Рішення № 76329971, 04.09.2018, Київський окружний адміністративний суд

з

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2018 року № 810/4147/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Леонтовича А.М., за участю секретаря судового засідання Масловської К.І.,

представника позивача: Рижакова А.В.,

представника відповідача: Кунди С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Украгропрофіт»доГоловного управління ДФС у Київській областіпровизнання протиправними дій та зобов'язання утриматись від дій,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Украгропрофіт» з позовом до Головного управління ДФС у Київській області, в якому позивач просить суд:

- визнати неправомірними дії Головного управління ДФС у Київській області щодо звернення до ТОВ «Украгропрофіт» із запитом №10438/10/10-36 від 06.06.2018 про надання пояснень та їх документальних підтверджень;

- зобов'язати Головне управління ДФС у Київській області утриматись від проведення позапланової документальної перевірки у зв'язку з ненаданням ТОВ «Украгропрофіт» пояснень та їх документальних підтверджень на запит ГУ ДФС у Київській області №10438/10/10-36 від 06.06.2018.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що запит про надання інформації направлено відповідачем до позивача за відсутності на те підстав, визначених статтею 73 Податкового кодексу України. Крім того, запит оформлений з порушенням встановлених до нього законодавством вимог.

Відповідач проти позову заперечив, у відзиві на позовну заяву зазначив, що надіслання запиту позивачу про надання інформації відповідає вимогам податкового законодавства, у зв'язку з чим просив відмовити у задоволенні позову.

Відповідач також зазначив, що необхідність направлення запиту до позивача була обумовлена аналізом податкової інформації щодо сплати податку на додану вартість за березень-квітень 2018 року. З метою встановлення реальності взаємовідносин між ТОВ «Східна Компанія» та ТОВ «Украгропрофіт» за відповідний період, останньому було направлено запит про надання інформації, щодо чого не погодився позивач та повідомив відповідача про відмову у наданні інформації.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимог підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні.

Заслухавши учасників справи, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

20 червня 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Украгропрофіт» отримало від ГУ ДФС у Київській області запит від 06.06.2018 №10438/10/10-36 про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень) (а.с.16).

Зі змісту вказаного запиту вбачається, що Бориспільським відділенням Головного управління ДФС у Київській області за результатами аналізу податкової інформації з використанням наявного в ГУ ДФС у Київській області інформаційно-аналітичного забезпечення встановлено, що основними постачальниками ТОВ «Украгропрофіт» за період березень-квітень 2018 року є ТОВ «Східна Компанія» (шрот з насіння соняшнику на загальну суму 17,8 тис. грн., в т.ч. ПДВ 3 тис. грн.).

Контролюючий орган з метою контрою правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість по податковим деклараціям з податку на додану вартість за березень-квітень 2018 року просить надати інформацію (пояснення та їх документальне підтвердження) з приводу господарських операцій з придбання (одержання) / продажу (поставки) товарів, робіт (послуг), у т.ч. факту (законного джерела) реального їх походження, щодо отриманих товарів від контрагентів-постачальників за відповідний період (а.с.13-15). У зв'язку з наведеним позивачу запропоновано надати документи за переліком, зазначеним у запиті.

Позивачем надано відповідь листом від 05.07.2018 про відмову у наданні документів за запитом, оскільки у позивача відсутні правові підстави для надання інформації та її документального підтвердження за запитом через порушення контролюючим органом вимог п.73.3 ст.73 Податкового кодексу України (а.с.16-17).

Не погоджуючись із діями відповідача щодо направлення такого запиту, позивач оскаржив такі дії до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами, є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також, законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.

Підпунктами 20.1.2, 20.1.3, 20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи мають право:

- для здійснення функцій, визначених законом, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, усіх форм власності у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також, фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом;

- отримувати безоплатно від державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій усіх форм власності та їх посадових осіб, у тому числі від органів, які забезпечують ведення відповідних державних реєстрів (кадастрів), інформацію, документи і матеріали;

- проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Статтею 72 Податкового кодексу України визначено перелік інформації, яка використовується для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу. В тому числі згідно з п.72.1 ст.72 Податкового кодексу, це інформація від платників податків та податкових агентів.

Відповідно до п.73.1 ст.73 Податкового кодексу України інформація, визначена у статті 72 цього Кодексу, безоплатно надається контролюючим органам періодично або на окремий письмовий запит контролюючого органу у терміни, визначені пунктом 73.2 цього Кодексу.

Пунктом 73.3 ст.73 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої, встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; печатку контролюючого органу.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:

1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок та в інших випадках, передбачених статтею 39 цього Кодексу;

3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;

4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків:

податкової накладної покупцю або про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування;

акцизної накладної покупцю або про порушення порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної;

5) у разі проведення зустрічної звірки;

6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно з пунктами 9, 10 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1245 (далі - Порядок №1245), органи державної податкової служби мають право звернутися до суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої, встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та документального підтвердження такої інформації. В окремих випадках зазначений запит може надсилатися з використанням засобів телекомунікаційного зв'язку з накладенням електронного цифрового підпису органу державної податкової служби.

У запиті зазначаються: посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; підстави для надіслання запиту; опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.

Отже, податковий орган у порядку, визначеному законом наділений правом надсилати платникам податків, письмові запити про надання інформації (пояснень) та документальних підтверджень, якщо за результатами аналізу податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого, покладено на органи державної податкової служби.

Судом встановлено, що у запиті Головного управління ДФС у Київській області від 06.06.2018 №10438/10/10-36 надісланому на адресу позивача, міститься, поміж іншого, посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної фіскальної служби має право на отримання такої інформації, а саме посилання на пп.16.1.5 і 16.1.7 п.16.1 ст.16, пп.20.1.2 п.20.1 ст.20, пунктів 1 а 3 абзацу третього пп.73.3 ст.73, пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, п.14 Порядку №1245.

Запит також містить підстави для його надіслання позивачу, які полягають у тому, що Бориспільським відділенням Головного управлінням ДФС у Київській області за результатами аналізу податкової інформації виявлено факти, що свідчать про необхідність підтвердження господарських операцій з придбання (одержання) / продажу (поставки) товарів, робіт (послуг) від контрагентів-постачальників у березні-квітні 2018 року, а саме щодо отримання товару шрот з насіння соняшнику від ТОВ «Східна Компанія» на суму 17,8 тис. грн., в тому числі 3 тис. грн. ПДВ.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що наведене вище обґрунтування відповідачем необхідності звернення до ТОВ «Украгропрофіт» відповідно до пп.1 п.73.3 ст.73 Податкового кодексу України є підставою для направлення відповідачем до позивача вищевказаного запиту про надання інформації.

Таким чином, суд не погоджується з доводами позивача з приводу того, що у запиті від 06.06.2018 №10438/10/10-36 не зазначена підстава для звернення із запитом та відсутня інформація, яка б підтверджувала таку підставу.

Крім того, аналіз судом змісту запиту від 06.06.2018 №10438/10/10-36 дає підстави дійти висновку про наявність у ньому опису інформації, що запитується, та зазначення переліку документів, що її підтверджують, та які необхідно надати. Так, зокрема, відповідач просив у позивача надати: договори купівлі-продажу товарів та додатки до них; транспортно-експедиційні послуги із відповідними додатками; рахунки-фактури; видаткові накладні; довіреності на отримання товарів в т.ч. журнал реєстрації довіреностей, податкові накладні; первинні документи щодо транспортування продукції: договори, укладені з перевізниками; товарно-транспортні накладні; розрахункові документи: платіжні доручення або інші документи, що свідчать про виконання грошових зобов'язань та таке інше.

Запит про надання інформації оформлений на бланку відповідача, підписаний уповноваженою особою відповідача - начальником Бориспільського управління ГУ ДФС у Київській області та містить печатку відповідача.

Відтак, вищевказаний запит за своїм змістом та оформленням відповідає вимогам, встановленим до нього законодавством.

Разом з тим необхідно звернути увагу на те, що згідно з приписами п.73.3 ст.73 Податкового кодексу України платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Згідно з п.16 Порядку №1245 у разі, коли запит складено з порушенням вимог, визначених у пунктах 9 і 10 цього Порядку, суб'єкт інформаційних відносин звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Таким чином, єдиним правовим наслідком складання та направлення податковим органом на адресу позивача письмового запиту про подання інформації є виникнення обов'язку в останнього подати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження, при цьому у випадку, якщо запит складено з порушенням вимог чинного законодавства відповідний обов'язок у платника податків не виникає.

З огляду на зазначене діяльність податкового органу та його посадових осіб щодо складання та направлення запиту на адресу платника податків є лише службовою діяльністю таких осіб спрямованою на отримання інформації, необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та документального підтвердження такої інформації, з огляду на що, не створює жодних правових наслідків для суб'єкта господарювання та не змінює стану його суб'єктивних прав, оскільки сама по собі не породжує настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на права та обов'язки суб'єкта господарювання.

У той же час, право податкового органу направляти платникам податків письмові запити з метою отримання податкової інформації прямо передбачено чинним законодавством України.

Запит про надання інформації та її документального підтвердження не є рішенням суб'єкта владних повноважень та сам по собі не впливає на права та обов'язки платника податків, як і дії податкового органу щодо направлення такого запиту.

У разі отримання або неотримання інформації та первинних документів на запит, податковий орган має право прийняти рішення про проведення перевірки, що передбачено пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України.

Таким чином, рішенням суб'єкта владних повноважень в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України буде рішення про проведення перевірки на підставі пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України за наслідками розгляду відповіді платника податків на інформаційний запит.

При цьому оцінка належності запиту та обов'язковості відповіді на нього має надаватись при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого після направлення запиту та безпосередньо пов'язаного з таким запитом.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що оскаржувані дії відповідача щодо направлення запиту самі по собі не породжують для позивача настання будь-яких юридичних наслідків та не впливають на його права та обов'язки.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 28.08.2018 у справі №826/5022/16 та від 12.06.2018 у справі №813/970/16.

Таким чином, позовні вимоги стосовно визнання неправомірними дії Головного управління ДФС у Київській області щодо звернення до ТОВ «Украгропрофіт» із запитом є необґрунтованими та такими, що не спрямовані на захист та відновлення порушених прав та інтересів позивача, а отже задоволенню не підлягають.

Щодо вимоги позивача у частині зобов'язання Головне управління ДФС у Київській області утриматись від проведення позапланової документальної перевірки у зв'язку з ненаданням ТОВ «Украгропрофіт» пояснень та їх документальних підтверджень на запит ГУ ДФС у Київській області №10438/10/10-36 від 06.06.2018 суд зазначає наступне.

Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права, свободи чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин. Право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушено відповідачем саме в спірних публічно-правових відносинах.

Порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретної особи (або осіб) щодо неї.

Моментом порушення є момент прийняття рішення, вчинення дій чи бездіяльності, які породжують або можуть породити в майбутньому негативні правові наслідки для особи у вигляді виникнення, зміни чи припинення певних правовідносин за її участю. Іншими словами, таке рішення (дії чи бездіяльність) є юридичним фактом, котрий має існувати на момент звернення до суду, передувати йому та підтверджуватися належними доказами.

Судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання. Воно не може обмежувати волю суб'єкта владних повноважень в майбутньому, оскільки обставини, за яких це волевиявлення може бути здійснено та підстави для його здійснення, ще не настали.

Таким чином, прийняття судом рішення щодо захисту прав та інтересів осіб на майбутнє, лише виходячи з презумпції порушення їх в майбутньому, не відповідає завданню адміністративного судочинства.

З урахуванням викладеного, вимоги позовної заяви у вказаній частині також задоволенню не підлягають.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Належних і достатніх доказів, які б спростували доводи відповідача, позивач не надав.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є необґрунтованим і задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено - 10.09.2018.

Суддя Леонтович А.М.