Рішення № 76324215, 04.09.2018, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.09.2018м. ДніпроСправа № 904/1454/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Петренко Н.Е. за участю секретаря судового засідання Сироти М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕКТР-АГРО", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарська фірма "АГРОСТАР", м. Дніпро

про стягнення 419 858,37 грн.

та

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарська фірма "АГРОСТАР", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕКТР-АГРО", м. Київ

про визнання недійсним Договору поставки

Представники:

від позивача (відповідача за зустрічним позовом): Бонтлаб В.В., представник за довіреністю №б/н від 25.01.2018р.;

від відповідача (позивача за зустрічним позовом): Новотоцьких А.В., представник за довіреністю №б/н від 08.04.2018р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СПЕКТР-АГРО" (далі - позивач, за первісним позовом) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКА ФІРМА "АГРОСТАР" (далі - відповідач, за первісним позовом) про стягнення 419 858,37 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2018 вказану позовну заяву залишено без руху, надано строк позивачу для усунення недоліків - протягом десяти днів з дня вручення ухвали суду.

19.04.2018 від позивача за первісним позовом надійшла заява про усунення недоліків, а також, клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

З 20.04.2018 по 27.04.2018 суддя Петренко Н.Е. знаходилася на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.05.2018 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 29.05.2018.

Також, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.05.2018 задоволено клопотання позивача та призначено розгляд справи 29.05.2018 в режимі відеоконференції.

25.05.2018 від відповідача за первісним позовом надійшов відзив на позовну заяву, а також зустрічна позовна заява про визнання недійсним Договору поставки № 22/03/2017-СА/АС від 22.03.2017 з усіма додатками, укладеного між сторонами.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2018 зустрічну позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2018 розгляд справи відкладено на 05.06.2018.

01.06.2018 від позивача за первісним позовом надійшла відповідь на відзив, а також клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2018 розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання по справі призначено на 20.06.2018.

07.06.2018 від позивача за первісним позовом надійшло клопотання про розгляд справи за наявними в ній документами за відсутності представника позивача.

12.06.2018 від позивача за первісним позовом надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2018 задоволено клопотання позивача за первісним позовом про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

20.06.2018 від відповідача за первісним позовом надійшли заперечення на відповідь на відзив, а також зустрічна позовна заява (уточнена) після усунення недоліків.

20.06.2018 від позивача за первісним позовом надійшло клопотання про участь у судовому засідання в режимі відеонференції.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2018 прийнято зустрічну позовну заяву для спільного розгляду з первісним позовом, розгляд зустрічного позову разом з первісним призначено на 04.07.2018.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.06.2018 відмовлено у задоволенні клопотання позивача за первісним позовом про участь у судовому засіданні 04.07.2018 в режимі відеоконференції.

02.07.2018 від позивача за первісним позовом надійшли письмові пояснення у справі. Та відзив на зустрічну позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.07.2018 відкладено підготовче судове засідання на 19.07.2018.

22.06.2018 від позивача за первісним позовом надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2018 клопотання позивача за первісним позов задоволено та призначено розгляд справи № 904/1454/18 у підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції.

04.07.2018 від позивача до суду надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2018 відмовлено у задоволенні клопотання позивача за первісним позовом.

11.07.2018 від позивача до суду надійшло клопотання про участь у судовому засіданні 19.0.2018 в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2018 клопотання позивача за первісним позов задоволено та призначено розгляд справи № 904/1454/18 у підготовчому засіданні 19.07.2018 в режимі відеоконфенції.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.07.2018 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче судове засідання на 14.08.2018.

19.07.2018 від позивача за первісним позовом надіслано клопотання про участь у судовому засіданні 14.08.2018 в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2018 клопотання позивача за первісним позовом задоволено та призначено розгляд справи № 90/1454/18 у підготовчому засіданні 14.08.2018.

14.08.2018 від відповідача за первісним позовом надійшли письмові пояснення та клопотання про призначення експертизи.

В судовому засіданні 14.08.2018 суд дійшов висновку про відхилення письмових пояснень та клопотання про призначення експертизи, оскільки судом було надано достатньо часу під час підготовчого провадження для подання письмових пояснень та клопотань відповідачем за первісним позовом.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2018 закрито підготовче засідання на призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 04.09.2018.

14.08.2018 від позивача за первісним позовом надійшло клопотання про участь у судовому засіданні 04.09.2018 в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.08.2018 клопотання позивача за первісним позовом задоволено та призначено розгляд справи № 90/1454/18 у судовому засіданні 04.09.2018.

В судове засідання 04.09.2018 в режимі відеоконференції з'явилися повноважні представники сторін.

У судовому засіданні 04.09.2018 проголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи повноважних представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, 22.03.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "СПЕКТР-АГРО" (постачальник, позивач за первісним позовом) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарська фірма "АГРОСТАР" (покупець, відповідач за первісним позовом) укладено Договором поставки № 22/03/2017-СА/АС (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник зобов'язується передати у власність покупця продукцію для сільгоспвиробництва (надалі товар або товари) відповідно до умов договору, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на встановлених даним договором умовах.

Пунктом 1.2 Договору встановлено, що найменування, асортимент (номенклатура) товару його кількість, ціна (вартість) рік виробництва та код товару згідно УКТ ЗЕД визначаються у специфікаціях до договору, кожна з яких складається на окрему партію товару, що поставляється заданим договором і є невід'ємною частиною договору.

Загальний обсяг та асортимент (номенклатура) товару, що поставляється за цим договором, визначається кількістю та асортиментом (номенклатурою) товару, поставленого окремими партіями за всіма специфікаціями відповідно до умов договору на протязі його дії (п. 1.3. Договору).

Згідно п. 4.1. Договору загальна вартість/ціна/товару за цим договором (ціна) договору складає суму вартості/ціни товару за всіма специфікаціями до цього договору.

У відповідності п. 6.2.2 покупець зобов'язаний прийняти товар та здійснити відповідні розрахунки згідно з умовами даного Договору.

Сторонами у Специфікації, оплата Товару за Специфікацією здійснюється Покупцем в наступному порядку: - оплата у розмірі 30% ціни (вартості) Товару, передбаченої у відповідній Специфікації, здійснюється на умовах попередньої оплати (авансу) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання Покупцем наданого Постачальником рахунку на оплату. Постачальник зобов'язаний виставити та надати Покупцю рахунок в день підписання Сторонами відповідної Специфікації. Ціна, зазначена у рахунку, дійсна протягом трьох банківських днів з дати отримання такого рахунку Покупцем, не залежно від зміни офіційного курсу продажу іноземної валюти до гривні, встановленого Національним Банком України. Рахунок дійсний протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання такого рахунку Покупцем, не залежно від строку, зазначеному у такому рахунку. Покупець вважається таким, що виконав грошові зобов'язання по оплаті Товару (дата оплати), з дати зарахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.

Оплата решти 70% ціни (вартості) Товару, передбаченої у відповідній Специфікації (з урахуванням п.4.2.1.1.Договору), здійснюється на умовах відстрочення шляхом перерахування грошових коштів з поточного рахунку Покупця на поточний рахунок Постачальника у строк/термін, визначений Сторонами у відповідній Специфікації.

Відповідно до підпунктів 4.4.1., 4.4.2. п. 4.4. договору у разі, коли ціна (вартість) Товару не має еквівалента у іноземній валюті за відповідною Специфікацією, то, якщо інше не визначено Сторонами у Специфікації, оплата Товару за Специфікацією здійснюється Покупцем в наступному порядку: - оплата у розмірі 30% ціни (вартості) Товару, передбаченої у відповідній Специфікації, здійснюється на умовах попередньої оплати (авансу) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 3 (трьох) банківських днів банківських днів з дати отримання Покупцем наданого Постачальником рахунку на оплату.

Постачальник зобов'язаний виставити та надати покупцю рахунок в день підписання сторонами відповідної Специфікації. Рахунок дійсний протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання такого рахунку покупцем, не залежно від строку, зазначеному у такому рахунку.

Покупець вважається таким, що виконав грошові зобов'язання по оплаті товару (дата оплати), з дати зарахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.

Оплата решти 70% ціни (вартості) Товару, передбаченої у відповідній Специфікації, ("дається на умовах відстрочення шляхом перерахування грошових коштів з поточного пункту Покупця на поточний рахунок Постачальника у строк/термін, визначений сторонами у відповідній Специфікації.

Покупець вважається таким, що виконав грошові зобов'язання по оплаті Товару (дата оплати), з дати зарахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.

Згідно п. 10.2. договору специфікації, за якими поставляється Товар за цим Договором, а додаткові угоди та інші документи на виконання даного Договору, що підписані уповноваженими представниками Сторін, вважаються невід'ємною частиною цього Договору.

Також між сторонами, укладено додатки: №1/СА000005000 від 29.03.2017, СА00005001 від 21.03.2017, №1/СА000013624 від 19.06.2017, №1/СА000017361 від 18.08.2017, якими узгоджено найменування товару, його кількість, ціну за одиницю, термін та ; поставки, порядок та термін оплати товару (а.с.31-34).

Зокрема зазначеними додатками, сторони погодили, що поставці підлягає товар на загальну суму 8 949 691,51 грн., а кінцевою датою його оплати 01 грудня 2017 року.

На виконання умов Договору позивачем за первісним позовом поставлено відповідачу товар на загальну суму 8 949 691,51 грн., що підтверджується видатковими накладними, а саме:

- видаткова накладна № 6837 від 10.04.2017 на суму 2 514 743,52 грн.;

- видаткова накладна № 6843 від 10.04.2017 на суму 4 977 562,15 грн.;

- видаткова накладна № 17334 від 03.07.2017 на суму 956 571,12 грн.;

- видаткова накладна № 20605 від 29.08.2017 на суму 500 814,72 грн.

Відповідач розрахувався з позивачем частково, що підтверджується платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи.

Таким чином, непогашеною залишилась заборгованість в розмірі 350 570,30 грн.

Отже, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 350 570,30 грн. заборгованості, 11 919,39 грн. інфляційних втрат, 36 276,83 грн. - пені, 21 091,85 грн. - 18 % річних.

Відповідач за первісним позовом, у відзиві на позов у якості заперечень позовних вимог зазначає наступне.

Відповідач не отримував товар, який на його думку нібито був поставлений позивачем.

Крім видаткових накладних до Договору, позивач не надав жодних документів, що підтверджували б факт поставки. Так згідно із п. 3.2. Договору на кожну поставлену партію товару постачальник зобов'язаний надати такі документи: рахунок, сертифікат на насіння України (якщо поставці підлягає насіння) або інший документ, що посвідчує якість товару, товарно-супровідну накладну, акт прийому-передачі товару.

Відповідно до п. 5.1. Договору приймання товару по кількості та якості упаковки (окрім прихованих недоліків) здійснюється покупцем в момент прийому товару у місці поставки та підтверджується підписанням покупцем акту прийому-передачі товару. Згідно з п. 6.1. Договору постачальник зобов'язаний: надавати покупцю письмове повідомлення не менш ніж за 1 (одну добу) до дати поставки товару (п. 6.1.1), надати покупцю документи, підтверджуючі якість товару.

Як зазначає відповідача у відзиві, що на підтвердження поставки товару та виконання всіх своїх зобов'язань перед відповідачем, позивач надав до позову лише видаткові накладні, в порушення вимог ч. 2 ст. 80 ГПК України позивач разом з позовною заявою не надав усіх документів, що мали б підтверджувати виконання ним всіх обов'язків за довго ром поставки - передання відповідачу в день поставки рахунку, сертифікат на насіння України (якщо поставці підлягає насіння) або інший документ, що посвідчує якість товару, товарно-супровідної накладної, акту прийому-передачі товару, а також надсилання відповідачу письмово повідомлення не менш за 1 (одну добу) до дати поставки товару (п. 6.1.1). З огляду на вищезазначене відповідач вважає, що таким чином позивач при поданні позовної заяви не надав всіх необхідних належних та допустимих доказів, що підтверджували б виконання ним всіх зобов'язань за Договором.

Таким чином, на думку відповідача позивачем не доведено факт поставки товару за договором, а тому у задоволенні позовних вимог позивача має бути відмовлено. В той же час, відповідач має зустрічні позовні вимоги про визнання недійсним Договору, що ґрунтуються на підставі наступного.

Станом на дату укладення договору - 22.03.2017 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осію - підприємців та громадських формувань щодо директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарська фірма "АГРОСТАР" був наявний наступний запис щодо керівника відповідача, а саме обмеження щодо вчинення правочину на суму понад 50 000 грн.

На час укладення Договору, а також Специфікацій та Видаткових накладних до Договору діяв Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарська фірма "АГРОСТАР" в редакції, затвердженій протоколом №20-07/2015 від 20.07.2015 загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарська фірма "АГРОСТАР".

Згідно п. 10.2 Договору, Специфікації за якими поставляється товар за цим Договором, а також додаткові угоди та інші документи на виконання даного договору, що підписані уповноваженими представниками сторін, вважаються невід'ємною частиною даного Договору.

Як зазначає відповідач, у Договорі поставки №22/03/2017-СА/АС є пряме посилання на те, що директор ТОВ "Сільськогосподарська фірма "АГРОСТАР" діє в межах Статуту, а тому інша на правочину мала бути обізнана зі змістом Статуту у частині, що стосується відповідних повноважень.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійсненого їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Відповідно до абз. 2 ч.2 ст. 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарська фірма "АГРОСТАР"

діє на підставі Статуту.

Так, відповідно до п. 11.1 Статуту органами управління Товариством с: вищий орган - Загальні збори учасників та виконавчий орган - Директор.

Відповідно до умов Договору, з урахуванням Додатка №1, між сторонами укладено правочин на суму 8 949 691, 51 гри.

Договір зі сторони ТОВ "Сільськогосподарська фірма "АГРОСТАР" підписано діючим на той час директором.

В той же час, відповідно до п.п. 11.3.5,4. п. 11.3.5 Статуту: "11.3.5. Директор вправі: 11.3.5.4 Самостійно вчиняти (укладати) правочини (договори, контракти, угоди, тощо) щодо придбання оборотних активів, отримання робіт та послуг, а також угод з монопольними організаціями (у т.ч., але не виключно: електро-. газо-. водопостачання) на суму, що не перевищує 50000,00 гри. (п'ятдесят і тисяч гривень);".

Відповідно до п.п. 11.2.3.9, 11.2.3 Статуту:

"11.2.3. До виключної компетенції Загальних зборів учасників Товариства належить:

11.2.3.9. Якщо Інше не передбачено окремим рішенням Загальних зборів учасників Товариства (яке має бути оформлене у письмовій формі у вигляді Протоколу) - прийняття рішень про укладення виконавчим органом правочинів (підписання угод, договорів, контрактів) щодо придбання оборотних активів, отримання робіт та послуг, а також угод і монопольними організаціями ( у т.ч.. але не виключно: електро-. газо-. водопостачання) - на суму, що перевищує 50000,00 грн. (п'ятдесят тисяч гривень).

Відповідно до Протоколу № 19/10/2617-АС від 19 жовтня 2017 р. загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарська фірма "АГРОСТАР" новим директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарська фірма "АГРОСТАР" став А.Б. Ткаля. Дізнавшись про справу № 904/1454/18, новий директор звернувся до загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарська фірма "АГРОСТАР" та дізнався про наступне.

У Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарська фірма "АГРОСТАР" всупереч вимогам Статуту, відсутнє рішення Загальних зборів учасників про укладення директором Договору на ту суму, на яку його фактично було укладено. Крім того, загальні збори учасників не здійснювали будь-яких дій які б свідчили про схвалення спірного правочину.

Таким чином, відповідач вважає, що Договір поставки № 22/03/2017-СА/АС від 22.03.2017 підлягає визнанню недійсним, оскільки не відповідає вимогам ч. 2 ст. 203 ЦК України.

Крім того, відповідач у відзиві на позов, зазначив, що окремим клопотанням відповідач проситиме розглянути питання про проведення почеркознавчої та технічної експертизи.

Позивач за первісним позовом надав до суду відповідь на відзив відповідача, в якому зазначив, що для позивача, який діяв добросовісно, не має юридичної сили обмеження щодо повноважень керівника відповідача, навіть якби вони існували на момент укладення договору. В свою чергу відповідачем не надано жодних доказів, що підтверджували б недобросовісність у діях ТОВ "СПЕКТР-АГРО".

Окрім цього, ТОВ "СПЕКТР-АГРО" зазначає, що згода на укладення договору поставки № 22/03/2017-СА/АС від 22.03.2017 на існуючих визначених його умовах була надана учасниками (засновниками) ТОВ "Сільськогосподарська фірма "АГРОСТАР". Дна обставина підтверджується протоколом № 22/03/2017-АС від 22.03.2017.

Також, даним протоколом надано уповноваженого директора ТОВ "Сільськогосподарська фірма "АГРОСТАР" на підписання відповідного Договору поставки та всіх інших необхідних документів, супроводжуючих даний правочин.

Разом з тим, ТОВ "СПЕКТР-АГРО" у протоколі № 22/03/2017-АС від 22.03.2017 чітко визначено номер Договору на укладення якого надається згода, дата договору та протоколу є ідентичними, а також протоколом погоджено істотні та ключеві умови Договору, зокрема щодо вартості, дії договору, поставок та проведення розрахунків, що повністю збігаються із наявним в матеріалах справи примірником.

Так, в матеріалах даної справи наявні докази того, що ТОВ "Сільськогосподарська фірма "АГРОСТАР" здійснило перерахування на користь ТОВ "СПЕКТР-АГРО" на суму 8 599 121,21 грн., відповідно до платіжних документів наступним чином: платіжне доручення № 3001557433 від 03.04.2017 на суму 754 423,07; платіжне доручення № 3001557434 від 03.04.2017 на суму 1 493 268,66 грн.; платіжне доручення № 3001557434 від 03.04.2017 на суму 1 493 268,66 грн.; платіжне доручення № 3001558589 від 23.06.2017 на суму 286 971,34 грн.; платіжне доручення № 3001559187 від 21.04.2017 на суму 150 244,42 грн.; платіжне доручення № 300155944 від 02.11.2017 на суму 5 914213,72 грн.

Таким чином, ТОВ "Сільськогосподарська фірма "АГРОСТАР" сплативши частину вартості поставленого товару від кожної із такої поставки по договору, фактично здійснило визнання та прийняття до виконання в подальшому договору поставки № 22/03/2017-СА/АС від 22.03.2017.

Разом з цим, позивач зазначає, що в силу приписів положень вказаних вище норм підставою виникнення прав та обов'язків сторін даного спору є безпосередньо Договір № 22/03/2017-СА/АС від 22.03.2017.

Також позивач наголошує на тому, що виходячи із аналізу норм ЦК України, ГК України та Закону України "Про бухгалтерських облік та фінансову звітність" видаткові накладні не є та не можуть бути окремими підставами виникнення прав та обов'язків у сторін. У сторін даного спору вже виникли певні права та обов'язки виходячи із погодження всіх істотних умов договору поставки № 22/03/2017-СА/АС від 22.03.2017 його підписання сторонами та на його підставі отримання в подальшому товару.

Тому позивач вважає, що доводи відповідача є безпідставними та необґрунтованими, адже спростовуються матеріалами даної справи, діючими нормами законодавства та установленою судовою практикою.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги за первісним позовом підлягаю задоволенню у повному обсязі, а у зустрічному позові слід відмовити.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Відповідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Згідно з ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Виходячи з викладеного, оскільки господарським судом встановлено, що відповідачем допущено порушення строків оплати, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в сумі 80 339,03 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 9.4. договору сторони погодили, що у разі прострочення терміну (строку) оплати Товару згідно п.4.3.2. або п. 4.4.2. Договору, Покупець сплачує на користь Постачальника:

- пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період порушення, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення терміну (строку) оплати Товару;

- 18 (вісімнадцять) відсотків річних від простроченої суми та індекс інфляції за весь час прострочення (ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України).

На підставі п. 9.4. договору, позивачем нараховано пеню в розмірі 36 276,83 грн., 18 % річних в розмірі 21 091,85 грн., інфляційних втрат в розмірі 11 919,39 грн. за період з 02.12.2017 р. по 03.04.2018 р.

Перевіривши розрахунок пені, 18 % та інфляційних, господарський суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Твердження відповідача за первісним позовом щодо не доведення факту поставки товару спростовуються підписаними видатковими накладними, які в свою чергу підтверджують отримання товару відповідачем та платіжними дорученнями про оплату товару останнім.

При цьому, посилання відповідача на невиконання постачальником (позивачем за первісним позовом) умов договору, в частині не надання актів приймання-передачі товару, не звільняє відповідача від обов'язку оплатити отриманий товар, оскільки матеріали справи містять докази фактичного отримання товару відповідачем (за первісним позовом), в той час як підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги за первісним позовом підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо позовних вимог за зустрічним позовом, господарський суд зазначає наступне.

В обґрунтування позовних вимог за зустрічним позовом позивач (відповідача за первісним позовом) вказує на те, що підставою для визнання договору поставки №22/03/2017-СА/АС від 22.03.2017 року є невідповідність ч. 2 ст. 203 ЦК України, оскільки всупереч вимогам Статуту, було відсутнє рішення Загальних зборів учасників про укладання директором спірного договору, а відтак директор ТОВ "Сільськогосподарська фірма "АГРОСТАР" не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності для вчинення правочину.

Вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог на підставі наступного.

22.03.2017 року між ТОВ "СПЕКТР-АГРО" та ТОВ "Сільськогосподарська фірма "АГРОСТАР" , укладено Договір поставки №22/03/2017-СА/АС.

Вказаний договір поставки підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств позивача (за зустрічним позовом) та відповідача (за зустрічним позовом).

Так, згідно зі ст. 215 цього Кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1 - 3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Отже, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

В силу ч. 1 ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Правовідносини, які виникають між юридичної особою та її органом, є представництвом, яке ч. 1 ст. 237 Цивільного кодексу України визначено як обов'язок або право однієї сторони вчиняти правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Відповідно до ст. 241 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Господарським судом встановлено, що на виконання договору поставки сторони вчинили обумовлені ним дії, представник покупця, який діяв на підставі відповідної довіреності отримав від продавця товар за видатковою накладною, що містить посилання на спірний договір поставки, при цьому ТОВ "Сільськогосподарська фірма "АГРОСТАР" здійснило часткову оплату отриманого товару, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Викладене свідчить про вчинення сторонами договору поставки дій, направлених на його реальне виконання, а тому вищевказані обставини свідчать про схвалення ТОВ "Сільськогосподарська фірма "АГРОСТАР" оспорюваного ним правочину.

Крім того, слід зазначити, що позивач (за зустрічним позовом) посилається на те, що директор ТОВ "Сільськогосподарська фірма "АГРОСТАР" - Колос М.О. який уклав від імені ТОВ "Сільськогосподарська фірма "АГРОСТАР" спірний договір не мав повноважень на укладення правочинів, сума яких перевищує 50 000 грн.

Однак, отримання товару покупцем, часткова оплата цього товару є доказом схвалення оспорюваного правочину вже діючим на цей час директором Ткаля І.Б.

У відповідності до пункту 3.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 Цивільного кодексу України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом України в постанові від 18.11.2014 р. № 3-177гс14.

Так, у пункті 3.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" № 11 від 29.05.2013р. зазначено, у господарських відносинах правочин (договір), як правило, вчиняється шляхом складання документа (документів), що визначає (визначають) його зміст і підписується безпосередньо особою, від імені якої він вчинений, або іншою особою, яка діє в силу повноважень, заснованих, зокрема, на законі, довіреності, установчих документах. Для вчинення правочинів органи юридичної особи не потребують довіреності, якщо вони діють у межах повноважень, наданих їм законом, іншим нормативно-правовим актом або установчими документами.

Вирішуючи спори, пов'язані з представництвом юридичної особи у вчиненні правочинів, господарські суди повинні враховувати таке.

Письмовий правочин може бути вчинений від імені юридичної особи її представником на підставі довіреності, закону або адміністративного акта.

Особа, призначена уповноваженим органом виконуючим обов'язки керівника підприємства, установи чи організації, під час вчинення правочинів діє у межах своєї компетенції без довіреності.

Припис абзацу першого частини третьої статті 92 Цивільного кодексу України зобов'язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи не перевищувати своїх повноважень. Водночас саме лише порушення даного обов'язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абзац другий частини третьої статті 92 Цивільного кодексу України). Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють). Наприклад, третя особа, укладаючи договір, підписаний керівником господарського товариства, знає про обмеження повноважень цього керівника, оскільки є акціонером товариства і брала участь у загальних зборах, якими затверджено його статут.

У зв'язку з наведеним господарському суду слід виходити з того, що контрагент юридичної особи знає (або повинен знати) про обмеження повноважень цієї особи, якщо:

- такі обмеження передбачені законом (наприклад, абзацом другим частини другої статті 98 Цивільного кодексу України);

- про відповідні обмеження було вміщено відомості у відкритому доступі на офіційному веб-сайті розпорядника Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Як встановлено судом, позивачем не доведено та не надано жодного доказу стосовно обізнаності відповідача за зустрічним позовом відносно обмежень Коваленко М.М. на укладення з ним від імені позивача за зустрічним позовом оспорюваного договору поставки.

Водночас, ст. 92 Цивільного кодексу України визначає презумпцію наявності у керівника повноваження на здійснення дієздатності юридичної особи та передбачає, що орган або особа, яка виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Таким чином, договір не може бути визнаний недійним з цієї підстави, оскільки відповідач (за зустрічним позовом) не знав та не міг знати, про вищевказані обмеження повноважень директора ТОВ "Сільськогосподарська фірма "АГРОСТАР".

Зважаючи на викладене, враховуючи, що фактичні обставини справи свідчать про прийняття і виконання сторонами умов оспорюваного договору поставки, правові підстави для визнання оспорюваного позивачем за зустрічним позовом договору поставки недійсним відсутні, натомість подання зустрічного позову про визнання договору недійсним, суд розцінює як спробу позивача за зустрічним позовом уникнути від виконання своїх обов'язків з оплати товару поставленого в межах дії договору поставки №22/03/2017-СА/АС від 22.03.2017 року.

Враховуючи наведене вище, господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення зустрічного позову.

Згідно до ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Позивачем за зустрічним позовом не доведено належними та допустимими доказами правомірність його позовних вимог, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за розгляд зустрічних позовних вимог покладаються на позивача (за зустрічним позовом), а судові витрати за розгляд первісних позовних вимог покладаються на відповідача за первісним позовом - ТОВ "Сільськогосподарська фірма "АГРОСТАР".

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕКТР-АГРО" (03038, Київська область, м. Обухів, вул. Промислова, буд. 20, код ЄДРПОУ 36348550) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарська фірма "АГРОСТАР" (49005, м.Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, буд. 12, кімната 14, код ЄДРПОУ 33983588) про стягнення заборгованості за договором № 22/03/2017-СА/АС с від 22.03.2007 у загальному розмірі 419 858,37 грн. - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарська фірма "АГРОСТАР" (49005, м.Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, буд. 12, кімната 14, код ЄДРПОУ 33983588) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕКТР-АГРО" (03038, Київська область, м. Обухів, вул. Промислова, буд. 20, код ЄДРПОУ 36348550) 350 570,30 грн. (триста п'ятдесят тисяч п'ятсот сімдесят грн. 03 коп.) - заборгованості, 11 919,39 грн. (одинадцять тисяч дев'ятсот дев'ятнадцять грн. 39 коп.) - інфляційних втрат, 36 276,83 грн. (тридцять шість тисяч двісті сімдесят шість грн. 83 коп.) - пені, 21 091,85 грн. (двадцять одна тисяча дев'яносто одна грн. 85 коп.) - 18 % річних, 6297,88 грн. (шість тисяч двісті дев'яносто сім грн. 88 коп.) - судового збору.

В задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарська фірма "АГРОСТАР" (49005, м.Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, буд. 12, кімната 14, код ЄДРПОУ 33983588) до Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕКТР-АГРО" (03038, Київська область, м. Обухів, вул. Промислова, буд. 20, код ЄДРПОУ 36348550) про визнання недійним договору поставки №22/03/2017-СА/АС від 22.03.2017 року - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення. Апеляційна скарга подається до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.

Відповідно до п.17.5 Розділу ХІ Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Реквізити сторін:

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "СПЕКТР-АГРО" (03038, Київська область, м. Обухів, вул. Промислова, буд. 20, код ЄДРПОУ 36348550;

Боржник: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарська фірма "АГРОСТАР" (49005, м.Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, буд. 12, кімната 14, код ЄДРПОУ 33983588).

Повний текст рішення складено 10.09.2018.

Суддя Н.Е. Петренко