Рішення № 76329817, 03.09.2018, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

03 вересня 2018 року м. Ужгород№ 807/1963/15 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилка С.Є.

з участю секретаря судового засідання Кубічек Н.І.

учасники справи:

позивач: Товариство з Обмеженою відповідальністю "Голден Фрутс" - представник Бобаль Іван Іванович;

відповідач: Закарпатська митниця ДФС - представник Пензов Сергій Вікторович,

відповідач: Головне управління Державної казначейської служби України в Закарпатській області - представник не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Фрутс" до Закарпатської митниці ДФС та Головного управління Державної казначейської служби України в Закарпатській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Розгляд даної справи здійснено за правилами загального позовного провадження із врахуванням відкриття провадження та призначення справи до судового розгляду відповідно до вимог КАС України, у редакції, що діяв до 15 грудня 2017 року.

До Закарпатського окружного адміністративного суду звернулася з позовною заявою Товариство з обмеженою відповідальністю "Голден Фрутс" до Чопської митниці Міндоходів та до Головного управління Державної казначейської служби України в Закарпатській області, якою із врахуванням заяви про зміну предмету позову просив суд: 1. Визнати протиправними дії Чопської митниці Міндоходів щодо надання відмови у поверненні на користь TOB "Голден Фрутс" надміру сплачених коштів у розмірі 34760,20 грн.; 2. Зобов'язати Закарпатську митницю ДФС скласти та подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню товариству з обмеженою відповідальністю "Голден Фрутс" у розмірі 34760,20 грн.; 3. Присудити позивачу здійснені ним судові витрати з Державного бюджету України - судовий збір у розмірі 255,78 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між позивачем та фірмою Fruit Production Group S.L., Іспанія, 16 січня 2012 року був укладений контракт № 20 щодо поставок свіжих фруктів на суму 10890,00 євро та 9702,00 євро відповідно до рахунків (інвойсів) від 02.03.2012 року № 036/2012 та від 14.03.2012 року № 041/2012. 08.03.2012 року, позивач з метою митного оформлення товару, подав до митного органу вантажну митну декларацію за № 305090000/2012/002631, розрахувавши митну вартість за першим методом (за ціною договору). Однак, митним органом за зазначеною митною декларацією у митному оформленні було відмовлено, зокрема винесено рішення про коригування митної вартості товару № 305000003/2012/100095/2 від 08.03.2012р., яким встановлено митну вартість, відмінну від заявленої декларантом, а саме у розмірі 199284,62 грн. з розрахунку 1,26 дол. США за одиницю товару (кг), тоді як декларантом була заявлена вартість одиниці товару з розрахунку 0,75 дол. США. Крім того, митний орган також видав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митних кордон України № 305090000/2/00038 від 08.03.2012р. Не погоджуючись з рішеннями митного органу позивач оскаржив їх у судовому порядку, зазначивши про те, що постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 07.06.2012 року у задоволенні позову відмовлено, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2012р., залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04 липня 2013 року, рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено: визнано протиправним рішення Чопської митниці від 08 березня 2012 року № 305000003/2012/100095/2 та картку відмови у митному оформленні від 08.03.2012 року № 305090000/2/00038, стягнуто на користь позивача надміру сплачені митні платежі у сумі 34760,20 грн. Постановою Верховного суду України від 12 листопада 2014 року рішення Вищого адміністративного суду України скасовано, а справу направлено на новий касаційний розгляд. 29 січня 2015 року постановою Вищого адміністративного суду України, касаційну скаргу Чопської митниці задоволено частково, постанову Львівського апеляційного адміністративного від 04 грудня 2012 року в частині задоволення вимог про стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Фрутс" скасовано, ухвалено в цій частині вимог нове рішення про відмову в задоволенні позову; в решті (в частині визнання протиправним рішення та картки відмови) - рішення апеляційного суду залишено без змін. Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення надміру сплачених митних платежів, Вищий адміністративний суд України зазначив, що висновок апеляційного суду про стягнення митних платежів є передчасним, оскільки ТОВ "Голден Фрутс" не зверталось до Чопської митниці з заявою про виплату коштів відповідно до приписів норм статті 264 частини 6 МК України, Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як переоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом ДМСУ 20.07.2007р. № 618. Тому, виконуючи приписи чинного законодавства, позивачем було надіслано на адресу Чопської митниці Міндоходів заяву та пакет документів до неї про повернення надміру сплачених митних платежів (податку на додану вартість) у розмірі 34760,20 грн. Однак, 25.03.2015 року Чопська митниця Міндоходів в результаті розгляду вищевказаної заяви надала лист-відповідь від 25.03.2015р. за № 07-70-03-2-10-39/3120, в якому зазначила, що «..наявні на митниці матеріали та чинні судові рішення, які стосуються справи не вказують на наявність підстав для повернення вказаних Вами коштів…» та неправомірно відмовила у поверненні коштів позивачу. Таким чином, позивач вважає, що своєю неправомірною відмовою відповідач порушив права та інтереси позивача, а також норми чинного законодавства, в тому числі Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами.

Відповідач-1 - Чопська митниця Міндоходів проти задоволення позову заперечила, надавши до суду письмові заперечення, в яких у задоволенні позову просила відмовити, мотивуючи наступним. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду у справі № 2а-0770/1037/12 від 04 грудня 2012 року (з врахуванням ухвали від 18.12.2012р. про виправлення описки) визнано протиправним та скасовано рішення Чопської митниці Державної митної служби України про визначення митної вартості товарів № 305000003/2012/100095/2 від 08 березня 2012 року та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 305090000/2/00038 від 08 березня 2012 року. Постановою Вищого адміністративного суду від 29.01.2015 року залишено без змін вказане рішення апеляційного суду в наведеній частині. Наявні на митниці матеріали та чинні судові рішення, які стосуються справи не вказують на наявність підстав для повернення вказаних позивачем коштів. Так, посилання позивача на суму у розмірі 34760,20 грн. матеріалами справи не підтверджується. Зокрема, відсутній причинно-наслідковий зв'язок між рішенням митного органу № 305000003/2012/100095/2 від 08 березня 2012 року про визначення митної вартості та карткою відмови № 305090000/2/00038 від 08 березня 2012 року та сплатою позивачем митних платежів за ВМД № 305090000/2012/003244 від 20.03.2012р. Згідно з ст. 260, чинного на дату виникнення спірних правовідносин МК України, митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом. Митну вартість по вказаній декларації декларант задекларував самостійно. При цьому, рішень щодо визначення митної вартості відповідачем по відношенню до товару, митне оформлення яких здійснювалося за ВМД № 305090000/2012/003244 від 20.03.2012р., митним органом не виносилося. Відповідно до чинних на дату виникнення спірних правовідносин Порядку заповнення рішення про визначення митної вартості товарів, затвердженого наказом ДМСУ від 29 травня 2009 року № 506 та Порядку роботи посадових митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом ДМСУ від 24 червня 2009 року № 602, рішення митного органу щодо визначення митної вартості видається щодо конкретної партії товару, поданої за конкретною ВМД. Таким чином, у правовідносинах між митницею та декларантом право останнього є порушеним виключно у випадку письмової відмови в митному оформленні товарів за митною вартістю, заявленою декларантом, та самостійного визначення митницею митної вартості таких товарів. У разі добровільного внесення декларантом даних до митної декларації, у подальшому він не може посилатися на порушення свого права. Тобто, якщо рішення про відмову у митному оформленні та визначення митної вартості товарів щодо конкретної партії товару митницею не приймалося, то відсутні підстави для повернення сплачених податків.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2015 року було відрито провадження в даній адміністративній справі.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2015 року було закінчено підготовче провадження i призначене дану справи до судового розгляду.

Окрім цього, у поданих запереченнях проти позову, представник відповідача просив замінити відповідача - Чопську митницю Міндоходів на його правонаступника - Закарпатську митницю ДФС.

01 жовтня 2015 року, ухвалою, яка занесена до журналу судового засідання було замінено відповідача-1 - Чопську митницю Міндоходів на правонаступника - Закарпатську митницю ДФС.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з мотивів, наведених у позовній заяві та наданих письмових поясненнях, а позовні вимоги просив задовольнити повністю.

Представник відповідача-1 у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, викладених у запереченнях проти позову і додаткових письмових поясненнях (а.с.а.с. 89-90), у задоволенні позову просив відмовити у повному обсязі.

Представник відповідача-2 в судове засідання не з'явився, заяви про розгляд справи без його участі, заперечення чи відзиву на позовну заяву суду так і не надав, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду.

У відповідності до статті 205 частини 1, 3 пункту 1 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

А відтак, оскільки учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду даної справи, у відповідності до статті 205 КАС України неявка учасників справи не перешкоджає розгляду справи по суті.

Розгляд даної справи неодноразово відкладався (оголошувалась перерва) у зв'язку з існуванням на те об'єктивних законодавчо встановлених підстав.

Розглянувши подані сторонами докази (заслухавши представників сторін), всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд приходить до висновку про те, що позовна заява не підлягає до задоволення повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що 08.03.2012 року позивач, з метою митного оформлення товару, подав до митного органу вантажну митну декларацію № 305090000/2012/002631, розрахувавши митну вартість за першим методом (за ціною договору).

Однак, митним органом за зазначеною митною декларацією у митному оформленні було відмовлено, зокрема винесено рішення про коригування митної вартості товару № 305000003/2012/100095/2 від 08.03.2012р., яким встановлено митну вартість, відмінну від заявленої декларантом, а саме у розмірі 199284,62 грн. з розрахунку 1,26 дол. США за одиницю товару (кг), тоді як декларантом була заявлена вартість одиниці товару з розрахунку 0,75 дол. США. Крім того, митний орган також видав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митних кордон України № 305090000/2/00038 від 08.03.2012 року.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями митниці, позивач оскаржив їх у судовому порядку.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 07.06.2012 року в адміністративній справі № 2а-0770/1037/12 (головуючий суддя - Дору Ю.Ю.), у задоволенні адміністративного позову ТОВ "Голден Фрутс" до Чопської митниці ДМСУ про визнання протиправними та скасування рішення Чопської митниці про визначення митної вартості товарів № 305000003/2012/100095/2 від 08.03.2012 року, картки відмови та стягнення надміру сплачених коштів в сумі 34760,20 грн. відмолено повністю.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2012р., апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Фрутс" задоволено., постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 червня 2012 року у справі № 2а-0770/1037/12 за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Фрутс" до Чопської митниці Державної митної служби України, третя особа на стороні відповідача - головне управління Державного казначейства України в Закарпатській області про визнання протиправними та скасування рішень щодо визначення митної вартості товарів, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України та стягнення надміру сплачених коштів податку на додану вартість скасовано та винесено нову постанову; позовні вимоги задоволено повністю, а саме: визнано протиправними та скасовано рішення Чопської митниці Державної митної служби України про визначення митної вартості товарів № 305000003/2012/100095/2 від 08 березня 2012 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 305090000/2/00038 від 08 березня 2012 року, стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Фрутс" надмірно сплачений податок на додану вартість за вантажними митними деклараціями № 305090000/2012/002631 від 08 березня 2012 року та № 305090000/2012/003244 від 20 березня 2012 року в сумі 34 760 гривень 20 коп.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.07.2013 року, Касаційну скаргу Чопської митниці відхилено, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2012 року у справі залишено без змін.

Постановою Верховного суду України від 12 листопада 2014 року рішення Вищого адміністративного суду України скасовано, а справу направлено на новий касаційний розгляд.

29 січня 2015 року постановою Вищого адміністративного суду України, касаційну скаргу Чопської митниці задоволено частково, постанову Львівського апеляційного адміністративного від 04 грудня 2012 року в частині задоволення вимог про стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Фрутс" 34760,20 грн. скасовано, ухвалено в цій частині вимог нове рішення про відмову в задоволенні позову; в решті - рішення апеляційного суду залишено без змін (а.с.а.с. 11-15).

Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення надміру сплачених митних платежів, Вищий адміністративний суд України зазначив, що висновок апеляційного суду про стягнення митних платежів є передчасним, оскільки ТОВ "Голден Фрутс" не зверталось до Чопської митниці з заявою про виплату коштів відповідно до приписів норм статті 264 частини 6 МК України, Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як переоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом ДМСУ 20.07.2007р. № 618.

05 березня 2015 року, позивач звернувся до відповідача-1 із заявою, якою просив підготувати висновок про повернення надміру сплачених ТОВ "Голден Фрутс" митних платежів (а саме: податку на додану вартість) у розмірі 34760,20 грн., з відповідного бюджету, шляхом перерахування їх на поточний рахунок ТОВ "Голден Фрутс" та подати вищезазначений висновок для виконання уповноваженому органові Державного казначейства України (а.с. 9-10).

Листом від 25 березня 2015р. № 07-70-03-2-10-39/3120 (а.с. 16), Закарпатська митниця ДФС відмовила позивачу у поверненні надміру сплачених коштів, посилаючись на те, що відсутній причинно-наслідковий зв'язок між рішенням митного органу № 305000003/2012/100095/2 від 08 березня 2012 року про визначення митної вартості та карткою відмови № 305090000/2/00038 від 08 березня 2012 року та сплатою позивачем митних платежів за ВМД № 305090000/2012/003244 від 20.03.2012 року.

Не погодившись з відмовою та вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду з позовними вимогами (з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог - а.с. 51) про визнання протиправними дій Чопської митниці Міндоходів щодо надання відмови у поверненні на користь ТОВ "Голден Фрутс" надміру сплачених коштів у розмірі 34760,20 грн. та зобов'язання Закарпатської митниці ДФС скласти та подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про суму ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню ТОВ "Голден Фрутс" у розмірі 34760,20 грн..

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам у даній справі, суд виходить із наступного.

Щодо спірних рішень суб'єктів владних повноважень, суд виходить з критеріїв правомірності таких рішень, що встановлені статтею 2 частиною 2 КАС України, у зв'язку з чим перевіряє чи прийнято дане рішення: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 4 Митного кодексу України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, далі - МК України), митна декларація - заява встановленої форми, в якій особою зазначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів, та передбачені законодавством відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури.

Згідно зі статтею 257 частиною 1 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до статті 257 частини 8 МК України, митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення зокрема вносяться митна вартість товарів та метод її визначення.

У відповідності до статті 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з статтею 51 МК України, митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон, визначається декларантом.

Відповідно до статті 52 частини 2 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з статтею 54 частиною 1 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до статті 54 частини 3 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

В силу положень статті 55 частини 1 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідачем-1 не приймалося рішення про визначення митної вартості товару по вантажно-митній декларації № 305090000/2012/003244 від 20 березня 2012 року

Доводів протилежного позивачем не надано.

Самостійне декларування позивачем митної вартості підтверджується відсутністю в гр. 44 ВМД посилань на митну декларацію, по якій було відмовлено у митному оформленні, та на відповідну картку відмови.

Так, у вказаній графі відсутнє посилання на документ з кодом "1300", якому відповідно до Класифікатора документів (затвердженого чинним на дату виникнення спірних правовідносин наказом Міністерства фінансів від 20.09.2012 року за № 1011) відповідає "Митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів", а також документ за кодом "1703", якому відповідає "Картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення".

Зважаючи на те, що позивач раніше уже здійснював митне оформлення ідентичних товарів декларуючи митну вартість на рівні задекларованої, та наявною у митного органу цінової інформації, яка вказувала, що заявлена позивачем митна вартість відповідала рівню митної вартості подібних товарів, у митного органу не виникло заперечень щодо заявленої позивачем митної вартості.

При цьому, рішень щодо визначення митної вартості відповідачем-1 по відношенню до товару, митне оформлення якого здійснювалося за ВМД 305090000/2012/003244 від 20.03.2012р. (а.с.а.с. 91-92) митним органом не виносилось.

Посилання позивача, що митне оформлення товару за вказаними деклараціями здійснювалось на підставі оскарженого рішення про визначення митної вартості не відповідає дійсності, оскільки відповідно до чинного на дату виникнення спірних правовідносин Митного кодексу України та Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів (затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.2012 року за № 598), рішення митного органу щодо визначення митної вартості видається щодо конкретної партії товару, поданої за конкретною ВМД.

Таким чином, оскільки, митний орган самостійно не приймав рішення про визначення митної вартості товарів і погодився з митною вартістю, визначеною декларантом, та методом її визначення, який застосував декларант - відсутні підстави вважати дії митного органу такими, що вчинені всупереч положень Митного Кодексу України, а відтак, відсутні і підстави для визнання сплачених сум митних платежів чи їх частину помилково та/або надміру сплаченими.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 25.11.2014 року по справі № 21-338а14.

Зокрема, колегія суддів колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла правового висновку, який полягає в тому, що декларант має право оскаржити до митного органу вищого рівня та/або до суду рішення митного органу щодо визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України. Якщо ж митний орган самостійно не приймав рішення про визначення митної вартості товарів і погодився з митною вартістю, визначеною декларантом, та методом її визначення, який застосував декларант, немає підстав вважати дії митного органу такими, що вчинені всупереч вимогам МК України, а відтак і підстав визнавати сплачені суми митних платежів чи їх частину надміру сплаченими немає.

При цьому, не підлягає задоволенню й вимога позивача стосовно підготовки висновку про повернення надміру сплачених ТОВ "Голден Фрутс" митних платежів за ВМД № 305090000/2012/002631 від 08.03.2012р. та ВМД № 305090000/2012/002638 від 08.03.2012р., оскільки для повернення суми податку на додану вартість за цими вантажно-митними деклараціями позивачу необхідно було звернутися з окремими заявами, тобто, як з окремими офіційними документами, однак, як вбачається з матеріалів справи (а.с. 10) позивач звернувся з заявою щодо повернення коштів по двом вантажно-митним деклараціям, а митний орган був позбавлений можливості виокремити суму по окремій вантажно-митній декларації, зокрема по ВМД № 305090000/2012/002638 від 08.03.2012р.

Окрім цього, у заяві про повернення надміру сплачених сум коштів (а.с. 9-10) вантажно-митна декларація № 305090000/2012/002631 від 08.03.2012р. взагалі відсутня, як і відсутня в матеріалах справи взагалі. Також, відсутня в матеріалах справи також й ВМД № № 305090000/2012/002638 від 08.03.2012р., зазначена позивачем у заяві про повернення суми коштів.

Відповідно до статті 19 частини 2 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 2 частини 1 КАС України: завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно статтею 2 частиною 2 пунктом 1 КАС України: у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Статтею 9 частиною 1 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з статтею 77 частиною 2 КАС України: кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до статті 77 частини 2 КАС України: в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися й позиції, висловленої у рішенні Європейського Суду з прав людини у п. 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом".

Позивачем не доведено та не надано суду доказів в підтвердження своїх позовних вимог.

За наслідками розгляду справи суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Застосоване судом законодавство - використане в редакції, станом на час виникнення спірних правовідносин.

Керуючись статтями 242-246 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Фрутс" (89300, Закарпатська область, м. Свалява, вул. Робітнича, 2а, Код ЄДРПОУ 32076238) до Закарпатської митниці ДФС (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Собранецька, 20, Код ЄДРПОУ 39515893) та Головного управління Державної казначейської служби України в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. П. Мирного, 2а, Код ЄДРПОУ 37975895) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України (пункт 15.5)).

Відповідно до статті 243 частини 3 КАС України 03 вересня 2018 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі було складено 10 вересня 2018 року.

СуддяС.Є. Гаврилко