Рішення № 76328658, 10.09.2018, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2018 р. № 814/1291/18 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Мельника О.М. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом:ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 55000

до відповідача:Южноукраїнського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області, Б-р Цвіточний, 4, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55002

про:визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до адміністративного суду з позовом, в якому просила визнати протиправною бездіяльність Южноукраїнського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області, що полягає у не зарахуванні періоду роботи ОСОБА_1 з 01.04.2007 по 31.08.2016 до стажу, що дає право на отримання грошової допомоги, передбаченої п.7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"; зобов'язати Южноукраїнське об'єднане управління Пенсійного фонду України Миколаївської області зарахувати період роботи ОСОБА_1 з 01.04.2007 по 31.08.2016 до стажу роботи, що надає право на отримання грошової допомоги передбаченої п.7-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона звернулась до відповідача з заявою про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій. Відповідачем відмовлено у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, оскільки їй не враховується період роботи з 01.04.2007 по 31.08.2016 року до стажу, коли вона працювала і по теперішній час працює у Дочірньоу підприємстві Державної акціонерної компанії "Ліки України" Аптека № 6, що дає право на отримання грошової допомоги, передбаченої п.7-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Відповідач надав відзив на позов, в якому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що листом правомірно роз'яснено ОСОБА_1 про неможлисть призначення та виплати одноразової грошової допомоги, оскільки згідно наданих документів неможливо встановити форму власності Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Ліки України" Аптека № 6 (де працювала позивач) та Статут ДП ДАК "Ліки України не містить інформації щодо форми власності закладу. Крім того згідно із Статутом не підтверджується фінансування закладу з державних джерел, основні засоби та рахунок доходів від реалізації продукції, інших видів фінансово-господарської діяльності.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України, суд розглядає справу в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши повідомлені позивачем обставини, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з такого.

Судом встановлено, що 01.12.2017 позивач звернулась з заявою до Южноукраїнського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про нарахування та виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу ХУ "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

За результатами розгляду вказаної заяви Южноукраїнським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Миколаївської області надано відповідь позивачу від 15.12.2017 про відмову в призначенні грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, відповідно до п.7-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Згідно змісту вказаного листа вбачаться, що відповідачем, період роботи з 01.04.2007 по 31.08.2016 не зараховано до стажу, що дає право на отримання грошової допомоги згідно п.7-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Перевіряючи правомірність дій відповідача, судом встановлено наступне.

Згідно ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України .

З огляду на предмет спору, між сторонам вник спір щодо законності дій відповідача щодо відмови у виплаті грошової допомоги, відповідно до п. 7-1 розділу XV "Прикінцевих положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Закон України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Згідно ст.24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - це період протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі, не менший, ніж мінімальний страховий внесок.

Як вбачається з трудової книжки позивача, ОСОБА_1 працювала в закладах охорони здоров'я.

Відповідно до п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV, особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає права на пенсію за вислугу років, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909.

Відповідно до п.2 Порядку обчислення страхового стажу до страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191, до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років".

Згідно п. 5 вказаного Порядку, грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року, призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Також, відповідно до п.6 вказаного Порядку, для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно зі статтями 27 і 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" станом на день її призначення.

Згідно п.7 вказаного Порядку, виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.

Доводи відповідача стосовно того, що неможливо встановити форму власності Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Ліки України" Аптека № 6 та Статут ДП ДАК "Ліки України не містить інформації щодо форми власності закладу, суд до уваги не бере, зважаючи на відповідь Голови правління Державної акціонерної компанії "Ліки України".

Відповідно до листа Державної акціонерної компанії "Ліки України" від 24.04.2018 № 2.1/113, Державна акціонерна компанія "Ліки України" заснована відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.07.1997 N 707 Про створення Державної акціонерної компанії "Ліки України", та Статуту затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.01.1998 № 62. Компанія є акціонерним товариством відкритого типу, в якому 100% акцій належить державі в особі Кабінету Міністрів України. Основним завданням Компанії є забезпечення закладів охорони здоров'я та населення лікарськими засобами та виробами медичного призначення.

Згідно п. 19 Статуту Компанія має право створювати в установленому порядку філії, представництва, інші відокремлені структурні підрозділи та дочірні підприємства як на території України, так і за її межами.

Філії, представництва та інші відокремлені структурні підрозділи Компанії діють на підставі положень про них, а дочірні підприємства - на підставі Статутів, затверджених Компанією.

Відповідно до вищезазначених законодавчих актів Державна акціонерна компанія "Ліки України" та усі її філії, представництва, інші відокремлені структурні підрозділи та дочірні підприємства - є державною власністю з моменту утворення.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (наданий відповідачем) вбачається, що засновником юридичної особи - Публічного акціонерного товариства Державна акціонерна компанія "Ліки України" (дочірнім підприємством якого є Дочірнє підприємство Державної акціонерної компанії "Ліки України" Аптека № 6) - є Кабінет Міністрів України, та йому належить частка держави у статутному капіталі юридичної особи. Крім того, виконання обов'язків голови правління, покладено на Добрицю Т.М., відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 № 482-р. Всі ці підстави, дають зробити висновок про те, що позивач працювала на підприємстві - Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Ліки України" Аптека № 6 - з державною формою власності.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що бездіяльність відповідача стосовно не призначення та невиплати одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій ОСОБА_1 є протиправною, тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 257-263, 295, 297, 382 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 55000 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Южноукраїнського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області (Б-р Цвіточний, 4, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55002 ідентифікаційний код 40387386) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Южноукраїнського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області, що полягає у не зарахуванні періоду роботи ОСОБА_1 з 01.04.2007 по 31.08.2016 до стажу, що дає право на отримання грошової допомоги, передбаченої п.7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"

3. Зобов'язати Южноукраїнське об'єднане управління Пенсійного фонду України Миколаївської області зарахувати період роботи ОСОБА_1 з 01.04.2007 по 31.082016 до стажу роботи, що надає право на отримання грошової допомоги передбаченої п.7-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Южноукраїнського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області (Б-р Цвіточний, 4, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55002 ідентифікаційний код 40387386) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 55000 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати в розмірі 704,80 грн.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду - 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження - 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України і п. 15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя О.М. Мельник