Рішення № 76328029, 05.03.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2018 року Справа № 804/474/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 за участі секретаря судового засіданняОСОБА_2 за участі: представника позивача представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу №804/474/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера ЛТД" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агросфера ЛТД" (далі- ТОВ «Агросфера ЛТД», підприємство, позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, у якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №0024131417 від 29.12.2017р.

Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер 804/474/18.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.01.2018р. відкрито провадження по справі №804/474/18 за вищезазначеним позовом та ухвалено здійснювати розгляд даної справи за правилами загального позовного провадження. Розгляд справи призначено на 12.02.2018р. о 10:00 год.

12.02.2018р. представник відповідача звернувся до суду із клопотанням про надання часу для ознайомлення з матеріалами справи (зокрема, відповіддю на відзив), у зв’язку з чим суд ухвалив відкласти розгляд адміністративної справи №804/474/18 в рамках підготовчого провадження до 26.02.2018р. о 10:00 год.

У судове засідання від 26.02.2018р. прибули представники сторін та звернулись до суду із заявами в порядку ч. 7 ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України щодо початку розгляду справи по суті після закінчення підготовчого судового засідання.

Суд ухвалив відкласти розгляд адміністративної справи №804/474/18 по суті до 05.03.2018р. о 14:30 год.

Представник позивача, що прибула у судове засідання від 05.03.2018р., позов підтримала та надала пояснення, аналогічні доводам, викладеним у позовній заяві, відповіді на відзив та поясненнях.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення є протиправними та підлягає скасуванню. Так, представник позивача зазначила, що висновки контролюючого органу, що викладені в акті перевірки, на підставі яких винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не можуть свідчити про відсутність факту реального вчинення господарської операції та її не спрямованість на реальне настання наслідків, оскільки визначальною ознакою господарської операції є те, шо вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. При цьому, представник позивача зауважила, що очевидним є той факт, що правочин із ТОВ «Статус Юкрейн» викликав зміни у структурі активів та зобов’язань ТОВ «Агросфера ЛТД», в той час як в акті перевірки відсутні посилання на докази, що свідчать про дефекти форми і змісту складених контрагентом позивача податкових накладних та первинних документів. Крім того, представник позивача зауважила, що преюдиційний характер має лише вирок суду, який набрав законної сили, а не матеріали досудового розслідування.

Представник відповідача, що прибула у судове засідання від 05.03.2018р., проти задоволення позову заперечувала, надавши обгрунтування аналогічні доводам, викладеним у відзиві на позов та у запереченнях на відповідь на відзив.

Позиція відповідача аргументована тим, що у відповідності до отриманої контролюючим органом ухвали слідчого судді Дніпровського районного суду м.Києва від 04.10.2017р. по справі №755/13191/17 призначено та проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Агросфера ЛТД», в ході проведення якої відповідачем встановлено, що господарські відносини між позивачем та його контрагентом – ТОВ «Статус Юкрейн» за договором поставки №07-1217-2 від 15.02.2017р. не мають ознаки фіктивності, оскільки даний договір укладено підприємствами без наміру створення правових наслідків та спрямовано на отримання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат (доходів) та податкового кредиту, що ставить під сумнів фактичне надання послуг (робіт), у зв’язку з чим надані підприємством до перевірки паперові носії за формою первинних документів не можуть вважатись первинними документами для цілей податкового обліку. З огляду на вищевикладене, відповідач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено контролюючим органом правомірно та скасуванню не підлягає, у зв’язку з чим у задоволенні позову ТОВ «Агросфера ЛТД» слід відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, виходячи із системного аналізу положень чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства та матеріалів справи, дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає, мотивуючи це наступним.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Агросфера ЛТД» (код ЄДРПОУ 37213747) зареєстровано як суб’єкта підприємницької діяльності – юридичну особу від 11.08.2010р. та взято на податковий облік у контролюючих органах від 12.08.2010р. за №7790 (в т.ч. як платника податку на додану вартість (далі- ПДВ) від 14.10.2010р. за індивідуальним податковим номером – 372137404618).

У період з 30.10.2017р. по 07.12.2017р. (термін перевірки переносився та продовжувався) у зв’язку з отриманням ухвали слідчого судді Дніпровського районного суду м.Києва у справі №755/13191/17 від 04.10.2017р. на підставі наказу №6048-п від 30.10.2017р. та направлень №12186 від 30.10.2017р., № 12211 від 31.10.2017р., №12250 від 01.11.2017р., №12922 від 24.11.2017р. фахівцями Головного управління ДФС у Дніпропетровській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку, за результатами якої відповідачем складено Акт «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Агросфера ЛТД» (код ЄДРПОУ 37213747) з питань додержання вимог податкового законодавства щодо правильності нарахування та сплати до бюджету України податків, зборів та інших платежів при проведенні фінансово-господарської діяльності, а також з питань правомірності декларування відшкодування з бюджету податку на додану вартість за період з 12.08.2010 по 30.09.2017» №32896/04-36-14-17/37213747 від 14.12.2017р. (далі- акт перевірки).

За підсумками проведеної перевірки відповідач дійшов до висновку щодо порушення підприємством:

-п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п.. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.4 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України у вигляді завищення суми податкового кредиту у розмірі 1 100 681, 00 грн. (в т.ч.: у лютому 2017 року на суму 450 539, 00 грн., у березні 2017 року – 650 142, 00 грн.), що призвело до завищення від’ємного значення, що включається до складу податкового кредиту наступного періоду на загальну суму 1 100 681, 00 грн. (в т.ч.: за вересень 2017 року на суму 1 100 681, 00 грн.);

-п. 51.1 ст. 51, п. 176.2.б ст. 176 Податкового кодексу України, оскільки платником податкові розрахунки за формою 1ДФ за 1 квартал 2016 року, 2 квартал 2016 року, 3 квартал 2017 року надано до податкової служби з інформацією не у повному обсязі, а саме: відсутня інформація про виплату доходу фізичним особам-підприємцям на загальну суму 8000, 00 грн., що не відображено у податкових розрахунках сум доходів нарахованих сплачених) на користь платників податків, а також утриманого з них податку (форма 1-ДФ) за 1 квартал 2016 року в сумі 1500, 00 грн., 2 квартал 2016 року – 1600, 00 грн., 3 квартал 2017 року – 4900, 00 грн. за ознакою доходу «157».

На підставі акта перевірки Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області сформовано податкове повідомлення-рішення №0024131417 від 29.12.2017р., яким зменшено розмір від’ємного значення суми ПДВ по декларації з ПДВ за вересень 2017 року за №9216058044 від 18.10.2017р. на суму – 1 100 681, 00 грн.

Не погодившись із даним податковим повідомленням-рішенням контролюючого органу, ТОВ «Агросфера ЛТД» звернулось до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Стаття 68 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України, законів України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Підпунктом 16.1.4 пунктом 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, встановлено обов'язок платника податків сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Статтею 20 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ (далі-Кодекс), що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки платників податків.

Підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України встановлено, що підставою для проведення документальної позапланової перевірки є отримане судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки винесену ними відповідно до закону.

Зважаючи на викладене, отримання ухвали слідчого судді, яка набрала законної сили, є обов'язковою підставою для прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про проведення документальної позапланової перевірки, яке оформлюється наказом, та для проведення документальної позапланової перевірки за умови вручення платнику податків копії такого наказу та копій направлень на перевірку під розписку.

Аналогічна правова позиція міститься в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13.09.2017р. по справі №815/4736/14 (К/800/67737/14).

Згідно пп.16.1.12 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України - платник податків зобов'язаний забезпечувати збереження документів, пов'язаних з виконанням податкового обов'язку, протягом строків, установлених цим Кодексом.

Відповідно п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України , об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Пунктом 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Згідно із приписами п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися.

Згідно п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України - при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу –

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-ХІV від 16 липня 1999 року визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже,будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Згідно ст. 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п.2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24 травня 1995 року, та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704 (зі змінами та доповненнями), відповідно до якого первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України№88 від 24 травня 1995 року, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.п.2.15, 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам, а відтак, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Таким чином, із системного аналізу вищевикладених законодавчих положень вбачається, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, акти приймання - передачі товарів (робіт, послуг), тощо), мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності усіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Юридичним фактом, який породжує право платника на податкову вигоду (зокрема, у вигляді права на зменшення об'єкта оподаткування ПДВ на суму податкового кредиту), є реальність господарської операції.

За відсутністю факту придбання товарів відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту.

Підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які свідчать про фактичну поставку товарів (робіт, послуг) однією стороною, та їх отримання іншою стороною, документи, підтверджуючі використання вказаних товарів у власній господарській діяльності.

З вищевикладеного вбачається, що виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Відтак, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, за відсутності факту придбання товарів (робіт, послуг) або в разі, якщо придбані товари (роботи, послуги) не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів чи сплати грошових коштів. До того ж, наявність цивільно-правового договору також не є безумовним свідченням правомірності та реальності вчинення платником податку господарської операції навіть у тому разі, якщо такий договір не визнано недійсним у судовому порядку.

Так, в ході проведеної перевірки Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області було досліджено господарські відносини між ТОВ «Агросфера ЛТД» та ТОВ «Статус Юкрейн» за договором поставки №07-1217-2 від 15.02.2017р.

Для підтвердження господарських операцій платником до перевірки були надані видаткові накладні (ТМЦ - тканина): за №55 від 15.02.2017р. та за №10 від 10.03.2017р. на суму 6 604 084,80 грн. (в т.ч. ПДВ – 1 100 680, 80 грн.), однак у даних накладних відсутня розшифровка підпису (ініціали та прізвище осіб, які їх складали, не заповнено місце складання).

Також, податковим органом в ході перевірки були досліджені товарно-транспортні накладні, відповідно до яких замовником, вантажовідправником та вантажоодержувачем є ТОВ «Агросфера ЛТД», пункт навантаження є м.Житомир, вул. Баранова, 89, склад № 2, пункт розвантаження - Донецька область, м.Волноваха, вул Шевцової, буд. 11А, проте жодних доказів укладення договору між ТОВ «Агросфера ЛТД» та ФОП ОСОБА_5 (перевізник), проведення розрахунків за договором перевезення не надано.

Також, контролюючим органом не встановлено зв’язку між контрагентом позивача (ТОВ «Статус Юкрейн») та адреси: м. Житомір, вул. Баранова, 89, склад № 2, як і зв’язку ТОВ «Агросфера ЛТД» до адреси: Донецька область, м. Волноваха, вул. Шевцової, буд. 11А.

Вищевказані товарно-транспортні накладні також спростовують той факт, що перевезення здійснювалось ФОП ОСОБА_5 на замовлення ФОП ОСОБА_6, оскільки замовником зазначено ТОВ «Агросфера ЛТД», а не ФОП ОСОБА_6

Порядок заповнення товарно-транспортної накладної визначений Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, що затверджені Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України.20 лютого 1998 року за №128/2568. Відповідної* до Правил товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Пунктом 10.8 Правил встановлено, що у товарно-транспортній накладній зазначається прізвище, ім'я, по батькові представника Замовника та документ, згідно з яким він уповноважений супроводжувати вантаж. Згідно з пунктом 11.7 цих правил перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Таким чином, надані товарно-транспортні накладні не можна вважати юридичними документами, що підтверджують переміщення товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Статус Юкрейн» до ТОВ «Агросфера ЛТД».

Крім того, представник відповідача зауважила, що підприємством до перевірки не були надані довіреності на отримання ТМЦ в порядку, визначеному Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року №99.

За результатами дослідження наданих до суду позивачем рахунків-фактур, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), договору перевезення вантажів, а також докази проведення розрахунків, судом виявлено, що зміст господарських операцій, види надання послуг, їх обсяг, кількість, затрати годин у даних документах неможливо встановити.

Також у даних документах не розкрито зміст задекларованих послуг, механізм розрахунку винагороди ФОП ОСОБА_6 (зокрема, не вказано одиниці виміру, піни, кількісних показників), тому дані документи не можуть вважатись належним доказом здійснення перевезення товарів від ТОВ «Статус Юкрейн» до ТОВ «Агросфера ЛТД».

Зважаючи на те, що перевезення здійснювалось третьою особою, під час їх виконання окрім договору перевезення, актів здачі-приймання наданих послуг та рахунків-фактур, також повинні бути складені, зокрема, довіреність на право укладення договору перевезення від імені ТОВ «Агросфера ЛТД», договір перевезення, довіреність, видана ТОВ «Агросфера ЛТД» фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 на право отримання вантажу (у разі, якщо транспортування виконується третьою особою), перевізні документи, оформлені відповідно до чинного законодавства (товарно-транспортні накладні, дорожні листи).

Також, необхідно зазначити, що правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формувань відповідних сум податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Водночас, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

При цьому, слід зауважити, що позивачем жодним чином не обґрунтовано (в т.ч. й документально) щодо необхідності придбання тканини та використання даного товару у власній господарській діяльності.

При цьому, розрахунки між вищезазначеними підприємствами проводились наступним чином:

- 419 376, 00 грн. сплачено відповідно до платіжних доручень №73 від 15.02.2017р. та №1305 від 13.03.2017р., проте у призначенні платежу вказано номер та дату іншого договору;

-6 184 708,80 грн. проведено відповідно до картки бухгалтерського рахунку 631 “Розрахунки з вітчизняними постачальниками” обліковано за договором відступлення права вимоги № 030707 від 03.07.2017р. ТД “АС-Терра”, при цьому вищевказаний договір та платіжні документи до перевірки позивачем також не надано.

Окрім зазначеного, в процесі перевірки Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області була використала податкова інформація щодо ТОВ «Статус Юкрейн», у відповідності до якої звітність за формою 1ДФ не надавалась, фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва за 2016 рік не надано, а відповідно до даних Єдиного реєстру податкових накладних - товар, реалізований ТОВ «Агросфера ЛТД» не придбавався, оренда складських приміщень та транспортних засобів не відбувалась, у зв’язку з чим підтвердити наявність управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів та інших умов для здійснення підприємницької діяльності не вбачається за можливе.

Слід також, зауважити, що у відповідності до ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 04.10.2017р. по справі № 755/13191/17 в ході досудового розслідування №42017100000001071 від 18.08.2017р. за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст.205 Кримінального кодексу України, було встановлено, що «…група осіб створила на території м.Києва та інших регіонів України протиправний фінансовий механізм (“конвертаційний центр”), діяльність якого спрямована на незаконне переведення безготівкових грошових коштів у готівку з метою виведення капіталів підприємств легального сектору економіку в тіньовий обіг з використанням низки механізмів так званого “класичного конвертаційного центру” та “зустрічного потоку”. Функціонування незаконної схеми полягає у перерахуванні з рахунків підприємств-імпортерів Київського та інших регіонів України коштів на рахунки “транзитний підприємств (буферів), зареєстрованих, переважно, у Київській області, з метою мінімізації податкового навантаження, штучного формування податкового кредиту з ПДВ, а також для привласнення та заволодіння чужим майном (в т.ч. державними коштами), нібито за виконання робіт, надання послуг та постачання товарів. Фактично відповідні роботи не проводяться, послуги не надаються, постачання товарів не здійснюється, а кошти обготівковуються за принципом “зустрічного потоку” (придбання готівки у підприємств-імпортерів) або шляхом проведення “транзитних” операцій через інші “буферні”/“транзитні” підприємства чи “податкові ями” із подальшим їх обготівкуванням через відділення банківських установ з рахунків фізичних осіб. Одним з ключових підприємств вищезазначеної схеми є ТОВ "Статус Юкрейн”. Допитаний в якості свідка директор даного підприємства ОСОБА_7, показав, що жодної господарської діяльності від імені ТОВ "Статус Юкрейн" він не здійснював, а отримував щомісячну грошову винагороду за перебування на даній посаді у розмірі 500 доларів США».

Відповідно до протоколу допиту ОСОБА_7 (директора ТОВ «Статус Юкрейн») від 08.09.2017р. в межах кримінального провадження №42017100000001071 він став директором даного підприємства приблизно з 2016 року за грошову винагороду у розмірі 500 доларів. Господарську діяльність не здійснював, у грудні 2016 року надавав довіреність на здійснення господарської діяльності ТОВ «Статус Юкрейн», інформацією щодо господарської діяльності , розрахункових операцій та контрагентів не володіє

Вищенаведені докази виключають правомірність формування ТОВ «Агросфера ЛТД» податкового кредиту на підставі документів, підписаних особою, яка не причетна до фінансово-господарської діяльності юридичної особи.

Вказана позиція збігається з висновками Верховного Суду України, викладеними в постановах від 01.12.2015 у справі № 826/15034/14 (21-3788а15\ від 17.11.2015 у справі № 2а/3264/11/1070 (21-277а15У від 15.12.2017 року у справі № 826/467/14 (21-5206а15\ від 13.10.2015 у справі № 825/4143/13-а (21-1200а15\ від 02.12.2015 у справі № 814/116/14 (32-3849а15У від 26.04.2016 у справі № 2а-4201/11/2670.

Таким чином, з огляду на те, що первинні документи ТОВ «Статус Юкрейн» є неналежними, оскільки вони підписані ОСОБА_7, проте фактичного відношення до вказаного підприємства не має, фінансово-господарською діяльністю не займався, адміністративно-розпорядчі функції керівника підприємства не виконує, шо встановлено в межах кримінального провадження № 42017100000001071. Статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські відносини таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Аналогічна позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 01.12.2015 року по справі № 826/15034/14 та постанові Верховного Суду від 16.01.2018 року по справі № 2а-7075/12/2670 (К/9901/1478/Ш.

Отже, наявність у позивача первинних документів, виданих контрагентом, за умови факту нездійснення самої господарської операції не є достатніми доказами фактичного виконання розглядуваних поставок. Спірні господарські операції не підтверджені належними первинними документами, шо в сукупності з виявленими контролюючим органом фактами щодо фіктивної діяльності спірних постачальників свідчить про безтоварність розглядуваних операцій, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку цього товариства.

Викладене узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду України, відображеними, зокрема в постанові від 07 лютого 2012 року у справі №21-425во10, в постанові від 01 грудня 2015 року у справі №21-3788а15, постанові від 22 вересня 2015 р. № 21-1359а15.

Таким чином, надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню, суд зазначає, згідно частини 2 статті 6 та частини 2 статті 19 Конституції України - органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, безсторонньо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення неупереджено, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Суд вважає, що відповідачем надано достатні докази, які свідчать про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято в межах повноважень податкового органу та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України, обґрунтовано та правомірно. В той же час, позивач не довів обставин в обґрунтування заявлених позовних вимог, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку про відсутність підстав для їх задоволення.

Натомість, позивачем не надано належних та достатніх доказів щодо неправомірності та необґрунтованості оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на вищенаведене, суд доходить до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог ТОВ «Агросфера ЛТД» та необхідність відмови у їх задоволенні.

Підстави для розподілу судових витрат у відповідності до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України - у суду відсутні.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера ЛТД" (зазначене позивачем у позовній заяві місцезнаходження: 49083, м.Дніпро, вул. Собінова, буд. 1, кім. 601-620; код ЄДРПОУ 37213747) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49600, м.Дніпро, вул. Сімферопольська, 27-А; код ЄДРПОУ 39394856) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 07 березня 2018р.

Суддя ОСОБА_1