Рішення № 76330892, 23.08.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 серпня 2018 року № 810/3083/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панченко Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання дій протиправними та зобов'язати вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (07400, АДРЕСА_1) з позовом до Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (07400, м. Бровари, б-р. Незалежності, 11), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії як учаснику ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, обчисленої з п'ятикратного розміру заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року;

- зобов'язати Броварське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області провести ОСОБА_1 з 01.06.2018 перерахунок та виплату пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 відповідного року, відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що як інвалід ІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЄС, має право на перерахунок пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року. При цьому, позивач зазначає, що інвалідність йому встановлена у зв'язку із виконанням військового обов'язку по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Оскільки законодавець не пов'язує право на отримання пенсії з видом військової служби, тривалістю її проходження, військовим званням та посадою, позивач вважає, що відмова відповідача з огляду на не надання позивачем доказів, що підтверджують проходженням ним дійсної строкової служби є протиправною.

Відповідач позов не визнав, на обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що з урахуванням змін до порядку обчислення пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, починаючи з 01 жовтня 2017 року, пенсія обчислюється у п'ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати для осіб, які проходили дійсну строкову службу.

Однак жодних доказів того, що позивач проходив дійсну строку службу, як матеріали пенсійної справи так і матеріали даної справи не містять, а відтак відсутні підстави для проведення позивачеві перерахунку пенсії.

Згідно з матеріалами пенсійної справи, а саме копії трудової книжки ОСОБА_1, останній служив в органах внутрішніх справ України безперервно з 01.06.1985 по 18.02.1991. Більш того, у період ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, мав звання лейтенанта міліції і виконував обов'язки відповідно до наказу УВС виконкому Київської обласної ради народних депутатів від 14.08.1986 № 069, як особа, що перебуває на службі в органах внутрішніх справ.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.06.2018 відкрито провадження у справі, призначено судове засідання на 23.07.2018 та у подальшому було призначене на 13.08.2018.

У судове засідання, призначене на 13.08.2018 сторони не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Водночас, 23.07.2018 через канцелярію суду від учасників справи надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Частиною дев'ятою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, потреби у заслуховуванні свідків чи експерта, суд вирішив розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 є громадянином України, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований та проживає у м. Бровари, Київської області, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_1

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та має статус особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, що підтверджується відповідним посвідченням серії НОМЕР_2

12 жовтня 2005 року позивачеві встановлена друга група інвалідності, причина інвалідності - захворювання, пов'язане з виконанням обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЄС, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії НОМЕР_3

05 червня 2018 року позивач звернувся до Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області з заявою про здійснення перерахунку та виплату пенсії, виходячи із п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року.

Броварське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області листом від 12.06.2018 №492/Т-01 повідомило позивача про відсутність законодавчо визначених обставин для проведення перерахунку пенсії, позаяк позивач під час ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи згідно з матеріалами пенсійної справи брав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи з 29.07.1986 по 31.07.1986, працюючи на посаді оперуповноваженого Броварського ВДСБЕЗ.

Водночас, жодних доказів проходження дійсної строкової служби у зазначений період, позивачем до управління надано не було.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та єдиний порядок соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України від 28.02.1991 №796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Стаття 59 вказаного Закону гарантує право на пенсію військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

Частиною третьою статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (у редакції Закону України від 05 жовтня 2006 року № 231-V) було визначено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п'ятикратного розміру заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.

Тобто, приписами даної норми було визначено лише одну категорію осіб, які мали право на обчислення пенсії з п'ятикратного розміру заробітної плати, а саме, особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами.

Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", зміни якого застосовуються з 01.10.2017, розширено коло осіб, які мають право на обчислення пенсії по інвалідності з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Так, частиною третьою статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції, чинній з 01 жовтня 2017 року, передбачено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 1 січня відповідного року.

Відтак, такими особами є: особа, що брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, або особа, що брала участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій та випробувань, або особа, яка брала участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.

Водночас, таке право виникає у зазначених осіб лише під час проходження дійсної строкової служби.

Слід зазначити, що дана норма права є чіткою, безальтернативною та не допускає неоднозначного чи подвійного тлумачення.

Дана правова позиція також висловлена в ухвалі Верховного Суду від 08.05.2018 (справа № 820/1148/18; провадження № Пз/9901/33/18).

Як вбачається із матеріалів справи, а саме, маршрутного листа Головного управління МВС України в Київській області, позивач з 29.07.1986 по 01.08.1986 та з 04.08.1986 по 05.08.1986 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, перебуваючи на службі в органах внутрішніх справ України. (а.с. 14).

При цьому, доказів на підтвердження того, що позивач проходив дійсну строкову службу у цей період, позивачем суду не надано.

Відтак, суд дійшов висновку, що саме за наявних доказів, у позивача відсутнє порушене суб'єктивне право чи інтерес у публічно-правових відносинах, що є визначеною процесуальним законом підставою для відмови у задоволенні заявлених вимог.

Крім цього суд, проаналізувавши положення Закону СРСР "О всеобщей воинской повинности", норми якої діяли на території УРСР під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, вважає, що участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році брали 3 категорії осіб, які як за нормами Закону СРСР "О всеобщей воинской повинности" так і за нормами ст. 10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" підпадають під визначення військовослужбовця, а саме: 1) професійні військовослужбовці; 2) військовозобов'язані під час участі у військових зборах, у тому числі і спеціальних; 3) військовослужбовці дійсної строкової служби.

Правило призначення пенсії у розмірі 5 мінімальних заробітних плат як мінімальна соціальна гарантія ст.57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у первісній редакції було запроваджено законодавцем саме для військовослужбовців дійсної строкової служби за призовом, позаяк з огляду на вік, тривалість страхового стажу, розмір оплати праці, особи цієї категорії (на відміну від перелічених вище інших категорій військовослужбовців) об'єктивно не могли претендувати на призначення соціальних виплат у фінансово розумному розмірі.

Існуючі на той час правила соціального забезпечення професійних військовослужбовців та військовозобов'язаних, які постраждали внаслідок ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, передбачали призначення виплат, що суттєво перевищували розмір 5 мінімальних заробітних плат.

Лише поступова зміна правил соціального забезпечення цих осіб та суттєве підвищення рівня мінімальної заробітної плати викликало фінансовий інтерес до призначення пенсії у порядку ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Згідно з приписами частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання цих вимог відповідачем доведено належними та допустимими доказами правомірність прийнятого рішення.

Водночас докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог, та були спростовані доводами відповідача.

З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а його вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Водночас, позивач не позбавлений права на повторне звернення до відповідача для прийняття відповідного рішення, надавши докази проходження позивачем дійсної строкової служби.

Щодо клопотання позивача про встановлення судового контролю, то суд зазначає, що оскільки суд відмовляє у задоволенні позову, підстави для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення відсутні.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, а доказів понесення ним витрат, пов'язаних з розглядом справи суду не надано, питання розподілу судових витрат не вирішується.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.

Дата складання повного рішення суду - 23.08.2018

Суддя Панченко Н.Д.