Рішення № 76332309, 19.06.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2018 року м.Київ № 810/1310/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації Київської обласної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 звернулась до суду з вимогами про визнання протиправною відмову Департаменту соціального захисту населення КОДА від 20.02.2018 №432/02-49 у встановлені їй статусу особи, постраждалої внаслідок ЧАЕС категорії 1; зобов'язання Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації та КОДА розглянути подання виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області щодо надання статусу особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії з одночасною видачею посвідчення встановленого зразка. В обґрунтування своїх вимог зазначила, що є особою, постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується відповідним посвідченням та довідкою до акту МСЕК про інвалідність 3 групи, захворювання якої пов'язане з впливом аварії на ЧАЕС, а тому має право на встановлення їй статусу особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії-1 з видачею посвідчення встановленого зразка.

Листом від 20.02.2018 року №432/02-49 Департамент соціального захисту населення КОДА відмовив у встановленні статусу особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 та видачі документу, який посвідчує цю обставину.

У поданих суду письмових запереченнях до позовної заяви Департамент зазначив, що Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 року №76 VІІІ, який набрав чинності 01.01.2015, виключено абзац п`ятий частини другої статті 2 Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи", а саме, виключено зону посиленого радіоекологічного контролю. Таким чином, з 01.01.2015 року позивачка не проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю, а тому вважає, що даний позов задоволенню не підлягає.

Київська обласна державна адміністрація своїм правом на подачу заперечень до позовної зави не скористалась.

Дослідивши представлені суду документи, встановивши фактичні обставини справи, якими обґрунтовано позов, суд вважає за необхідне заявлені вимоги задовольнити частково, приймаючи до уваги таке:

04.01.2018 р., позивачку визнано інвалідом 3 групи довічно внаслідок захворювання, пов'язаного з впливом аварії на ЧАЕС, що підтверджується копією довідки до акту огляду МСЕК серії АВ №0770566 від 11.01.2018 р. Також експертним висновком Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС від 11.12.2017 р. №6798 встановлено, що наявне у неї захворювання, пов'язане з впливом аварії на Чорнобильській АЕС.

У матеріалах справи наявна копія посвідченням від 27.07. 1993 року серії НОМЕР_2 відповідно до якого ОСОБА_1 має статус громадянки, яка постійно проживає на території зони посиленого радіологічного контролю (категорія 4), у посвідченні в зазначено, що воно є безстроковим та діє на всій території Української РСР.

На підставі наданих заявницею документів, виконавчий комітет Ірпінської міської ради Київської області вніс подання до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації для вирішення питання видачі їй посвідчення особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1.

Натомість, листом від 20.02. 2018 року № 432/02-49 Департамент повідомив про відмову у встановленні ОСОБА_1 статусу постраждалої внаслідок аварії на ЧАЕС 1 категорії у зв'язку із змінами у чинному законодавстві, що зумовило звернення ОСОБА_1 до суду.

Надаючи правової оцінки спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного:

відповідно статті 9 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи. Пунктом 4 частини 1 статті 11 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено, що до потерпілих від Чорнобильської катастрофи категорії 4 належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у тій зоні не менше 4 років.

За приписами п.1 ч.1 ст.14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: інваліди з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 і частина третя статті 12), щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, - категорія 1. Частиною 1 статті 65 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.3 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року №51 (далі - Порядок №51), інвалідам з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілим від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, віднесеним до категорії 1, видаються посвідчення синього кольору, серія А.

Положеннями статті 12 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що причинний зв'язок між захворюванням, пов'язаним з Чорнобильською катастрофою, частковою або повною втратою працездатності громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і Чорнобильською катастрофою визнається встановленим (незалежно від наявності дозиметричних показників чи їх відсутності), якщо його підтверджено під час стаціонарного обстеження постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи уповноваженою медичною комісією не нижче обласного рівня або спеціалізованими медичними установами Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, які мають ліцензію центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я.

Як встановлено матеріалами справи, позивачка має статус громадянки, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю, віднесеного до 4 категорії, також останній встановлено третю групу інвалідності з причиною інвалідності: захворювання пов'язане з впливом аварії на ЧАЕС. Між тим, доводи відповідача про те, що Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів» від 28.12.2014 року №76-VІІІ виключено абзац 5 частини 2 статті 2 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме виключено зону посиленого радіоекологічного контролю, що вказує на те, що ОСОБА_1 з 01.01.2015 року не проживає на забрудненій території, суд вважає необґрунтованими, оскільки її право на отримання посвідчення особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи, регламентовано не цією статтею, а статтею 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. З викладених правових норм вбачається, що достатньою та необхідною умовою для видачі особі посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи, є сукупність таких підстав як: 1) встановлення інвалідності; 2) наявність довідки МСЕК про причинно-наслідковий зв'язок настання інвалідності особи із аварією на ЧАЕС.

Отже, визначення території, на якій проживає заявниця не зоною радіоактивного забруднення, не впливає на спірне право особи на отримання посвідчення постраждалого внаслідок аварії на ЧАЕС. Згідно з п.10 Порядку №51 видача посвідчень провадиться: іншим потерпілим і учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також дружині (чоловіку) або опікуну дітей померлого громадянина, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням місцевих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування за місцем проживання. Посвідчення видаються: інвалідам із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілим від Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 1, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, - на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності відповідної групи, пов'язаної з наслідками Чорнобильської катастрофи. Рішення про видачу або відмову у видачі посвідчення приймається у місячний термін з дня надходження необхідних документів до органу, що видає посвідчення.

Тому, суд вважає безпідставною відмову Департаменту соціального захисту населення КОДА від 20.02.2018 р. №432/02-49.

Разом з тим, суд не знаходить підстав для задоволення вимог в частині зобов'язання відповідачів надати такий статус з видачею посвідчення, оскільки правила видачі посвідчень передбачені Порядком №51, який встановлює перелік необхідних для цього документів та обов'язок дотримання при ухваленні рішення відповідних процедур та правил.

Під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАСУ (пункт 1 постанови Пленуму ВАСУ "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" від 6 березня 2008 року № 2). Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову, однак лише за умови, що встановлено порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Як вказано у постанові від 06.03.2008 р., перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, суд не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Іншими словами, під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення. Термін "дискреційне повноваження" означає повноваження, яке надає адміністративному органу певний ступінь свободи під час прийняття рішення, таким чином даючи йому змогу вибрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке буде найбільш прийнятним.

Отже, з метою захисту прав позивачки, суд вважає за необхідне визнати протиправною відмову Департаменту соціального захисту населення КОДА та зобов'язати відповідачів повторно розглянути подання Ірпінської міської ради Китївської області про видачу посвідчення постраждалої внаслідок аварії на ЧАЕС 1 категорії, проте не знаходить законних підстав перебирати на себе повноваження інших державних органів у вирішенні питання щодо зобов'язання видати відповідне посвідчення, з огляду на що вимоги про зобов'язання відповідачів надати ОСОБА_1 статус постраждалої від аварії на ЧАЕС з видачею посвідчення задоволенню не підлягають.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до вимог ч.3 ст.139 КАСУ.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації (01196, м. Київ, пл. Лесі Українки, буд. 1, код ЄДРПОУ 00022533) від 20.02.2018 р. №432/02-49 .

Зобов'язати Департамент соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації повторно розглянути подання виконавчого комітету Ірпінської місьуої ради Київської області щодо видачі ОСОБА_1 посвідчення постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 з урахуванням висновків суду.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (08203, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації (01196, м. Київ, пл. Лесі Українки, буд. 1, код ЄДРПОУ 00022533) судовий збір у сумі 114,40 (тисячу сто чотирнадцять) грн.40 коп.

У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Брагіна О.Є.