Ухвала суду № 76328303, 02.07.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

02 липня 2018 року

Справа №804/7469/14

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Барановського Р.А., розглянувши в порядку письмового провадження заяву Житомирського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про поновлення пропущеного строку для предявлення виконавчого листа до виконання у справі №804/7469/14 за позовом Управління Пенсійного фонду України в м.Житомирі Житомирської області до Приватного малого підприємства "Фенікс" про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

На адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява Житомирського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про поновлення пропущеного строку для предявлення виконавчого листа до виконання у справі №804/7469/14 за позовом Управління Пенсійного фонду України в м.Житомирі Житомирської області до Приватного малого підприємства "Фенікс" про стягнення заборгованості.

В обґрунтування своєї заяви Житомирське об’єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зазначає, що управління Пенсійного фонду багаторазово направляло виконавчий лист до відділу Державної виконавчої служби для примусового виконання. Виконавча служба двічі відкривала виконавче провадження, проте заборгованість з Приватного малого підприємства "Фенікс" не стягнута, так як вихідом за адресою боржника, встановлено, що боржник за адресою вказаною у виконавчому документі не знаходиться, в зв’язку з чим було винесено постанови про закриття виконавчого провадження та направлено її разом з оригіналом виконавчого листа на адресу управління Пенсійного фонду.

Суд, дослідивши матеріали справи, зазначає наступне.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.06.2014 року позов Управління Пенсійного фонду України в м.Житомирі Житомирської області до Приватного малого підприємства "Фенікс" про стягнення заборгованості у сумі 3 404,02 грн. - задоволено.

Постанова по справі №804/7469/14 набрала законної сили 09.09.2014 року.

Згідно матеріалів справи, 18.09.2014 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом на адресу стягувача, було направлено виконавчий лист про стягнення боргу.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до частини 1 статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України , судове рішення, яке набрало законної сили, є обов’язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Згідно з частиною 2 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України.

Питання виконання судових рішень неодноразово було предметом розгляду Європейського Суду з прав людини. Зокрема, у Рішенні від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України» зазначений Суд наголосив: «... пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його прав та обов'язків цивільного характеру. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ до суду, тобто право подати позов щодо цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б примарним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби ст.6 Конвенції, детально описуючи процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити ст. 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».

Відповідно до частини 1 статті 376 Кодексу адміністративного судочинства України, стягувачам, які пропустили строк для пред’явлення виконавчого листа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Отже, з метою забезпечення виконання постанови суду від 16.06.2014 року, суд приходить до висновку про необхідність поновлення строку пред’явлення виконавчого листа до виконання у справі №804/7469/14.

Керуючись ст.ст. 243, 376 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву Житомирського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про поновлення пропущеного строку для предявлення виконавчого листа до виконання по адміністративній справі №804/7469/14 - задовольнити.

Поновити пропущений строк для предявлення виконавчого листа до виконання у справі №804/7469/14 за позовом Управління Пенсійного фонду України в м.Житомирі Житомирської області до Приватного малого підприємства "Фенікс" про стягнення заборгованості.

Копію цієї ухвали направити особам, які беруть участь у справі.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України та згідно ч.3 ст.379 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.А. Барановський