Постанова № 76325716, 04.09.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" вересня 2018 р. Справа№ 910/11640/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Власова Ю.Л.

Буравльова С.І.

секретар судового засідання - Добрицька В.С.

учасники справи:

позивача: Шилова К.В.

відповідача: Орлов О.О.

відповідача: Савченко В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва"

на рішення Господарського суду міста Києва від 10.05.2018

у справі № 910/11640/16 (суддя Пінчук В.І.)

за позовом Приватного підприємства "Бонвояж"

до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва"

про стягнення 5117745,55 грн

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Бонвояж" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача - Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" 5117745,55 грн, з яких: 3813517,08 грн основний борг, 555624,49 грн - пеня, 39622,87 грн - 3% річних, 516398,30 грн штраф та 192582,81 грн. збитки від інфляції.

07.12.2017 представником позивача подана заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій він просив суд стягнути з відповідача 1915548,36 грн, з яких: 3,75 грн основний борг, 83861,23 грн - 3% річних, 995317,05 грн - пеня, 319968,41 грн - збитки від інфляції та 516397,92 грн - штраф.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.05.2018 позов задоволено.

Стягнуто з Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" на користь Приватного підприємства "Бонвояж" 3 (три) грн 75 коп. основного боргу, 995317 (дев'ятсот дев'яносто п'ять тисяч триста сімнадцять) грн 05 коп. пені, 83861 (вісімдесят три тисячі вісімсот шістдесят одну) грн 23 коп. - 3% річних, 319968 (триста дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот шістдесят вісім) грн 41 коп. збитків від інфляції, 516397 (п'ятсот шістнадцять тисяч триста дев'яносто сім ) грн 92 коп. штрафу, 15000 (п'ятнадцять тисяч) грн 00 коп. витрат на послуги адвоката, 85935 (вісімдесят п'ять тисяч дев'ятсот тридцять п'ять) грн 93 коп. судового збору.

В частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 3813513,33 грн провадження у справі закрито.

Не погодившись з рішенням суду Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 10.05.2018 у справі №910/11640/16 та постановити нове рішення, за яким стягнути на користь позивача інфляційні витрати у розмірі 199 248, 59 грн, відмовивши у задоволенні інших позовних вимог ПП "Бонвояж".

02.07.2018 на адресу суду надійшли зміни до апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 10 травня 2018 року, в якій апелянт просив поновити строк для подачі змін до апеляційної скарги, долучити зміни до апеляційної скарги до матеріалів справи, розглянути апеляційну скаргу Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" у справі №910/11640/16 з врахуванням цієї заяви та скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10 травня 2018 року у справі №910/11640/16 повністю, у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального та неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Обґрунтовуючи свої вимоги, апелянт посилається на те, що при прийнятті рішення місцевим господарським судом було неправильно встановлено суть правовідносин, що виникли між сторонами. На думку апелянта, справу розглянуто без врахування особливостей спеціальних законів та нормативно-правових актів.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу позивач просив суд рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з огляду на її необґрунтованість.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.07.2018 апеляційну скаргу Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.05.2018 у справі №910/11640/16 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Андрієнко В.В., судді Власов Ю.Л., Буравльов С.І.

Суд дійшов висновку про можливість поновлення строку для подання змін та приймає до розгляду апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 10 травня 2018 року у справі №910/11640/16 з урахуванням змін до вказаної апеляційної скарги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2018 відкрито апеляційне провадження та призначено розгляд апеляційної скарги Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" на 24.07.2018.

В судове засідання, яке відбулось 24.07.2018 з'явився представник позивача. Від відповідача через канцелярію суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю бути присутнім у судовому засіданні 24.07.2018.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.07.2018 відкладено розгляд справи №910/11640/16 на 04.09.2018 о 13 год. 40 хв.

31.08.2018 до Київського апеляційного господарського суду надійшло клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій. Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення. При цьому підстави відмови викладено у мотивувальній частині даної постанови.

Згідно з частиною першою статті 270 ГПК у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

19.12.2014 між позивачем (енергопостачальною організацією) та відповідачем (абонентом) був укладений договір про постачання теплової енергії № ТЕ/20/10-14.

Відповідно до умов вказаного договору позивач зобов'язався постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді в будинки, згідно додатку № 4 до цього договору, а останній зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

01.10.2015 між сторонами укладена додаткова угода № 5

Згідно умов вказаної угоди договір продовжено на опалювальний період 2015 - 2016 роки.

На виконання умов договору № ТЕ/20/10-14 від 19.12.2014 за період з 2015 року по квітень 2016 року позивач поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 5163982,99 грн, що підтверджується актами приймання - передачі, копії яких додані до матеріалів справи.

Згідно п.6.2 вказаного договору (в редакції додаткової угоди № 5 від 01.10.2015 р.) оплата за теплову енергію здійснюється наступним чином:

- за теплову енергію для населення - 100% оплата фактично отриманих обсягів теплової енергії не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки.

- за теплову енергію для комерційних та бюджетних споживачів - 100% оплати заявлених місячних обсягів теплової енергії вказаних у додатку про прогнозовані обсяги постачання теплової енергії на відповідний період не пізніше 10 числа місяця, який передує місяцю поставки. У випадку отримання обсягу теплової енергії вище заявленого доплата різниці проводиться у термін, що не перевищує 7 днів з моменту проведення звірки показників лічильників кількості спожитої теплової енергії. У випадку, якщо фактичне споживання теплової енергії менше запланованих, то сума різниці в оплаті підлягає заліку в рахунок наступних платежів у разі відсутності заборгованості.

Спір у даній справі виник у зв'язку із тим, що на думку позивача, відповідач систематично порушував умови договору № ТЕ/20/10-14 від 19.12.2014, а саме несвоєчасно здійснював оплату теплової енергії, у зв'язку з чим останньому нараховані штрафні санкції в розмірі 1915548,36 грн, з яких: 83861,23 грн - 3% річних, 995317,05 грн - пеня, 319968,41 грн - збитки від інфляції та 516397,92 грн - штраф.

Крім того, позивач у вказаній заяві про зменшення розміру позовних вимог просить суд стягнути з відповідача борг за вказаним договором в розмірі 3,75 грн.

Колегія суддів вважає позовні вимоги обґрунтованими з огляду на наступне.

В силу п. 7.4.5 договору (в редакції додаткової угоди від 01.10.2015 № 5), у разі порушення строків оплати теплової енергії, встановлених пунктом 6.2 договору, абонент у безспірному порядку зобов'язується сплатити енергопостачальній організації суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 3% річних від простроченої суми, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня в суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу без обмеження строку її нарахування, а за прострочення понад 30 днів - додатково сплатити штраф у розмірі 10 відсотків від суми простроченого платежу.

Сторони домовились, що пеня, штраф, 3% річних та інфляційні збитки нараховуються за весь період прострочення (з першого дня прострочення по день сплати цих коштів кредитору) без обмеження періоду такого нарахування, встановленого пунктом 6 статті 32 Господарського кодексу України. Сторони домовились, що строк позовної давності за цим договором становить 3 роки (включаючи стягнення основної заборгованості та штрафних санкцій).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона ( боржник ) зобов'язана вчинити на користь другої сторони ( кредитора ) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо ) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. ( ст. 901 ЦК України ).

Згідно ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання ( неналежне виконання ).

В силу ст. 611 ЦК України У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. ( ч. 1 ст. 612 ЦК України ).

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3,75 грн основного боргу, 83861,23 грн - 3% річних, 995317,05 грн - пені, 319968,41 грн - збитків від інфляції та 516397,92 грн - штрафу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При цьому колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 3813513,33 грн провадження у справі № 910/11640/16 підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій суд відзначає наступне.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення. При цьому суд виходить з такого.

На підставі укладеного між сторонами договору про постачання теплової енергії № ТЕ/20/10-14 від 19.12.2014, позивач зобов'язався постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді в будинки, згідно додатку № 4 до цього договору, а останній зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Судом встановлено, що відповідачем було порушено зобов'язання по оплаті отриманих послуг, в наслідок чого були нараховані штрафні санкції.

Відповідно до частини 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

У частині 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту зазначених норм можна зробити висновок, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Колегія суддів зазначає, що рішення суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. Все це має бути проаналізовано судом у сукупності та відображено у судовому рішенні.

Обґрунтовуючи клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, апелянт посилається на відсутність вини.

Колегія суддів вважає вказану обставину необґрунтованою з огляду аналіз на положень договору, укладеного між сторонами у справі, зокрема п.6.2 вказаного договору ( в редакції додаткової угоди № 5 від 01.10.2015), який передбачає, що сторони погодили здійснювати оплату за теплову енергію наступним чином:

- за теплову енергію для населення - 100% оплата фактично отриманих обсягів теплової енергії не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки;

- за теплову енергію для комерційних та бюджетних споживачів - 100% оплати заявлених місячних обсягів теплової енергії вказаних у додатку про прогнозовані обсяги постачання теплової енергії на відповідний період не пізніше 10 числа місяця, який передує місяцю поставки. У випадку отримання обсягу теплової енергії вище заявленого доплата різниці проводиться у термін, що не перевищує 7 днів з моменту проведення звірки показників лічильників кількості спожитої теплової енергії. У випадку, якщо фактичне споживання теплової енергії менше запланованих, то сума різниці в оплаті підлягає заліку в рахунок наступних платежів у разі відсутності заборгованості.

Отже в силу ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що у нього були відсутні кошти на рахунках у банківських установах у період прострочення платежів, що дало б змогу вчасно розрахуватись із заборгованістю, яка виникла на виконання умов договору про постачання теплової енергії № ТЕ/20/10-14 від 19.12.2014.

Вищевказані обставини свідчать про безпідставність заявленого апелянтом клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, яке суд розцінює як спробу уникнути відповідальності за порушення договірних зобов'язань.

Судові витрати, згідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на апелянта. Зокрема стягненню з відповідача на користь позивача підлягають також витрати на правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн.

Згідно пункту 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, в тому рахунку належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження розрахунку вартості правничої допомоги позивачем надано суду договір про надання правової допомоги № 16 від 10.07.2018, а також платіжне доручення № 981 від 10.07.2018 на суму 20000,00 грн.

Наведене є підставою для стягнення з відповідача на користь позивача 20000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.05.2018 у справі №910/11640/16 залишити без змін.

3. Стягнути з Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" (04050, м. Київ, вул. Білоруська, 1, код 34966254 ) на користь Приватного підприємства "Бонвояж" (02140, м. Київ, вул. Гмирі, 3, кв. 7; 04107, м. Київ, вул. Багговутівська, 17-21, код 32660669) 20000,00 грн витрат на правничу допомогу.

4. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

6. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/11640/16.

Повний текст постанови складено та підписано 10.09.2018.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді Ю.Л. Власов

С.І. Буравльов