Рішення № 76323356, 14.08.2018, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/6920/16-ц

2/405/1414/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.08.2018 року Ленінський районний суд м. Кіровограда в складі

головуючої судді: Шевченко І.М.

при секретарі : Фришко А.Ю.

з участю прокурора : Мельникової Г.В.

адвоката : ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління МВС України в м. Києві, Прокуратури м. Києва, Державної казначейської служби України, Подільського РУ ГУМВС України в м. Києві про відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з позовом в якому просив стягнути на його користь за рахунок коштів Державного бюджету України в рахунок відшкодування моральної шкоди 2 902 900,00 грн. Позов обґрунтовано тим, що 21.06.2016 року, по місцю проживання та роботи (в офісі), слідчим за дорученням Головного управління МВС України в м. Києві проведено обшуки, в ході яких вилучено у тому числі належні йому документи стосовно підприємницької діяльності, банківських рахунків та майнового стану, а також наявні комп’ютерну та іншу техніку, грошові кошти. Такі дії були вчинені в межах досудового слідства у кримінальній справі № 20-3943 СУ ГУ МВС України в м. Києві, порушеній 18.04.2011 року за фактами фіктивного підприємництва та підроблення документів податкової звітності за ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 358 КК України.

01.11.2011 року зранку, близько 8 год., його за місцем проживання у м. Кіровограді було фактично затримано оперативними співробітниками УСБУ у м. Києві на виконання безпідставно винесеної слідчим Головного управління МВС України в м. Києві постанови від 28.10.2011 року про примусовий привід в якості свідка.

За наслідком виконання вказаної постанови близько 16 год. його було доставлено до слідчого (м. Київ), яким вручено постанову про порушення щодо нього кримінальної справи за ч. 2 ст. 205 КІС України, з кваліфікуючою ознакою - за попередньою змовою зі своїм сином - ОСОБА_3 В цей же день його було затримано як підозрюваного у вказаній справі, протокол про що було складено о 22.45 год.

03.11.2011 року слідчим складено постанову про притягнення його як обвинуваченого у справі.

04.11.2011 року йому було обрано запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 7 500 грн., яка за нього внесена 07.11.2016 року. При цьому, такий запобіжний захід обрано слідчим виключно у зв’язку з тим, що його клопотання про взяття його під варту не було погоджено прокурором Шевченківського району м. Києва. Факт незаконності винесення постанови слідчого про привід його в якості свідка від 28.10.2011 року співробітниками УСБУ у м. Києві, на підставі якої він фактично був позбавлений волі, було встановлено безпосередньо за наслідком розгляду його звернення від 07.11.2011 року прокуратурою м. Києва ще у грудні 2011 року.

Крім того, його сина ОСОБА_3 за вказаним обвинуваченням було затримано та взято під варту ще з 30.06.2011 року.

21.02.2012 року вказана кримінальна справа за № 20-3943 направлена для розгляду до Подільського районного суду м. Києва. Він органами досудового розслідування та прокуратури обвинувачений у тому, що вчинив умисні дії, які виразились у організації фіктивного підприємництва, тобто створення суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) TOB «Н.Т.К. ОКТАН» та ТОВ «СІНЕРГІЯ-С» з метою прикриття незаконної діяльності, вчинені повторно, що заподіяли великої матеріальної шкоди державі, за попередньою змовою групою осіб, тобто злочин, передбачений ст.ст. 27 ч. 3, 28 ч. 2, 205 ч. 2 КК України.

08.05.2014 року постановою Подільського районного суду м. Києва № 2607/2476/2012 вказану кримінальну справу направлено прокурору м. Києва для організації додаткового розслідування. Міру запобіжного заходу у вигляді застави залишено без змін. Відповідне рішення було прийнято судом за клопотанням прокурора, мотивоване неповнотою досудового слідства, відсутністю достатніх доказів вини його сина, як організатора злочинної діяльності, а також те, що збір доказів по справі проводився з порушенням норм КПК та Конституції України. При цьому, суд констатував, що під час провадження досудового слідства обставини справи досліджені поверхово та однобічно, з порушенням вимог чинного законодавства, за наявності численних заяв свідків про надання свідчень під тиском слідчого та внаслідок фальсифікації ним відповідних протоколів, за наявності даних щодо ймовірної причетності працівників правоохоронних органів до зникнення 132 310 грн., наявних у фігурантів справи під час їх вилучення та огляду, відсутності власне допустимих доказів самої події злочину.

На додатковому розслідуванні, у зв’язку з набранням чинності КПК 2012 року, прокуратурою м. Києва підслідність даної справи була визначена до Подільського УП ГУНП України в м. Києві, вказані матеріали 20.06.2014 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42014100070000134 по факту вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 27 ч.ч. 3-5, 28 ч. 2, 205 ч. 2 КК України.

Відносно нього та його сина ОСОБА_3 відомості про кримінальні правопорушення окремо внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.06.2014 року за № 12014100070004451 за ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України, та № 12014100070004454 за ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 209 КК України. Вказані кримінальні провадження об’єднані з основним провадженням № 42014100070000134.

Між тим, враховуючи висновки постанови Подільського районного суду м. Києва № 2607/2476/2012 від 08.05.2014 року, які фактично безумовно свідчили про відсутність жодних доказів причетності його та його сина до вчинення відповідних злочинів, як і самої події злочинів, у яких вони обвинувачувались, слідчий СВ Подільського РУ ГУМВС України в м. Києві в той же день 25.06.2014 року закрив кримінальні провадження № 12014100070004451 та № 12014100070004454 за відсутністю події злочину, продовживши «актоване» досудове розслідування за № 42014100070000134.

Після його численних звернень щодо повернення вилучених речей та застави, у зв’язку із закриттям кримінального провадження, прокуратурою Подільського району м. Києва вказана постанова слідчого від 25.06.2014 року про закриття кримінальних проваджень «в частині щодо протиправних дій позивача» 08.10.2014 року була скасована.

За наявною інформацією 03.09.2015 року вказане провадження слідчим СВ Подільського РУ ГУМВС України в м. Києві щодо нього закрите за реабілітуючими підставами, запобіжні заходи скасовані, прийнято рішення про повернення вилучених речей/речових доказів.

З моменту порушення відносно нього кримінальної справи та її закриття за реабілітуючими підставами (з 01.11.2011 року по 03.09.2015 року) минуло 3 роки 10 місяців або 58 повних місяців, що є періодом перебування його під слідством та судом (притягнення до кримінальної відповідальності) у вказаному кримінальному провадженні.

Незважаючи на закриття кримінального провадження та скасування запобіжних заходів, відповідну постанову, у тому числі на неодноразові письмові запити, він так і не отримав, рішення в частині повернення вилучених речей та застави не виконані, тобто негативні наслідки вказаного безпідставного кримінального переслідування діють стосовно нього і до цього часу.

Порушення даної кримінальної справи, розголос у ЗМІ та перебування в ув'язненні принижувало його честь та гідність, так як ставило під сумнів його моральні якості, порядність, добре ім'я. Зазначені обставини, з урахуванням того факту, що він був людиною відомою та публічною в м. Кіровоград, займався правозахисною діяльністю, як голова правління ГО «Антикорупційна ініціатива», сприяли суттєвому зниженню його авторитету серед оточуючих, ділової репутації, поваги та доброзичливого ставлення. Дана ситуація створювала негативну психологічну установку відносно нього як про людину кримінальну, аморальну, непорядну, сприяла упередженому ставленню до нього з боку оточення. Дана ситуація перешкоджала у реалізації особливо значущої кожної людини потреби у самоповазі та повазі з боку оточуючих, відобразилась на взаємовідносинах з різними людьми.

Будучи безпідставно затриманим 01.11.2011 року він був позбавлений можливості вільно жити, вільно реалізувати як особистість і професіонал, пересуватись за власним вибором та планувати власний час, чим було принижено його людську гідність та порушене одне з основних прав людини - на свободу та особисту недоторканість.

Зазначена ситуація кардинально позначилась на всіх сферах його життя, підірвала здоров’я, докорінно змінила нормальний, звичний для нього душевний стан, внесла повну невизначеність щодо майбутнього. Переживання даної ситуації супроводжувалась усвідомленням надзвичайної серйозності виниклих життєвих ускладнень. Все своє життя, значні емоційні ресурси на протязі тривалого періоду часу він вимушений був підпорядковувати відстоюванню справедливості, доведенню своєї невинності, захищаючи честь і гідність, намаганню реабілітувати своє добре ім'я, даючи численні пояснення слідчим та суду, організовуючи свій захист та власними силами захищаючи себе, звертаючись у різні інстанції з листами та скаргами для врегулювання виниклих не з його вини проблем.

Крім того, так як він одночасно притягувався до кримінальної відповідальності по багатьом статтям КК України, це посилювало інтенсивність пережитих ним негативних емоцій, перш за все переживань обурення, значної емоційної напруги, власної беззахисності. За таких обставин доведення своєї невинності ставало ще більш складною проблемою. Ці ж події змінили мікроклімат в його родині, оскільки його рідні також страждали через його скривджену репутацію, переживали почуття сорому, приниження та тривоги. Це мало руйнівні наслідки для шлюбу та близьких відносин, він втратив свою сім'ю, втратив постійні та близькі відносини зі своїм молодшим, на той час неповнолітнім сином. Зазначена ситуація суттєво змінила нормальний душевний стан його рідних, внесла невизначеність щодо майбутнього родини, позбавила почуття життєвої захищеності, усталеності та передбачуваності подій.

Ситуація, пов'язана із наведеним незаконним притягненням його до кримінальної відповідальності та кримінальним переслідуванням впродовж значного часу – майже 4-х років, у поєднанні з його обвинуваченням у вчиненні тяжких та особливо тяжких складів злочинів, була інтенсивно психотравмуючою для нього.

Враховуючи викладене, коефіцієнти у розрахунковій формулі дійсної моральної шкоди таблиці ОСОБА_4 визначаються таким чином:

d = 720МЗП - безпідставне притягнення до кримінальної відповідальності поєднане із звинуваченнями у скоєнні тяжкого злочину;

d = 144 МЗП - незаконне затримання/ув’язнення;

d = 28,8 МЗП - незаконне взяття під варту та утримання під вартою (за один день);

і = 1,5 - інтенсивний психотравмуючий вплив зазначеної ситуації на особистість позивача;

с = 1,75 - такі характеристики ситуації, що він є людиною відомою та публічною в м. Кіровоград; притягувався до кримінальної відповідальності надмірно тривалий період часу по багатьом статтям КК України; суттєво негативний вплив даної події на його ділову репутацію та авторитет як бізнесмена, значні фінансові втрати;

fs = 0 - як відсутність його вини в інкримінованих злочинах.

Таким чином, розмір дійсної моральної шкоди за наведеними критеріями складає: D = (720+144) х 1,5 х 1,5 х (1-0) = 1944 МЗП або 2 818 800 грн.

Станом на день подання позову загальний розмір дійсної моральної шкоди, завданий незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, у період з 01.11.2011 року по 03.09.2015 року складає 2 902 900,00 грн. ( 2 818 800 + 84 100).

Посилаючись на вказані обставини, норми діючого законодавства, просив задовольнити позов.

Представником позивача уточнено позовні вимоги і згідно заяви про зменшення розміру позовних вимог від 16.04.2018 року просить стягнути на користь позивача в рахунок моральної шкоди 323 901,00 грн., 8 300,00 грн. витрат на правову допомогу та витрати на проведення експертизи 7 142,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав згідно заяви про зменшення позовних вимог та просив його задовольнити, посилаючись на викладені в позовній заяві обставини, надані суду докази та норми діючого законодавства.

Представники відповідачів - Головного управління МВС України в м. Києві, Державної казначейської служби України, Подільського РУ ГУМВС України в м. Києві в судове засідання не з’явились, про час та місце слухання справи повідомлені, причини неявки не сповістили. Представник Головного управління МВС України в м. Києві надала суду відзив на позов та просила відмовити в задоволенні позову.

Представник Прокуратури в судовому засіданні позов не визнала, надала суду відзив на позов та посилаючись на викладені в ньому обставини, просила відмовити в задоволенні позову.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представника прокуратури, дослідивши матеріали справи, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, відшкодовується державою в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури і суду, а ч. 7 вказаної статті визначає, що порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 01.12.1994 року № 266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури та суду» (зі змінами) підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок:

1. незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян;

2. незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу;

3. незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених Законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та іншими актами законодавства.

У випадках, зазначених в частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Статтею 2 вказаного Закону передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках:

1.постановлення виправдувального вироку;

1-1. встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів;

2. закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутність у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати;

4. закриття справи про адміністративне правопорушення.

Право на відшкодування шкоди, завданої зазначеними у статті 1 цього Закону оперативно-розшуковими заходами, виникає у випадках, передбачених п. 1-1 частини 1 цієї статті, або за умови, що протягом шести місяців після проведення таких заходів не було розпочате кримінальне провадження за результатами цих заходів.

Згідно ст. 3 цього Закону, у наведених в ст. 1 цього Закону випадках, громадянинові відшкодовуються:

1.заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій;

2.майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в дохід держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт;

3.штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином;

4.суми, сплачені громадянином у зв»язку з наданням йому юридичної допомоги;

5.моральна шкода.

Статтею 4 цього Закону визначено, що відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4, і 5 ст. 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету, розмір сум, які передбачені п.1 статті 3 цього Закону і підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади), за час відбування кримінального покарання чи виправних робіт як адміністративного стягнення.

Судом встановлено, що 01.11.2011 стосовно позивача ОСОБА_2 порушено кримінальну справу № 20-3943 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ст. ст. 27, ч.3 ст.28, ч.2 ст. 205 ч.2 КК України та 04.11.2011 року йому обрано запобіжний захід у вигляді застави.

У ході судового розгляду справи Подільським районним судом міста Києва 08.05.2014 року кримінальну с праву направлено на додаткове розслідування. На додатковому розслідуванні підслідність справи визначено за Подільським УП ГУНП України у м. Києві та вказані матеріали кримінальної справи внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42014100070000134. Постановою слідчого СВ Подільського РУ ГУМВС України в м. Києві від 25.06.2014 року кримінальне провадження закрито у зв’язку із відсутністю події кримінального правопорушення.

Слідчим відділом Подільського РУ ГУМВС України в м. Києві здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42014100070000134 від 23.06.2014 року про те, що ОСОБА_2 за попередньою змовою з ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 організував реєстрацію та забезпечив діяльність фіктивних суб’єктів господарювання без мети здійснення підприємницької діяльності, для прикриття незаконних видів діяльності, а також організував вчинення фінансових операцій з коштами, одержаними внаслідок вчинення кримінального правопорушення, спрямованих на приховування їх походження та одержання, що заподіяло великої матеріальної шкоди державі за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3, 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України.

Крім того, Подільським РУ ГУМВС в м. Києві здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12014100070004451 від 25.06.2014 року про те, що ОСОБА_2 разом з ОСОБА_3 створили фіктивні суб’єкти господарської діяльності TOB «Н.Т.К. ОКТАН» та ТОВ «СІНЕРГІЯ-С» з метою прикриття незаконної діяльності, вчинені повторно, чим заподіяли великої матеріальної шкоди державі за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України.

Також, Подільським РУ ГУМВС України в м. Києві здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12014100070004454 від 25.06.2014 року про те, що ОСОБА_3 своїми умисними діями, які виразились у організації вчинення фінансових операцій з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації доходів, спрямованих на приховування незаконного походження таких коштів, джерела їх походження, одержаних внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації доходів, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 209 КК України.

Вказані кримінальні провадження 25.06.2016 року об’єднано в одне провадження під загальним номером №42014100070000134, за результатами досудового розслідування якого Подільським РУ ГУМВС України в м. Києві і 25.06.2014 року прийнято рішення про закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч.1 ст. 284 КПК України.

У подальшому прокуратурою Подільського району міста 08.10.2014 року Києва постанову про закриття кримінального провадження скасовано.

Рішенням Конституційного Суду України від 27.10.1999 № 9-рп/99 у справі №1-15/99 встановлено, що притягнення до кримінальної відповідальності, як стадія кримінального переслідування, починається з моменту пред’явлення особі обвинувачення у вчиненні злочину.

По вищезазначених кримінальних провадженнях позивач перебував під слідством та судом у період з 01.11.2011 року по 03.09.2015 року, а всього 58 повних місяців.

За нормами ч. 3 ст. 13 Закону відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Відповідно до положень ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.2016 складає 1 450 грн.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами в цивільній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов’язковому з’ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Факт заподіяння шкоди доводить позивач, який повинен в підтвердження своїх доводів про заподіяння йому моральної шкоди надати докази застосування додаткових зусиль для нормалізації життєвих зв’язків, здоров’я і відновлення стосунків з оточуючими людьми тощо.

Суд приходить до висновку, що позивачем надано процесуальні документи, які підтверджують факт реабілітації та спричинення моральної шкоди.

Вказаний факт підтверджено висновком № 5412/17-61 проведеної у справі судової психологічної експертизи, відповідно до висновку якої ситуація, яка пов»язана з незаконним притягненням ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності у кримінальній справі № 20-3943 (у подальшому зареєстрована в ЄРДР 25.06.2014 року № 12014100070004451, № 12014100070004454) була для нього психотравмуючою. Внаслідок зазначеної ситуації ОСОБА_2 спричинені страждання (моральна шкода), орієнтовний еквівалент грошової компенсації за спричинені страждання з урахуванням психологічних коефіцієнтів в літерному позначенні складатиме матеріальний еквівалент у 87 мінімальних заробітних плат, установлених на момент розгляду справи судом.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування судом враховуються вимоги розумності і справедливості, а тому в цій частин розмір моральної шкоди, завданої позивачеві судом визначається з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог в сумі 323 901,00 грн.

Відповідачі по справі є бюджетними установами, відповідно до ст. 25 Бюджетного кодексу України та п. 41 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.2011 року, Порядку виконання Державним казначейством України рішень суду щодо відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, а також судів, затвердженого наказом Держказначейства України № 39 від 04.02.2008 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 09.02.2008 року № 110/14801, виконання рішень про відшкодування шкоди, заподіяної громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду здійснюється Державною казначейською службою. Порядок та підстави відшкодування матеріальної шкоди регламентуються Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», а тому суд стягує вищезазначені суми моральної шкоди з Державного бюджету України Державної казначейської служби України.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України суд стягує судові витрати по даній справі (витрати на правову допомогу а.с. 230-242 тому 2 на суму 8 300,00) на користь позивача за рахунок держави.

Щодо витрат за проведення експертизи позивачем та його представником не надано суду документів (квитанції щодо оплати проведення даної експертизи), які підтверджують оплату проведення експертизи. А тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного і ст. 1176 ЦК України, постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03. 1995 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», Закону України від 01.12.1994 року № 266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури та суду», суд приходить до висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_2 в розмірі 323 901,00 грн. та судових витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 8 300,00 грн.

Керуючись ст. ст. 7, 12, 17, 18, 76, 141, 259, 263-265 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_2 до Головного управління МВС України в м. Києві, Прокуратури м. Києва, Державної казначейської служби України, Подільського РУ ГУМВС України в м. Києві про відшкодування моральної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державного Бюджету України на користь ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) в рахунок відшкодування моральної шкоди 323 901,00 гривень та судові витрати за послуги адвоката в сумі 8 300,00 грн.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Судові витрати щодо сплати судового збору віднести на рахунок держави.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ленінського районного

суду м. Кіровограда І. М. Шевченко