Рішення № 76326629, 31.08.2018, Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

справа №176/1698/17

провадження №2/176/208/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2018 року Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Волчек Н.Ю.,

з участю секретаря Ханіної М.Г.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Жовті Води цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 органу Жовтоводської міської ради, Управління житлово-комунального господарства капітального будівництва, комунальної власності та регулювання земельних відносин Жовтоводської міської ради про визнання незаконною відмову у проведенні приватизації та визнання права на приватизацію, -

ВСТАНОВИВ:

25 вересня 2017 року позивач ОСОБА_3 звернулась до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області з позовом, де просить визнати протиправною відмову ОСОБА_4 органу Жовтоводської міської ради щодо неможливості надання їй дозволу на приватизацію квартири за адресою: Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Маяковського, б. 123, кв.69. Визнати за нею право на приватизацію квартири за адресою: Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Маяковського, б. 123, кв.69.

Свої вимоги ОСОБА_3 обґрунтувала тим, що, на її думку вона має право на приватизацію спірної квартири з моменту отримання ордеру та вселення в цю квартиру та не втратила це право і по день звернення до суду. Але, ОСОБА_4 комітет Жовтоводської міської ради своїм листом відмовив їй у наданні дозволу на приватизацію квартири у зв’язку із відсутністю у неї реєстрації постійного проживання у ІНФОРМАЦІЯ_1.

У послідуючому, позивач через своїх повноважних представників намагалася змінити предмет позову, змінити первісного відповідача належним відповідачем, клопотала про залучення в якості третіх осіб ОСОБА_5, ОСОБА_6, про виклик у судове засідання свідків, але у цих клопотаннях їй було відмовлено ухвалою суду від 14 травня 2018 року. /а.с. 253-255/

В судовому засіданні повноважний представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні, пояснивши суду, що незважаючи на те, що позивач знялася з реєстрації у спірній квартирі, вона не залишала спірної квартири, оплачувала комунальні послуги, тому, на його думку, остання має право на приватизацію спірної квартири, оскільки вважає, що право осіб на приватизацію не пов’язується з фактом їх реєстрації у спірній квартирі, а пов’язується з їх правом на житло та фактом проживання у квартирі.

Сама позивач ОСОБА_3 у судове засідання не з’явилась.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_4 комітету Жовтоводської міської ради проти позову заперечувала, просила в задоволені позовних вимог відмовити, посилалась на підстави викладені у відзиві.

Інші сторони у судове засідання не з’явились, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Положеннями ст. 4 ЦПК України закріплено право кожної особи в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України – кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмету спору з власної ініціативи.

У відповідності до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним по справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України: судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим кодексом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави - ст. 2 ЦПК України.

Згідно із ст. 129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства, є законність. Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін.

Згідно ч. 1, 3 ст. 81 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 13 ЦПК України), так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, збирання доказів у цивільних справах не є обов’язком суду, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Відносини у сфері реалізації прав власності в порядку приватизації державного житлового фонду регулюються Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», а також іншими нормативними актами, зокрема: Законом України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності», Положеннями «Про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян» та «Положення про порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій».

Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.

Приватизація державного житлового фонду це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», державний житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні або оперативному управлінні державних підприємств, організацій та установ, за їх бажанням може передаватись у комунальну власність за місцем розташування будинків з наступним здійсненням їх приватизації органами місцевої державної адміністрації та місцевого самоврядування. Порядок передачі житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні підприємств, установ чи організацій, у комунальну власність визначається Кабінетом Міністрів України.

Статтею 8 цього ж Закону передбачені органи, на які покладено приватизацію та оформлення права власності. Відповідно, приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

В той же час, з аналізу положень ч.2 ст.2, ч.10 ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» вбачається, що право на приватизацію не є безумовним. Однак відмова органу приватизації має бути відповідним чином обґрунтована та вмотивована законними підставами.

Судом встановлені такі факти та відповідні ним правовідносини.

Відповідно до інформації Управління житлово-комунального господарства, капітального будівництва, комунальної власності та регулювання земельних відносин Жовтоводської міської ради квартира АДРЕСА_1 є неприватизованою. /а.с.65 т. 1/

Як встановлено у судовому засіданні, згідно ордеру на житлове приміщення № 82 серія №506, виданого ОСОБА_4 комітетом Жовтоводської міської ради, останній виданий ОСОБА_3 з сім’єю з чотирьох осіб, на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1. Ордер видано на підставі рішення ОСОБА_4 комітету ради народних депутатів м. Жовті Води від 21 квітня 1989 року №146. /а.с.12 т.1/

Відповідно до копії лицевого рахунку №60339 від 21.04.1999 року в спфірній квартирі окрім ОСОБА_3 були зареєстровані члени її сімї ОСОБА_7 чоловік, ОСОБА_8 син та ОСОБА_9 донька. Всі зареєстровані у ІНФОРМАЦІЯ_2 особи, включаючи і головного квартиронаймача ОСОБА_3 вибули зі спірної квартири. /а.с.23 т.1/

Як вбачається з копії паспорта ОСОБА_3, остання була зареєстрована у спірній квартирі з 1 червня 1999 року. Однак 09.01.2014 року вона знялася з реєстрації місця проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, б. 123, кв. 69 та вибула у м. Київ, де 22.05.2014 року зареєструвалась за адресою АДРЕСА_2. Та стала там на облік в пенсійний фонд. /а.с.14-20 т.1, а.с.58 т.2/

Згідно листа виконавчого комітету Жовтоводської міської ради від 22.05.2017 року на звернення ОСОБА_3, 10.05.2017 року щодо надання дозволу на реєстрацію місця проживання за адресою ІНФОРМАЦІЯ_4, останній було відмовлено у наданні дозволу на реєстрацію місця проживання за вказаною адресою. У своєму листі відповідач посилався на те, що відповідно до п.69 «Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов і надання їм жилих приміщень Української РСР» ордер на житлове приміщення дійсний протягом 30 днів з дати його видання. На підставі отриманої інформації, від КП ВЖРЕО, спірна квартира є вільною і підлягає розподілу громадянам, потребуючим поліпшення житлових умов. /а.с.79 т.1/

Також 10.05.2017 року ОСОБА_3 звернулась до міського голови ОСОБА_10 із заявою про надання дозволу на приватизацію спірної квартири./а.с.21 т. 1/

Однак, своїм листом від 29.05.2017 року ОСОБА_4 комітет Жовтоводської міської ради відмовив ОСОБА_3 у наданні дозволу на приватизацію спірної квартири у зв’язку із відсутністю у неї реєстрації в квартирі за адресою: АДРЕСА_3./а.с.22/

Така відмова ОСОБА_4 комітету Жовтоводської міської ради у наданні ОСОБА_3 дозволу на приватизацію спірної квартири, на думку суду є обґрунтованою, що знайшло своє підтвердження дослідженими судом доказами.

Так, стаття 107 Житлового кодексу України визначає, що наймач жилого приміщення вправі за згодою членів сім’ї в будь-який час розірвати договір найму. У разі вибуття наймача на членів його сім’ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім’я, то договір найму житлового приміщення не розривається, а член сім’ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.

Пункт 11 постанови пленуму Верховного суду України від 12 квітня 1985 року №2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» зазначає, що відповідно до ст. 107 ЖК наймач, або член його сім’ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від пред’явлення позову про це. Причини відсутності не мають значення, якщо така відсутність продовжувалась до 6 місяців.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 добровільно залишила надане їй житлове приміщення за адресою м. Жовті Води вул. Маяковського, б. 123, кв. 69 знявшись з реєстрації та обравши інше місце проживання де і була зареєстрована. На момент зняття з реєстрації позивача ОСОБА_3 з місця проживання у спірній квартирі, окрім неї зареєстрованих членів родини у квартирі не було, про що свідчить досліджена судом копія лицевого рахунку.

Так, знявшись з реєстрації місця проживання у спірній квартирі та вибувши на постійне проживання в м. Київ, ОСОБА_3 фактично втратила право користування спірним житловим приміщенням саме з 09.01.2014 року. Саме з цієї дати договір найму житлового приміщення, укладений нею на підставі ордеру, вважається розірваним.

Обставин, які б свідчили про те, що за позивачкою збереглося право на спірне житло судом не встановлено.

Щодо тверджень представника позивача про те, що ОСОБА_3 постійно проживає та користується спірним житлом, а тому має право на його приватизацію то необхідно зазначити наступне.

Відповідно до службової записки начальника відділу державної реєстрації за адресою АДРЕСА_4 не зареєстровано місце проживання жодної особи. /а.с. 102 т. 1/

Відповідно до листа КП «ВЖРЕО» від 04.08.2017 року квартира №69 у будинку №123 в м. Жовті Води по вул. Маяковського числиться як звільнена з 09.01.2014 року. /а.с.103/

Відповідно до акту проведення інвентаризації нерухомого майна з метою виявлення безхазяйного майна на території м. Жовті Води від 19.12.2017 року комісією було проведено обстеження квартири АДРЕСА_5 та виявлено, що в ній проживає громадянка ОСОБА_11 з чоловіком та двома неповнолітніми дітьми. З її слів вони проживають в квартирі близько 2-х років згідно договору, укладеного з квартиронаймачем ОСОБА_3Ю, сплачують комунальні послуги та виплачують кошти за квартиру, яку мають намір викупити у ОСОБА_3 На прохання комісії показати договір ОСОБА_11 його не надала, зазначивши, що не знайшла. /а.с.230 т.1/

Відповідно до акту від 08.05.2018 року квартира АДРЕСА_5 зачинена. Зі слів сусідки з квартири № 67 більше року тому до квартири №69 заїхала молода сімя яка близько неділі тому виїхала з квартири. /а.с.232 т.1/

Так, судом встановлено, що позивач ОСОБА_3, яка з 2014 року втратила право користування спірною квартирою, ще й вчиняла незаконні дії, щодо її передачі стороннім особам, отримувала від них плату за житло, отримувала кошти за продаж в майбутньому цієї квартири, хоча вона не мала права її продавати, оскільки не являється власницею цієї квартири.

Також, даними актами факту постійного проживання самої ОСОБА_3 встановлено не було.

Факт не проживання позивачки в квартирі також підтверджується актом працівників КП «Жовтоводський водоканал» від 21.05.2018 року. /а.с.36 т.2/

Договори ОСОБА_3, укладені з комунальними службами м. Жовті Води, надані нею як докази свого проживання у спірній квартирі не беруться судом до уваги, оскільки деякі з них укладені вже після того, як позивачка звернулась до суду з даним позовом. Заборгованість з комунальних послуг також позивачем стала погашатись в період розгляду справи судом.

Письмові пояснення свідків, долучені представником позивача до матеріалів справи, також є неналежними доказами по справі, оскільки судом особи цих свідків не встановлювались та не перевірялись.

Таким чином, враховуючи, що позивач не є квартиронаймачем спірної квартири та втратила право користування житловим приміщенням у зв’язку із добровільним зняттям з реєстрації по квартирі АДРЕСА_1 та обрання іншого місця проживання, суд вважає що є всі підстави для відмови у задоволенні позову.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 5, 10,14,30,60,62,123,212,214 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 органу Жовтоводської міської ради, Управління житлово-комунального господарства капітального будівництва, комунальної власності та регулювання земельних відносин Жовтоводської міської ради про визнання незаконною відмову у проведенні приватизації та визнання права на приватизацію – відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровськоїобласті шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У відповідності до п.п. 15.5 п.15 ч. 1 розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Жовтоводського міського суду

Дніпропетровської області ОСОБА_12