Рішення № 76329765, 10.09.2018, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2018 р. справа № 0940/1541/18

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - Гундяка В.Д.

секретар судового засідання Бунич Т.В.,

за участю позивача ОСОБА_1,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області про визнання незаконними дій та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

28.08.2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області про визнання незаконними дії старшого державного виконавця та скасування постанови про арешт майна боржника.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно, в порушення вимог чинного законодавства прийнято оскаржену постанову.

Ухвалою суду від 31.08.2018 року на підставі даної позовної заяви відкрито провадження в адміністративній справі.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав з мотивів, викладених в адміністративному позові. Суду пояснив, що протиправними діями відповідача порушено його майнові права. Крім того, на його думку, державний виконавець повинен був зупинити виконавче провадження, так як позивачем відповідна постанова про адміністративне правопорушення оскаржена в судовому порядку, однак на вимогу боржника цього не зробив. З урахуванням вищевказаних обставин просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, що підтверджується наявною в матеріалах справи телефонограмою. Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи не подав. Причини неявки суду не повідомив. Наданим правом на подання відзиву на позов відповідач не скористався.

Враховуючи наявність в матеріалах справи достатньої кількості доказів, необхідних для вирішення справи по суті, оскільки згідно положень ч.3 ст.268 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України неприбуття в судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи в суді першої інстанції, суд визнав можливим розглянути дану адміністративну справу на підставі наявних у ній доказів за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення позивача, дослідивши надані позивачем докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити з огляду на нижчевикладене.

В судовому засіданні встановлено, що 22.05.2018 року управлінням патрульної поліції в м. Івано-Франківську була складена постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 255 грн.

Дана постанова була оскаржена позивачем в судовому порядку та ухвалою Івано-Франківського міського суду від 26.06.2018 року відкрито провадження у справі за №344/7821/18 (а.с.7).

Судом встановлено, що 03.08.2018 року старшим державним виконавцем Івано-Франківського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Бараном Д.І. винесено постанови про відкриття виконавчого провадження з виконання згаданого рішення у справі про адміністративне правопорушення та про арешт майна боржника, які отримані позивачем 25.08.2018 року, що підтверджується дослідженою судом в якості письмового доказу копією конверту поштового відправлення (а.с. 9-11).

Суд вважає оскаржене рішення протиправним з наступних мотивів.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди, серед іншого, перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Законом України «Про виконавче провадження», в редакції, чинній на момент їх виникнення.

Відповідно до ст.1 вищевказаного Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно п.8 ч.1 ст.2 Закону виконавче провадження здійснюється з дотриманням в тому числі засади співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.

Частиною 1 ст.18 Закону визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ст.26 Закону виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.

Відповідно до ст.56 Закону арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Розділом ІХ Закону передбачено можливість та визначено процедуру звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

Зокрема, нормою ст.68 Закону встановлено, що стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.

За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Таким чином, прийняття державним виконавцем рішення про звернення стягнення на пенсію за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п'яти мінімальних розмірів заробітної плати відноситься до дискреційних повноважень суб'єкта владних повноважень.

Водночас, при реалізації дискреційного повноваження суб'єкт владних повноважень зобов'язаний поважати основоположні права особи, додержуватися: конституційних принципів; принципів реалізації відповідної владної управлінської функції; принципів здійснення дискреційних повноважень; змісту публічного інтересу; положень власної компетенції; вказівок, викладених у інтерпретаційних актах; фахових правил, закріплених у нормативних актах; адміністративної практики; судової практики; процедурних вимог.

Тобто, на переконання суду, реалізуючи власні суб'єктивні права, державний виконавець самостійно вирішує користуватися ними чи ні, однак з урахуванням вимог п.8 ч.1 ст.8 та ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження».

Як вбачається з наявної в матеріалах справи та дослідженої в якості письмового доказу копії постанови про арешт майна від 03.08.2018 року старшому державному виконавцю було відомо, що боржник ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає в м. Івано-Франківську, тобто є пенсіонером, перебуває на обліку в УПФУ в м. Івано-Франківську та отримує пенсію (а.с.10).

З огляду на зазначене, з урахуванням права державного виконавця, передбаченого ст.68 Закону, найбільш ефективним способом виконання постанови про адміністративне правопорушення в даному випадку є звернення стягнення на пенсію ОСОБА_1

Одночасно враховуючи розмір штрафу, який підлягає до стягнення з боржника, суд вважає накладення арешту на все майно позивача неспівмірним заходом примусового виконання рішення з обсягом вимог за рішенням.

Крім того, як вбачається з описової частини постанови про арешт майна боржника, державним виконавцем встановлено, що виконавчий документ боржником не виконується. Однак, дана обставина не відповідає дійсності, так як постанова про відкриття виконавчого провадження та оскаржене рішення винесені одного і того ж дня, що в свою чергу унеможливлює встановлення факту невиконання виконавчого документу.

На підставі вищевикладеного суд вважає, що оскаржена постанова про арешт майна винесена державним виконавцем протиправно, без врахування всіх обставин справи та з порушенням вимог чинного законодавства України.

Враховуючи наведене вимоги позивача є підставними, а позов таким, що підлягає до задоволення.

На підставі статті 129-1 Конституції України, ч.1 ст.18, ст.68 Закону України «Про виконавче провадження», керуючись статтями 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

позов задовольнити повністю.

Визнати незаконними дії старшого державного виконавця Івано-Франківського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Барана Дмитра Івановича.

Скасувати постанову старшого державного виконавця Івано-Франківського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Барана Дмитра Івановича про арешт майна боржника від 03.08.2018 року у ВП №56914892.

Згідно ст.255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення.

Повне найменування учасників справи:

позивач: ОСОБА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, АДРЕСА_1

відповідач: Івано-Франківський міський відділ ДВС Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, код ЄДРПОУ 35021710, вул. Галицька,45, м. Івано-Франківськ, 76018.

Суддя Гундяк В.Д.