Постанова № 76326035, 05.09.2018, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2018 року Справа №902/99/18

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Огороднік К.М.

суддя Грязнов В.В.

при секретарі судового засідання Панасюк О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення господарського суду Вінницької області від 22.05.2018 р. у справі №902/99/18 (суддя Матвійчук В.В., повний текст рішення складено 29.05.2018 р.)

за позовом публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Електроальянс"

про стягнення 370 371,42 грн.

за участю представників:

позивача - не з'явився,

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 22.05.2018 р. у справі №902/99/18 позов публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення 370 371,42 грн. задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Електроальянс" на користь публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" 72163,22 грн. – пені, 118124,80 грн. – штрафу та 2854,32 грн. – витрат зі сплати судового збору. У позові в частині стягнення 180083,40 грн. пені відмовлено.

Обґрунтовуючи своє рішення суд першої інстанції, посилаючись на ст.ст.11, 525-526, 530, 599, 610, 612, 837 ЦК України, ст.193, 216-217, 230-231 ГК України, вказав, що не може погодитись з нарахуванням пені виходячи з орієнтовної ціни договору, в редакції додаткової угоди №2 від 26.06.2017 р. та відповідно із розрахунком позивача, оскільки останнім проведено подвійне нарахування пені. З огляду на те, що договором визначено строки виконання зобов’язання по ремонту електрообладнання, і виходячи з того, що на ремонт позивачем передано три одиниці електрообладнання, вартість якого (ремонту) визначена в грошовому виразі, нарахування пені слід проводити виходячи з невиконаної частини зобов’язання, тобто вартості ремонту кожної одиниці окремо. Здійснивши перерахунок пені, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача 72163,22 грн. пені, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 180083,40 грн. слід відмовити, оскільки п.10.2 договору в частині сплати пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 % від загальної вартості робіт за даним договором суперечить чинному законодавству. Перевіривши розрахунок штрафу суд не виявив помилок, відтак задоволив у повному обсязі вимогу про стягнення 118124,80 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови публічному акціонерному товариству "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у сумі 180083,40 грн. та задоволити позов у цій частині; в іншій частині рішення господарського суду Вінницької області від 22.05.2018 р. залишити без змін.

Апелянт, зокрема, вказує на помилковість висновку суду першої інстанції про те, що умови п.10.2 договору не відповідають положенням чинного законодавства, що регулюють питання стягнення з боржника пені, оскільки сторони, керуючись приписами ч.4 ст.231 ГК України погодили встановлення розміру штрафних санкцій за порушення зобов’язання у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання. Крім того, зазначає, що відповідач, підписавши без заперечень договір погодився на розрахунок пені виходячи із загальної суми договору. Виходячи з того, що умовами нарахування пені є прострочення виконання робіт, розрахунок пені здійснюється із загальної вартості робіт згідно п.10.2 договору, а також те, що за всіма актами предмет договору є різним (різне електрообладнання), відповідно обчислення пені позивачем здійснено за кожним актом окремо, як того вимагає законодавство, у відповідності до встановленого договором розміру пені (неустойки) та з урахуванням строків прострочення виконання зобов’язання, а відтак висновок місцевого суду про подвійне нарахування пені не відповідає дійсним обставинам справи.

Відповідач, товариство з обмеженою відповідальністю "Електроальянс", правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористався та не забезпечив явку свого представника у судове засідання.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.08.2018 р. копія ухвали про призначення справи до розгляду повернулася на адресу апеляційного суду без вручення товариству з обмеженою відповідальністю "Електроальянс" з підстав: "за закінченням терміну зберігання" (а.с.188-190).

За змістом п.5 ч.6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення вважається день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи приписи ст.ст.269, 273 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, той факт, що відповідач був належним чином та своєчасно повідомлений про дату, час та місце судового засідання, а також те, що явка представників учасників справи в судове засідання обов'язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе розглядати апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача.

Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої, 22.03.2017 р. між публічним акціонерним товариством "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Електроальянс" (підрядник) укладено договір підряду №2017/Д/ОГЭ/498 (а.с.13-21), згідно п.1.1. якого підрядник зобов’язався виконати роботи по ремонту електрообладнання. Обсяг робіт визначається, спільно з представниками замовника, після розбирання електрообладнання на території підрядника, його дефектації, складання дефектної відомості і кошторисної документації. Замовник зобов’язується прийняти виконані роботи та оплатити їх згідно умов договору.

Пунктом 2.1. договору сторони погодили, що вартість робіт, доручених підряднику, визначається згідно з кошторисною документацією, яка складається підрядником на підставі відомості обсягів робіт і переліку матеріалів, необхідних для ремонту електрообладнання, і узгоджується із замовником.

Відповідно до п.4.1. договору, підрядник зобов'язується здійснювати роботи в суворій відповідності з дефектною відомістю і в строки, встановлені цим договором.

Виконання робіт, які є предметом договору здійснюється в термін не більше 3-х місяців з дня підписання акту прийому-передачі електрообладнання в ремонт (п.5.1. договору).

Згідно з п.5.4. договору, у разі виникнення обставин, які не залежать від підрядника і перешкоджають виконанню його обов'язків у встановлений термін, підрядник має право ставити перед замовником питання про перенесення строків виконання робіт.

Пунктом п.7.1. договору передбачено, що після закінчення робіт у відповідності з діючими нормами і правилами, оформлюється акт виконаних робіт і акт приймання-передачі електрообладнання з ремонту.

Строк дії договору: початок – з моменту підписання, закінчення – 31.07.2017 р. У випадку , якщо на момент закінчення договору у сторін залишаться невиконані зобов’язання договір продовжує свою дію до їх остаточного виконання (п. 13.3. договору).

Із метою узгодження орієнтовної вартості робіт та строку дії договору сторонами було укладено додаткові угоди №1 від 30.05.2017 р. та № 2 від 26.06.2017 р. (а.с.24-25).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, на виконання умов договору замовником було передано підряднику для виконання ремонту електрообладнання, а саме 10.04.2017 р. – електродвигуни у кількості 2 шт. МТН 712-10 та МТ 41-8, 17.05.2017 р. – електродвигун СДС 19-56-40 у кількості 1 шт., що підтверджується актами прийому-передачі обладнання (запчастини) в ремонт №17 від квітня 2017 року (а.с.26) та №б/н від 17.05.2017 р. (а.с.32) відповідно.

Із врахуванням п.5.1. договору кінцевий термін виконання ремонтних робіт електрообладнання переданого на ремонт 10.04.2017 р. – 10.07.2017 р., а для 17.05.2017 р. – 17.08.2017 р.

Натомість відповідачем повернуто з ремонту електродвигун МТ 41-8 13.07.2017р, електродвигун МТН 712-10 – 31.07.2017р, а електродвигун СДС 19-56-40 лише 19.09.2017р, що підтверджується відповідними актами прийому-передачі обладнання (запчастини) з ремонту №026 від 13.07.2017 р. (а.с.28), №027 від 31.07.2017 р. (а.с.29) та №101/17 від 19.09.2017 р. (а.с.33), тобто з порушенням строків виконання робіт передбачених договором підряду №2017/Д/ОГЭ/498 від 22.03.2017 р.

З огляду на вказане, позивачем направлено на адресу відповідача претензії №52-16/20 від 02.08.2017 р. про сплату штрафних санкцій в сумі 67628,42 грн., №52-16/23 від 28.09.2017 р. про сплату штрафних санкцій в сумі 169700,32 грн. (а.с.35-40).

У відповідь на претензії товариство з обмеженою відповідальністю "Електроальянс" направило лист № 067/07-17 від 13.07.2017 р. (а.с. 41), у якому визнає факт порушення строків ремонту електрообладнання, та пояснює причини такого порушення. Також просить прийняти рішення, яке буде прийнятним для подальшої співпраці.

Враховуючи прострочення договірних зобов’язань та невиконання товариством з обмеженою відповідальністю "Електроальянс" вимог претензії щодо сплати штрафних санкцій, публічне акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулось до суду із позовом та із посиланням на п.10.2 договору просило стягнути із відповідача пеню 9342,47 грн. за період з 11.07.2017 р. по 12.07.2017 р., 93424,67 грн. за період з 11.07.2017 р. по 30.07.2017 р., 149479,48 грн. за період з 18.08.2017р. по 18.09.2017р. та 118124,80 грн. 15% штрафу, що загалом становить 370371,42 грн.

Визначаючи правову природу грошового зобов’язання, необхідно, перш за все виходити з правил ч. 1 ст. 509 ЦК України та ч.1 ст.173 ГК України, відповідно до яких зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За правилами ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги до виконання господарських зобов'язань закріпленні в статті 193 Господарського кодексу України, за приписами якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ст.846 ЦК України строки виконання роботи або їх окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч.1 ст.530 ЦК України).

Згідно зі ст.599 ЦК України за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

Враховуючи, що ремонтні роботи електрообладнання мали бути виконані у строк до 10.07.2017 р. та до 17.08.2017 р., а фактично відремонтоване обладнання повернуто позивачу 13.07.2017 р., 31.07.2017 р. та 19.09.2017 р., то відповідачем порушені умови договору щодо строку виконання робіт.

Відповідно до ст..611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст.216 ГК України унормовано, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч.2 ст.217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

За приписами ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Дослідивши розрахунок позивача щодо нарахування пені згідно з п.10.2 договору підряду №2017/Д/ОГЭ/498 від 22.03.2017 р., колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що нарахування пені слід проводити виходячи з невиконаної частини зобов’язання, тобто з вартості ремонту кожної одиниці окремо, з огляду на наступне.

Предметом договору є послуги з ремонту трьох окремих електродвигунів, тобто фактично за вказаним договором між сторонами виникли три окремих види правовідносин, а зобов"язання щодо надання таких послуг не є взаємопов"язаними.

Згідно з п.5.1. договору, виконання робіт, які є предметом договору здійснюється в термін не більше 3-х місяців з дня підписання акту (а не актів) прийому-передачі електрообладнання в ремонт.

Як встановлено апеляційним судом, зі змісту акту №17 за квітень 2017 р. (а.с.26), накладної №17 від 10.07.2017 р. (а.с.27), акту б/н від 17.05.2017 р. (а.с.32) замовником підряднику були передані для проведення ремонтних робіт три окремих електродвигуни, що вказує на виникнення у підрядника зобов’язання зі строку виконання ремонтних робіт відповідно до п.5.1. договору по кожному з вказаних предметів окремо. Та обставина, що за кожним актом предмет договору є різним підтверджується і скаржником в апеляційній скарзі (а.с.152).

Як слідує зі змісту п.10.2. договору, у випадку порушення строків виконання робіт з вини Підрядника, останній зобов'язаний оплатити Замовникові пеню за кожний день прострочення у розмірі 0,3 % від загальної вартості робіт за даним Договором, а у випадку відставання від строків виконання робіт більше ніж на 10 календарних днів, також сплачує на користь Замовника штраф у розмірі 15 % від вартості не виконаних у строк робіт.

Положення договору не містять визначення поняття "загальної вартості робіт", а зазначена у п.2.2. договору з урахуванням додаткової угоди від 26.07.2017 р. "орієнтовна вартість робіт" не є тотожною загальній вартості робіт, визначеній в актах на виконання робіт з капітального ремонту за липень 2017 р. та вересень 2017 р..

За змістом ч.1 ст.230 ГК штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Оскільки апеляційним судом встановлено самостійність правовідносин між сторонами щодо ремонту кожного окремого електродвигуна, та відповідно самостійне обрахування строку виконання зобов’язання з ремонту, що в свою чергу впливає на момент виникнення прострочення боржника по кожному з вказаних зобов’язань, з урахуванням положень ч.4 ст.231 ГК України щодо можливості встановлення розміру санкцій договором у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, апеляційний суд дійшов висновку, що під вказівкою в п.10.2 договору 0,3 % від загальної вартості робіт розуміється загальна вартість робіт щодо кожного окремого електродвигуна, зазначеного в кожному з актів на виконання робіт (а.с.30, 31, 34).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 180083,40 грн. задоволенню не підлягають. Натомість до стягнення підлягає 72163,22 грн. пені, з яких 79,17 грн. за прострочення виконання ремонтних робіт електродвигуна МТ 41-8, 5859,73 грн. за прострочення виконання ремонтних робіт електродвигуна МТН 712-10, 66224,32 грн. за прострочення виконання ремонтних робіт електродвигуна СДС 19-56-40.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 р. №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 р. Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з’ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи ґрунтуються на помилковому тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин справи.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Вінницької області від 22.05.2018 р. у справі №902/99/18 залишити без змін, апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "10" вересня 2018 р.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Огороднік К.М.