Рішення № 76324749, 05.09.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.09.2018Справа № 910/9155/18Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О. при секретарі судового засідання Астаповій Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" про стягнення 53 649,82 грн., за участю представників позивача - ОСОБА_2, довіреність №06-2018 року, відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2018 року до господарського суду міста Києва звернувся позивач з позовом до відповідача, в якому просить стягнути з відповідача 53 649,82 грн. страхового відшкодування, на підставі ст.ст. 22, 993, 1166, 1188 ЦК України та ст. 27 ЗУ "Про страхування".

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 26.01.2018 року сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю транспортних засобів «Lexus», д/н НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_3 (застрахований позивачем транспортний засіб) та автомобіля «Mercedes-Benz», д/н НОМЕР_4, яким керував ОСОБА_4.

Позивачем було виплачено страхове відшкодування в розмірі 107 299,64 грн.

Цивільну відповідальність винної особи у ДТП - громадянина ОСОБА_4 було застраховано в Приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія "ПЗУ Україна".

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.07.2018 року справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження та призначено до розгляду на 05.09.2018 року.

22.08.2018 року відповідачем через канцелярію суду надано відзив, у якому відповідач частково визнає позовні вимоги в сумі 40 533,00 грн. та заперечує в іншій частині позовних вимог, вказуючи на необхідність зменшення розміру страхового відшкодування на вартість пошкоджених до ДТП деталей.

05.09.2018 року позивачем в судовому засіданні надано відповідь на відзив.

05.09.2018 року представник відповідача в судове засідання не з'явився.

Відповідач у справі був належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправленя.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи копій довідки № 3018032458815570 про дорожньо-транспортну пригоду та постанови Зміївського районного суду Харківської області від 19 квітня 2018 року по справі №621/227/18, 26 січня 2018 року о 15 год. 50 хв. в с. Коропове, Зміївського району Харківської області, в'їзд Олександрівський, водій ОСОБА_3 керуючи належним йому автомобілем «Lexus», д/н НОМЕР_1, під час зустрічного роз'їзду не врахував дорожню обстановку, не витримав безпечний боковий інтервал та допустив зіткнення з автомобілем «Mercedes-Benz», д/н НОМЕР_4, під керуванням водія ОСОБА_4, який рухався на зустріч.

Зазначеною постановою Зміївського районного суду Харківської області від 19 квітня 2018 року по справі №621/227/18 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнано винними у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України та накладено штрафи.

Пошкоджений автомобіль «Lexus», д/н НОМЕР_1 був застрахований у Приватному акціонерному товаристві "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" на підставі комплексного договору № 06/03-01-000808 добровільного страхування транспортного засобу (КАСКО) від 10.05.2017 року.

Як вбачається із рахунку № 321 від 07.02.2018 року, вартість ремонту пошкодженого автомобіля «Lexus», д/н НОМЕР_1 становить 107 299,64 грн.

Так, позивачем, на підставі розрахунку суми страхового відшкодування та страхового акту № 180000144659 від 09.02.2018 року було сплачено страхове відшкодування в розмірі 107 299,64 грн.

Зазначені кошти були виплачені позивачем, що підтверджується платіжним дорученням № ЗРП11629 від 15.02.2018 року, копія якого міститься в матеріалах справи (за мінусом 12 696,75 грн. несплачених страхувальником платежів за договором).

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Разом з тим, відповідно до ст. 36.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов'язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб.

Так, в судовому порядку було встановлено вину ОСОБА_3, а також ОСОБА_4 у скоєнні ДТП, тобто вина зазначених осіб у скоєнні ДТП є обоюдною, а отже розмір страхового відшкодування, що виплачене внаслідок пошкодження автомобіля «Lexus», д/н НОМЕР_1, у результаті ДТП підлягає поділу на обох учасників.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з статтею 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Судом встановлено, що між відповідачем та страхувальником було укладено договір (поліс) ОСЦПВВНТЗ № АК/007471476 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого відповідач взяв на себе зобов'язання відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, майну третім особам під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу «Mercedes-Benz», д/н НОМЕР_4, і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди. Вказаним договором передбачено ліміт відповідальності за шкоду завдану майну у розмірі 100 000,00 та франшизу у розмірі 00,00 грн.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно з статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Розглядаючи спір по суті суд також зазначає, що частиною п'ятою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Судом дана належна оцінка відзиву відповідача, водночас викладені у ньому доводи повністю спростовуються наданими позивачем фотографіями пошкодженого автомобіля станом на момент страхування та після ДТП та актами огляду транспортного засобу, з яких вбачається, що позивачем було враховано пошкодження, які були виявлені при огляді пошкодженого автомобіля та які мали місце на момент страхування, та відповідно, не включено такі пошкодження до розміру збитків, які підлягають стягненню з відповідача.

При цьому згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За таких обставин, оскільки відповідач не довів факт того, що шкоду автомобілю «Lexus», д/н НОМЕР_1, було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія, та не надав доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди в повному розмірі на користь власника зазначеного автомобіля, суд приходить до висновку, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, порушено відповідачем, а тому, беручи до уваги те, що розмір збитків розраховується, виходячи із вартості матеріального збитку, в межах ліміту відповідальності (100 000,00 грн.) передбаченого договором (полісом) № АК/007471476 та франшизи у розмірі 0,00 грн. та враховуючи факт обоюдної вини учасників ДТП, позов підлягає задоволенню у розмірі 53 649,82 грн. страхового відшкодування (107 299,64 грн. розмір заподіяної шкоди : 2).

Судовий збір відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (04112, м. Київ, вул. Дегтярівська, 62, м. Київ, код 20782312) на користь Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 44, код 24175269) 53 649 (п'ятдесят три тисячі шістсот сорок дев'ять) грн. 82 коп. страхового відшкодування та 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. судового збору.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню в порядку та у строк, які визначені розділом IV ГПК України.

Повне рішення складено 10.09.2018р.

Суддя С.О. Чебикіна