Рішення № 76331718, 04.09.2018, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 2240/2279/18

РІШЕННЯ

іменем України

04 вересня 2018 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Майстера П.М.

за участю:секретаря судового засідання Нетичай Ю.В. позивача: ОСОБА_1, представника відповідача: ОСОБА_2 розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просить:

- визнати неправомірною відмову головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області у зарахуванні ОСОБА_1 до спеціального стажу роботи що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «е» статті Закону України «Про пенсійне забезпечення» період проходження строкової військової служби з 06.05.1977 року по 31.05.1979 року та виплаті одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій;

- зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» статті Закону України «Про пенсійне забезпечення», період проходження строкової військової служби з 06.05.1977 року по 31.05.1979 року та виплатити грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії згідно пункту 7-1 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

В обгрунтування позовних вимог в позовній заяві та у відповідді на відзив позивач зазначив, що страховий стаж позивача станом на 31.12.2017 року становить 44 роки 10 місяців та 12 днів, стаж у закладах охорони здоров'я більше 36 років.

03.01.2018 року позивачу призначено пенсію за віком, розмір якої обчислено відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

26.06.2018 року позивач звернувся до головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про отримання грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій.

Однак, листом № 1618/ Д-8 від 27.06.2018 року відповідач відмовив позивачу у виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій, оскільки у позивача на момент звернення за призначенням пенсії тільки 34 роки 1 місяць та 6 днів спеціального стажу роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії за вислугу років з 35 необхідних років. Також, відповідач вказав, що позивачу не зараховано до спеціального стажу період проходження строкової військової служби з 06.05.1977 року по 35.05.1979 року

Позивач вважає вказану відмову відповідача незаконною та протиправною, зважаючи на це, позивач змушений звернутись до суду за захистом своїх порушених прав.

Ухвалою від 10.07.2018 відкрито провадження у цій справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, та надав пояснення посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала повністю, та надала суду пояснення згідно відзиву та заперечення на відповідь на відзив, також зазначила, що оскільки у позивача відсутній необхідний спеціальний стаж роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії за вислугу років та за умови відсутності у документах інформації про заклад охорони здоров'я, в якому позивач проходив строкову військову службу на посаді фельдшера, тому у відповідача немає підстав для зарахування вказаного періоду роботи до спеціального стажу на посадах, які дають право на посадах, які дають право на призначення пенсії за вислугу років. Просить відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши докази, які знаходяться в матеріалах справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що відповідно до записів трудової книжки позивача, ОСОБА_1 з 04.03.1976 року зарахований на посаду санітарного фельдшера с.Веренчанка. З 07.05.1977 року по 31.05.1979 року служба в лавах Радянської армії на посаді фельдшера у В/ч №541442. З 01.09.1979 р. по 22.06.1985 р. проходив навчання в Чернівецькому медичному інституті. З 01.08.1985 р. по 29.07.1986 р. проходив навчання інтернатурі по спеціалізації хірургія в Кам’янець-Подільській міській лікарні. З 19.08.1986 р. по 01.09.1994 р. працював на посадах лікаря та завідуючого хірургічного відділення Чорноострівської РЛ №2 Хмельницької центральної районної лікарні. З 01.09.1994 р. по 31.08.1996 р. проходив навчання в клінічні ординатурі по спеціальності хірургія в Вінницькому державного медичного університету ім. М.І. Пирогова. З 16.09.1996 р. по 20.01.1997 р. працював на посаді завідуючого хірургічного відділення Чорноострівської РЛ №2 Хмельницької центральної районної лікарні. З 20.01.1997 р . по 23.01.2002 р. працював на посаді лікаря-ординатора хірургічного відділення Хмельницького обласного госпіталя інвалідів Великої Вітчизняної Війни. З 23.01.2002 р. по сьогоднішній час працює на посаді заступника головного лікаря по лікувальній частині Хмельницького обласного госпіталя ветеранів війни.

Крім того, згідно довідки виданої Хмельницьким об’єднаним міським військовим комісаріатом Хмельницької області від 30.01.2018 р. №4/3 позивач проходив військову службу в Збройних Силах з 06.05.1977 р. по 31.05.1979 р.

Відповідно до витягу з послужного списку капітана медичної служби у відставці позивач проходив військову службу:

- з 07.05.1977 року по 01.12.1977 р. на посаді курсанта військової частини 54142;

- з 01.12.1977 р. по 01.06.1978 р. на посаді фельдшера військової частини 54142;

- з 01.06.1978 р. по 01.12.1978 р. на посаді фельдшера прапорщика військової частини 54142.

Згідно військового квитка ВЧ №182369 позивачу наказом МОСССР №90 від 08.04.1985 було присвоєно звання лейтенант медичної служби.

26.06.2018 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного Фонду України в Хмельницькій області з заявою щодо права отримання грошової допомоги.

27.06.2018 листом Головного управління Пенсійного Фонду України в Хмельницькій області №1618/Д-8 відповідач повідомив позивача про те, що загальна тривалість спеціального стажу, що дає право позивачу на пенсію за вислугу років становить 34 роки 1 місяць 6 днів. Також зазначив, що із-за відсутності на дату звернення за призначенням пенсії 35 років спеціального стажу на посадах, які дають право на призначенням пенсії за вислугу років, права на призначення грошової допомоги у позивача немає.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом ОСОБА_3 України, незалежно від віку.

Постанова Кабінету ОСОБА_3 України «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» від 04 листопада 1993 року № 909 передбачає, зокрема, посади лікарів та середнього медичного персоналу (незалежно від найменування посад) в лікарняних закладах, лікувально-профілактичних закладах особливого типу, лікувально-трудових профілакторіях, амбулаторно-поліклінічних закладах, закладах швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладах переливання крові, закладах охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладах, санітарно-епідеміологічних закладах, діагностичних центрах.

Згідно з статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_3 України № 637 від 12 серпня 1993 року передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом «в» частини третьої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, зараховується військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки та органах внутрішніх справ, незалежно від місця проходження служби.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а також частини першої статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно з Переліком закладів охорони здоров'я Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерством оборони України від 18 грудня 2013 року № 871 медична служба військової частини відноситься до лікарняних закладів охорони здоров'я Збройних Сил України.

Пунктом 7-1 Розділу XV Прикінцеві положення Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом ОСОБА_3 України.

Відповідно до п.2 Порядку обчислення страхового стажу до страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, який затверджено постановою Кабінету ОСОБА_3 України від 23.11.2011 №1191, до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Суд бере до уваги те, що згідно довідки виданої Хмельницьким об’єднаним міським військовим комісаріатом Хмельницької області від 30.01.2018 р. №4/3 позивач проходив військову службу в Збройних Силах з 06.05.1977 р. по 31.05.1979 р., а також згідно витягу з послужного списку капітана медичної служби у відставці позивач в період з 01.12.1977 р. по 01.12.1978р. дійсно перебував на посадах фельдшера та фельдшера прапорщика у військовій частині 54142.

Отже враховуючи вищевикладене, суд вважає доведеним те, що позивач в період проходження ним строкової військової служби, з 01.12.1977 р. по 01.12.1978 р. перебував на посадах фельдшера та фельдшера прапорщика військової частини 54142, що в сукупності з іншим спеціальним стажем роботи надає йому право на призначення пенсії за вислугою років відповідно до п. «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Таким чином, суд приходить до висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області протиправною відмовлено позивачу у зарахуванні в стаж роботи ОСОБА_1 період проходження військової служби на посаді фельдшера.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що позовні вимоги щодо визнання протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області у незарахуванні в стаж роботи ОСОБА_1 період проходження військової служби на посаді фельдшера та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати в стаж роботи ОСОБА_1 період проходження військової служби на посаді фельдшера у військовій частині №54142 з 01 грудня 1977 року по 01 грудня 1978 року до спеціального стажу роботи, який дає право йому на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п."е" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги позивача виплатити грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії згідно пункту 7-1 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд зазначає наступне.

Відповідно до Рекомендацій №R (80) 2 щодо здійснення дискреційних повноважень адміністративними органами, прийнята Комітетом ОСОБА_3 Європи 11.03.1980 р. термін “дискреційне повноваження” означає повноваження, яке надає адміністративному органу певний ступінь свободи під час прийняття рішення, таким чином даючи йому змогу вибрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке буде найбільш прийнятним.

Таким чином, дискреційними є повноваження, які залишають державному органу чи його посадовій особі свободу розсуду після з’ясування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Частиною 1 ст.2 КАС України вказано, серед іншого, що завданням адміністративного судочинства є вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Вказана норма, у сукупності з наведеними положеннями ч.4 ст.245 КАС України та наявністю у відповідача права діяти на власний розсуд, покладає на суд обов'язок зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.06.2018 року про право на отримання грошової допомоги та прийняти рішення щодо виплати грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії згідно п.7-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" з врахуванням правових висновків в рішенні суду.

Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Таким чином, при розгляді цієї адміністративної справи суд прийшов до висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог, шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.06.2018 року про право на отримання грошової допомоги та прийняти рішення щодо виплати грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії згідно п.7-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" з врахуванням правових висновків в рішенні суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

Враховуючи зазначене, оцінюючи у сукупності встановлені обставини та перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що наявні всі підстави для часткового задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

У зв'язку із частковим задоволенням позову, на користь позивача слід присудити 352,40 грн. судового збору.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області у незарахуванні в стаж роботи ОСОБА_1 період проходження військової служби на посаді фельдшера та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати в стаж роботи ОСОБА_1 період проходження військової служби на посаді фельдшера у військовій частині №54142 з 01 грудня 1977 року по 01 грудня 1978 року до спеціального стажу роботи, який дає право йому на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п."е" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Головному управлінню Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.06.2018 року про право на отримання грошової допомоги та прийняти рішення щодо виплати грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії згідно п.7-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" з врахуванням правових висновків в рішенні суду.

В решті позову відмовити.

Присудити на користь позивача - ОСОБА_1 судові витрати (судовий збір) в сумі 352,40 (триста п'ятдесят дві грн. 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з його проголошення, а у випадку, якщо в судовому засіданні були проголошені вступна та резолютивна частини рішення суду, - з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 10 вересня 2018 року

Позивач:ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 31310 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Герцена, 10, м.Хмельницький, Хмельницька область, 29000 , код ЄДРПОУ - 21318350)

Головуючий суддя ОСОБА_4