Постанова № 76325770, 04.09.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" вересня 2018 р. м. Київ Справа№ 910/23576/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Гончарова С.А.

Чорної Л.В.

секретар судового засідання: Кондратенко Н.О.за участю представників учасників процесу:від позивача: згідно протоколу судового засідання від відповідача: згідно протоколу судового засіданнярозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брокбізнес"на рішенняГосподарського суду міста Києва від23.05.2018суддя Босий В.П.за позовомприватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування", м. Київдоприватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брокбізнес", м. Київпростягнення 11 077,14 грн.,

За результатами розгляду апеляційної скарги Київський апеляційний господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" (надалі -позивач/ПрАТ "СК"АХА Страхування") звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брокбізнес" (надалі - відповідач/ПрАТ "СК "Брокбізнес") про стягнення 11 077,14 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту "Все включено" №24499а5юб від 25.05.2015 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля Volkswagen, реєстраційний номер НОМЕР_1, а тому ПрАТ "СК"АХА Страхування" відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та ст.ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля Geely, реєстраційний номер НОМЕР_2, яким скоєно ДТП, застрахована ПрАТ "СК "Страхова компанія "Брокбізнес" на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/8557946, а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Брокбізнес" заперечуючи проти позову вказує на, що в матеріалах справи наявні три рахунки з одним і тим самим номером та датою, проте з різними сумами та два акти виконаних робіт з однаковою датою складання та ідентичним переліком наданих робіт, послуг, використаних матеріалів та запасних частин, що ставить під сумнів правомірність заявлених позивачем вимог, а також вказує на необхідність застосування коефіцієнту фізичного зносу при розрахунку збитків. Вказане, на думку відповідача, є підставою для відмови у задоволенні позову.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.05.2018 у справі № 910/23576/17 позовні вимоги задоволено суму страхового відшкодування у розмірі 11 077,14 грн.

Вирішено питання судових витрат.

Місцевий господарський суд, керуючись приписами ст. 27 Закону України «Про страхування», ст.ст. 993, 1187, 1188 Цивільного кодексу України та ст. ст. 12, 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановив вартість відновлювального ремонту, визначеного полісом №АІ/8557946 розміри лімітів відповідальності та франшизи, та враховуючи часткове відшкодування ПрАТ "СК "Страхова компанія "Брокбізнес" вартості відновлювального ремонту, дійшов висновку про задоволення позову.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 23.05.2018 у справі № 910/23576/17, ПрАТ "СК "Брокбізнес" (надалі-скаржник) звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що постановлене судом першої інстанції рішення є незаконним та не обґрунтованим, оскільки при прийнятті останнього суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, а також порушив норми матеріального та процесуального права. Зокрема, в основу заперечень скаржника покладено твердження про те, що місцевим господарським судом не було досліджено три рахунки, які мають одним і той самим номер та датою, однак з різними сумами та два акти виконаних робіт з однаковою датою складання та ідентичним переліком наданих робіт, послуг, використаних матеріалів та запасних частин.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2018 у справі № 910/23576/17 відкрито апеляційне провадження у даній справі; розгляд апеляційної скарги приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брокбізнес" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2018 у справі № 910/23576/17 призначено на 07.08.2018.

10.07.2018 через відділ автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від ПрАТ "СК "Брокбізнес" надійшов відзив на апеляційну скаргу.

У відзиві на апеляційну скаргу ПрАТ "СК "Брокбізнес" позивач зазначає про необґрунтованість та безпідставність доводів, викладених у апеляційній скарзі відповідача та просить відмовити у її задоволенні, а оскаржуваний судовий акт залишити без змін.

Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду № 09.1-08/2169/18 від 06.08.2018 зв'язку з перебуванням судді Яковлєва М.Л. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/23576/17.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 06.08.2018 для розгляду справи № 910/23576/17 сформовано судову колегію у складі головуючий суддя Разіна Т.І., судді: Гончаров С.А., Чорна Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2018 прийнято до свого провадження апеляційної скарги приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брокбізнес" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2018 у справі № 910/23576/17 колегією суддів у складі: головуючого судді Разіної Т.І., суддів: Гончарова С.А., Чорної Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2018 у порядку ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву у судовому засіданні до 04.09.2018.

04.09.2018 від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивоване зайнятістю представника, який представляє інтереси позивача в судовому засіданні в Дзержинському районну суді міста Харкова.

У судовому засіданні представник скаржника клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи залишив на розсуд суду.

Розглянувши клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених ч. 2 ст. 202 цього Кодексу.

Статтею 202 Господарського процесуального кодексу України встановлено наслідки неявки в судове засідання учасників справи.

Суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними (ч. 11 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України).

Тобто підставою для відкладення розгляду справи за клопотанням учасника справи у випадку неможливості його явки у судове засідання є наявність обґрунтованих причин такої неявки.

Представником у суді може бути адвокат або законний представник (ч. 1 ст. 58 ГПК України).

Крім того, за змістом ч. 3 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України, юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Враховуючи викладене, позивач не позбавлений права і можливості забезпечити участь у судовому засіданні іншого представника, - адвоката або здійснювати самопредставництво.

При цьому, оскільки представником позивача не доведено неможливості здійснення такої заміни представника або здійснення самопредставництва особи, яку він представляє, а також факту неможливості розгляду справи без участі позивача, з метою недопущення порушення процесуальних строків, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи.

Враховуючи відсутність підстав для задоволення клопотання позивача про відкладення розгляду справи суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами та без участі представника позивача.

В судовому засіданні представник скаржника вимоги апеляційної скарги підтримав, з викладених у ній підстав та просив апеляційну скаргу задовольнити. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2018 скасувати та прийняти нове, який у задоволені позову відмовити.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, заслухавши пояснення представника скаржника, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Підпунктом 9 п.1 Перехідних положень ГПК України роз'яснено, що справи у судах апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, що 25.05.2015 між ПрАТ "Страхова компанія "АХА Страхування" (надалі-страховик) та ОСОБА_3 був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту "Все включено" №24499а5юб (надалі - "Договір"), об'єктом страхування за яким є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом, зокрема автомобілем Volkswagen, реєстраційний номер НОМЕР_1, на випадок настання страхових випадків, зокрема, пошкодження чи знищення транспортного засобу або його частин внаслідок ДТП.

10.12.2015 о 08:15 год. в м. Києві, по Б. Хмельницького, 61, водій ОСОБА_5, керуючи автомобілем Geely, реєстраційний номер НОМЕР_2, не дотримався безпечного інтервалу під час обгону, створив небезпеку дорожнього руху та допустив зіткнення з автомобілем Volkswagen, реєстраційний номер НОМЕР_1, що призвело до пошкодження вказаних транспортних засобів.

Факт скоєння ДТП підтверджується довідкою 10 роти 2 батальйону УПС МВС у м. Києві №83474207.

ДТП сталася в результаті порушення водієм автомобіля Geely, реєстраційний номер НОМЕР_2, вимог п. 13.3 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 05.02.2016 у справі № 761/1175/16-п, відповідно до якої ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні правопорушення.

На підставі страхових актів №АХА2093474 від 14.06.2016 та №1.003.15.17850/VESKO026432 від 21.12.2015, позивач, виконуючи свої зобов'язання за договором, перерахував на рахунок СТО та власнику автомобіля Volkswagen, реєстраційний номер НОМЕР_1 страхове відшкодування у загальному розмірі 28 261,62 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 248964 від 15.06.2016 та № 213 734 від 22.12.2015.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент скоєння вищевказаної ДТП, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Geely, реєстраційний номер НОМЕР_2, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу застрахована ПрАТ "СК "Брокбізнес" на підставі договору (полісу) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/8557946.

Крім того, як встановлено судом апеляційної інстанції, що за вказаним договором (поліс №АІ/8557946) передбачено, що франшиза за ним становить 0,00 грн.

Статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України "Про страхування" визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відтак, до позивача у зв'язку зі здійсненою страховою виплатою за вищеописаним ДТП перейшло право вимоги на суму відшкодування в межах суми 28 261,62 грн.

Як зазначає позивач, відповідачем було оплачено страхове відшкодування в розмірі 15 696,00 грн. з урахуванням зносу. Вказане також не заперечувалось ПрАТ «СК «Брокбізнес».

22.11.2016 позивач звернувся до відповідача з додатком до заяви про регресні вимоги, відповідно до якої ПрАТ "СК"АХА Страхування" просило відповідача відшкодувати в порядку регресу 11 077,14 грн.

Однак, відповідач відповіді на лист позивачу не надав, страхове відшкодування на корись позивача не сплатив, що і стало підставою для звернення позивача з позовом у даній справі про стягнення з відповідача 11 077,14 грн.

Абзацом 2 пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Статтею 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі.

Таким чином, суд апеляційної погоджується з правомірним висновком суду першої інстанції про те, що відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 11 077,14 грн., а відтак, доведеністю та обґрунтованістю позовних вимог.

Доводи скаржника про те, що місцевим господарським судом безпідставно не було прийнято відзив відповідача на позовну заяву через неналежне засвідчення копії документів доданих до відзиву слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, відповідачем до відзиву на позовну заяву були долучені письмові докази, які не звірені належним чином. Відтак, не може бути належним доказом, в розумінні ст. 91 ГПК України.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ч. 6 ст. 91 ГПК України, якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу.

Проте, як вбачається з матеріалів справи відповідачем відповідне клопотання в суді першої інстанції не заявлялось, а витребування доказів з власної ініціативи є правом, а не обов'язком суду.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду в розумінні ст. 277 ГПК України, з викладених в апеляційних скаргах обставин.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні. Господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги у відповідності до ст. 129 ГПК України покладається судом на скаржника.

Керуючись ст.ст. 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брокбізнес" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2018 у справі № 910/23576/17 залишити без.

2. Матеріали справи № 910/23576/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано - 10.09.2018

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді С.А. Гончаров

Л.В. Чорна