Рішення № 76323090, 30.08.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 серпня 2018 року № 826/17301/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомДержавного підприємства «Науково-виробничий комплекс «Імпульс»доГоловного управління Державної фіскальної служби у місті Києвіпровизнання протиправним та скасування податкової вимоги від 04.12.2017 року № 114037-17 та рішення № 114037-17 про опис майна у податкову заставу від 04.12.2017В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство "Науково-технічний комплекс "Імпульс" (надалі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (надалі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкової вимоги №114031-17 та рішення №114037-17 про опис майна у податкову заставу від 04.12.2017 року.

Ухвалою від 28 грудня 2017 року Окружного адміністративного суду в місті Києві відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Також вказаною ухвалою зобов'язано сторін надати додаткові докази у справі та надано визначений час для подання Відзиву на позовну заяви відповідачем та відповіді на відзив позивачем.

Відповідно до пояснень в позовній заяві, позивач зазначає, що податкова вимога від 04.12.2017 року № 114037-17 та рішення № 114037-17 про опис майна у податкову заставу від 04.12.2017 року є протиправними та незаконними, у зв'язку з тим, що податкове повідомлення-рішення від 25.08.2015 року № 0004602204 на час звернення з даним позовом до суду оскаржується, адже позивач фактично був позбавлений права на апеляційне оскарження постанови Окружного адміністративного суду м. Києва, якою відмовлено у скасуванні вказаного податкового повідомлення-рішення.

Відповідач в своєму Відзиві на позовну заяву заперечує проти задоволення позовних вимог на підставі того, що рішення першої та апеляційної інстанцій набрали законної сили, а відтак за позивачем рахується податкова заборгованість, яку позивачем не було погашено, також представник відповідача зазначає, що податкова вимога встановлює лише факт порушення податкового законодавства суб'єктом господарювання, а тому вона є лише підтвердженням позиції податкового органу, яке не має юридичного наслідку, тобто не зобов'язує вносити зміни у ведення бухгалтерського обліку своєї господарської діяльності, адже податкові вимоги формуються автоматично на підставі даних інформаційної системи органів доходів і зборів.

Позивач Клопотанням від 22.01.2018 року просив про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін в судовому засіданні.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.02.2018 року у зв'язку з ненаданням позивачем необхідних обґрунтувань своєї позиції та доказів, які б підтвердили необхідність розгляду справи з повідомленням (викликом) сторін, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість вказаної вимоги, а тому, ухвалено про залишення клопотання позивача без розгляду.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Державне підприємство "Науково-технічний комплекс "Імпульс" 20.12.2017 року отримало від відповідача податкову вимогу від 04.12.2017 року № 114037-17 та рішення №114037-17 про опис майна у податкову заставу від 04.12.2017 року (надалі - вимога та рішення), відповідно до яких станом на 03.12.2017 року сума податкового боргу позивача становить 223 089,83 грн. та про намір здійснити опис майна позивача.

Позивач, вважаючи зазначену вимогу та рішення необґрунтованими та незаконними, звернувся із вказаним позов до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Вирішуючи спір по суті суд зазначає наступне.

Положеннями п. п. 14.1.156 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі також - ПК України) встановлено, що податкове зобов'язання це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Нормами п. п. 14.1.39 п. 14.1 статті 14 ПК України визначено, що грошове зобов'язання платника податків це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Таким чином, грошове зобов'язання платника податків це виражене в коштах податкове зобов'язання, крім того до грошового зобов'язання законодавець додатково відносить і суми нарахованих штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до п.п. 16.1.4 п.16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених ПКУ та законами з питань митної справи.

Пунктом 59.1 статті 59 ПК України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у п. п. 54.3.1 - 54.3.6 п. 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Водночас, у разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно з п. 56.18 статті 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами (пункт 87.2 статті 87 ПК України).

Пунктами 88.1, 88.2 статті 88 ПК України визначено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Згідно п. 89.1 статті 89 ПК України право податкової застави виникає з дня виникнення податкового боргу у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом.

Право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених п. 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому (п. 89.2 статті 89 ПК України).

Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг, відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 16.06.2017 року № 586 «Про затвердження Порядку застосування податкової застави контролюючими органами» (п.1 розділу ІІ).

За правилами пункту 89.2 статті 89 ПК України право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Право податкової застави не застосовується, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (п.10 та п. 11 Наказу Міністерства фінансів України від 16.06.2017 року № 586 «Про затвердження Порядку застосування податкової застави контролюючими органами»).

При цьому, відповідно до пункту 89.5 статті 89 ПК України у разі якщо на момент складення акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша від суми податкового боргу, право податкової застави поширюється на інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому до погашення податкового боргу в повному обсязі.

З урахуванням зазначених вище положень ПК України 24.10.2017 року Верховним Судом України в рамках справи № 21-553а17 вказано, що аби платнику податку реалізувати своє право на податкову заставу, майно має бути наявним, перебувати у його власності, а балансова вартість такого майна повинна відповідати сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, за яких майно не може бути використане як джерело погашення податкового боргу платника податків, передбачених пунктом 87.3 статті 87 ПК України.

Згідно п. 93.1. статті 93 ПК України майно платника податків звільняється з податкової застави з дня: 93.1.1. - отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу в установленому законодавством порядку; 93.1.2. - визнання податкового боргу безнадійним; 93.1.3. - набрання законної сили відповідним рішенням суду про припинення податкової застави у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства; 93.1.4. - отримання платником податків рішення відповідного органу про визнання протиправними та/або скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов'язання або його частини (пені та штрафних санкцій) внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження.

Відповідно до матеріалів справи, судом встановлено, що за результатами перевірки господарської діяльності позивача, контролюючим органом складено акт № 4591/26-51-22-04/14307765 від 05.08.2015 року, яким встановлено порушення пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3. 198.6 статті 198 ПК України в результаті чого занижено суму податку на додану вартість , що підлягає сплаті до бюджету на суму 140 000,00 грн.

25.08.2015 року на підставі зазначеного акту перевірки прийнято податкове повідомлення - рішення № 0004602204, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів на 175 000,00 грн. у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 35 000,00 грн.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням - рішенням позивач звернувся з позовною заявою до Окружного адміністративного суду міста Києва та Постановою від 22.02.2017 по справі № 826/740/16, судом постановлено про відмову в задоволенні позовних вимог Державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Імпульс".

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу на зазначену постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.02.2017 року. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2017 року апеляційну скаргу Державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Імпульс" залишено без руху та надано термін для звернення до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків із зазначенням в ній підстав для їх поновлення, встановлено для усунення недоліків, а саме доплати судового збору тридцяти денний термін.

У зв'язку з недоплатою встановленого судом суми судового збору та порушенням строків звернення до суду, Київським апеляційним адміністративним судом Ухвалою від 04.05.2017 року у відкритті апеляційного провадження відмовлено.

Зазначивши при цьому, що ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.

Відповідно до Ухвали Вищого адміністративного суду України від 06.07.2017 року клопотання Державного підприємства "Науково-технічний комплекс "ІМПУЛЬС" задоволено, поновлено строк на касаційне оскарження ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 04 травня 2017 року та відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Державного підприємства "Науково-технічний комплекс "ІМПУЛЬС" на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 травня 2017 року.

Як встановлено Окружним адміністративним судом міста Києва відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень України, Ухвалою Верховного Суду від 09.08.2018 року визнано за можливе проведення касаційного розгляду справи за позовом Державного підприємства «Науково-технічний комплекс «ІМПУЛЬС» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами і призначити справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження з 14.08.2018 року.

Постановою Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №826/740/16 касаційну скаргу Державного підприємства «Науково-технічний комплекс «ІМПУЛЬС» задоволено, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.05.2017 скасовано, а справу направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Так відповідно до матеріалів справи, контролюючим органом винесено оскаржувану податкову вимогу, в якій зазначено, що станом на 03.12.2017 року сума податкового боргу вказаного платника податків становить 223 089,83 грн., у тому числі основний платіж - 136 732,46 грн., штрафні (фінансові) санкції у розмірі 35 000,00 грн., пеня - 51357, 37 грн.

Також зазначено, що контролюючий орган починаючи з 16.11.2017 року, на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу, а також на інше майно, на яке платник податків набуде права власності в майбутньому розповсюджується право податкової застави, а на суму податкового боргу нараховується пеня та застосовуються штрафні санкції визначені ПК України. Контролюючим органом буде здійснено опис майна.

Аналогічне повідомлення міститься і в оскаржуваному Рішенні № 114037-17 про опис майна у податкову заставу, яке, відповідно до відбитку штемпеля, отримано позивачем 20.12.2017 року.

Також, в матеріалах справи міститься лист «Щодо надання інформації та документів», в якому ГУ ДФС у м. Києві повідомляє позивача, що відповідно до інтегрованих карток за останнім обліковується заборгованість в розмірі 221 537,66 грн. та запропоновано протягом 15 днів з моменту отримання листа надати перелік майна за вказаною формою. Також повідомлено, що у разі неподання позивачем вказаних відомостей, контролюючий орган прийме міри та зупинить видаткові операції на рахунках платника податків.

До матеріалів справи відповідачем надано облікові картки позивача, відповідно до яких судом встановлено заборгованість на рахунку позивача за податковими зобов'язаннями станом на 31.12.2017 року в розмірі 798 691,36 грн.

Зважаючи на наявні докази в матеріалах справи та відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Так, як зазначалось вище, ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 04.05.2017 року, якою позивачу відмовлено у відкритті апеляційного провадження, скасована Постановою Верховного Суду від 16.08.2018 року, а тому станом на винесення даного рішення у справі, постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 лютого 2017 року у справі № 826/740/16 не набрала законної сили.

Зважаючи на зазначене, суд дійшов висновку про неправомірне винесення податкової вимоги № 114037-17 та рішення № 114037-17 про опис майна у податкову заставу від 04.12.2017 року, адже судове рішення першої інстанції по справі № 826/740/16 станом на дату прийняття рішення у даній справі не набрало законної сили.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням вимог частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України та зважаючи на наявність в матеріалах справи платіжного доручення № 928 від 20.12.2017 року на суму 3 346,35 грн., суд присуджує на користь позивача здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у вказаному розмірі з бюджетних асигнувань ГУ ДФС у м. Києві.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновків про задоволення позовних вимог.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 9, 11, 44, 72-78, 79, 139, 194, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Задовольнити позовні вимоги Державного підприємства «Науково-виробничого комплексу «Імпульс».

2. Визнати протиправним та скасувати податкову вимогу №114031-17 та рішення №114037-17 про опис майна у податкову заставу від 04.12.2017.

3. Присудити з бюджетних асигнувань ГУ ДФС у м. Києві на користь Державного підприємства «Науково-виробничий комплекс «Імпульс» (02121, м. Київ, вул. Горлівська, буд. 226/228, код ЄДРПОУ 14307765) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 346,35 грн. (три тисячі триста сорок шість гривень 35 копійок).

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч. 1 ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України. апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідно до пп. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги

Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України:

Позивач: Державне підприємство "Науково-технічний комплекс "Імпульс", 02121, м. Київ, вул. Горлівська, буд. 226/228, код ЄДРПОУ 14307765.

Відповідач: Головне управління Державної фіскальної служби у місті Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, код ЄДРПОУ 39439980.

Суддя Л.О. Маруліна