Рішення № 76330808, 06.08.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2018 року Справа № 0440/4977/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Горбалінського В.В. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування постанов, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому просив:

- визнати протиправною та скасувати постанову від 20.02.2015 року ВП №46482712 про стягнення з боржника ОСОБА_2 виконавчого збору у розмірі 95 567,05 грн.

- визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського районного управління юстиції Кущенко Юлії Валентинівни від 26.01.2016 року про відкриття виконавчого провадження ВП №49961404.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що державним виконавцем всупереч вимогам Закону України «Про виконавче провадження» не було повідомлено належним чином останнього про відкриття виконавчого провадження, чим було обмежено право позивача добровільно виконати приписи зазначені у виконавчому документі.

Ухвалою суду від 27.07.2018 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

02.08.2018 року представником відповідача надано до суду письмовий відзив на позов, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що боржник ОСОБА_2 відповідно до рекомендованих з повідомленням листів був повідомлений належним чином про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 2410/4573/12, виданого 26.10.2014 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Перший український Міжнародний Банк» заборгованість за кредитним договором № 5798660 від 23.11.2007 року та додатковою угодою № 7745231 від 23.06.2009 року до кредитного договору № 5798660 від 23.11.2007 року у розмірі 952 451,53 грн., яка складається з 539 040,84 грн., заборгованості по кредиту 302 222,37 грн., заборгованості за процентами за користування кредитом, 1 111 188,32 грн., пені за порушення строків повернення кредиту та сплата процентів, та стягнення з нього виконавчого збору, проте жодних заходів щодо оскарження будь-яких дій з примусового виконання не вживав.

03.08.2018 року представником позивача у судовому засіданні надано до суду письмову заяву про забезпечення позову, яка була обґрунтована тим, що необхідність в застосуванні заходів забезпечення позову по даній справі обумовлена тією обставиною, що невжиття заходів може зробити неможливим виконання рішення суду.

Ухвалою суду від 03.08.2018 року в задоволені заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову - відмовлено.

Ухвалою суду від 03.08.2018 року провадження у справі № 0440/4977/18 в частині визнання протиправним та скасування постанови від 20.02.2015 року ВП № 46482712 про стягнення з ОСОБА_2 виконавчого збору - закрито.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

06.08.2018 року позивачем до суду було подано клопотання про розгляд даної адміністративної справи за відсутності позивача та його представника.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Згідно ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, враховуючи неявку представників позивача і відповідача та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд продовжив розгляд справи у письмовому провадженні.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 11.02.2015 року за вх. № 1167 до відповідача надійшла заява ПАТ «Перший український міжнародний банк» разом з оригіналом виконавчого листа № 2410/4573/12, виданого 26.11.2014 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Перший український Міжнародний Банк» заборгованість за кредитним договором № 5798660 від 23.11.2007 року та додатковою угодою № 7745231 від 23.06.2009 року до кредитного договору № 5798660 від 23.11.2007 року у розмірі 952 451,53 грн. , яка складається з 539 040,84 грн., заборгованості по кредиту 302 222,37 грн., заборгованості за процентами за користування кредитом, 1 111 188,32грн., пені за порушення строків повернення кредиту та сплати процентів.

12.02.2015 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2410/4573/12, виданого 26.10.2014 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Перший український Міжнародний Банк» заборгованість за кредитним договором № 5798660 від 23.11.2007 року та додатковою угодою № 7745231 від 23.06.2009 року до кредитного договору № 5798660 від 23.11.2007 року у розмірі 952 451,53 грн., яка складається з 539 040,84 грн., заборгованості по кредиту 302 222,37 грн., заборгованості за процентами за користування кредитом, 1 111 188,32 грн., пені за порушення строків повернення кредиту та сплати процентів, та копії постанови за вих. 2865/7 направлено боржнику рекомендованим з повідомленням листом для відома та виконання у строки, визначені ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до заяви стягувача одночасно з відкриттям виконавчого провадження 12.02.2015 року винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, яка за вих. № 2867/7 разом з постановою про відкриття виконавчого провадження направлено на адресу боржника, рекомендованим листом з повідомленням.

20.02.2015 року було винесено постанову про стягнення виконавчого збору, яка направлено за вих. № 3447/7 на адресу позивача, але рекомендований лист з повідомленням за № 5200503727991 було повернуто на адресу відповідача із відміткою «За закінченням терміну зберігання».

20.03.2015 року позивачем було отримано постанову про відкриття виконавчого провадження від 12.02.2015 року та постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 12.02.2015 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення за № 5200503629175, 5200100690338.

16.01.2016 року за вх. № 261 до відділу Державної виконавчої служби надійшла заява стягувача від 13.01.2016 року вих. № КНО-44.4.1.1/48, відповідно до якої боржник ОСОБА_2. вимоги виконавчого документа № 2410/4573/12, виданого 26.11.2014 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Перший український Міжнародний Банк» заборгованість за кредитним договором № 5798660 від 23.11.2007 року - виконав в повному обсязі.

Так, 16.01.2016 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження та виділено в окреме виконавче провадження постанову про стягнення виконавчого збору від 20.02.2015 року.

Таким чином державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 26.01.2016 року з виконання постанови про стягнення виконавчого збору від 20.02.2015 року у розмірі 95 567,05 грн.

Правомірність, законність та обґрунтованість винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 26.01.2016 року з виконання постанови про стягнення виконавчого збору від 20.02.2015 року є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон) встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Частиною першою ст. 11 вказаного Закону передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи.

У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Стягнення виконавчого збору, є саме тим заходом, який застосовується державним виконавцем у випадку невиконання боржником рішення суду в строк, що ним встановлений.

Згідно з ч. 1 ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Доказів щодо неотримання позивачем постанов про відкриття виконавчих проваджень не надано.

У відповідності до абзацу 4 п. 4.1.1. Інструкції про проведення виконавчих дій Наказ Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5 у разі, якщо копія постанови про відкриття виконавчого провадження одержана боржником несвоєчасно, внаслідок чого боржник був позбавлений можливості добровільно виконати рішення у встановлений державним виконавцем строк, за письмовою заявою боржника при підтвердженні факту несвоєчасного одержання вказаної постанови державний виконавець відкладає провадження виконавчих дій у порядку, установленому статтею 32 Закону, та поновлює боржнику строк для добровільного виконання рішення.

Згідно з ч.1 ст. 35 Закону за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладання провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам.

У матеріалах справи відсутні докази, щодо подання заяви позивачем про поновлення ним свого порушеного права на виконання рішення у добровільний строк.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно із пунктом 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 №14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягується за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконане примусово.

Відповідно до Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 28 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно з пунктом 3.7 зазначеної Інструкції постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю на наступний день після завершення строку, наданого боржнику для самостійного виконання рішення. У постанові про стягнення виконавчого збору визначається розмір виконавчого збору, що підлягає стягненню, зазначений у частині першій статті 28 Закону. Примусове стягнення виконавчого збору здійснюється відповідно до вимог Закону.

Якщо рішення про стягнення коштів було виконано боржником частково до початку його примусового виконання, виконавчий збір стягується з суми, яка не була сплачена боржником самостійно.

При наступних пред'явленнях до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута при попередньому виконанні.

Так, лише у разі повернення виконавчого документа з підстави, передбаченої пунктом 8 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (повернення виконавчого документа стягувачеві у разі коли коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, недостатньо для задоволення вимог стягувача-заставодержателя за виконавчим документом, на підставі якого звернуто стягнення на заставлене майно), постанова про стягнення виконавчого збору в окреме виконавче провадження не виділяється та залишок нестягнутої суми виконавчого збору не стягується.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 10.02.2015 року у справі № 825/2566/14 (К/800/52820/14).

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що відповідачем правомірно та обґрунтовано винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 26.01.2016 року з виконання постанови про стягнення виконавчого збору від 20.02.2015 року у розмірі 95 567,05 грн.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної заяви.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з відмовою позивачу в задоволенні позову понесені ним судові витрати, пов'язані зі зверненням до суду, не відшкодовуються.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови заступника начальника відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського районного управління юстиції Кущенко Юлії Валентинівни від 26.01.2016 року про відкриття виконавчого провадження ВП № 49961404 - відмовити.

Відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, проте, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя В.В. Горбалінський