Рішення № 76329522, 04.09.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

04 вересня 2018 р. № 820/4142/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Білової О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Ділбаряна А.О.,

за участю представників: позивача - ОСОБА_1, відповідача - Пономаренка В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, 61100, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) до Міністерства оборони України (просп. Повітрофлотський, буд. 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022) , Харківського обласного військового комісаріату (вул. Коцарська, буд. 56, м. Харків,61052, код ЄДРПОУ 08166355) про визнання протиправною відмови, скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_3, з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, Харківського обласного військового комісаріату , в якому просить суд:

- визнати протиправною відмову Міністерства оборони України в призначенні ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей".

- скасувати рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум - про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_3, оформлене пунктом 23 протоколу № 39 від 13.04.2018.

- зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" у відповідності з Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим Постановою Кабінету міністрів України № 975 від 25.12.2013, у зв'язку з встановленням йому другої групи інвалідності в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, та надіслати вказане рішення Харківському обласному військовому комісаріату для видання наказу про виплату такої допомоги ОСОБА_3;

- зобов'язати Харківський обласний військовий комісаріат повторно направити документи ОСОБА_3 щодо призначення одноразової грошової допомоги розпоряднику бюджетних коштів - Міністерству оборони України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є учасником бойових дій в Демократичній Республіці Афганістан. Рішенням Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 13.04.2018, протокол № 39, п.23 йому було відмовлено в призначені одноразової допомоги. Позивач вважає незаконним п.23 Рішенням Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, викладене у протоколі № 39 від 13.04.2018.

Представник відповідача, Харківського обласного військового комісаріату, не погодився з позовними вимогами та надав відзив на позов, в якому просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що відповідач виконав Постанову Ленінського районного суду м. Харкова від 07.11.2017.

Представник відповідача, Міністерства оборони України, не погодився з позовними вимогами та надав відзив на позов, в якому просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивач проходив військову службу у Прикордонних військах СРСР, отже, на думку відповідача, сплачувати одноразову допомогу має Державний комітет у справах охорони державного кордону України. Також зазначив, що позивач не має права на отримання вказаної допомоги, оскільки проходив строкову військову службу, а встановлення йому інвалідності відбулося позо межами 3-місячного строку після звільнення з такої служби.

Представник позивача, ОСОБА_3, ОСОБА_1 - в судовому засіданні просив задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача, Міністерства оборони України Пономаренко В.І. - в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на обставини, викладені у спірному рішенні.

Представник відповідача, Харківського обласного військового комісаріату, - в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заяв та клопотань не надав.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи встановив такі обставини.

З 27.10.1983 по 16.12.1985 позивач, ОСОБА_3, проходив строкову військову службу, в тому числі приймав участь у бойових діях в складі діючої армії на території Республіки Афганістан з 07.023.1984 по 14.12.1985 в складі військової частини 2066.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу з 01.06.20005 у зв'язку з пораненнями, що пов'язані з виконанням обов'язків військової служби під час перебування в країнах, де велись бойові дії, вперше встановлено ІІ групу інвалідності.

Згідно довідки МСЕК серія 12 ААА № 104288 від 20.05.2015, з тих саме підстав позивачу повторно встановлена ІІ група інвалідності з 01.06.2015. (а.с.17- зворотній бік).

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами звернень позивача для отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням другої групи інвалідності та отриманням відмови у призначенні одноразової грошової допомоги, останній звернувся до суду.

Постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 07.11.2017, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2018, по справі №642/5049/17 адміністративний позов ОСОБА_3 до Харківський обласного військового комісаріату про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання відповідача вчинити певні дії - задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Харківський обласного військового комісаріату, щодо неподання у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновку щодо виплати ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей». Зобов'язано Харківський обласний військовий комісаріат подати розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» та Постановою КМУ № 975 від 25.12.2013 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплат одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», у зв'язку з встановленням йому другої групи інвалідності, за формою, встановленою Додатком 13 до «Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей», затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 № 530. (а.с. 11-15).

З інформації, що міститься на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень, вбачається, що зазначена постанова суду набрала законної сили 26.02.2018.

На виконання зазначеної постанови Ленінського районного суду м. Харкова від 07.11.2017 Харківський обласний військовий комісаріат направив до Міністерства оборони України висновок про виплату позивачеві одноразової грошової допомоги.

Комісією Міністерства Оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (п. 23 протоколу засідання комісії №3 від 13.04.2018) прийнято рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, а саме: Рядовому в запасі ОСОБА_3 (Харківський ОВК), якого 16.12.1985 звільнено зі строкової військової служби та 01.06.2005 під час первинного огляду органами МСЕК визнано інвалідом II групи внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велися бойові дії (довідка МСЕК серія ХАР-03 № 065033 від 01.06.2005), а 01.06.2015 під час повторного огляду органами МСЕК - підтвердив групу та причину інвалідності (довідка МСЕК серія 12 ААА № 104288 від 20.05.2015). На день звільнення з військової служби заявник проходив службу в Прикордонних військах КДБ СРСР. Згідно з пунктом 17 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975 та пунктом 6 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" особам, звільненим з військової служби, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється органом державної влади, який здійснював розрахунок під час звільнення з військової служби. Міністерство оборони України не здійснювало розрахунок під час звільнення з Прикордонних військ КДБ СРСР. Згідно зі статтею 23 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" фінансове забезпечення витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік для Міністерства оборони України, розвідувальних органів України та інших центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування та правоохоронні органи. Витрати, пов'язані з виплатою одноразової грошової допомоги особам, які проходили службу в Прикордонних військах мають здійснюватися Державною прикордонною службою України. (а.с.10)

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Підставою для відмови позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги Комісією Міністерства Оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум слугувало те, що в силу приписів п.17 Порядку, особам, звільненим з військової служби, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється органом державної влади, який здійснював розрахунок під час звільнення з військової служби, а в/ч 2066, де проходив службу позивач, відносилась до прикордонних військ.

Суд зазначає, що статтями 1, 2 Угоди між державами-учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні і правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей, яка набула чинності для України 14.02.1992, встановлено, що за військовослужбовцями, особами, які звільнились з військової служби і проживають на території держав-учасниць Співдружності, а також членами їхніх сімей зберігаються права і пільги, встановлені раніше законами та іншими нормативними актами колишнього Союзу РСР. Односторонні обмеження зазначених прав і пільг військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей не допускаються.

Держави Співдружності своїм законодавством встановлюють і забезпечують всю повноту політичних, соціально-економічних та особистих прав і свобод військовослужбовцям, особам, звільненим з військової служби, та членам їхніх сімей відповідно до норм міжнародного права і положень цієї Угоди.

Статтею 4 зазначеної Угоди передбачено, що держави-учасниці Співдружності беруть на себе зобов'язання у 1992 році розробити і прийняти взаємопогоджені законодавчі акти про соціальний захист військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей.

Законом України "Про ратифікацію Протоколу до Угоди між державами - учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні та правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей від 14.02.1992", від 07.06.2001 № 2495-ІІІ ратифіковано Протокол до Угоди між державами - учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні та правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей від 14.02.1992.

Відповідно до статті 1 даного Протоколу, на громадян, які проходили військову службу у військових частинах Збройних Сил, інших військах, військових формуваннях та органах колишнього Союзу РСР та які переведені (зараховані) на військову службу в Збройні Сили, інші війська, інші військові формування та органи держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, при їх переїзді на постійне місце проживання з однієї Держави Співдружності до іншої поширюються права та пільги, гарантії та компенсації, встановлені законодавством та іншими нормативними правовими актами для військовослужбовців Держави Співдружності, обраної для постійного проживання.

Таким чином, наведеними вище міждержавними Угодами не встановлено порядок отримання одноразової грошової допомоги, однак, зазначеними актами гарантується кожному військовослужбовцю, який проходив військову службу у військових частинах Збройних Сил, інших військах, військових формуваннях та органах колишнього Союзу РСР, право на отримання пільг, гарантій та компенсацій на території тієї держави Співдружності, на якій він проживає.

В свою чергу, право на отримання одноразової грошової допомоги військовослужбовцю, якому встановлено інвалідність внаслідок виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, закріплене у статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та в Порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 року.

Суд зазначає, що оскільки законодавцем передбачено прирівняння соціального захисту військовослужбовців Радянської армії до військовослужбовців Збройних Сил України та законодавцем встановлено обов'язок саме Міністерства Оборони України стосовно прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги військовослужбовцям у зв'язку з встановленням інвалідності, пов'язаної із виконанням обов'язків військової служби на підставі висновку відповідача, вказана у відповіді обставина не є обґрунтованою обставиною для відмови позивачу.

З огляду на що, суд вважає, що рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум - про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_3, оформлене пунктом 23 протоколу № 39 від 13.04.2018 не є обґрунтованим, тому позовні вимоги про його скасування підлягають задоволенню.

Одночасно, як вбачається зі змісту спірного рішення, інші доводи відзиву на позовну заяву представника Міоборони України не бралися відповідачем до уваги при прийнятті вказаного рішення.

Так, при розгляді позовних вимог в частині визнання протиправною відмови Міністерства оборони України в призначенні ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" та зобов'язання Міністерства оборони України прийняти рішення про призначення ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" у відповідності з Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим Постановою Кабінету міністрів України № 975 від 25.12.2013, у зв'язку з встановленням йому другої групи інвалідності в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, та надіслати вказане рішення Харківському обласному військовому комісаріату для видання наказу про виплату такої допомоги ОСОБА_3, суд зазначає наступне.

Законом України "Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців" від 04.07.2012 №5040-VI, який набрав чинності з 01.01.2014, статтю 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" викладено в новій редакції, відповідно до підпункту 4 п.2 якої встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

На виконання прийнятих змін до положень ст.16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 25.12.13 №975, якою затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок №975), яка набрала законної сили 01.01.2014.

У абзаці 3 пункту 2 цієї постанови Кабінету Міністрів України № 975 встановлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги, допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Відповідно до абз.3 п.3 Порядку № 975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Таким чином, законодавством України з питань призначення, виплати, перерахунку чи доплати, одноразової грошової допомоги військовослужбовцям та звільненим з військової служби особам встановлено, що день встановлення групи інвалідності є днем виникнення права на отримання одноразової допомоги, тому застосовуванню підлягає порядок, який діяв на дату встановлення первинної відповідної групи інвалідності, в тому числі при визначенні розміру одноразової грошової допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу встановлено інвалідність 01.06.2005, у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби.

Отже, оскільки позивачу було встановлено другу групу інвалідності саме з 2005 року, то при вирішенні питання щодо виплати одноразової грошової допомоги позивачу необхідно керуватися законодавством, що діяло на цей день, а саме Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції на 2005 рік.

Частинами другою та шостою статті 16 Закону №2011-ХІІ, в редакції чинній з 1 січня 2007 року до 1 січня 2014 року, було передбачено: 2) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України; 6) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби під час проходження військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі, що визначається у відсотках від загальної суми допомоги на випадок загибелі (смерті), встановленої пунктом 5 цієї статті.

Важливою умовою для правильного тлумачення наведених норм статті 16 Закону №201 1 -XII в редакції, чинній з 1 січня 2007 року до 1 січня 2014 року, є розуміння видів військової служби, визначених Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-ХП.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.

Відповідно до ч. 4 ст. 2 цього ж Закону (в редакції до 1 січня 2014 року) існують такі види військової служби: строкова військова служба; військова служба за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.

Отже, строкова служба є окремим видом військової служби, що вказує на особливий порядок правового регулювання вказаного виду служби.

В контексті спірних правовідносин саме частина шоста статті 16 Закону № 2011-XII є спеціальною правовою нормою, що містить особливі критерії для встановлення умов виплати одноразової грошової допомоги особам, які проходять строкову військову службу, зокрема:

- особливі суб'єкти отримання допомоги - військовослужбовці строкової військової служби;

- визначений час настання інвалідності - період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби;

- відсутність умови про настання інвалідності після закінчення тримісячного строку після звільнення зі служби.

Аналогічне правило закріплено Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. N 499.

Так, відповідно до підпункту 4 пункту 2 вказаного Порядку, військовослужбовцям строкової служби у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) без встановлення групи інвалідності, заподіяного їм під час проходження військової служби, чи в разі настання інвалідності під час проходження військової служби та особам, звільненим із строкової військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, залежно від ступеня втрати працездатності -у розмірі, що визначається у відсотках десятирічного грошового забезпечення.

Таким чином, частиною шостою статті 16 Закону № 2011-ХІІ (в редакції чинній з 1 січня 2007 року до 1 січня 2014 року) для військовослужбовців строкової військової служби встановлено окремий порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до яких обмежено проміжок часу у який, у разі настання інвалідності, виникає право військовослужбовців строкової військової служби на отримання одноразової грошової допомоги і такий проміжок часу визначений періодом проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби. У разі встановлення інвалідності в період дії зазначеної редакції ст. 16 Закону №2011-ХІІ після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у військовослужбовця строкової військової служби не виникає.

Такі висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, викладеною у Постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року по справі №750/5074/17 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа: Чернігівський обласний військовий комісаріат про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

Щодо посилання представника позивача на обставини, встановлені Постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 07.11.2017, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2018, по справі №642/5049/17, суд зазначає, що преюдиційне значення мають лише встановлені судовим рішенням обставини справи (ч.4 ст. 78 КАС України), отже представник позивача помилково вважає такими висновки суду про наявність у позивача права на отримання відповідної одноразової допомоги.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання протиправною відмови Міністерства оборони України в призначенні ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги та зобов'язання Міністерства оборони України прийняти рішення про призначення ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки в ході розгляду справи не підтверджено право позивача на отримання одноразової грошової допомоги.

Однак, виходячи з відсутності належного обґрунтування рішення Міноборони про відмову ОСОБА_3 у призначенні допомоги, оформлене пунктом 23 протоколу № 39 від 13.04.2018, та неможливість перебирання компетенції відповідача, суд вважає за необхідне задля захисту прав позивача вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_3 про призначення йому одноразової грошової допомоги.

Також суд зазначає, що позовні вимоги, звернуті до Харківського обласного військового комісаріату, є похідними від вимог про визнання протиправною відмови Міністерства оборони України в призначенні ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги та зобов'язання Міністерства оборони України прийняти рішення про призначення ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги, а тому також не підлягають задоволенню.

Отже, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 241-247, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, 61100, код НОМЕР_1) до Міністерства оборони України (просп. Повітрофлотський, буд. 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022), Харківського обласного військового комісаріату (вул. Коцарська, буд. 56, м. Харків, 61052, код ЄДРПОУ 08166355) про визнання протиправною відмови, скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Скасувати рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум - про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_3, оформлене пунктом 23 протоколу № 39 від 13.04.2018.

Зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_3 про призначення йому одноразової грошової допомоги.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення буде складено 10 вересня 2018 року.

Суддя Білова О.В.