Рішення № 76329600, 07.09.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2018 р. Справа№0540/5339/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Михайлик А.С. розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Маріупольського об'єднаного Управління пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії

ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Маріупольського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області із позовом про визнання протиправною бездіяльності, яка полягає у невиплаті з травня 2018 року пенсії, визнання протиправним та скасування рішення про припинення виплати пенсії, зобов'язання поновити виплату пенсії та утриматися від подальшого зупинення її виплати.

За змістом позову позивач є внутрішньо переміщеною особою, пенсіонером за віком, перебуває на обліку в Маріупольському об'єднаному управлінні пенсійного фонду України Донецької області, втім з травня 2018 року не отримує пенсійні виплати. Позивач зазначив, що припинення вплати пенсії є порушенням гарантованого Конституцією України права на соціальний захист, яке включає право на забезпечення у разі повної, часткової або тимчасової працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також в старості та в інших випадках, передбачених законом.

Позивач зазначив, що з листа відповідача йому стало відомо про припинення виплати пенсії через проведення верифікації відповідно до порядку, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 136 від 18.02.2016. Проте, проведення верифікації не визначено статтею 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у якості підстави зупинення виплати пенсії. Посилаючись на підтвердження статусу внутрішньо переміщеної особи та відсутність жодної з підстав для припинення пенсії, визначених частиною першою статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивач зауважив на протиправності припинення виплати відповідачем пенсії

21.08.2018 позивачем надано клопотання про розгляд справи за його відсутності.

У наданому до суду відзиві на позов відповідач - Маріупольське об'єднане Управління Пенсійного фонду України Донецької області зазначило про відсутність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог, оскільки рішенням управління соціального захисту населення Кальміуського району Маріупольської міської ради скасовано довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, виданої на імя позивача. Скасування довідки позбавляє можливості відновити виплату пенсії позивачу.

На виконання вимог ухвали суду про витребування документів відповідач надав витяг з протоколу районної адміністрації Кальміуського району Маріупольської міської ради № 01/05-97 від 22.07.2016, відповідно до якого за наслідком розгляду документів щодо призначення (відновлення соціальних виплат) вирішено призначити пенсію позивачу. В супровідному листі до цього протоколу відповідач зазначив, що інші рішення в нього відсутні.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою від 09.07.2018 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Ухвалою від 09.08.2018 через необхідність витребування додаткових документів справу призначено до розгляду 29.08.2018 в судовому засіданні. Цією ж ухвалою з відповідача витребувано рішення щодо скасування довідки позивача про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Через неотримання від відповідача витребуваних документів розгляд справи відкладений на 06.09.2018.

До судового засідання, призначеного на 06.09.2018 сторони не з'явились, через що подальший розгляд справи судом здійснювався в порядку письмовому провадженні.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ

Позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, є пенсіонером за віком. Згідно довідки № 1412028512 від 11.07.2016 фактичним місцем проживання позивача є: 87509, АДРЕСА_2, адреса реєстрації: АДРЕСА_1.

З матеріалів справи вбачається, що з серпня 2016 року позивач перебуває на обліку в Маріупольському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області (відповідач у справі).

Листом від 21.06.2018 № 1623/34-1/04 позивача на його запит повідомлено про припинення виплати пенсії з травня 2018 через опрацювання рекомендацій, наданих Міністерством фінансів України відповідно до порядку здійснення верифікації, затвердженого постановою кабінету міністрів України № 136 від 18.02.2016.

Будь-які документи, які б свідчили про оформлення припинення виплати пенсії позивачу певним рішенням в матеріалах справи відсутні. Станом на день розгляду справи в матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили про здійснення відповідачем виплати пенсії позивачу з травня 2018 року.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ВИСНОВКИ

Частиною першою статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг передбачено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-VI ( далі за текстом ЗУ № 1058).

Відповідно статті 5 ЗУ № 1058 цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.

Частиною 1 статті 47 вказаного Закону встановлено, що пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Згідно статті 85 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії виплачуються за місцем проживання пенсіонера, незалежно від реєстрації місця проживання.

Відповідно до частини першої статті 49 ЗУ № 1058 виплата пенсії припиняється за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду з наступних підстав: - якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; - у разі смерті пенсіонера; - у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; - в інших випадках, передбачених законом. Частиною другою цієї статті передбачено, що поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону. Зазначений перелік підстав для припинення виплати пенсії розширеному тлумаченню не підлягає.

22.11.2014 набрав чинності Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 року № 1706-VII, який згідно його преамбули відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до статті 7 цього Закону для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. N 509 (Офіційний вісник України, 2014 р., N 81, ст. 2296; 2015 р., N 70, ст. 2312). Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання, що призначені зазначеним особам, проводиться через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" з можливістю отримання готівкових коштів і проведення безготівкових операцій через мережу установ і пристроїв будь-яких банків тільки на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження.

Згідно з пунктом 6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 01.10.2014 року (в редакції Постанови КМУ № 352 від 08.06.2016) (далі Порядок № 509), довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" та абзацом шостим цього пункту. Довідка, видана до 20 червня 2016 року, яка не скасована і строк дії якої не закінчився, є дійсною та діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб".

Отже, виходячи з викладеного, умовою призначення (продовження) виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є: знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку в місці перебування, що підтверджується відповідною довідкою; про припинення виплати пенсій відповідним органом пенсійного фонду має прийматися відповідне рішення із визначенням в ньому підстав припинення виплати пенсії.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України на відповідача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладений обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи прийнятого відповідачем рішення про припинення виплати позивачу пенсії з травня 2018 року, як то передбачено статтею 49 ЗУ № 1058, суд дійшов висновку про недоведення відповідачем правомірності такого припинення виплати та вважає, що припинення виплати пенсії відповідачем є протиправним та вчинено не у визначений законом спосіб. Факт тривання верифікації не визначений жодним нормативно-правовим актом у якості підстави для припинення нарахування та виплати пенсії.

В наданому позові позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо виплати пенсії, в той час як припинення виплати пенсії є діями. З огляду на наведене суд вважає за можливе задовольнити вимоги позивача в цій частині шляхом визнання протиправним припинення виплати пенсії з травня 2018 року. Оскільки судом визнано протиправним припинення виплати пенсії, вимоги позивача про зобов'язання відновити виплату пенсії від моменту припинення є також обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимог про скасування рішення про припинення виплати пенсії, то в ході судового розгляду справи судом не було встановлено прийняття відповідачем будь-якого рішення щодо припинення виплати пенсій, з огляду на що вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Вимоги щодо зобов'язання утриматися від подальшого зупинення виплати пенсії не підлягають задоволенню, оскільки Кодексом адміністративного судочинства не передбачено можливості захисту права за відсутності факту його порушення на майбутнє.

Пунктом 1 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій - у межах суми стягнення за один місяць, з огляду на що рішення про зобов'язання відповідача відновити виплату пенсії та сплатити заборгованість з 1 березня 2016 року підлягає негайному виконанню в частині виплати пенсії за один місяць.

Відповідно до частини першої статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні суду. Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до частин першої, третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до наявної в матеріалах справи квитанції № 157 від 02.07.2018 при поданні позову позивачем сплачений судовий збір в розмірі 704,80 грн.

Враховуючи немайновий характер заявлених позивачем вимог та часткове їх задоволення судом, судовий збір підлягає стягненню на користь Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Маріупольського об'єднаного управління пенсійного фонду Донецької області в сумі 352,40 грн.

З огляду на викладене вище, на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» та керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 12, 15, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 139, 194, 205, 241-243, 245, 246, 371 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, фактична адреса: АДРЕСА_2, адреса реєстрації: АДРЕСА_1.) до Маріупольського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області (ідентифікаційний код 42171861 місцезнаходження: 87548, Донецька обл., місто Маріуполь, вилиця Зелінського, будинок 27-а) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, - задовольнити повністю.

Визнати протиправним припинення виплати пенсії Маріупольським об'єднаним Управлінням Пенсійного фонду України Донецької області з травня 2018 року.

Зобов'язати Маріупольське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області відновити ОСОБА_1 виплату пенсії травня 2018 року.

Рішення суду у межах суми виплати ОСОБА_1 за один місяць підлягає негайному виконаю.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати в розмірі 352 (триста п'ятдесят дві) гривні 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до пп. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Михайлик А.С.