Рішення № 76331474, 10.09.2018, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2018 р. № 814/338/18 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В. В., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом:Приватного підприємства "Виробничо-комерційне підприємство "Каро", вул. Кооперативна, 21, смт. Врадіївка, Врадіївський район, Миколаївська область, 56300 до відповідача:Державного реєстратора Врадіївської районної державної адміністрації Миколаївської області Парсенюка Андрія Михайловича, вул. Маяковського, 91, смт. Врадіївка, Врадіївський район, Миколаївська область, 56301 треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:ОСОБА_2, с. Юр'ївка,Врадіївський район, Миколаївська область, 56300 ОСОБА_3, с. Юр'ївка,Врадіївський район, Миколаївська область, 56300 про:скасування рішення від 13.11.2017 № 38096214; скасування рішення від 13.11.2017 № 38098726,

Приватне підприємство «Виробничо-комерційне підприємство «Каро» (надалі - Підприємство або позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом, що містив вимоги:

скасувати рішення державного реєстратора Врадіївської районної державної адміністрації Миколаївської області Парсенюка Андрія Михайловича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 38096214 від 13.11.2017, а саме права оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1;

скасувати рішення державного реєстратора Врадіївської районної державної адміністрації Миколаївської області Парсенюка Андрія Михайловича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 38098726, а саме права оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_3.

Відповідачем у позові Підприємство вказало державного реєстратора прав на нерухоме майно Врадіївської районної державної адміністрації Миколаївської області Парсенюка Андрія Михайловича (надалі - Реєстратор або відповідач); третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - ОСОБА_3 і ОСОБА_2.

В обґрунтування позовних вимог Підприємство вказало, що Реєстратор, в силу положень Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (надалі - Закон № 1952) та затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 «Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (надалі - Порядок № 1127), був зобов'язаний прийняти рішення про відмову ОСОБА_2 у державній реєстрації права оренди земельних ділянок. Натомість, відповідач здійснив подвійну реєстрацію прав на земельні ділянки, чим порушив права позивача. Як зазначено у позові, до 01.12.2020 Підприємство є орендарем відповідних земельних ділянок, та відповідні права були зареєстровані у Врадіївському відділі МРФ ДП «Центр ДЗК» у березні 2010 року.

У відзиві на позовну заяву (арк. 95-96) Реєстратор заперечив доводи позивача, вказавши зокрема на те, що прийнятті ним рішення жодним чином не порушують прав Підприємства.

Позивач подав відповідь на відзив (арк. спр. 113-114).

В судовому засіданні представник Підприємства вимоги позову підтримала, відповідач і ОСОБА_3 просили у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши письмові докази, суд

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 є власником:

земельної ділянки площею 1,83 га, розташованої у межах території Гуляницької сільської ради Врадіївського району Миколаївської області, кадастровий номер НОМЕР_1, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_2 від 20.03.2007 (арк. спр. 70);

земельної ділянки площею 4,47 га, розташованої у межах території Гуляницької сільської ради Врадіївського району Миколаївської області, кадастровий номер НОМЕР_3, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_4 від 20.03.2007 (арк. спр. 75).

01.09.2007 ОСОБА_3 і директор Підприємства підписали «Типовий договір оренди землі», відповідно до якого позивач прийняв в оренду земельну ділянку площею 1,83 га. Договір було укладено на сім років, до закінчення сільськогосподарського 2014 року, та зареєстровано у Врадіївському реєстраційному відділі МРФ ДП «Центр ДЗК» 10.03.2010 за № 041048900004 (арк. спр. 110-111).

За твердженнями позивача, сторони договору додатковою угодою від 10.09.2009 продовжили дію договору оренди землі до 01.12.2020 (арк. спр. 112).

Також, 01.09.2007 ОСОБА_3 і директор Підприємства підписали «Типовий договір оренди» землі, відповідно до якого позивач прийняв в оренду земельну ділянку площею 4,47 га. Договір було укладено на сім років, до закінчення сільськогосподарського 2014 року, та зареєстровано у Врадіївському реєстраційному відділі МРФ «Центр ДЗК» 10.03.2010 за № 041048900001 (арк. спр. 107-108).

За твердженнями позивача, сторони договору додатковою угодою від 10.09.2009 продовжили дію договору оренди землі до 01.12.2020 (арк. спр. 109).

ОСОБА_3 факт підписання 10.09.2009 додаткових угод до договорів оренди землі заперечила (арк. спр. 32-42).

Підприємство вказало, що державна реєстрація додаткових угод від 10.09.2009 відбулась одночасно з державною реєстрацією договорів оренди землі від 01.09.2007 - 10.03.2010.

Рішеннями від 13.11.2017 № 38098726 та № 38096214 (надалі - Рішення, арк. спр. 105, 106) відповідач здійснив державну реєстрацію прав користування земельною ділянкою з кадастровим номером НОМЕР_1 та земельною ділянкою з кадастровим номером НОМЕР_3 за ОСОБА_2, що підтверджується «Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна» (арк. спр. 81-82).

Як зазначив позивач, Рішеннями відповідач порушив права та законні інтереси Підприємства як орендаря земельних ділянок. На думку Підприємства, Реєстратор мав відмовити ОСОБА_2 в державній реєстрації прав на підставі частини першої статті 24 Закону № 1952, оскільки «… заявлене право оренди суперечило вже зареєстрованому праву, відомості про яке містились у державному реєстрі земель та державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень …».

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Відповідно до частини третьої статті 10 Закону № 1952, державний реєстратор:

встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах;

перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;

під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов'язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником;

під час проведення реєстраційних дій обов'язково використовує відомості Державного земельного кадастру.

Аналогічні положення містяться в пункті 12 Порядку № 1127.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 24 Закону № 1952, у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Суд дійшов висновку про безпідставність тверджень Підприємства про те, що Реєстратор був зобов'язаний прийняти рішення про відмову у державній реєстрації прав ОСОБА_2

Так, згідно з відзивом, до заяви про державну реєстрацію прав був доданий лист відділу Держгеокадастру у Врадіївському районі Миколаївської області від 07.09.2017 № Д-35/0-0.25-35/141-17 (арк. спр. 102), відповідно до якого, інформація про державну реєстрацію додаткових угод до договорів оренди землі відсутня.

За таких обставин, доводи позивача про наявність станом на дату прийняття Рішень суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами, що, за твердженнями Підприємства, свідчить про незаконність Рішень, не відповідають дійсності.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом зокрема визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (частини перша статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суд зауважив, що матеріалами справи спростовуються доводи позивача про те, що Рішення порушують його права (інтереси).

Крім відомостей, що викладені у згадуваному вище листі відділу Держгеокадастру у Врадіївському районі Миколаївської області від 07.09.2017 № Д-35/0-0.25-35/141-17, суд взяв до уваги те, що станом на 01.01.2013, відповідно до інформації, що міститься у листі відділу у Врадіївському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 23.11.2017 № 18-14-0.25-384/111-17 (арк. спр. 100-101), в Державному земельному кадастрі була наявні інформація про те, що термін договорів оренди землі, що були зареєстровані 10.03.2010 - 7 років.

Як вказано у частині сьомій статті 93 Земельного кодексу України (в редакції, що була чинною станом на день підписання додаткових угод), відносини, пов'язані з орендою землі, визначаються законом.

Відповідно до статті 20 Закону України від 06.10.1998 № 161-XIV «Про оренду землі» (в редакції, що була чинною на день підписання додаткових угод), укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Станом на 10.03.2010 (дата реєстрації додаткових угод, за твердженнями позивача) діяв затверджений наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 02.07.2003 № 174 Тимчасовий порядок ведення державного реєстру земель (надалі - Тимчасовий порядок).

Згідно з пунктом 4.2 розділу 4 Тимчасового порядку, державна реєстрація договору оренди землі здійснюється шляхом внесення записів реєстрації до книги реєстрації (книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, - відповідно до пункту 1.2 розділу 1, документа суворого обліку, який є складовою частиною державного реєстру земель та містить відомості про зареєстровані державні акти на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою та договори оренди (суборенди) землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок).

Термін договору оренди (графа 10) обов'язково зазначається у «Записах державної реєстрації договорів оренди землі» (розділ 4 книги реєстрації, згідно з пунктом 5.1 розділу 5 Тимчасового порядку).

Таким чином, належним, допустимим та достовірним доказом того, що відомості про зареєстровані права позивача містилися «… у державному реєстрі земель та державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень …», є відповідні витяги (відомості, інформація, довідки тощо).

Позивач не надав жодного доказу на підтвердження факту державної реєстрації додаткових угод до договорів оренди землі.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 9, 12, 19, 77, 241-246, 250, 255, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Приватного підприємства "Виробничо-комерційне підприємство "Каро" (вул. Кооперативна, 21, смт. Врадіївка, Врадіївський район, Миколаївська область, 56300, ідентифікаційний код 20892727) до Державного реєстратора Врадіївської районної державної адміністрації Миколаївської області Парсенюка Андрія Михайловича (вул. Маяковського, 91, смт. Врадіївка, Врадіївський район, Миколаївська область, 56301 ідентифікаційний код не відомий) відмовити.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Птичкіна