Постанова № 76325893, 05.09.2018, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2018 р. Справа № 914/379/18

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Скрипчук О.С.

суддів Дубник О.П.

Костів Т.С.

При секретарі судового засідання: Лагутіні В.Б.

розглянувши апеляційну скаргу Державної установи "Миколаївська виправна колонія (№ 50)" за № 10/50-16-1080 від 08.06.2018 року

на рішення Господарського суду Львівської області від 16.05.2018 (повне рішення складено 21.05.2018 року, суддя Матвіїв Р.В.)

у справі № 914/379/18

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Львівобленерго", м. Львів

до відповідача: Державної установи "Миколаївська виправна колонія (№ 50)", с. Заклад Миколаївського району Львівської області

про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат в сумі 95 528 грн.

за участю представників:

від позивача: Горбунова О.Л. (довіреність № 119-3069 від 03.09.2018)

від відповідача: Даців Н.С. (довіреність №10/50-16-12 від 11.04.2018)

ВСТАНОВИВ:

ПАТ "Львівобленерго" звернулось до Господарського суду Львівської області із позовом до Державної установи "Миколаївська виправна колонія (№50)" про стягнення 95 528 грн. заборгованості за договором про постачання електричної енергії № 90469, з яких 59 225,62 грн. пені, 7 630,24 3% річних, 28 672,14 інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 16.05.2018 у справі № 914/379/18 позов задоволено частково. Стягнуто з Державної установи "Миколаївська виправна колонія (№50)" (81606, Львівська область, Миколаївський район, село Заклад, код ЄДР 14316971) на користь Приватного акціонерного товариства "Львівобленерго" (79026, Львівська область, місто Львів, вул. Козельницька, будинок 3, код ЄДР 00131587) 41 457,93 грн. пені, 7 630,24 грн. 3% річних, 28 672,14 грн. інфляційних втрат, 1 434,23 грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору. Відмовлено в задоволенні вимоги про стягнення 17 767,69 грн. пені.

Судове рішення у справі мотивоване ст.ст. 11, 526, 549, 551, 610, 611, 612, 901 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), ст. 232 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), і зроблено висновок, що позивач належним чином виконав договірні зобов'язання, а відповідач у встановлені строки оплату товару не провів, а тому з відповідача підлягає стягненню в загальному розмірі 41 457,93 грн. пені, 7 630,24 грн. 3% річних, 28 672,14 грн. інфляційних втрат. При цьому, суд першої інстанції, враховуючи обставини справи, дійшов висновку про зменшення розміру пені на 30 % та відповідно про відмову в позові в цій частині.

Не погоджуючись з даним рішенням суду Державна установа "Миколаївська виправна колонія (№ 50)" подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 16.05.2018 у справі № 914/379/18 скасувати.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення не враховано те, що державна установа "Миколаївська виправна колонія (№ 50)" виконала всі договірні зобов'язання перед ТОВ "Пауер Інжиніринг" за договором від 16.02.2018 та сплатила всі кошти за пару, гарячу воду та пов'язану продукцію, однак, ТОВ "Пауер Інжиніринг" не виконало своїх зобов'язань, передбачених договором від 23.01.2014, не перерахувало сплачені кошти на рахунок ПАТ "Львівобленерго" як плату за електроенергію, у зв'язку з чим і виникла у відповідача заборгованість перед позивачем. При цьому, апелянт зазначає, що Миколаївська виправна колонія є неприбутковою установою, яка фінансується з Державного бюджету України, отримала кошти в межах затверджених кошторисів видатків фонду бюджету та відповідно перерахувала їх за пару та гарячу воду на підставі договору № 14ДЗ/004 від 23.01.2014.

Відповідач подав до суду відзив на апеляційну скаргу за вих. № 119-2512/2 від 25.07.2018, в якому просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення Господарського суду Львівської області від 16.05.2018 у справі № 914/379/18 залишити без змін.

Відзив на апеляційну скаргу мотивований тим, що апеляційна скарга є необґрунтованою та не підлягає до задоволення, так як згідно з п. 2 договору від 23.01.2014, у разі невиконання або неналежного виконання обов'язку боржника (Державна установа "Миколаївська виправна колонія (№ 50)" ) третьою особою (ТОВ "Пауер Інжиніринг"), то цей обов'язок виконує боржник.

Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, заслухавши в судовому засіданні представників сторін, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.09.2006 між Відкритим акціонерним товариством "Львівобленерго" (згідно зі Статутом ПрАТ "Львівобленерго" Відкрите акціонерне товариство "Львівобленерго" перейменовано в Публічне акціонерне товариство "Львівобленерго", в подальшому перейменоване в Приватне акціонерне товариство "Львівобленерго") та Миколаївською виправною колонією № 50 (споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії № 90469, відповідно до якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, зазначеною в додатку №9 "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії", а споживач оплачує постачальнику вартість використаної електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору.

На підставі договору від 28.09.2006 відповідачу надавалися рахунки за активну енергію за березень 2017 року на суму 533 211,01 грн., квітень 2017 року - 484 014 грн., травень 2017 року - 538 265,32 грн., червень 2017 року на суму 526 817,47 грн., за липень 2017 року на суму 585 288,04 грн., за серпень 2017 року на суму 566 641,31 грн., за вересень 2017 року на суму 603 121,43 грн., за жовтень 2017 року на суму 349 313,68 грн., за листопад 2017 року на суму 481 269,51 грн., за грудень 2017 року на суму 549 307,81 грн. Як прослідковується з матеріалів справи, вказані рахунки містять підписи споживача та дати їх отримання (Т.І, а.с. 18-24, 156, 158, 160).

Відповідно до п. 6 додатку №2 "Порядок розрахунків" до договору від 28.09.2006, рахунки на оплату платежів, передбачених даним договором, виписуються постачальником електричної енергії та надаються споживачу. Тривалість періоду для оплати отриманих рахунків має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунку.

Згідно з наявними в матеріалах справи рахунками, строк оплати по рахунку за березень 2017 року закінчився 20.03.2017, за квітень 2017 року - 19.04.2017, за травень 2017 року - 20.05.2017, за червень 2017 року - 20.06.2017, за липень 2017 року - 22.07.2017, за серпень 2017 року - 19.08.2017, за вересень 2017 року - 23.09.2017, за жовтень 2017 року - 04.11.2017, за листопад 2017 року - 20.11.2017, за грудень 2017 року - 20.12.2017.

Як вбачається з розрахунку боргу по активній електроенергії та довідок Львівського обласного управління АТ "Ощадбанк" про надходження коштів від Державної установи "Миколаївська виправна колонія (№ 50)" на рахунок ПАТ "Львівобленерго", в період з березня по грудень 2017 року відповідач порушення строків, встановлених п. 6 додатку № 2 "Порядок розрахунків" здійснював часткові оплати електроенергії (Т. І, а.с. 14).

Як підтверджується платіжними дорученнями за період з березня 2017 року по грудень 2017 року, оплаченими Департаментом фінансів Львівської обласної державної адміністрації згідно зі спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків за електроенергію від 17.02.2017 та зведеними реєстрами актів звірянь від 20.03.2017, від квітня 2017, від 22.05.2017, від 08.07.2017, від 10.08.2017, від 19.09.2017, від 19.10.2017, від 17.11.2017 року, від 15.12.2017, на час звернення з позовом до суду сума основного боргу відповідача перед позивачем за отриману електроенергію була повністю сплачена (Т. І,а.с. Т. І, а.с. 52-138).

Як прослідковується з матеріалів справи, 23 січня 2014 року між ПАТ "Львівобленерго" (кредитор), Державною установою "Миколаївська виправна колонія (№50)" (боржник) та ТОВ "Пауер Інжиніринг" (третя особа) був укладений договір №14Д3/004 про виконання обов'язку боржника іншою особою, відповідно до якого третя особа взяла на себе обов'язок виконання всіх грошових зобов'язань боржника перед кредитором по оплаті за активну та реактивну електроенергію, понадлімітне споживання електричної енергії, пеню, 3% річних, інфляційні, повторне підключення згідно з договором про постачання електроенергії № 90469 від 28.09.2006 (Т.І, а.с. 153). Відповідно до п. 2 договору у разі невиконання або неналежного виконання обов'язку боржника третьою особою, цей обов'язок боржник повинен виконати сам (п.2). Даний договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2014 року. Договір вважається продовженим на кожен наступний календарний рік, якщо за десять днів до закінчення терміну дії договору жодна зі сторін не повідомить іншій стороні про припинення терміну дії цього договору (п. 4 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач листом за вих. №142-6420 від 25.09.2017, адресованим ТОВ "Пауер Інжиніринг" та Державній установі "Миколаївська виправна колонія (№50)" повідомив про припинення дії договору №14Д3/004 від 23.01.2014 з 01.01.2018 (Т. І, а.с. 162,163, 164).

При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу.

Частинами 6, 7 ст. 276 ГК України визначено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно з ч.2 ст. 714 ЦК України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Статтею 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Зазначеній статті кореспондується передбачений ч.1 ст. 662 ЦК України обов'язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

Як підтверджується матеріалами справи, зокрема, платіжними дорученнями за період з березня 2017 року по грудень 2017 року, оплаченими Департаментом фінансів Львівської обласної державної адміністрації згідно зі спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків за електроенергію від 17.02.2017 та зведеними реєстрами актів звірянь за вказаний період, основний борг за договором № 90469 від 28.09.2006 відповідачем погашено, проте розрахунки за отриману електроенергію відповідно до п. 6 додатку № 2 до договору від 28.09.2006 відповідачем проводились несвоєчасно.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Договором (п.4.2.1) сторони погодили, що за внесення платежів, передбачених цим договором, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що відповідач не виконував вчасно свої зобов'язання, відповідно до договору від 28.09.2006 № 90469 щодо оплати вартості отриманої електроенергії, судова колегія дійшла висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача нарахованих на підставі та п. 4.2.1. договору та ст. 625 ЦК України пені в розмірі 59 225,62 грн. за період з 23.03.2017 по 22.09.2017, 7 630,24 грн. 3% річних, 28 672,14 грн. інфляційних втрат, враховуючи періоди визначені позивачем, є обґрунтованими та підлягають до задоволення. Відповідач свого контррозрахунку суду не надав.

За приписами ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

У ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

За відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Відповідач просив суд зменшити розмір нарахованої позивачем пені, посилаючись на норми ст. 551 ЦК України.

Частково задовольняючи клопотання відповідача про зменшення розміру пені, нарахованої на прострочену заборгованість на підставі договору № 90469 від 28.09.2006, місцевий господарський суд врахував, що відповідач є державною неприбутковою організацією, яка належить до сфери Управління державного департаменту України з питань виконання покарань, вид діяльності - Діяльність у сфері юстиції та правосуддя (основний), а плату за електроенергію може вносити лише при надходженні коштів з державного бюджету. Суд також взяв до уваги те, що на час вирішення спору основний борг за електроенергію повністю погашений.

За таких обставин, Львівський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правомірно скористався наданим правом щодо зменшення розміру пені на 30 %, врахувавши інтереси обох сторін, ступень виконання зобов'язання боржником та причини неналежного виконання, цим самим забезпечивши баланс інтересів сторін.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт покликається на те, що Державна установа "Миколаївська виправна колонія (№ 50)" виконала договірні зобов'язання перед ТОВ "Пауер Інжиніринг" та сплатила всі кошти за пару, гарячу воду та пов'язану продукцію за договором від 16.02.2018, укладеним між ними, однак, ТОВ "Пауер Інжиніринг" не виконало своїх зобов'язань, передбачених договором від 23.01.2014 та не перерахувало сплачені кошти на рахунок ПАТ "Львівобленерго", як плату за електроенергію, що і спричинило виникнення боргу. Проте наведені доводи апелянта не спростовують правомірності та підставності звернення позивача як постачальника до відповідача як споживача з позовом до суду про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних нарахувань за неналежне виконання споживачем грошових зобов'язань за договором № 90469 від 28.09.2006.

Відповідно до ст. 528 ЦК України виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою. У разі невиконання або неналежного виконання обов'язку боржника іншою особою цей обов'язок боржник повинен виконати сам.

Умовами договору від 23.01.2014 № 14ДЗ/004, укладеного між сторонами та ТОВ "Пауер Інжиніринг", передбачено, що відповідно до ст. 528 ЦК України відповідач покладає, а ТОВ "Пауер Інжиніринг" приймає на себе виконання всіх грошових зобов'язань відповідача перед позивачем по оплаті за активну електроенергію, пеню та 3 % річних , інфляційних згідно з договором про постачання електричної енергії № 90469 від 28.09.2006, укладеним між сторонами у справі. Відповідно до п. 2 цього договору сторони погодили, що у разі невиконання або неналежного виконання обов'язку боржника третьою особою, цей обов'язок боржник повинен виконати сам.

Таким чином, з урахуванням умов договору від 23.01.2014 № 14ДЗ/004 та ст. 528 ЦК України, обов'язок відповідача як споживача оплатити отриману електроенергію, як і обов'язок сплатити пеню, 3 % річних та інфляційні нарахування за неналежне виконання свого договірного обов'язку, повинен виконати сам боржник - відповідач у справі.

При цьому, судова колегія зазначає, що додані до апеляційної скарги договір № 90469Т про закупівлю електричної енергії від 12.02.2018 та договір № 1 про закупівлю товару (теплова енергія у гарячій воді) за державні кошти від 16.02.2018 року не оцінюються судом в межах розгляду даної справи, так як підставою позову в даній справі є неналежне виконання відповідачем умов договору про постачання електричної енергії № 90469 від 28.09.2006.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду Львівської області від 16.05.2018 у справі № 914/379/18 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, - Львівський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

1. У задоволенні апеляційної скарги Державної установи "Миколаївська виправна колонія (№ 50)" за № 10/50-16-1080 від 08.06.2018 відмовити, рішення Господарського суду Львівської області від 16.05.2018 у справі № 914/379/18 залишити без змін.

2. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено і підписано 07.09.2018

Головуючий - суддя Скрипчук О.С.

суддя Дубник О.П.

суддя Костів Т.С.