Рішення № 76324407, 03.09.2018, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2018 р. м. Житомир Справа № 906/573/18

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Терлецької-Байдюк Н.Я.

секретар судового засідання: Стретович Н.К

за участю представників сторін:

від позивача: Вознюк Є.В. - довіреність №14-69 від 14.04.2017;

від відповідача: Бесараб О.Д. - довіреність №15 від 16.01.2018;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія

"Нафтогаз України" (м. Київ)

до Новогуйвинського виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного комунального

підприємства (смт. Новогуйвинське Житомирський район Житомирська область)

про стягнення 137 899,85грн.

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до Новогуйвинського виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного комунального підприємства про стягнення 45834,60грн. - пені, 10782,99грн. - 3% річних, 81282,27грн. - інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору купівлі-продажу природного газу №538/14-ТЕ-10 від 27.11.2013 в частині своєчасності оплати за переданий газ, у зв'язку з чим позивачем нараховані пеня, три проценти річних та інфляційні втрати, загальна сума яких складає 137899,85грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив Новогуйвинського ВЖРЕКП та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив повністю з підстав, зазначених у додатковому запереченні на відповідь на відзив позивача. Клопотання про зменшення пені, подане у попередньому судовому засіданні, не підтримав. Проте, звернув увагу суду на норми Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії". Вказує про відсутність підстав для захисту судом прав позивача шляхом задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних, оскільки частина 3 статті 7 вказаного Закону являється нормою прямої дії, що обмежує НАК "Нафтогаз України" у даному праві, згідно якої постачальник природного газу не нараховує штрафні санкції у разі погашення заборгованості теплопостачальними організаціями до 30.11.2016. В зв'язку з чим просить відмовити в позові повністю.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи повноважних представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 27.11.2013 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивач/продавець) та Новогуйвинським виробничим житловим ремонтно-експлуатаційним комунальним підприємством (відповідач/покупець) був укладений Договір №538/14-ТЕ-10 купівлі-продажу природного газу (далі - договір) з додатковими угодами до нього № № 1-3 (а.с.12-20).

Відповідно до п.1.1 Договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711210000, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити цей природний газ (надалі - газ), на умовах цього договору.

Газ, що продається за цим Договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями, національними творчими спілками та їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності).

На виконання умов Договору позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 1295433,77грн., що підтверджується 7-ма актами приймання-передачі природного газу (а.с.25-31).

Відповідно до пункту 6.1 Договору оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем реалізації газу.

Згідно з вимогами статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до вимог частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.

Позивач в позові зазначає, що на момент звернення до суду відповідачем погашено основну заборгованість, однак оплати проводились з простроченнями, у зв'язку з чим просить застосувати до відповідача господарські санкції у вигляді стягнення пені, 3% річних та інфляційних.

Згідно з вимогами частини 2 статті 193 Господарського кодексу України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 7.2 Договору визначено, що у разі невиконання відповідачем п. 6.1 Договору, відповідач сплачує позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Пунктом 9.3 Договору позовна давність по вимогах щодо стягнення неустойки, пені та штрафу, відсотків річних та інфляційних втрат встановлена тривалістю у п'ять років.

З урахуванням сум та строків прострочення сплати основного боргу за Договором, позивач нарахував відповідачу пеню за неналежне виконання Договору в сумі 45834,60грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити інфляційні втрати та три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Оскільки відповідачем грошові зобов'язання з оплати природного газу своєчасно не виконувались, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в сумі 10782,99грн. та інфляційних в сумі 81282,27грн.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що Новогуйвинський ВЖРЕКП відповідно до ліцензій АД №065511, АД №065512 та АД №065513 на право провадження господарської діяльності з виробництва, постачання та транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами, які згідно розпорядження голови ОДА від 29.03.2018 №113 переоформлені на безстрокові, та положень статуту є виробником і постачальником теплової енергії. Теплопостачання здійснювалось для потреб бюджетних установ.

Згідно умов Договору №538/14-ТЕ-10 купівлі-продажу природного газу від 27.11.2013 року (з додатковими угодами) ПАТ "НАК "Нафтогаз України" передав у власність Новогуйвинському виробничому житловому ремонтно-експлуатаційному комунальному підприємству природний газ для виробництва теплової енергії, що споживалась населенням, релігійними організаціями, національними творчими спілками та їх регіональними осередками.

Розрахунки за поставлений природний газ здійснені в повному обсязі і станом на 26.02.2015 року відповідач повністю розрахувався з позивачем за зобов'язаннями за період січень-грудень 2014 року.

Відповідач визнає, що розрахунки відбувались з незначним простроченням, що пояснює затримкою платежів за спожите тепло з боку споживачів.

03.11.2016 року прийнятий Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", який набрав чинності 30.11.2016 року.

Згідно термінів вказаного закону, процедура врегулювання заборгованості - це заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості.

При цьому, учасниками процедури врегулювання заборгованості, як визначено його ст. 1, є підприємства та організації, включені до реєстру, постачальники природного газу та/або електричної енергії, оптовий постачальник електричної енергії, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Разом з тим, не включення відповідача до учасників відповідної процедури врегулювання заборгованості не є підставою стверджувати, що положення даного Закону в частині списання нарахованих процентів, пені та втрат від інфляції не розповсюджуються на нього.

Згідно ч.3 ст.7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню.

Оскільки заборгованість, на яку позивачем нараховані штрафні санкції, погашена до набрання чинності відповідним Законом - ще у лютому 2015 року, відповідач зазначає, що нараховані пеня, проценти та інфляційні згідно з ч.3 ст.7 вказаного Закону підлягають списанню з дня набрання чинності вказаним Законом, у зв'язку з чим, просить відмовити в задоволенні позову.

Слід зазначити, що висновки щодо застосування ч.3 ст.7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" викладені Верховним Судом у постановах від 29.01.2018 року №904/10745/16, 07.02.2018 року №927/1152/16, 14.02.2018 року №908/3211/16, 22.02.2018 року №922/4355/14.

Верховний Суд в наведених постановах, забезпечуючи єдність судової практики у застосуванні норм матеріального права, зокрема, частини третьої статті 7 Закону від 03.10.2016 року № 1730-VIII, висловив наступну позицію:

Частиною першою статті 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.10.2016 року № 1730-VIII передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

За приписами частини першої статті 5 Закону від 03.10.2016 року № 1730-VIII реструктуризації підлягає кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (без урахування суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашена станом на 31 грудня 2016 року.

Реструктуризація заборгованості за спожитий природний газ, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону від 03.10.2016 року № 1730-VIII, здійснюється шляхом розстрочення на 60 календарних місяців рівними частинами з першого числа місяця укладення договору без відстрочення погашення заборгованості та з можливістю дострокового погашення, згідно частини другої статті 5 цього Закону.

На реструктуризовану заборгованість не нараховуються неустойка (штрафи, пені), проценти річних, інфляційні нарахування, крім випадків повного або часткового нездійснення платежів за договором про реструктуризацію заборгованості, укладеним відповідно до Закону від 03.10.2016 року № 1730-VIII.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 року № 93 затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром (далі - Порядок), який визначає механізм формування, ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, а також користування його даними.

Так, відповідно до пункту 14 Порядку у реєстрі відображаються дані про підприємства, зокрема, зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно із Законом від 03.10.2016 року № 1730-VIII; обсяг не відшкодованої станом на 01.01.2016 року заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016 року.

Водночас частиною третьою статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.10.2016 року № 1730-VIII, якою врегульовано питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016 року), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Верховний Суд зробив висновок, що частина третя статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.10.2016 року № 1730-VIII є нормою прямої дії. При цьому застосування її приписів не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності Законом. Зокрема, застосування даної норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, і застосування процедури, передбаченої статтями 1, 2, 3 Закону, за умови погашення заборгованості до набрання чинності цим Законом.

Отже, для правильного застосування положень Закону від 03.10.2016 року № 1730-VIII, судами повинно бути встановлено, відбулося чи не відбулося погашення основної заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом від 03.10.2016 року № 1730-VIII, а саме до 30.11.2016 року.

Якщо заборгованість погашено до набрання чинності Законом від 03.10.2016 року № 1730-VIII, тоді положення статей 1, 2, 3 вказаного Закону не застосовуються. Відтак не потребує доведення доказ включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, а неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних, нараховані на заборгованість, яка є предметом регулювання цього Закону, не нараховуються, а нараховані підлягають списанню у зв'язку з припиненням зобов'язань щодо їх сплати на підставі частини третьої статті 7 Закону від 03.10.2016 року № 1730-VIII.

У відповідності до ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При розгляді даної справи судом встановлено, що заборгованість, на яку нараховані заявлені до стягнення пеня, 3% річних та інфляційні, погашалась з незначним простроченням протягом 2014 року і повністю була погашена 26.02.2015 року, що підтверджується розрахунком позовних вимог та не заперечується сторонами. Отже, заборгованість погашена в повному обсязі до набрання чинності Законом від 03.10.2016 року № 1730-VIII, тобто, до 30.11.2016 року.

За викладених обставин та норм закону на таку заборгованість не нараховується неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних, а нараховані підлягають списанню.

Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги безпідставні та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 10.09.18

Суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.

Віддрукувати:

1 - в справу

2, 3 - сторонам (рек. з повід.)