи, які видаються на комбінаті, правила внутрішнього трудового розпорядку, вказану посадову інструкцію» (а.с. 44-46, 47, 48, 49).

Пунктом 4.1 вищевказаної посадової інструкції передбачено, що розливник сталі 6 розряду відділення безперервної розливки сталі конверторного цеху ПРАТ «МК «Азовсталь» несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання покладених на нього вказаної інструкцією обов'язків (а.с 46).

Суд встановив, що розпорядженням № 356 від 17 лютого 2017 року ОСОБА_1, який працював у бригаді № 1, з 19 лютого 2017 року направлений розливником сталі 6 розряду в бригаду № 2 з дотриманням вимог ст. 58, 59 КЗпП України, у зв'язку з тим, що розливник сталі 6 розряду відділення безперервної розливки сталі ОСОБА_6 з 14 лютого 2017 року виконує обов'язки майстра на ділянці роботи МНЛЗ ОНРС, та з метою рівномірного укомплектування розстановочного штату розливників сталі і необхідністю забезпечити виконання безперервного виробничого процесу в змінних технологічних бригадах відділення.

Позивачем ОСОБА_1 вказане розпорядження не виконане, про що свідчить доповідна начальника ККЦ від 20 лютого 2017 року про невихід ОСОБА_1 на роботу в зміну з 07.00 год. до 15.00 год.

Пункт 10.3 Правил внутрішнього трудового розпорядку передбачає, що до робітника можуть бути застосовані додаткові заходи реагування у вигляді позбавлення виробничої премії, в тому числі за невиконання розпорядження безпосереднього керівника, керівника структурного підрозділу. Застосування вказаних заходів реагування здійснюється на підставі розпорядження керівника структурного підрозділу у порядку, передбаченому Загальним положенням про оплату праці та преміювання працівників ПРАТ «МК «Азовсталь».

Принципи, порядок та умови преміювання робітників ПРАТ «МК «Азовсталь» встановлюється Положенням, затвердженим генеральним директором та узгодженим з головою профсоюзного комітету, яке діє з 01 червня 2016 року.

Пунктом 13 вказаного Положення передбачено, що при невиконанні робітником своїх функціональних та посадових обов'язків, порушенні правил внутрішнього трудового розпорядку та технологічних інструкцій, розмір його премії, може бути зменшено від 5% до 100%. Для прийняття рішення про позбавлення виробничої премії робітника, від нього повинно бути витребувано письмове пояснення. Відмова робітника надати письмове пояснення не є перешкодою для позбавлення його виробничої премії. По факту відмови робітника від дачі письмового пояснення адміністрація складає відповідний акт, у присутності та за підписами не менш двох очевидців (а.с. 66-68).

23 лютого 2017 року начальником конверторного цеху винесено розпорядження № 61 т.д. про позбавлення ОСОБА_1 50% виробничої премії за лютий 2017 року за порушення п. 5.2 Правил внутрішнього трудового розпорядку «невиконання розпорядження керівника підрозділу» п. 1.4 Посадової інструкції «Розливник сталі 6 розряду в своєї діяльності повинен керуватися, виконувати та знати «…Правила внутрішнього трудового розпорядку…» (а.с. 56).

З урахуванням встановлених в судовому засіданні обставин та досліджених доказів, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що порушень при застосуванні роботодавцем до ОСОБА_1 додаткових заходів реагування, а саме позбавлення 50% виробничої премії за порушення п. 5.2 Правил внутрішнього трудового розпорядку «невиконання розпорядження керівника підрозділу» п. 1.4 Посадової інструкції «Розливник сталі 6 розряду в своєї діяльності повинен керуватися, виконувати та знати «…Правила внутрішнього трудового розпорядку…», не встановлено, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги про порушення відповідачем ст. 32 КЗпП України апеляційний суд визнає необгрунтованими та помилковими, оскільки направлення позивача з бригади № 1 у бригаду № 2 у зв'язку з виробничою необхідністю, не є зміною режиму роботи.

Відповідно до ч.3 ст. 32 КЗпП України у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Направлення позивача з однієї бригади до іншої з восьмигодинним, чотирьохбригадним, тризмінним графіком роботи не є зміною режиму роботи позивача.

Режим робочого часу- це регламентований законом або угодою сторін трудового договору на підставі закону розподіл робочого часу протягом відповідного календарного періоду (дня, тижня, місяця, року). Режим робочого часу охоплює початок і закінчення робочого дня, перерви в роботі, змінність протягом дня, тип робочого тижня, облік робочого часу тощо. Режим робочого часу може бути звичайний і спеціальний внутрізмінний, тижневий, річний, з постійними і змінними вихідними днями тощо.

Згідно зі ст. 57 КЗпП України час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) передбачається правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності у відповідності з законодавством.

Статті 57, 58 КЗпП передбачають, що при змінних роботах працівники чергуються в змінах рівномірно в порядку, встановленому правилами внутрішнього трудового розпорядку. Перехід з однієї зміни в іншу, як правило, має відбуватися через кожний робочий тиждень в години, визначені графіками змінності. Тривалість перерви в роботі між змінами має бути не меншою подвійної тривалості часу роботи в попередній зміні (включаючи і час перерви на обід). Призначення працівника на роботу протягом двох змін підряд забороняється.

Пункт 7.1 вищезазначених Правил трудового розпорядку передбачає, що час початку і закінчення роботи встановлюється графіками змінності, з дотриманням встановленої тривалості робочого часу за тиждень чи інший обліковий період. При змінних роботах, тривалість яких вище 8 годин, можуть вводитися графіки змінності з сумарним обліком робочого часу.

Відповідачем встановлені графіки роботи на підприємстві, в тому числі і графік № 2 роботи і відпочинку працівників підрозділів ПРАТ «МК «Азовсталь» з сумарним обліком робочого часу чотирьохбригадний тризмінний безперервний з тривалістю робочої зміни 7,8,9 годин на 2017 рік, з яким ОСОБА_1 ознайомлений (а.с. 50, 51) та згідно з яким працював у 2017 році.

Всі 4 бригади згідно з вказаним режимом роботи (графіком № 2) виконували одні і тіж самі посадові обов'язки на протязі 3 змін : 1 бригада - з 22.00 год. до 7.00 год., 2 бригада - з 7.00 год. до 15.00 год., 3 бригада - з 15.00 год. до 22.00 год., 4 бригада - вихідна і т.д. відповідно до графіку.

З огляду на вказане, розстановка працівників по бригадах зі збереженням усім єдиного графіка №2 (восьмигодинного, чотирьохбригадного, тризмінного), у тому числі направлення із бригади у бригаду у зв'язку з виробничою необхідністю, що мало місце у даному випадку, не є зміною режиму роботи (істотних умов праці) у розумінні ст. 32 КЗпП України.

Оскільки направлення позивача із бригади № 1 у бригаду № 2 у зв'язку з виробничою необхідністю, на підставі розпорядження № 356 від 17 лютого 2017 року не є зміною режиму роботи, тобто зміною істотних умов праці, відповідач не повинен був повідомляти про них позивача за два місяці, а також отримувати згоду профспілкового органу на підставі ст. 252 КЗпП України.

Доводи апеляційної скарги позивача щодо порушення відповідачем вимог ст. 247, 97 КЗпП України та не узгодження зниження премії позивачу з профспілкою, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки зазначені норми КЗпП регламентують оплату праці на підприємстві та узгодження умов оплати праці з виборним органом первинної профспілкової організації на підприємстві, що фіксується у колективному договорі кожного конкретного підприємства.

Відповідно до п. 4.6 Колективного договору, що діє на ПРАТ «МК «Азовсталь», регулювання фондів оплати праці структурних підрозділів та товариства в цілому здійснюється відповідно до Положення про оплату праці та преміювання.

Пункт 4.7 Колективного договору передбачає, що преміювання за основні результати праці, додаткове стимулювання робітників здійснюється у межах частини коштів, передбачених на ці цілі плановим фондом оплати праці. При цьому величина коштів, направлених на виплату премій, заохочувальних виплат, знаходиться у прямій залежності від результатів господарської діяльності підприємства.

Пунктом 13 Загального положення про оплату праці та преміювання працівників ПРАТ «МК «Азовсталь», затвердженого генеральним директором та погодженого головою профспілкового комітету, введеного в дію з 1 червня 2016 року, передбачено, що при невиконанні робітником своїх функціональних та посадових обов'язків, порушення правил внутрішнього трудового розпорядку та технологічних інструкцій (Додаток № 1), розмір його премії може бути зменшений від 5 % до 100 %.

Згідно з Додатком № 1 до вказаного положення одним з порушень, при яких премія, нарахована за основні результати діяльності робітникам зменшується або не виплачується повністю. є порушення правил внутрішнього трудового розпорядку.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачу не було надано достатнього часу для підготовки письмових пояснень причин відмови від виконання розпорядження № 356 від 17 лютого 2017 року, а складений акт про відмову від надання пояснень, не впливають на правильність прийнятого судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції в достатньому обсязі встановив обставини справи за позовними вимогами ОСОБА_1, відповідні їм правовідносини, поясненням сторін та наданим доказам дав належну оцінку.

Суд правильно застосував матеріальний закон, вимоги ст. 89, 263, 264 ЦПК України, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволення вимог позивача про визнання незаконним, неправомірним та скасування розпорядження № 61 т.д. від 23 лютого 2017 року та зобов'язання донарахувати та виплатити премію за лютий 2017 року у розмірі 1 050 гривень.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Ніяких нових обставин чи доказів, які не були предметом розгляду судом першої інстанції та могли б вплинути на правильність висновків та рішення суду позивачем в суді апеляційної інстанції не надано.

Порушень норм процесуального права, які б могли призвести до неправильного вирішення справи, апеляційним судом не встановлено.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахування встановленого, апеляційний суд дійшов висновку, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд діяв відповідно до вимог матеріального та процесуального закону

Оскільки апеляційним судом не встановлено порушень судом першої інстанції при розгляді справи вимог матеріального чи процесуального законів або неправильної оцінки досліджених у справі доказів, то підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення апеляційний суд не вбачає.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 12 липня 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 10 вересня 2018 року.

Головуючий О.М. Пономарьова

Судді С.А. Зайцева

Л. М. Кочегарова