Постанова № 76325678, 03.09.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2018 р. Справа№ 925/1586/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Дідиченко М.А.

Кропивної Л.В.

при секретарі судового засідання Мовчан А.Б.,

за участю представників:

від позивача - Литвин П.В., довіреність № 14-161 від 30.08.2018;

від відповідача - Беленкова В.В., довіреність № 33 від 23.04.2018,

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Черкаської області від 21.05.2018 у справі №925/1586/17 (суддя Довгань К.І., м. Черкаси, повний текст рішення складено - 24.05.2018) за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до товариства з обмеженою відповідальністю "Черкасигаз збут" про стягнення 19 257 189 грн. 40 коп.

ВСТАНОВИВ наступне.

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Черкасигаз збут" 16 995 264,62 грн. пені, 1 200 443,04 грн. три проценти річних за період з 25.02.2016р. по 29.06.2016р. включно та 1 061 481,74 грн. інфляційних за березень 2016р.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 21.05.2018 у справі №925/1586/17 позов задоволено частково: вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 333 820,79 грн. пені, 23 658,34 грн. 3 % річних; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

При задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з доведеності позивачем факту порушення відповідачем договірних зобов'язань в частині оплати отриманого природного газу.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Черкаської області від 21.05.2018 у справі №925/1586/17 скасувати в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення пені в сумі 16 661 443, 83 грн., 3% річних в сумі 1 176 784,70 грн. та інфляційних в сумі 1 061 481,74 грн., та прийняти в цій частині нове про задоволення вказаних вимог.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на обставини сплати відповідачем боргу поза межами дії спільних протокольних рішень, та відповідно вважає наявними підстави для стягнення вказаних сум пені, 3% річних та інфляційних.

Представник апелянта - позивача у справі в судовому засіданні підтримав вимоги за апеляційною скаргою.

Представник відповідача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Черкасигаз збут" (покупець) 30 грудня 2015 року було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 16-199-Н, відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2016 році природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього Договору. Газ, що продається за Договором, використовується Покупцем виключно для подальшої реалізації побутовим споживачам (п. 1.1., п. 1.2. Договору).

Відповідно до п. 2.1 договору продавець передає покупцеві у І кварталі 2016 році газ обсягом до 177 500,000 тис. куб. м.

Ціни за 1000 куб.м. природного газу без урахування податку на додану вартість, тарифів на транспортування і розподіл природного газу, торгової націнки постачальника газу із спеціальними обов'язками (включно) становлять:

- у разі використання природного газу для приготування їжі та/або підігріву води - 5192,60,00 грн. за 1000 куб.м., крім того ПДВ 20% - 1038,52 грн.

- у разі використання природного газу для індивідуального опалення або комплексного споживання (індивідуальне опалення, приготування їжі та/або підігрів води) : - за обсяг, спожитий до 1200 куб.м. природного газу (включно) на період з 01.10.15р. по 31.03.16р. (включно) - 2202,60 грн. за 1000 куб.м., крім того ПДВ; - за обсяг, використаний понад 1200,00 куб.м. природного газу на період з 01.10.2015р. по 31.03.2016р. (включно) - 5192,60 грн. за 1000,00 куб.м., крім того ПДВ-20% (п.5.2. договору).

Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу і становить 637 636 500,00 грн. без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 765 163 800,00 грн. (п. 5.4 договору).

Відповідно до п. 6.1 договору оплата за природний газ здійснюється шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі природного газу за розрахунковий місяць.

Додатковими угодами до договору сторони змінювали ціну газу, строк його поставки, умови оплати газу та встановили строк дії договору - до 30.09.2016 р. (включно).

Додатковою угодою №1 від 31.01.2016 р. у новій редакції були викладені п.2.1. та п.5.4 договору - продавець передає покупцеві у І кварталі 2016 році газ обсягом до 177 500,000 тис. куб. м. та загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу і становить 600706861,77 грн. без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 720 848 234,12 грн.

Додатковою угодою №2 від 29.02.16р. у новій редакції були викладені п.2.1. та п.5.4 договору - продавець передає покупцеві у І кварталі 2016 році газ обсягом до 179 003,415 тис. куб. м. та загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу і становить 584798643,11 грн. без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 701 758 371,73 грн.

Додатковою угодою №3 від 02.03.16р. в пункті 6.1. договору був доданий останній абзац відповідно до якого сторони погодили, що з урахуванням п.10.2. договору укладення договору(-ів) про організацію взаєморозрахунків, крім того, підписання сторонами відповідно до постанови КМ України від 11.01.2005р. №20 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за цим договором, не звільняє Покупця від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором, включаючи, але не обмежуючись обов'язком Покупця сплатити на користь Продавця неустойку (штраф, пеню), платежі відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України. Також пункти 10.2. та 10.6. було викладено в новій редакції.

Додатковою угодою №4 від 31.03.16р. було додано п.2.1. відповідно до якого продавець додатково передає Покупцю з 01.04.16р. по 30.квітня 2016р. (включно) газ обсягом 20000,000 тис. куб.м. Було викладено п.п. 3.1., 3.3., з 01.04.16р. п.п.5.1., 5.2., та 5.4. в новій редакції, зокрема щодо ціни за 1000,00 куб.м. з 01.04.2016р. до 30.04.16р. (включно) без урахування податку на додану вартість, тарифів на транспортування і розподіл природного газу, торгової націнки постачальника газу із спеціальними обов'язками яка становить 5192,60 грн. за 1000,00 куб.м., крім того ПДВ 20%. Було викладено п.6.1. договору зокрема змінено термін остаточного розрахунку за фактичний газ - до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем реалізації.

Додатковою угодою №5 від 30.01.16р. було викладено п. п.2.1., 5.1., 5.2., 5.4. п.11.1. договору в новій редакції, зокрема передбачено. що продавець передає покупцю з 01.01.16р. по 30.09.16р. (включно) газ обсягом до 222766,221 куб.м.; ціна за 1000,00 куб.м. з 01.05.2016р. без урахування податку на додану вартість, тарифів на транспортування і розподіл природного газу, торгової націнки постачальника газу із спеціальними обов'язками яка становить 4935,10 грн. за 1000,00 куб.м., крім того ПДВ 20%. та встановлено строк дії договору до 30.09.2016 включно.

Позивачем на виконання умов договору за період з січня по вересень 2016 р. поставлено відповідачу газ на загальну суму 1 000 769 336,33 грн., зокрема, за період з січня по травень 2016 року включно на загальну суму 880 116 463,58 грн., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін актами приймання-передачі природного газу (а.с.30-38).

Відповідачем зобов'язання за договором виконувались неналежним чином, тобто було допущено прострочення оплати грошових коштів за договором за оставлений протягом січня-травня 2016р. газ.

Враховуючи те, що відповідачем було оплачено природний газ з порушенням встановлених договором строків, позивачем за прострочення виконання грошового зобов'язання нараховано 16 995 264,62 грн. пені, 1 200 443,04 грн. три проценти річних за період з 25.02.2016р. по 29.06.2016р. включно та 1 061 481,74 грн. інфляційних за березень 2016р.

З вимогою про стягнення зазначених сум позивач звернувся з даним позовом до суду.

Судом першої інстанції вказані вимоги задоволено частково.

Колегія суддів погоджується із частковим задоволенням позову, з огляду на наступне.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідачем зобов'язання з оплати природного газу виконувались неналежним чином, тобто з порушенням строків, встановлених договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно п. 7.2 договору у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 договору він зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена вказаною статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних від простроченої суми, здійснюється незалежно від наявності відповідного положення в договорі.

При цьому, судом першої інстанції вірно встановлено, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005 р. "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам та надання пільг, субсидій та компенсацій" між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Черкаській області, Департаментом фінансів Черкаської облдержадміністрації, товариством з обмеженою відповідальністю "Черкасигаз збут" та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" були підписані спільні протокольні рішення №724 від 19.02.16р., №1003 від 18.03.16р., №1004 від 18.03.16р., №1005 від 18.03.16р., №1294 від 19.04.16р., №1507 від 18.05.16р., №1705 від 16.06.16р., якими, з метою погашення взаємної заборгованості, сторонами погоджено порядок взаєморозрахунків за поставлений протягом січня-вересня 2016 року природний газ.

Статтею 7 ГК України визначено, що відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.

Згідно з положеннями частин першої-третьої статті 12 ГК України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання є: державне замовлення; ліцензування, патентування і квотування; технічне регулювання; застосування нормативів та лімітів; регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб'єктів господарювання здійснюються відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Одним із засобів державного регулювання господарської діяльності є визначення механізму перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується НАК "Нафтогаз України" та ПАТ "Укртрансгаз".

Наведене регулювання визначено постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" (далі - Порядок).

Аналіз змісту Порядку вказує на те, що держава взяла на себе бюджетне зобов'язання щодо відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов'язаних з газопостачанням населення, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме - витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.

Пунктом 7 Порядку визначено, що розрахунки проводяться за згодою учасників на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг) і спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків.

З наведеного вбачається адміністративно-правове регулювання відносин щодо механізму фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню, зокрема на оплату природного газу.

Згідно пункту 1 Порядку цей Порядок визначає механізм перерахування субвенції з Державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та ПАТ "Укртрансгаз" (надалі - субвенція).

Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу (надалі - ПЕК), визначений Порядком, держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств ПЕК, пов'язаних з газопостачанням населення, яке використовує житлові субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг - а саме витрат на придбання природного газу у гарантованого постачальника, його транспортування магістральними та внутрішньопромисловими газопроводами, переміщення розподільними газопроводами.

Тобто, державою офіційно визнається неможливість підприємств ПЕК забезпечити вчасні розрахунки в цій частині (в залежності від рівня отриманих пільг та субсидій населенням на відповідній ліцензованій території діяльності).

Визнаючи неможливість розрахунків в цій частині підприємствами ПЕК, держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює характер регулювання відповідних правовідносин, що склались між сторонам на підставі укладених між ними договорів.

Тобто, правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині (у розмірі отриманих пільг та субсидій населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного регулюючого впливу держави, якою приймаються законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг та субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій.

Тому, на виконання таких законодавчих актів державою в особі відповідних державних органів приймаються підзаконні нормативні акти, як то Постанова КМУ від 11.01.2005 № 20.

Отже, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов'язання між сторонами договору в частині, яку держава буде компенсувати за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема, адміністративного (бюджетного), і застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови, чи навпаки.

Відповідно, на виконання зазначеного вище Порядку за участю як позивача, так і відповідача укладались Спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України.

Підписання Спільних протокольних рішень є елементами процедурного оформлення розрахунків за рахунок коштів субвенцій з державного бюджету. Держава, шляхом запровадження спеціалізованих нормативних актів, виконання яких поклала на свої інститути влади, запровадила новий механізм взаєморозрахунків між сторонами даного спору, чим внесла в господарські правовідносини відповідача та позивача елементи адміністративного та бюджетного права.

Укладаючи Спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ за рахунок коштів загального фонду державного бюджету на надання пільг, субсидій і компенсацій населенню, позивач і відповідач керувалися спеціальними нормативно-правовими актами.

Із змісту Спільних протокольних рішень вбачається, що ними змінювалися строки виконання боржником грошових зобов'язань перед кредитором, які виникли на підставі договору купівлі-продажу природного газу № 16-199-Н.

Підписання Спільних протокольних рішень свідчить, що сторони даного спору фактично змінили порядок і строк проведення розрахунків за договором купівлі-продажу природного газу № 16-199-Н та погодились, що оплата природного газу підлягає погашенню шляхом здійснення взаєморозрахунків на підставі Спільних протокольних рішень.

Разом з тим, для стягнення пені, передбаченої умовами договору, та застосування наслідків порушення грошового зобов'язання, визначених частиною другою статті 625 ЦК України, необхідно, щоб оплата була здійснена поза межами порядку, встановленого Спільними протокольними рішеннями.

Наведене вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постановах від 09.09.2014 у справах № 5011-35/1533-2012-19/522-2012, № 5011-1/1043-2012-45/528-2012, № 5011-35/1272-2012-42/527-2012 та від 25.03.2015 у справі № 924/1265/13, а також позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 13.03.2018 у справі №926/33/17 та від 04.05.2018 у справі №924/590/16.

Позивачем були заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних за прострочення виконання грошових зобов'язань за січень - травень 2016 року.

Протягом зазначеного періоду позивачем було поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 880 116 463,58 грн., з яких відповідач оплатив 693 503 984 грн. за рахунок субвенцій, а 186 612 479,58 грн. - за рахунок власних коштів.

Щодо розрахунків за газ, які проводились за рахунок субвенцій, то оплата за поставлений природний газ здійснювалася зі спецрахунку без участі відповідача в порядку та строки, визначені Постановою КМУ №20, Порядком №493/688 та підписаними, зокрема, сторонами спільними протокольними рішеннями.

Позивачем доказів порушення відповідачем строків проведення розрахунків за поставлений природний газ за рахунок субвенцій з державного бюджету до матеріалів справи не надано, а тому доводи апелянта про сплату відповідачем боргу поза межами дії спільних протокольних рішень відхиляються колегією суддів за необґрунтованістю.

В свою чергу, по розрахункам, які здійснювалися відповідачем власними коштами та поза межами спільних протокольних рішень, останнім було допущено прострочення, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 333 820,79 грн. пені та 23 658,34 грн. 3% річних.

Також, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки місцевого господарського суду про те, що не підлягають стягненню інфляційні втрати, заявлені позивачем в розмірі 1 061 481,74 грн. за березень 2016 року за порушення відповідачем грошових зобов'язань з розрахунку за природний газ, поставлений у січні 2016 року, у зв'язку з тим, що відповідач здійснив остаточний розрахунок за даний газ 17.03.2016р., а не 13.04.2016р., як було вказано позивачем.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Черкаської області від 21.05.2018 у справі №925/1586/17 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - позивача у справі.

3. Скасувати зупинення дії рішення Господарського суду Черкаської області від 21.05.2018 у справі №925/1586/17.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено: 10.09.2018 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Дідиченко

Л.В. Кропивна