Ухвала суду № 76330084, 10.09.2018, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову в забезпечені адміністративного позову

10 вересня 2018 р. м. Чернівці Справа № 824/862/18-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Григораш В.О., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання протиправним та скасування наказу про припинення контракту та звільнення з військової служби, про поновлення на посаді,

ВСТАНОВИВ:

06.09.2018 року до Чернівецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (позивач) до Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (відповідач) з такими позовними вимогами:

1) визнати протиправним та скасувати наказ начальника Західного регіонального управління (1 категорії) Державної прикордонної служби України від 30.07.2018 року №313-ос "По особовому складу" генерал-майора В.Єгорова про припинення (розірвання) контракту та звільнення з військової служби за пунктом "і" (у зв'язку із застосуванням заборони передбаченої частинами третьою або четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади") пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону капітана ОСОБА_1, офіцера (оперуповноваженого) першого сектору міжрайонного оперативно-розшукового відділу (з місцем дислокації н.п. Чернівці) оперативно-розшукового управління, без права носіння військової форми одягу;

2) поновити ОСОБА_1 на посаді офіцера (оперуповноваженого) першого сектору міжрайонного оперативно-розшукового відділу (з місцем дислокації н.п. Чернівці) оперативно-розшукового управління.

Ухвалою суду від 10.09.2018 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження та призначено справу до судового розгляду на 11.10.2018 року.

Разом з позовною заявою, ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії спірного наказу начальника Західного регіонального управління (1 категорії) Державної прикордонної служби України від 30.07.2018 року №313-ос "По особовому складу" генерал-майора В.Єгорова, згідно якого припинено (розірвано) контракт та звільнено з військової служби ОСОБА_1 за пунктом "і" (у зв'язку із застосуванням заборони, передбаченої частинами третьою або четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади") пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону у запас до вступу рішення суду по даній справі у законну силу.

В обґрунтування вказаної заяви позивач зазначив, що про очевидність протиправності спірного наказу свідчить те, що він винесений в період перебування позивача у відпустці по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку, що є порушенням ст.ст. 22, 43, 46, 64 Конституції України, ст.ст. 4, 18 Закону України "Про відпустки", ст. 184 КЗпП України та те, що спірний наказ винесено в особливий період, що є порушенням п. 306 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 року №1115/2009.

Також позивач зазначив, що наслідком спірного наказу про звільнення є подальше прийняття наказу про виключення її з особового складу, який також, в разі дії спірного наказу, прийдеться позивачу оспорювати та оплачувати послуги адвоката і сплачувати судовий збір за дану позовну вимогу, в той час як позивач є мамою двох неповнолітніх дітей та по досягненню трирічного віку дитини, її єдиним джерелом доходу є соціальні виплати на дитину.

Крім того, позивач вважає, що якщо ж спірний наказ залишити в дії, то посада позивача буде вільна та на неї відповідач може призначати на постійну основу іншого військовослужбовця, з яким укладати контракт, який в разі поновлення на роботі прийдеться розривати (можливо і в судовому порядку) або пропонувати позивачці інше місце роботи.

У зв'язку з вищенаведеним, посилаючись на положення ч. 1 ст. 154 КАС України, позивач просив задовольнити заяву про забезпечення адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 154 КАС України у виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.

У зв'язку з відсутністю виняткових обставини, які унеможливлюють розгляд заяви про забезпечення позову без участі сторін, суд вважає за можливе розглянути її без проведення судового засідання.

Розглянувши заяву про забезпечення адміністративного позову, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що відсутні підстави для задоволення заяви, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У відповідності до ч. 1 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Частиною першою статті 151 КАС України встановлено, що позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 154 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Отже, процесуальним законом встановлено виключні обставини, які можуть бути підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

Аналіз вищенаведеної норми дозволяє дійти висновку, що забезпечення адміністративного позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог. Під час вирішення питання щодо вжиття заходів забезпечення позову суд враховує як інтереси позивача, так і відповідача.

При цьому слід зазначити, що інститут забезпечення адміністративного позову з урахуванням ст.ст. 150, 151 КАС України повинен відповідати завданню адміністративного судочинства - забезпечувати захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Однак, позивачем в заяві про вжиття заходів забезпечення позову не наведено достатніх аргументів та не надано жодних доказів, які б підтверджували існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або які свідчили б про неможливість захисту цих прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів, а також не зазначено очевидних ознак протиправності оскаржуваного наказу.

Крім того, на думку суду, надання судом оцінки оскаржуваному наказу до початку розгляду справи, в порядку встановленому КАС України, є неможливим, оскільки при цьому фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Стосовно тверджень позивача про те, що у разі прийняття наказу про виключення його з особового складу, його доведеться оскаржувати в суді, що потягне витрати судові витрати, суд зазначає, що відповідно до Закону України "Про судовий збір" така категорія спорів звільнена від сплати судового збору. Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, у разі задоволення позову у спірних правовідносинах, судові витрати підлягають відшкодуванню позивачу.

Стосовно тверджень позивача про те, що якщо ж спірний наказ залишити в дії, то посада позивача буде вільна та на неї відповідач може призначати на постійну основу іншого військовослужбовця, з яким укладати контракт, якій в разі поновлення на роботі прийдеться розривати (можливо і в судовому порядку) або пропонувати позивачці інше місце роботи, суд зазначає, що згідно статті 235 КЗпП у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Крім того, згідно п.6, ч.1 ст. 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу.

Таким чином, у разі визнання судом оскаржуваного наказу повністю чи частково незаконними, обмежені таким рішенням права позивача будуть поновлені.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Розглянувши заяву про забезпечення адміністративного позову, суд приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення, оскільки позивачем не надано суду обґрунтованих доводів того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відсутні обставини для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, передбачені ч. 1 ст. 151 КАС України, а тому суд не вбачає підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення адміністративного позову.

Керуючись статтями 150, 154, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії наказу начальника Західного регіонального управління (1 категорії) Державної прикордонної служби України від 30.07.2018 року №313-ос "По особовому складу" - відмовити.

Згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково. Апеляційна скарга на ухвалу подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).

Суддя В.О. Григораш