Рішення № 76326903, 29.08.2018, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

29 серпня 2018 р. Справа № 802/1106/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Альчука Максима Петровича,

за участю секретаря судового засідання: Шевченка Р.В.

позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: Вербицької Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1)

до: Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (21027, м. Вінниця, вул. Келецька, 63, ЄДРПОУ 39767547)

про: визнання бездіяльності та дій протиправними, зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, в якому з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просить:

визнати протиправною бездіяльність ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області щодо неприйняття рішення по суті клопотання від 12.03.2018 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 24,5248 га в оренду для ведення фермерського господарства із числа земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Бортницької сільської ради Тульчинського району Вінницької області та зобов'язати відповідача прийняти рішення по суті клопотання від 12.03.2018 року в частині земельної ділянки площею 16,0313 га кадастровий номер НОМЕР_2;

визнати протиправними дії ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області щодо скасування державної реєстрації земельної ділянки площею 16,0313 га кадастровий номер НОМЕР_2 та поділу вказаної земельної ділянки.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач неодноразово звертався до відповідача із клопотаннями про затвердження проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельних ділянок для ведення фермерського господарства на території Бортницької сільської ради Тульчинського району Вінницької області та отримував необґрунтовані відмови. 12.03.2018 року позивач знову звернувся до відповідача із клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельних ділянок для ведення фермерського господарства на території Бортницької сільської ради Тульчинського району Вінницької області. Однак, відповідачем листом від 12.04.2018 року № К-22/0-543/6-18 позивачу відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки для ведення фермерського господарства на території Бортницької сільської ради Тульчинського району Вінницької області, у зв'язку з тим, що земельна ділянка площею 16,0313 га з кадастровим номером НОМЕР_2, на яку позивачу надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою, частково передана у власність учасникам антитерористичної операції та їй присвоєно кадастрові номери. Земельна ділянка площею 16,0313 га відсутня в Державному земельному кадастрі як об'єкт цивільних прав. Вказані дії відповідача щодо поділу земельної ділянки, скасування державної реєстрації земельної ділянки, а також щодо неприйняття рішення по суті його клопотання позивач вважає протиправними та просить суд зобов'язати відповідача вчинити певні дії.

Ухвалою суду від 18.04.2018 року позовну заяву залишено без руху.

Згідно ухвали суду від 15.05.2018 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву, згідно якого проти задоволення адміністративного позову заперечує. Окремо зазначає, що земельна ділянка, яку бажає отримати позивач передана у власність учасникам АТО, у зв'язку з її поділом та формуванням нових земельних ділянок, присвоєно кадастрові номери. Також зазначає, що надання дозволу на розроблення документації із землеустрою не означає, що земельна ділянка в майбутньому буде передана у власність чи користування.

Позивачем надано відповідь на відзив, згідно якого доводи відповідача вважає необґрунтованими та просить задовольнити позов. Окремо зазначив, що відповідачем протиправно вчинено дії щодо передачі у власність земельної ділянки, яку він бажає отримати в оренду, адже на графічних матеріалах, що подавались громадянами, зазначалась інша земельна ділянка.

Відповідачем надано заперечення на відповідь на відзив, згідно яких просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Окремо зазначає про те, що згідно поданих до клопотань викопіювань земельні ділянки, на які претендували учасники АТО дійсно знаходились у кадастровому кварталі 001, відмінному від того, в якому знаходилась земельна ділянка, на яку претендує позивач. Разом з тим, листами від 03.10.2017 року відділ у Тульчинському районі Головного управління Держгекокадастру у Вінницькій області просив замінити викопіювання з чергових кадастрових планів Бортницької сільської ради Тульчинського району, у зв'язку зі зміною місця розташування бажаних земельних ділянок. Заміна відповідних викопіювань здійснювалась на підставі заяв громадян від 28.09.2017 року. Згідно доданих до відповідних листів викопіювань вбачається, що відповідні земельні ділянки знаходились у кадастровому кварталі 002, та виділялись саме з земельної ділянки, яку позивач бажав отримати в користування. Враховуючи лист відділу у Тульчинському районі Головного управління Держгекокадастру у Вінницькій області до матеріалів первинних клопотань було долучено нові викопіювання, на основі яких в подальшому розроблялась відповідна документація із землеустрою. В подальшому, згідно листа відділу у Тульчинському районі Головного управління Держгекокадастру у Вінницькій області державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2 була скасована, у зв'язку з її поділом та формуванням земельних ділянок гр.ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8

Позивачем надано пояснення на заперечення на відзив, згідно яких зазначає, що земельна ділянка площею 16,0313 га передана у власність учасникам АТО з порушенням земельного законодавства.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив задовольнити посилаючись на доводи позовної заяви, відповіді на відзив та пояснення на заперечення на відзив.

В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечив, посилаючись на обґрунтування відзиву та заперечень на відповідь на відзив.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 18.03.2014 року позивач звернувся до Головного управління Держземагенства у Вінницькій області, правонаступником якого Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, з клопотанням про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду з метою створення та ведення фермерського господарства орієнтовною загальною площею 97,7281 га із числа земель запасу Бортницької сільської ради Тульчинського району Вінницької області.

У зв'язку із неприйняттям рішення по суті клопотання, позивач звернувся до суду.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 03.02.2015 року у справі № 802/4442/14-а адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Держземагентства у Вінницькій області щодо неприйняття рішення по суті клопотання ОСОБА_1 від 18.03.2014 року по наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду з метою створення та ведення фермерського господарства орієнтовною загальною площею 97,7281 га із числа земель запасу Бортницької сільської ради Тульчинського району Вінницької області: 1. Земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_5, площею 41,7762 га; 2. Земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_3, площею 8,4935 га; 3. Земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_14, НОМЕР_15, площею 7,9 га; 4. Земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_4, площею 23,5271 га; 5. Земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_2, площею 16,0313 га. Зобов'язано Головне управління Держземагентства у Вінницькій області розглянути клопотання - заяву ОСОБА_1 від 18.03.2014 року та надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду з метою створення та ведення фермерського господарства орієнтовною загальною площею 97, 7281 га із числа земель запасу Бортницької сільської ради Тульчинського району Вінницької області: 1. Земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_5, площею 41,7762 га; 2. Земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_3, площею 8,4935 га; 3. Земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_14, НОМЕР_15, площею 7,9 га; 4. Земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_4, площею 23,5271 га; 5. Земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_2, площею 16,0313 га.

На виконання рішення суду ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області прийнято наказ від 21.05.2015 року № 2-84/20-15-сг зі змінами, внесеними наказом від 02.06.2015 року № 2-179/20-15-сг про надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою з метою відведення земельних ділянок в оренду загальною площею 97,7280 га.

На підставі зазначених наказів позивачем замовлено та виготовлено проект землеустрою щодо відведення вказаних земельних ділянок, а також технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельних ділянок в ДП "Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою".

Відділом Держгеокадастру у Тульчинському районі надано висновок від 03.09.2015 року № 28-2778/2-15 про погодження проекту землеустрою щодо земельних ділянок в оренду гр. ОСОБА_1, для ведення фермерського господарства за рахунок земель запасу на території Бортницької сільської ради Тульчинського району Вінницької області.

12.08.2016 року позивач звернувся до ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області із клопотанням про затвердження проекту землеустрою.

Листом від 14.09.2016 року № К-14799/0-4399 позивачу відмовлено у затвердженні проекту землеустрою з посиланням на те, що ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 03.02.2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015 року у справі № 802/4442/14-а. Ухвалою ВАСУ від 10.03.2016 року рішення судів першої та апеляційної інстанції у справі № 802/4442/14-а скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 19.04.2016 року у справі № 802/4442/14-а позовну заяву ОСОБА_1 до ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області залишено без розгляду. Дана ухвала набула законної сили 05.05.2016 року. Оскільки постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 03.02.2015 року та ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015 року у справі № 802/4442/14-а, які слугували підставою для видачі дозвільного наказу скасовані, Головне управління прийняло наказ № 2-8553/15-16-СГ від 04.07.2016 року № 2-84/20-15-СГ відповідно до якого були визнані такими, що втратили чинність наказ № 2-84/20-15-СГ від 21.05.2015 року зі змінами внесеними наказом від 02.06.2015 року № 179/20-15-СГ.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 25.01.2017 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08.08.2017 року, визнано незаконним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №2- 8553/15-16-сг від 04.07.16 р.

10.02.2017 року позивач вдруге подав проект землеустрою на затвердження.

Листом від 27.03.2017 року № К-2422/0-1741/6-17 позивачу відмовлено в затвердженні проекту землеустрою з посиланням на те, що термін дії висновку відділу Держгеокадастру у Тульчинському районі від 03.09.2015 року № 28-2778/2-15 закінчився 03.09.2016 року та підлягає новому погодженню.

В подальшому, 11.04.2017 року позивач повторно звернувся до Відділу у Тульчинському районі ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області із заявою щодо погодження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства із земель державної власності сільськогосподарського призначення (землі запасу) на території Бортницької сільської ради Тульчинського району.

Листом Відділу у Тульчинському районі ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 25.04.2017 року № К-1/0-0.37-6/148-17 позивачу відмовлено у затвердженні проекту землеустрою, посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України "Про деякі питання реалізації пілотного проекту із запровадження принципу екстериторіальності погодження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки територіальними органами Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру" від 30.08.2016 року № 508.

Після надання вказаної відповіді, позивач знову подав проект землеустрою на затвердження.

Згідно відповіді ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 16.11.2017 року № К-16763/0-10420/6-17 позивачу відмовлено у затвердженні проекту землеустрою, у зв'язку з тим, що в представленому проекті не враховані зауваження, викладені у листі Головного управління від 27.03.2017 року № К-2422/0-1741/6-17.

Водночас під час проходження процедури затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду, частина вказаних земельних ділянок передана іншим громадянам, в тому числі учасникам АТО.

На підставі висновку від 20.11.2017 року від № 16160/82-17 погоджено новий проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду гр. ОСОБА_1 загальною площею 24,5248 га, для ведення фермерського господарства за рахунок земель запасу на території Бортницької сільської ради Тульчинського району Вінницької області.

Отримавши вказаний висновок, позивач знову звернувся до відповідача із клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельних ділянок загальною площею 24,5248 га для ведення для ведення фермерського господарства за рахунок земель запасу на території Бортницької сільської ради Тульчинського району Вінницької області.

Листом від 19.01.2018 року № К-23626/0-179/0/95-18 позивачу відмовлено в затвердженні проекту землеустрою. Відмова мотивована тим, що в результаті розгляду представленого проекту землеустрою встановлено, що в довідці з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями площа земельної ділянки не відповідає проектним пропозиціям. Акти прийомки - передачі межових знаків на зберігання не відповідають вимогам, затвердженим наказом Держкомзему України від 18.05.2010р. N 376 «Про затвердження Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками», а саме: необхідно конкретизувати посадову особу, яка представляла інтереси при узгодженні меж з землями державної власності; обґрунтувати закріплення меж

земельних ділянок межовими знаками з урахуванням кількості поворотних точок (п.3.4 розділу III Інструкції (межові знаки встановлюються у поворотних точках меж земельної ділянки не рідше ніж через 200м). Крім того, матеріали геодезичних вимірювань доповнити в повному обсязі відповідно до вимог ст.50 Закону України «Про землеустрій» з підтвердженням легітимності отримання даних державної геодезичної мережі (ст.20 Закону

України «Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність») з урахуванням вимог постанови КМУ від 13.07.1998 року № 1075 «Про Порядок використання апаратури супутникових радіонавігаційних систем під час проведення топографо-геодезичних, картографічних, аерофотознімальних, проектних, дослідницьких робіт і вишукувань та кадастрових зйомок», щодо обов'язкової реєстрації та обліку в Держгеокадастрі апаратури супутникових радіонавігаційних систем (апаратура СРНС) та наявності інформації про інженера-геодезиста на підприємстві в Державному реєстрі інженерів-геодезистів. Враховуючи викладене, документація із землеустрою може бути розглянута після виправлення вказаних зауважень.

Згідно відповіді ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 20.02.2018 року № 1690/0-504/0/95-18 позивачу вп'яте відмовлено у затвердженні проекту землеустрою. Обґрунтовуючи вказану відмову, суб'єкт владних повноважень зазначив, що в результаті розгляду встановлено, що в представленому проекті землеустрою не враховані всі зауваження викладені у листі Головного управління від 19.01.2018 року № К-23626/0-179/0-95-18, зокрема матеріали геодезичних вимірювань доповнити в повному обсязі відповідно до вимог ст. 50 Закону України «Про землеустрій» з підтвердженням легітимності отримання даних державної геодезичної мережі (ст. 20 Закону України «Про топографо-геодезичну картографічну діяльність») з урахуванням вимог постанови КМУ від 13.07.1998 року № 1075 «Про Порядок використання апаратури супутникових радіонавігаційних систем під час проведення топографо-геодезичних, картографічних, аерофотознімальних, проектних, дослідницьких робіт і вишукувань та кадастрових зйомок», наявності інформації про інженера-геодезиста на підприємстві в Державному реєстрі інженерів-геодезистів. Одночасно повідомлено, що документація на розгляд подається в оригіналі. У разі якщо окремі документи та матеріали за своїм статусом не можуть бути надані в оригіналі, вони додаються у посвідчених, у встановленому порядку копіях, які містять відмітку про засвідчення копії документу, відповідно до вимог ДСТУ 4163-2003 від 01.09.2003 року.

12.03.2018 року позивач вшосте звернувся до відповідача із клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо надання земельних ділянок в оренду площею 16,0313 га та 8,4939 га на території Бортницької сільської ради Тульчинського району Вінницької області для ведення фермерського господарства.

Листом від 12.04.2018 року № К-22/0-543/6-18 позивача повідомлено про те, що відповідно до інформації наданої відділом у Тульчинському районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 11.04.2018 року №288/418-18 земельна ділянка площею 16,0313 га, на яку позивачу був наданий дозвіл на розробку документації із землеустрою, частково надана у власність учасникам антитерористичної операції, та надано дозволи на розробку документації із землеустрою (кадастрові номери яких: НОМЕР_6; НОМЕР_7; НОМЕР_8; НОМЕР_9; НОМЕР_10; НОМЕР_11; НОМЕР_12; НОМЕР_13), земельна ділянка площею 16,0313 відсутня в Державному земельному кадастрі як об'єкт цивільних прав. Також, зазначено, що законодавством України передбачено систему пільг для учасників бойових дій та осіб, прирівняних до них, зокрема, це стосується і надання земельних ділянок. Відповідно до статті 12 (пункт 14) Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій надаються, серед інших, такі пільги: першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва. Відповідно до ч.7 ст. 118 Земельного кодексу України надання дозволу на розробку документації одній особі не може слугувати підставою для відмови в наданні дозволу на розробку документації іншій особі. Однак за ініціативою Держгеокадастру підтриманою Урядом України територіальні органи Держгеокадастру, по мірі наявності вільних земель, задовольняють потребу цієї категорії громадян у отриманні ділянок по даному виду використання. Враховуючи викладене, Головним управлінням буде затверджено проект землеустрою та передано позивачу в оренду вільну земельну ділянку площею 8,4935 га з кадастровим номером НОМЕР_16.

Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо неприйняття рішення по суті за наслідками розгляду його клопотання від 12.03.2018 року про затвердження проекту землеустрою в частині земельної ділянки площею 16,0313 га. кадастровий номер НОМЕР_2, а також з діями відповідача щодо скасування державної реєстрації вказаної земельної ділянки, позивач звернувся до суду.

Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходив з наступного.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у власність визначений статтею 118 ЗК України, зокрема частиною 6 передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з частиною 7 цієї статті відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу (ч. 8 ст. 118 ЗК України).

Крім того, ч. 4 ст. 122 ЗК України визначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до ч. 1 ст. 186-1 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно ч. 5, 6 ст. 186-1 ЗК України органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки (ч. 8 ст. 186-1 ЗК України).

Отже, законодавством встановлено вичерпний перелік підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою, а саме: невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації, а також якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки.

Як свідчать матеріали справи 12.03.2018 року позивач в черговий (шостий) раз звернувся до відповідача із клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо надання земельних ділянок в оренду площею 16,0313 га та 8,4939 га на території Бортницької сільської ради Тульчинського району Вінницької області для ведення фермерського господарства.

Листом ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 12.04.2018 року № К-22/0-543/6-18 позивача повідомлено про те, що відповідно до інформації наданої відділом у Тульчинському районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 11.04.2018 року №288/418-18 земельна ділянка площею 16,0313 га, на яку позивачу був наданий дозвіл на розробку документації із землеустрою, частково надана у власність учасникам антитерористичної операції, та надано дозволи на розробку документації із землеустрою (кадастрові номери яких: НОМЕР_6; НОМЕР_7; НОМЕР_8; НОМЕР_9; НОМЕР_10; НОМЕР_11; НОМЕР_12; НОМЕР_13), земельна ділянка площею 16,0313 га відсутня в Державному земельному кадастрі як об'єкт цивільних прав.

Разом з тим, наказом ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 25.04.2018 року № 2-5275/15-18-СГ затверджено розроблений проект землеустрою щодо відведення в частині земельної ділянки площею 8,4935 га в оренду ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства із земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Бортницької сільської ради Тульчинського району Вінницької області та надано в оренду вказану земельну ділянку терміном на 7 років (т. 1 а.с. 121).

Тобто, відповідачем клопотання позивача про затвердження проекту землеустрою в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення в частині земельної ділянки площею 16,0313 га в оренду ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства із земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Бортницької сільської ради Тульчинського району Вінницької області по суті не розглянуто, натомість прийнято необґрунтовану відмову від 12.04.2018 року № К-22/0-543/6-18.

Згідно ч. 9 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Тобто уповноважений орган - ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області зобов'язаний у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки прийняти рішення про його затвердження.

При цьому, суд звертає увагу на те, що у статті 118 ЗК України не визначено прямого обов'язку уповноважених органів реалізувати ці повноваження у формі рішення, листа, тощо. Проте, зазначене питання має важливе значення для обрання ефективного способу захисту прав особи в суді.

Правовий статус Головного управління Держгеокадастру в області визначено відповідним Положенням, яке затверджене Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 за № 1391/29521).

У пункті 8 цього Положення передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру. Відповідно до пункту 10 начальник Головного управління підписує накази Головного управління.

Відповідно до Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 12.04.2005 № 34/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 15.05.2013 № 883/5), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.04.2005 за № 381/10661, наказ, розпорядження, постанова, рішення (далі - розпорядчий документ) - акт організаційно-розпорядчого характеру чи нормативно-правового змісту, що видається суб'єктом нормотворення у процесі здійснення ним виконавчо-розпорядчої діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданої компетенції з основної діяльності, адміністративно-господарських або кадрових питань, прийнятий (виданий) на основі Конституції та інших актів законодавства України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та спрямований на їх реалізацію, спрямування регулювання суспільних відносин у сферах державного управління, віднесених до його відання.

Таким чином, рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки оформляється розпорядчим індивідуальним правовим актом - наказом Головного управління Держгеокадастру в області. Відповідно, такі рішення не можуть оформлятися листами у відповідь на клопотання заявника.

Відсутність належним чином оформленого наказу Головного управління Держгеокадастру в області про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки після спливу встановленого законом двотижневого строку розгляду клопотання особи, не зважаючи на надсилання заявнику листів про розгляд клопотання, свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом. Отже, має місце протиправна бездіяльність.

Аналогічного висновку дійшла колегія Верховного суду в постанові від 11.04.2018 року у справі № 806/2208/17 (адміністративне провадження № К/9901/4400/17).

Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З урахуванням встановлених обставин, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області щодо неприйняття рішення за клопотанням ОСОБА_1 від 12.03.2018 року про затвердження проекту землеустрою в частині земельної ділянки площею 16,0313 га. кадастровий номер НОМЕР_2.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дій ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області щодо скасування державної реєстрації земельної ділянки площею 16,0313 га кадастровий номер НОМЕР_2 та поділу вказаної земельної ділянки.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Державний земельний кадастр" (далі - Закон) державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.

Згідно ч. 1, 2 ст. 6 Закону ведення та адміністрування Державного земельного кадастру забезпечуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Держателем Державного земельного кадастру є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Частиною 2 ст. 6 Закону визначено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належать: здійснення державної реєстрації земельних ділянок, обмежень у їх використанні;

Отже, Держгеокадастр та його територіальні органи уповноважені на ведення та адміністрування Державного земельного кадастру, а також здійснення державної реєстрації земельної ділянки.

Згідно із ч. 6 ст. 16 Закону кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера.

Пунктом 67 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 р. № 1051 (далі - Порядок № 1051) встановлено, що внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру здійснюється виключно на підставі та відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр" та цього Порядку.

Відповідно до п. 107 Порядку № 1051 державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.

Згідно із п. 109 Порядку № 1051 державна реєстрація земельної ділянки здійснюється за заявою: особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки у разі її передачі у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи.

Державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: 1) поділу чи об'єднання земельних ділянок - на підставі заяви про державну реєстрацію земельних ділянок, які утворилися в результаті такого поділу чи об'єднання; 2) коли протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстроване з вини заявника, - на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої шляхом безпосереднього доступу до зазначеного Реєстру (п. 114 Порядку № 1051).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що під час державної реєстрації земельної ділянки їй присвоюється кадастровий номер. Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється зокрема на підставі заяви особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки у разі її передачі у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи. Скасування державної реєстрації можливо лише у випадках поділу чи об'єднання земельної ділянки, або у разі коли протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстроване з вини заявника.

Таким чином, отримавши дозвіл на розроблення документації із землеустрою позивач мав першочергове та беззаперечне право на оформлення земельної ділянки та отримання її в оренду для створення та ведення фермерського господарства.

Суд також звертає увагу відповідача на те, що позивачу надавався дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду з метою створення та ведення фермерського господарства орієнтовною загальною площею 97,7281 га із числа земель запасу Бортницької сільської ради Тульчинського району Вінницької області ще у 2015 році.

Разом з тим, внаслідок необґрунтованих відмов відповідача у затвердженні проекту землеустрою, вказана земельна ділянка, крім учасників АТО, передана у користування іншим громадянам, в свою чергу позивачу в оренду надано лише 8,4935 га. Вказані обставини переконливо свідчать про систематичність порушень прав позивача з боку відповідача; свідомому самоусуненні відповідача від сприяння позивачу у реалізації його конституційного права на володіння землею.

При цьому, суд не надає оцінку правовідносинам щодо передачі земельної ділянки ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області учасникам АТО, оскільки при вирішенні даної справи суд оцінює правомірність дій ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області щодо відмови у затвердженні проекту землеустрою ОСОБА_1 Водночас суд наголошує на тому, що чинним законодавством передбачено право учасників АТО на першочергове отримання у власність земельних ділянок лише для житлових потреб, садівництва та огородництва. При цьому надання дозволу на розробку документації із землеустрою учасникам АТО для ведення особистого селянського господарства не може слугувати підставою для відмови в наданні дозволу на розробку документації іншій особі та затвердженні проекту землеустрою, зокрема для створення та ведення фермерського господарства. Особливо, коли такий дозвіл надано надано раніше, ніж учасникам АТО.

Окрім того, відповідно до частини першої статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

В свою чергу згідно частини другої статті 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що втручання, особливо коли воно має розглядатися в контексті частини другої статті 1 Протоколу № 1, має забезпечити "справедливу рівновагу" між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту основних прав людини. Важливість забезпечення цієї рівноваги відбивається в структурі статті 1 загалом, а отже, й у частині другій. Має бути розумне співвідношення між засобами, що використовуються, і поставленою метою. З'ясовуючи, чи дотримано цієї вимоги, Суд визнає, що держава має право користуватися широкими межами свободи розсуду як у виборі засобів примусового виконання наказів, так і в з'ясуванні виправданості наслідків такого виконання наказів у світлі загальних інтересів - виконання, що спрямоване на досягнення мети, поставленої даним законом. У таких сферах, як житлова, що відіграє центральну роль у забезпеченні добробуту й економічної політики в сучасному суспільстві, Суд поважатиме законодавчі рішення, якщо вони відповідають загальним інтересам і ґрунтуються на чітко сформульованому розумному вмотивуванні (див. рішення у справі "Мелахер та інші проти Австрії" (Mellacher and Others v. Austria), Заяви №№ 10522/83; 11011/84; 68 68 11070/84, рішення від 19 грудня 1989 р., п. 48, та у справі "Шассанью та інші проти Франції" (Chassagnou and Others v. France) [GC], від 29 квітня 1999 р., заяви №№ 25088/94, 28331/95 та 28443/95, п. 75).

Отже, залишається встановити, чи було втручання виправданим. В свою чергу, втручання у права, гарантовані статтями 8-11 Конвенції є виправданим, якщо воно: 1) передбачене законом, причому тлумачення терміну "закон" є автономним, та до якості "закону" ставляться певні вимоги (див. рішення у справі "Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства" (TolstoyMiloslavskyv. theUnitedKingdom) від 13 липня 1995 р., заява № 18139/91, п. 37: Під терміном "закон" […] слід розуміти як норми, встановлені писаним правом, так і правила, що сформувалися у прецедентному праві. Закон має відповідати якісним вимогам, насамперед, вимогам "доступності" та "передбачуваності".

Відповідно до практики ЄСПЛ, до "якості" закону висуваються такі вимоги: доступність; передбачуваність; достатньо чітко встановлювати межі дискреційних повноважень, наданих органам влади, та спосіб їх здійснення. Ступінь чіткості, що має забезпечуватися у формулюваннях національних законів - який в жодному випадку не може передбачити всі непередбачувані обставини, - значною мірою залежить від змісту даного документа, сфери, на яку поширюється даний закон, а також кількості та статусу тих, кому цей закон адресований (див. рішення у справі "Фогт проти Німеччини" (Vogtv. Germany) від 2 вересня 1995 р., серія А, № 323, заява № 17851/91, п. 48). Ступінь чіткості, який треба забезпечувати 76 76 при формулюванні конституційних положень, з огляду на загальний характер, може бути нижчим, ніж в інших законах. Рішення у справі "Реквеньї проти Угорщини" (Rekvenyi v. Hungary) від 20 травня 1999 р., заява №25390/94, п. 34. Рівень передбачуваності значною мірою залежить від змісту заходу, сфери, яку він має охопити, а також кількості та статусу тих, до кого він застосовується. Рішення у справі ""Ґроппера радіо АГ" та інші проти Швейцарії" (Groppera Radio AG and Others v. Switzerland) від 28 березня 1990 р., серія А, № 173, заява № 10890/84, п. 68. Якщо ЄСПЛ дійде висновку, що національне законодавство не відповідало вимогам якості закону, тобто що втручання не було "встановлене законом", він констатує порушення, не вдаючись до аналізу інших критеріїв, таких як відповідність втручання легітимній меті чи його необхідність, як це було, наприклад, у справі "Вєренцов проти України" (Vyerentsov v. Ukraine) від 11 квітня 2013 року, заява № 20372/11: 52. Суд повторює, що вислів "встановлено законом" у статті 11 Конвенції вимагає не лише того, щоб оскаржуваний захід мав певне підґрунтя у національному законодавстві; він також стосується якості закону, про який йдеться. Закон має бути доступним для зацікавлених осіб та сформульованим з достатньою точністю для того, щоб надати їм можливість регулювати свою поведінку, аби бути здатними - за потреби, за відповідної консультації, - передбачати тією мірою, що є розумною за відповідних обставин, наслідки, які може потягнути за собою їхня дія (див., наприклад, рішення у справах ""Sunday Times" проти Сполученого Королівства (№ 1)" (Sunday Times v. the United Kingdom) (no. 1), від 26 квітня 1979 року, п. 49, серія A, № 30; "Реквеньї проти Угорщини" (Rekvenyi v. Hungary) [ВП], заява № 25390/94, п. 34, ECHR 1999-III; "Ротару проти Румунії" (Rotaru v. Romania) [ВП], заява № 28341/95, п. 55, ECHR 2000-V; та "Маестрі проти Італії" (Maestri v. Italy) [ВП], заява № 39748/98, п. 30, ECHR 2004-I).

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Брумареску проти Румунії" (GC), п.78 наголошено на необхідності підтримання "справедливої рівноваги" між загальним інтересом суспільства та захистом основних прав конкретної особи. Необхідну рівновагу не буде забезпечено, якщо відповідна особа несе "особистий і надмірний тягар".

Підсумовуючи викладене, суд доходить висновку про те, що відповідачем порушено принципи верховенства права, рівності усіх громадян перед законом та справедливої рівноваги, оскільки скасовуючи державну реєстрацію земельної ділянки площею 16,0313 га, відповідач надав перевагу іншим особам, що заборонено чинним законодавством, чим позбавив права позивача на отримання земельної ділянки.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно скасовано державну реєстрацію та здійснено поділ земельної ділянки площею 16,0313 га. кадастровий номер НОМЕР_2.

Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності.

Іншими словами, під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Порядок розгляду клопотань про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою для відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення земельним законодавством віднесено до компетенції ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, а тому суд не може втручатись в дискреційні повноваження відповідача та на власний розсуд давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.

Водночас вирішуючи даний спір по суті, з огляду на те, що відповідачем порушено порядок вирішення клопотання про затвердження проекту землеустрою та порушено право позивача на отримання земельної ділянки для створення та ведення фермерського господарства, суд виходить з наступного.

Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Надавши правову оцінку всім обставинам справи, суд, з метою захисту прав та інтересів позивача, з урахуванням вимог ст. 245КАС України, а також висновків суду у даній справі щодо порушення процедури розгляду клопотання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та задовольнити позов шляхом зобов'язання Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 12.03.2018 року про затвердження проекту землеустрою в частині земельної ділянки площею 16,0313 га. кадастровий номер НОМЕР_2.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази надані позивачем, суд доходить висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1) до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (21027, м. Вінниця, вул. Келецька, 63, ЄДРПОУ 39767547) про визнання бездіяльності та дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області щодо неприйняття рішення за клопотанням ОСОБА_1 від 12.03.2018 року про затвердження проекту землеустрою в частині земельної ділянки площею 16,0313 га. кадастровий номер НОМЕР_2.

Визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області щодо скасування державної реєстрації та поділу земельної ділянки площею 16,0313 га. кадастровий номер НОМЕР_2.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 12.03.2018 року про затвердження проекту землеустрою в частині земельної ділянки площею 16,0313 га. кадастровий номер НОМЕР_2.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1) сплачений при звернені до суду судовий збір у розмірі 1409,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (21027, м. Вінниця, вул. Келецька, 63, ЄДРПОУ 39767547).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Вінницький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Альчук Максим Петрович