Рішення № 76330083, 04.09.2018, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2018 року м. Кропивницький Справа № 811/1202/18

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Хилько Л.І.,

за участю:

секретаря судового засідання - Подкопаєвої Д.В.,

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Балакіної Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом:

ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса: АДРЕСА_1

до відповідача:

Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39292197; адреса: Львівська пл. 8, м.Київ-53, МСП 04655),

про визнання протиправним та скасування наказу, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1.) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач, ДФС України), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати наказ ДФС України «Про накладення дисциплінарного стягнення» від 28.02.2018 року № 14-ДС.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що спірний наказ було прийнято на підставі ст.65, 66, 77 Закону України «Про Державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII, вважає даний наказ протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки вважає, що відповідно до покладених на нього службових обов'язків виконував їх сумлінно, дотримуючись всіх положень чинного законодавства з організації роботи та контролю за діяльністю підпорядкованих підрозділів, забезпечуючи вжиття заходів, направлених на протидію та боротьбу з корупцією.

В судовому засіданні позивач підтримав адміністративний позов та просив його задовольнити.

Представником відповідача, подано до суду письмовий відзив на позов, в якому наголошено на відмові в задоволенні позовних вимог, оскільки наказом Державної фіскальної служби від 28.02.2018 року №14-ДС на позивача накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани, за неналежне виконання службових обов'язків з організації роботи та контролю за діяльністю підпорядкованих підрозділів, так відповідач наголошує, на дотриманні процедури передбаченої для видання такого роду наказів та наголошує на об'єктивних підставах для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності (т.1,а.с.157-159).

В судовому засіданні представник відповідача підтримав позицію, викладену в письмовому відзиві та просив відмовити у задоволенні адміністративного позову.

04.09.2018 року в судовому засіданні відповідно до частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів частини шостої статті 120 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частини рішення (т.2,а.с.132).

Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши їх у відкритому судовому засіданні, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Предметом розгляду у цій справі є встановлення правомірності дій в.о. Голови Державної фіскальної служби України ОСОБА_3 при винесенні наказу «Про накладення дисциплінарного стягнення» від 28.02.2018 року №14-дс у виді догани на заступника начальника - начальника Кропивницького відділення Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області ОСОБА_1

При вирішенні даного спору суд враховує наступні фактичні обставини справи, що передували винесенню спірного рішення.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, обіймає посаду заступника начальника - начальника Кропивницького відділення Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області 20.10.2017 року (т.1,а.с.179).

Судом встановлено, ДФС України було видано розпорядження від 19.10.2017 року №149-р «Про проведення тематичної перевірки» з питань організації роботи щодо запобігання корупції, забезпечення ефективного контролю за дотриманням підлеглими працівниками антикорупційного законодавства.

Головним управлінням внутрішньої безпеки на ім'я в.о. голови Державної фіскальної служби України було складено доповідну записку в якій повідомлено про результати проведення тематичної перевірки ГУ ДФС у Кіровоградській області щодо перевірки стану організації роботи ГУ ДФС у Кіровоградській області щодо запобігання та протидії виявлення причин та умов, що призвели до вчинення корупційного правопорушення (т.1,а.с.164-175).

Вказаною доповідною запискою було запропоновано доручити Дисциплінарній комісії з розгляду дисциплінарних справ Державної фіскальної служби України відкрити щодо в.о. начальника ГУ ДФС у Кіровоградській області ОСОБА_1 дисциплінарне провадження, за результатами якого рекомендувати суб'єкту призначення притягнути останнього до дисциплінарної відповідальності.

Дисциплінарною комісією з розгляду дисциплінарних справ ДФС відкрито дисциплінарне провадження за фактом неналежного виконання службових обов'язків начальника Кропивницького відділення Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області ОСОБА_1.

Так, ОСОБА_1 надіслано відповідні пояснення по даному факту (т.1,а.с.180-183).

19.02.2018 року Дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ ДФС за результатами розгляду матеріалів дисциплінарної справи дійшла висновку, що у діях заступника начальника- начальника Кропивницького управління Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області ОСОБА_1, за час виконання обов'язків начальника Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області виявлено вчинення дисциплінарного проступку, що полягає у неналежному виконанні своїх посадових обов'язків, невжиття ефективних заходів щодо запобігання корупції у підпорядкованих структурних підрозділах (т.2,а.с.88-89).

Вказаним висновком комісією вирішено рекомендувати на підставі ст.65, 66, 77 Закону застосувати до заступника начальника-начальника Кропивницького управління ГУ ДФС у Кіровоградській області ОСОБА_1 (за час виконання обов'язків начальника ГУ ДФС у Кіровоградській області) дисциплінарне стягнення у вигляді догани за неналежне виконання службових обов'язків з організації роботи та контролю за діяльністю підпорядкованих підрозділів, незабезпечення вжиття заходів, направлених на протидію та боротьбу з корупцією, що призвело до надзвичайної події та відкриття кримінального провадження.

Враховуючи вказаний висновок, головою Дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ Державної фіскальної служби України на ім'я в.о. голови Державної фіскальної служби України було направлено подання про результати розгляду дисциплінарної справи ОСОБА_1, яким вирішено комісією рекомендувати застосувати до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді догани (т.2,а.с.90).

Так, на підставі вказаного подання, акту тематичної перевірки, пояснень позивача, в.о. голови Державної фіскальної служби України ОСОБА_3, 28.02.2018 року було видано наказ №14-дс «Про накладення дисциплінарного стягнення» на заступника начальника - начальника Кропивницького відділення ГУ ДФС у Кіровоградській області ОСОБА_1 у виді догани (за час виконання обов'язків начальника ГУ ДФС у Кіровоградській області (т.1,а.с.12).

Не погоджуючись із винесенням вказаного наказу позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом, за захистом свого порушеного, на його думку права.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

За змістом положень статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для відновлення порушеного права в зв'язку із прийняттям рішення суб'єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав. Порушення вимог Закону рішенням чи діями суб'єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов'язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням.

За приписами статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Тобто, виходячи з аналізу вищезазначеної правової норми, суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

Визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені цією дією.

Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти повинні відповідати їй (ст. 8). На ці обставини неодноразово вказував Конституційний Суд України у своїх рішеннях, зокрема, рішенні №7-рп/2003 від 10.04.2003 року, рішенні №9-рп/2004 від 07.04.2004 року, рішенні №1-рп/2007, рішенні №19-рп/2008 від 02.10.2008 року.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII.

Згідно з ч.2 ст.5 цього Закону, відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про державну службу" державна служба України - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: 1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; 2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; 3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; 4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; 5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; 6) управління персоналом державних органів; 7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.

Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Основні обов'язки державного службовця передбачені статтею 8 зазначеного Закону, а саме: дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки; поважати гідність людини, не допускати порушення прав і свобод людини та громадянина; з повагою ставитися до державних символів України; обов'язково використовувати державну мову під час виконання своїх посадових обов'язків, не допускати дискримінацію державної мови і протидіяти можливим спробам її дискримінації; забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів; сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов'язки; виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України; додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції; запобігати виникненню реального, потенційного конфлікту інтересів під час проходження державної служби; постійно підвищувати рівень своєї професійної компетентності та удосконалювати організацію службової діяльності; зберігати державну таємницю та персональні дані осіб, що стали йому відомі у зв'язку з виконанням посадових обов'язків, а також іншу інформацію, яка відповідно до закону не підлягає розголошенню; надавати публічну інформацію в межах, визначених законом.

Державні службовці виконують також інші обов'язки, визначені у положеннях про структурні підрозділи державних органів та посадових інструкціях, затверджених керівниками державної служби в цих органах.

Відповідно до статті 62 Закону, державний службовець зобов'язаний виконувати обов'язки, визначені статтею 8 цього Закону, а також: не допускати вчинків, несумісних із статусом державного службовця; виявляти високий рівень культури, професіоналізм, витримку і тактовність, повагу до громадян, керівництва та інших державних службовців; дбайливо ставитися до державного майна та інших публічних ресурсів.

Державний службовець особисто виконує покладені на нього посадові обов'язки.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначає Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України).

Згідно ч. 1 ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника можуть бути застосовані стягнення у вигляді догани чи звільнення.

Згідно до ст. 147-1 КЗпП України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.

Відповідно до ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Підставою застосування дисциплінарного стягнення є вчинення працівником протиправного винного діяння (дії чи бездіяльності), яке визнається дисциплінарним проступком. Протиправність поведінки працівника полягає в порушенні ним своїх трудових обов'язків, закріплених нормами трудового права, як то: КЗпП, правилами внутрішнього розпорядку, статутами, положеннями, посадовими інструкціями, трудовим договором (контрактом), колективним договором, а також у порушенні або невиконанні правомірних наказів та розпоряджень роботодавця.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що дисциплінарне стягнення це передбачена законом міра примусу, що застосовується уповноваженим органом до працівника, який порушив службову дисципліну, тобто вчинив дисциплінарний проступок.

При цьому, для правомірного застосування дисциплінарного стягнення уповноваженому органу необхідно встановити наявність протиправної поведінки державного службовця, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ними і поведінкою особи, що притягається до відповідальності.

Відповідно до ст.64 Закону №889-VII, за невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом. Для державних службовців можуть встановлюватися особливості притягнення до дисциплінарної відповідальності у випадках, визначених законом.

Підстави для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності регламентовані ст.65 Закону №889-VII, згідно з якою підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Згідно з ч.2 ст.65 Закону №889-VII, дисциплінарними проступками є: 1) порушення Присяги державного службовця; 2) порушення правил етичної поведінки державних службовців; 3) вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу; 4) дії, що шкодять авторитету державної служби; 5) невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень; 6) недотримання правил внутрішнього службового розпорядку; 7) перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу злочину або адміністративного правопорушення; 8) невиконання вимог щодо політичної неупередженості державного службовця; 9) використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб; 10) подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби; 11) неповідомлення керівнику державної служби про виникнення відносин прямої підпорядкованості між державним службовцем та близькими особами у 15-денний строк з дня їх виникнення; 12) прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин; 13) поява державного службовця на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; 14) прийняття державним службовцем необґрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу злочину або адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст.66 Закону №889-VII, до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.

У разі допущення державним службовцем дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 6 частини другої статті 65 цього Закону, суб'єкт призначення або керівник державної служби може обмежитися зауваженням.

У разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4, 5 та 12 частини другої статті 65 цього Закону, суб'єктом призначення або керівником державної служби такому державному службовцю може бути оголошено догану.

У разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 2 та 8 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4 та 5 частини другої статті 65 цього Закону, суб'єкт призначення або керівник державної служби може попередити такого державного службовця про неповну службову відповідність.

Згідно з ч.6 ст.66 Закону №889-VII, дисциплінарні стягнення, передбачені пунктами 2-4 частини першої цієї статті, накладаються виключно за пропозицією Комісії, поданням дисциплінарної комісії.

Статтею 68 Закону №889-VII встановлено, що дисциплінарні провадження ініціюються суб'єктом призначення, а дисциплінарні стягнення накладаються (застосовуються):

1) на державних службовців, які займають посади державної служби категорії "А": зауваження - суб'єктом призначення; інші види дисциплінарних стягнень - суб'єктом призначення з урахуванням пропозиції Комісії;

2) на державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В": зауваження - суб'єктом призначення; інші види дисциплінарних стягнень - суб'єктом призначення за поданням дисциплінарної комісії.

Згідно з ч.1 ст.69 Закону №889-VII, для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія).

Дисциплінарну комісію стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В", утворює керівник державної служби у кожному державному органі (ч.2 ст.69 Закону №889-VII).

Відповідно до ч.ч.9 та 10 ст.69 Закону №889-VII, дисциплінарна комісія розглядає дисциплінарну справу державного службовця, сформовану в установленому цим Законом порядку. Результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб'єкта призначення.

При цьому, в частині 1 статті 71 Закону №889-VII передбачено, що з метою визначення наявності вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку може проводитися службове розслідування.

Згідно з ч.ч.8 та 9 ст.71 Закону №889-VII, державний службовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: 1) надавати пояснення, а також відповідні документи та матеріали щодо обставин, які досліджуються; 2) порушувати клопотання про одержання і залучення до матеріалів нових документів, одержання додаткових пояснень осіб, які причетні до справи; 3) бути присутнім під час виконання відповідних заходів; 4) подавати в установленому порядку скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування. За результатами службового розслідування складається висновок про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до ч.1 ст.75 Закону №889-VII, перед накладенням дисциплінарного стягнення суб'єкт призначення повинен отримати від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, письмове пояснення.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 Закону №889-VII, рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб'єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб'єкта призначення.

У рішенні, яке оформляється наказом (розпорядженням), зазначаються найменування державного органу, дата його прийняття, відомості про державного службовця, стислий виклад обставин справи, вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація, вид застосованого дисциплінарного стягнення.

Аналізуючи наведені норми, суд вважає за необхідне зазначити, що процедура дисциплінарного провадження як процес дослідження обставин дисциплінарного проступку, визначення його наслідків та доведення вини особи, зокрема, повинна бути достатньо прозорою, задля того, щоб і сама особа, яка притягується до дисциплінарної відповідальності, та орган, що застосовує дисциплінарне стягнення, а також суд, перевіряючи законність накладення дисциплінарного стягнення, могли з'ясувати фактичні підстави, покладені в основу прийнятого рішення, та надати їм оцінку.

При цьому, рішення, прийняте за наслідками такого дисциплінарного провадження, повинно бути мотивованим, детальним і повним, відображати усі суттєві обставини, що мали значення для його прийняття.

Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень означає, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97, п.36, від 01.07.2003, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 27.09.2010 року у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Так, судом встановлено, що позивачем як керівник Головного управління ДФС у Кіровоградській області, діяв в межах наданих повноважень, з листопада 2016 року ним проводились ряд організаційних та профілактичних заходів щодо недопущення корупційних, пов'язаних із корупцією або інших правопорушень у сфері службової діяльності з боку підлеглих працівників структурних підрозділів ГУ ДФС у Кіровоградській області та підпорядкованих ОДПІ, також керівного складу ГУ ДФС у Кіровоградській області (т.1,а.с.14-144), а саме:

- у грудні 2016 року та червні 2017 року розроблено плани заходів Головного управління ДФС у Кіровоградській області із реалізації Антикорупційної програми ДФС України на перше та друге півріччя 2017 року, затверджені наказами ГУ ДФС в області від 15.12.2016 №550 та від 15.06.2017 року №644, які доведені до безумовного виконання першим заступникам та заступникам начальника ГУ ДФС в області, керівникам структурних підрозділів ГУ ДФС з області, підпорядкованим ОДПІ;

- згідно наказу ГУ ДФС в області від 15.12.2016 р. №550 «Про організацію виконання Плану заходів ГУ ДФС у Кіровоградській області із реалізації Антикорупційної програми ДФС України у першому півріччі 2017 року наказу ГУ ДФС в області від 15.06.2017р. №644 «Про організацію виконання Плану заходів ГУ ДФС у Кіровоградській області із реалізації Антикорупційної програми ДФС України у другому півріччі 2017 року» персональна відповідальність за організацію роботи з питань запобігання та протидії корупційним проявам покладена на керівників структурних підрозділів ГУ ДФС в області. А перші заступники та заступники начальника ГУ ДФС в Кіровоградській області відповідно до розподілу обов'язків визначені відповідальними координаторами щодо організації роботи структурних підрозділів з реалізації Плану заходів.

- 03 листопада 2016 року по вересень 2017 року позивачем особисто проводились з першими заступниками та заступниками начальника ГУ ДФС в області, керівниками структурних підрозділів ГУ ДФС в області, керівним складом підпорядкованих ОДПІ 15 апаратних нарад та 2 виробничі наради. На нарадах постійно піднімалося питання та надавались доручення особисто першими заступниками та заступникам начальника ГУ ДФС в області, керівниками структурних підрозділів ГУ ДФС в області та підпорядкованих ОДПІ щодо проведення профілактичних заходів в підпорядкованих колективах та обов'язкового дотримання підлеглими працівниками та ними особисто норм Закону України від 14 жовтня 2014 року №1700-УІІ «Про запобігання корупції» та вимог Антикорупційної програми;

- на апаратних та виробничих нарадах ГУ ДФС в області, які відбулися 29.11.2016 року, 22.12.2016 року, 25.01.2017 року, 23.06.2017 року, 28.07.2017 року та 20.09.2017 року, окремим питанням розглядались підсумки роботи щодо запобігання корупції в територіальних органах ГУ ДФС у Кіровоградській області, за результатами яких надані відповідні доручення особисто першим

заступникам та заступникам начальника ГУ ДФС в області, керівникам структурних підрозділів ГУ ДФС в області та підпорядкованих ОДПІ щодо недопущення корупційних правопорушень в сфері службової діяльності;

- 16 грудня 2016 року, 10 лютого 2017 року, 17 березня 2017 року, 21 квітня 2017 року, 07 липня 2017 року, 08 вересня 2017 року, 22 вересня 2017 року проводились загальні економічні навчання за участю перших заступників та заступників начальника ГУ ДФС в області, з працівниками ГУ ДФС у Кіровоградській області, на яких опрацьовувались основні аспекти Закону України від 14 жовтня 2014 року №1700 - УІ «Про запобігання корупції». Контроль за знаннями, отриманими працівниками ГУ ДФС в області з питань антикорупційного законодавства здійснювався на підставі проведення диференційованих заліків у грудні 2016 року та липня 2017 року на підставі наказів ГУ ДФС в області від 15.12.2016 року №552 та від 27.06.2017 року №740 «Про проведення диференційованих заліків»;

- з метою інформування громадськості щодо проведення профілактичних заходів, направлених на запобігання корупції в системі фіскальної служби області відділом організації роботи у співпраці з відділом внутрішньої безпеки територіальних органів ГУ ДФС в області з листопада 2016 року по вересень 2017 року підготовлено та розміщено на веб-сайті територіальних органів ДФС у Кіровоградській області офіційного веб-порталу, ДФС 12 прес-релізів з даного питання;

- з метою вжиття вичерпних заходів, спрямованих на запобігання корупції, поліпшення ефективності, організації роботи територіальних органів ГУ ДФС у Кіровоградській області у цьому напрямі за даний період видано наказ ГУ ДФС в області від 15.12.2016р. №550 «Про організацію виконання Плану заходів ГУ ДФС у Кіровоградській області із реалізації Антикорупційної програми ДФС України у першому півріччі 2017 року», наказ ГУ ДФС в області від 15.06.2017р. №644 «Про організацію виконання Плану заходів ГУ ДФС у Кіровоградській області із реалізації, Антикорупційної програми ДФС України у другому півріччі 2017 року», наказ ГУ ДФС в області від 19.06.2017р., №662 «Про організацію заходів, спрямованих на дотримання антикорупційного законодавства», а також, надані доручення щодо проведення профілактичної роботи, спрямованої на запобігання вчиненню працівниками корупційних правопорушень в наказах ГУ ДФС в області від 31.01.2017 №73 «Про підсумки роботи територіальних органів ГУ ДФС в області, у 2016 році, основні напрямки роботи на 2017 рік», від 25.04.2017р. №417 «Про підсумки роботи територіальних ГУ ДФС в області у І кварталі 2017 року, основні напрямки роботи на II квартал 2017 року», від 19.07.2017р. року №880 «Про підсумки роботи територіальних органів ГУ ДФС в області за перше півріччя 2017 року, основні напрямки роботи на друге півріччя ц.р.», які доведені до обов'язкового виконання першим заступникам та заступникам начальника ГУ ДФС в області, керівниками структурних підрозділів ГУ ДФС в області та підпорядкованих ОДПІ.

Виходячи із встановлених обставин, суд зауважує, що позивачем у період перебування його на посаді начальника Кропивницького відділення ГУ ДФС у Кіровоградській області вживались заходи щодо організації роботи по запобіганню корупції у підпорядкованих структурних підрозділах податкового органу.

Зі спірного наказу встановлено, що він винесений відносно ОСОБА_1 на підставі статтей 65,66,77 Закону України «Про Державну службу» за неналежне виконання службових обов'язків з організації роботи та контролю за діяльністю підпорядкованих підрозділів, незабезпечення вжиття заходів, направлених на протидію та боротьбу з корупцією(т.1,а.с.12).

При цьому, однією з підстав такого висновку стало досудове розслідування військовою прокуратурою Кіровоградського гарнізону Південного регіону у кримінальному провадженні №42017120050000133, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.09.2017 року заступнику начальника ГУ ДФС у Кіровоградській області ОСОБА_4 та начальнику управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС у Кіровоградській області ОСОБА_5 21.09.2017 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 Кримінального кодексу України.

Наведені обставини свідчать, що позивачем регулярно проводились роз'яснювальні роботи із співробітниками підлеглих структурних підрозділів з питань запобігання корупції. Визначити чи такі роботи проведено формально, на переконання суду неможливо, оскільки наказом ГУ ДФС у Кіровоградській області від 15.06.2017 року №644 «Про затвердження Плану заходів ГУ ДФС у Кіровоградській області з реалізації антикорупційної програми ДФС України у другому півріччі 2017 року визначено лише перелік заходів, які необхідно провести, при цьому не визначено якихось особливих вимог щодо способу викладення антикорупційної програми (т.1,а.с.89-95).

З огляду на викладене, суд приходить до переконання, що позивачем посадові обов'язки в частині проведення роботи з питань запобігання корупції та ознайомлення з основними положеннями Закону України «Про запобігання корупції» працівників підвідомчих підрозділів виконано належним чином.

Як вбачається із Акту тематичної перевірки та Висновку про наявність в діях державного службовця - ОСОБА_1 дисциплінарного проступку від 23.11.2017 року, у діях позивача виявлено вчинення дисциплінарного проступку, оскільки проведені позивачем заходи щодо запобігання корупції не дали очікуваного ефекту.

При цьому, в рамках дисциплінарної справи не встановлено, що позивач своїм прикладом не демонстрував та публічно не доводив свою принципову позицію у протидії корупції.

З огляду на встановлені судом обставини, спірним наказом позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності за проступки, що не мали місця, а бо ж надумані уповноваженим органом.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що посилання відповідача, у спірному наказі, на існування причинно-наслідкового зв'язку між непереконливим викладенням позивачем антикорупційної програми та порушення кримінальних проваджень стосовно заступника начальника ГУ ДФС у Кіровоградській області ОСОБА_4 та начальника управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС у Кіровоградській області ОСОБА_5, є безпідставними, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що на час вирішення даної справи по суті, в рамках кримінального провадження № 42017120050000133 порушеного відносно заступника начальника ГУ ДФС у Кіровоградській області ОСОБА_4 та начальника управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС у Кіровоградській області ОСОБА_5 обвинувального вироку не винесено.

Отже, з урахуванням положень ст. 62 Конституції України, зазначені особи вважаються невинуватими у вчиненні злочину до набрання законної сили обвинувальним вироком суду.

Також, слід заважити, що нормами Конституції України встановлено індивідуальну юридичну відповідальність, а відтак позивач не несе відповідальності за вчинення кримінального правопорушення підлеглими (ст. 61 Конституції України).

Аналогічні висновки містяться в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 21.04.2017 року у справі №813/1966/16 (К/800/6252/17).

З огляду на встановлені судом обставини, а також норми чинного законодавства суд приходить до переконання, що наказ ДФС України від 28.02.2018 року №14-дс про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності є протиправним, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Одним із головних принципів адміністративного судочинства, відповідно до статті 6 КАС України є принцип верховенства права. Відповідно до статті 3 Конституції України та статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права.

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Як передбачає частина 2 статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Обов'язковою для застосування в Україні є практика Європейського суду з прав людини, яка статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визнана джерелом права.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набула чинності для України 11.09.1997 року) "Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження".

Вирішуючи питання про застосування статті 13 Конвенції, суд бере до уваги, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Аманн проти Швейцарії» (Заява N 27798/95 п.88) зазначено, що стаття 13 Конвенції вимагає, щоб кожен, хто вважає себе потерпілим внаслідок заходу, який, на його думку, суперечив Конвенції, мав право на засіб правового захисту у відповідному національному органі для вирішення свого спору, а в разі позитивного вирішення - для одержання відшкодування шкоди. Однак це положення не вимагає безумовного досягнення вирішення спору на користь заявника.

Разом з тим, сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок («Лелас проти Хорватії» і «Тошкуце та інші проти Румунії») і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах («Онер'їлдіз проти Туреччини»).

Як зазначено у справі Black Clawson Ltd. v. Papierwerke AG, (1975) AC 591 at 638, сприйняття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть.

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків.

При цьому, принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення. В рішенні № 37801/97 від 01 липня 2003 року по справі «Суомінен проти Фінляндії» Європейський суд вказав, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Так, у п.71 рішення Європейського суду з прав людини у справі від 20.10.2011 року у справі №29979/04 «Рисовський проти України» зазначено, що принцип «належного урядування» не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

До того ж, згідно позиції Європейського суду з прав людини, яку він висловив у п.53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом». На думку суду, жодних вагомих, чітких та узгоджених доказів, які б вказували на правомірність та обґрунтованість спірного наказу відповідач не навів, натомість такий прийнято лише з формальних підстав.

Частиною 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене не спростовано відповідачем в процесі розгляду та вирішення даної справи.

Системний аналіз наведених правових норм при застосуванні до правовідносин, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень при винесенні спірного наказу, діяв без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, та без дотримання принципу верховенства права.

Оцінка поданих особами, які беруть участь в адміністративній справі та самостійно зібраних судом в порядку доказів в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, здійснюється судом за правилами ст.90 КАС України в порядку, що встановлений законодавчими приписами цього кодексу.

На думку суду, позивачем надано достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, а відповідач не довів, що діяв з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та вимог законодавства України.

За сукупністю наведених обставин, з огляду на вказане, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.

За змістом частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем фактично був сплачений судовий збір у розмірі 1762,00 грн. (т.1,а.с.2), тому вказана сума судового збору, у відповідності з ч. 1 ст. 139 КАС України підлягає присудженню на його користь за рахунок бюджетних Державної фіскальної служби України, як суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем по справі.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 90, 139, 242 - 246, 250, 251, 255, 257-263, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування наказу від 28.02.2018 року №14-ДС - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Державної фіскальної служби України від 28.02.2018 року №14-дс "Про накладення дисциплінарного стягнення" відносно заступника начальника - начальника Кропивницького відділення ГУ ДФС у Кіровоградській області ОСОБА_1 у виді догани.

Присудити на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса: АДРЕСА_2) за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39292197; адреса: Львівська пл. 8, м.Київ-53, МСП 04655) судовий збір в сумі 1762,00 гривень (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні нуль копійок).

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтями 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції в 30-денний строк з дня отримання його копії.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 7 вересня 2018 року.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Л.І. Хилько