Постанова № 76322231, 06.09.2018, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 737/167/18 Провадження № 22-ц/795/904/2018 Головуючий у I інстанції – ОСОБА_1 Доповідач - Онищенко О. І.Категорія – цивільна

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 вересня 2018 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого-судді: Онищенко О.І.

суддів: Лакізи Г.П., Скрипки А.А.,

при секретарі: Бивалькевич Т.В.

Позивачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

Відповідачі: Прилуцький об’єднаний міський військовий комісаріат, Моторне (транспортне) страхове бюро України

Особа, яка подала апеляційну скаргу: Прилуцький об’єднаний міський військовий комісаріат

Розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу на рішення Куликівського районного суду Чернігівської області від 17 травня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Прилуцького об’єднаного міського військового комісаріату, Моторного (транспортного) страхового бюро України, третя особа – ОСОБА_5, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (суддя Усенко Л.М.), ухвалене об 11 год. 00 хв. у смт.Куликівка, повний текст рішення складено 22 травня 2018 року,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2018 року ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом, в якому просили стягнути: з ОСОБА_6 об’єднаного міського військового комісаріату - на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_4 по 100 000 грн кожному у відшкодування заподіяної моральної шкоди, що пов’язана з ушкодженням здоров’я їхнього сина ОСОБА_3; на користь ОСОБА_3 – 120 000 грн у відшкодування заподіяної моральної шкоди, що пов’язана з ушкодженням здоров’я в ДТП 09 квітня 2015 року; з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_2 як законного представника потерпілого ОСОБА_3, страхове відшкодування, пов’язане зі стійкою втратою працездатності, в розмірі 43 848 грн, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі 6 393,40 грн, інфляційні втрати в сумі 2 922,77 грн та 3% річних в розмірі 696 грн за період з 19 серпня 2017 року по 28 лютого 2018 року, що в цілому складає 53 860,17 грн. Позов мотивовано тим, що 09 квітня 2015 року приблизно о 12 год. 30 хв. ОСОБА_5, рухаючись на автомобілі «Деу Данос», д.р.н. СВ4491АЕ, в напрямку м.Чернігова на 22 км+200 м автодороги Р-67 Чернігів-Ніжин-Пирятин, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3, який в цьому місці переходив дорогу. У результаті вказаної пригоди ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження, які згідно висновку судово-медичної експертизи №667 відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння. Рішенням Куликівського районного суду від 08 вересня 2015 року ОСОБА_3 визнано недієздатним та встановлено над ним опіку, опікуном призначено ОСОБА_2 Оскільки на час ДТП цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_5 застрахована не була, ОСОБА_2 як опікун потерпілого звернулася до Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі МТСБУ) із заявою про виплату страхового відшкодування. Позивачі вказували, що на час звернення з даним позовом страхове відшкодування виплачено не було, хоча термін у 90 днів, передбачений ст.36 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з часу звернення із заявою про виплату страхового відшкодування, минув 19 серпня 2017 року. ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 посилались, що ОСОБА_5 мобілізований та проходив службу в ОСОБА_6 об’єднаному військовому комісаріаті на посаді водія відділення забезпечення, отже відповідно до вимог чинного законодавства саме військкомат повинен відшкодувати завдану в результаті ушкодження здоров’я ОСОБА_3 моральну шкоду. Позивачі вважають, що розмір заподіяної моральної шкоди визначити важко, але він повинен компенсувати ті емоційні навантаження та страждання, які довелося перенести батькам потерпілого, а також самому потерпілому як в момент пригоди, так і після неї. Крім того, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 вказують, що МТСБУ на підставі ст.625 ЦК України зобов’язане додатково сплатити крім суми невиплаченого страхового відшкодування за шкоду, пов’язану зі стійкою втратою працездатності потерпілим, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, інфляційні втрати та 3% річних.

Рішенням Куликівського районного суду Чернігівської області від 17 травня 2018 року позов задоволено частково: стягнуто з Прилуцького об’єднаного міського військового комісаріату на користь ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди, завданої ОСОБА_3, 100 000 грн та 1335 грн у відшкодування витрат на правову допомогу, а також судовий збір у розмірі 1762 грн на користь держави; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено; позовні вимоги ОСОБА_3 залишено без розгляду.

Рішення суду мотивоване тим, що моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. ОСОБА_3 зазнав тяжких тілесних ушкоджень з незворотними наслідками, травма повністю зруйнувала його особистість, що беззаперечно потягло за собою завдання моральної шкоди. Однак, суд першої інстанції врахував частково аргументи відповідача в тій частині, що груба необережність самого потерпілого сприяла виникненню шкоди та стягнув на користь опікуна ОСОБА_3 – ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 100000 грн., залишивши позовні вимоги ОСОБА_3 без розгляду, оскільки позов поданий особою, яка не має цивільної процесуальної дієздатності. Розмір витрат ОСОБА_2 на оплату послуг адвоката є співмірним зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою, однак, враховуючи приписи ч. 1 ст. 141 ЦПК України розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає стягненню з Прилуцького ОМВК, визначений судом пропорційно розміру задоволених позовних вимог та становить 1335 грн. З таких же підстав суд виходив при визначенні розміру стягнутого судового збору. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди ОСОБА_4 та ОСОБА_2, як батькам у зв’язку з отриманням їхнім сином тілесних ушкоджень унаслідок ДТП, не заперечуючи тієї обставини, що вони опинились в надскладних життєвих умовах, суд не прийняв аргументів позивачів та їх представника, оскільки, відсутні передбачені ЦК України підстави для відшкодування моральної шкоди цим позивачам. Крім того, відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення страхового відшкодування, пов’язаного з стійкою втратою працездатності, суд виходив з того, що на момент звернення позивачів з позовом не була узгоджена сума регламентної виплати, документи необхідні для виплати ОСОБА_2 не надано, а тому строк проведення регламентної виплати може бути продовженим ще на кількість днів такого прострочення без застосування до МТСБУ відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК України. Також, звернення до суду з даним позовом (направлення поштою) мало місце 02.03.2018 року, у зв’язку з чим припинено перебіг строку здійснення регламентної виплати.

В апеляційній скарзі Прилуцький об’єднаний міський військовий комісаріат просить зазначене рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом порушено норми матеріального та процесуального права. Відповідач вважає, що позивач не надав належних та допустимих доказів на обгрунтування розміру моральної шкоди, не врахував, що потерпілий отримав тяжкі тілесні ушкодження, а в подальшому – інвалідність, з власної грубої необережності та перебуваючи в стані алкогольного сп»яніння. За доводами відповідача, матеріали кримінального провадження в достатній мірі свідчать про те, що ОСОБА_3 було грубо порушено Правила дорожнього руху, правила техніки безпеки та інші норми діючого законодавства, внаслідок чого ОСОБА_3 було спровоковано ДТП з наслідками (ушкодження здоров’я). Крім того, Прилуцький об’єднаний міський військовий комісаріат зазначає в апеляційній скарзі, що працівники Куликівського райавтодору під час виконання робіт не встановили дорожні знаки, як цього вимагає діюче законодавство та не забезпечили безпеку власних робітників під час виконання робіт.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивачів просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Представник позивачів вказує, що законом не ставиться можливість покладення відповідальності за заподіяну джерелом підвищеної небезпеки шкоду в залежність від наявності вини заподіювача, тобто цивільна відповідальність покладається на заподіювача шкоди незалежно від вини, виключенням можуть бути непереборна сила та умисел потерпілого. Матеріали кримінального провадження не містять доказів про свідоме бажання ОСОБА_3 отримати шкоду від транспортного засобу. Невстановлення дорожніх знаків працівниками Куликівського райавтодору на ділянці, на якій вони проводили роботи, не може вплинути на відшкодування моральної шкоди, а лише в подальшому є підставою для регресу.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ.

Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону відповідає судове рішення суду першої інстанції. Висновок місцевого суду підтверджується матеріалами справи, яким суд дав вірну оцінку, і не суперечить нормам матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до приписів ч. 1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині стягнення моральної шкоди з Прилуцького об’єднаного міського військового комісаріату на користь ОСОБА_2, а тому переглядається апеляційним судом лише в оскаржуваній частині.

Судом встановлено, 09 квітня 2015 року, приблизно 12-30 годині на автодорозі Р-67 Чернігів - Ніжин - Прилуки - Пирятин, 22 км, 200 м, сталася дорожньо – транспортна пригода з наїздом на пішохода. ОСОБА_5, рухаючись на автомобілі DAEWOO Lanos D4LM500, д.р.н. СВ 44-91 АЕ в напрямку м. Чернігова на 22км+200м автодороги Р-67 Чернігів – Ніжин – Пирятин, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3, який в цьому місці переходив дорогу, внаслідок чого останній з тілесними ушкодженнями був доставлений до КЗ «Куликівська центральна районна лікарня».

Згідно з довідкою про дорожньо-транспортну пригоду № 61318424 ВДАІ Куликівського РВУМВС в Чернігівській області, ДТП мало місце на автодорозі Р-67, Чергів-Ніжин-Прилуки-Пирятин, 22 км , 200 м, 09.04.2015 року о 12.30, вид ДТП – наїзд на пішохода, учасники ДТП DAEWOO Lanos D4LM500, д.р.н. СВ 44-91 АЕ, водій ОСОБА_5, потерпілий ОСОБА_3 (а.с.156).

Постановою начальника СВ Куликівського ВП ЧВП ГУНП в Чернігівській області від 30 листопада 2017 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015270160000076 від 09.04.2015 року, закрито у зв’язку з відсутністю в діях водія автомобіля DAEWOO Lanos D4LM500, д.р.н. СВ 44-91 АЕ ОСОБА_5 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (а.с. 164-166).

Орган досудового слідства дійшов висновку про відсутність в діях водія ОСОБА_5 складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України з огляду на висновок судових автотехнічних експертиз від 07.07.2015 та від 11.12.2015 року, відповідно до яких в умовах місця події водій автомобіля автомобіля DAEWOO Lanos D4LM500, д.р.н. СВ 44-91 АЕ застосував своєчасно екстрене гальмування відносно моменту виникнення небезпеки для руху, та з моменту виникнення небезпеки для руху не мав технічної можливості своєчасним нормативним застосуванням екстреного гальмування уникнути наїзду на пішохода, тобто шляхом виконання вимог п.12.3 ПДРУ. Інших порушень ПДРУ водієм ОСОБА_5, які перебувають у причинно-наслідковому зв’язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди, експертами не встановлено (а.с. 122-127,154-158 кп).

Доказів притягнення водія ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності у зв’язку з подіями 09.04.2015 року суду не надано.

Із акту про нещасний випадок, пов’язаний з виробництвом, форми Н-1, затвердженого начальником філії «Куликівський райавтодор» 12 травня 2015 року (а.с. 180-181 кримінального провадження) вбачається, що комісія встановила наступні обставини нещасного випадку:

У відповідності з наказом № 33 від 08.04.2015 року начальника філії «Куликівський райавтодор» про проведення суботника водій філії ОСОБА_7, тракторист ОСОБА_8 та ОСОБА_3 09 квітня 2015 року о 08 годині 10 хвилин прибули на підприємство, де їм було поставлено завдання провести підбір сміттєвих пакетів по узбіччю автодороги Чернігів – Пирятин. Після проведення цільового інструктажу щодо правил безпеки під час робіт на автодорогах близько 11 години 30 хвилин робітники разом з начальником філії виїхали до місця виконання робіт автомобілем ВАЗ 2106, державний № 049-02МК, та трактором МТЗ-80, державний № 049-02МК. По прибуттю на місце робіт працівники, вдягнені в сигнальні жилети рожевого кольору, приступили до виконання завдання з навантаження сміттєвих пакетів у причеп трактора, попередньо не встановивши попереджувальних знаків. Близько 12 години 30 хвилин водій ОСОБА_3, після завантаження чергового пакету зі сміттям у передню частину причепа трактора, який знаходився на узбіччі автодороги, вирішив підібрати пакети на другій стороні дороги. Ступивши на проїзну частину дороги, він зупинився, почувши попередження від ОСОБА_7 про загрозу наїзду автомобілем. В момент наближення легкового автомобіля НОМЕР_1 до місця перебування ОСОБА_3 останній несподівано зробив крок вперед і був збитий автомобілем, який не встиг своєчасно загальмувати. ОСОБА_7 викликав карету швидкої допомоги, якою потерпілий був доставлений до лікарняного закладу. Згідно довідки КЛПЗ «Чернігівська обласна лікарня» № 01-09/1080 від 10.04.2015 року потерпілому встановлено діагноз: закрита черепно – мозкова травма, перелом лобної кістки, забій головного мозку, закрита травма органів грудної клітки. Наявність алкоголю в крові потерпілого склала 1,6 проміле.

Актом проведення розслідування нещасного випадку форми Н-5, затвердженого начальником філії «Куликівський райавтодор» 12 травня 2015 року (а.с. 182-183 кримінального провадження), затверджено висновок комісії про те, що нещасний випадок, який стався 09 квітня 2015 року з водієм філії «Куликівський райавтодор» ОСОБА_3, вважається пов’язаним з виробництвом.

У сукупності з матеріалами кримінального провадження, акти про нещасний випадок підтверджують, що потерпілий ОСОБА_3 перебував у стані алкогольного сп’яніння та при намірі перейти проїзну частину не пересвідчився у відсутності небезпеки для руху.

Із копій медичних документів (а.с. 81-92) вбачається, що ОСОБА_3 09 квітня 2015 року був доставлений до Куликівської ЦРЛ внаслідок травм, отриманих в ДТП на трасі Чернігів – Пирятин, в подальшому направлений до обласної лікарні; на лікарняному перебував з 09 квітня 2015 року по 09 липня 2015 року.

Згідно з висновком експерта № 667 від 20 липня 2015 року у потерпілого ОСОБА_3 маються тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно – мозкової травми, перелому лобної кістки з переходом на основу, геморагічного забою головного мозку І ст. в лівій лобній та правій тім’яній долі головного мозку, дифузного аксонального пошкодження головного мозку, гематоми лівого ока, контузії лівого ока, саден обличчя, лівої половини грудної клітки, котрі виникли від дії тупих предметів або при ударі об такі ж, в тому числі, могли виникнути за умов дорожньо – транспортної пригоди. Частина вказаних тілесних ушкоджень відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент їх заподіяння. Тілесні ушкодження по даті утворення можуть відповідати 09.04.15р. При надходженні до нейрохірургічного відділення потерпілий перебував у стані середнього ступеню алкогольного сп’яніння (а.с. 140-143 кримінального провадження). Первинно перша група інвалідності була встановлена ОСОБА_3 08.07.2015 року.

Згідно з довідкою до акта огляду медико – соціальною експертною комісією (серія АВА № 031190) від 08 липня 2016 року ОСОБА_3 повторно оглянутий комісією, має першу групу інвалідності, пов’язану з трудовим каліцтвом, потребує постійного стороннього догляду (а.с. 147), така довідка також міститься в досліджених судом матеріалах страхової справи).

Згідно з довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги (серія АБ № 0030587) від 08 липня 2016 року ступінь втрати професійної працездатності ОСОБА_3 становить 100% (а.с. 146), також міститься в досліджених судом матеріалах страхової справи).

Згідно з довідкою до акта огляду медико – соціальною експертною комісією № 2 (серія АВБ № 045896) від 31 липня 2017 року ОСОБА_3 повторно оглянутий комісією, має першу групу інвалідності, пов’язану з трудовим каліцтвом, потребує постійного стороннього догляду (а.с. 29, 141).

Згідно з довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги (серія АБ № 050052) від 31 липня 2017 року ступінь втрати професійної працездатності ОСОБА_3 становить 100% (а.с. 30, 142).

Рішенням Куликівського районного суду Чернігівської області від 08 вересня 2015 року в цивільній справі № 737/618/15-ц визнано ОСОБА_3 недієздатним та встановлено над ним опіку, призначено ОСОБА_2 опікуном над недієздатним ОСОБА_3. При цьому суд послався на висновок судово-психіатричної експертизи № 505 від 20.08.2015 року, згідно з яким у ОСОБА_3 має місце посттравматична дисфункція головного мозку у вигляді церебральної коми (апалічний синдром), внаслідок чого він позбавлений на даний момент здатності усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними (а.с. 22).

Медична документація, у тому числі висновки МСЕК, результати розслідування нещасного випадку на виробництві, матеріали кримінального провадження та рішення суду в сукупності достатні для висновку про те, що ОСОБА_3 в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 09.04.2015 року, втратив 100% професійної працездатності та цивільно-правову дієздатність.

Автомобіль DAEWOO Lanos D4LM500 д.р.н. СВ 44-91 АЕ перебував у користуванні Прилуцько - Варвинського об’єднаного міського військового комісаріату на підставі договору на надання безоплатних транспортних послуг від 09.05.2014 року (а.с. 17-19 кп).

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_6 об’єднаного міського військового комісаріату застрахована не була (а.с. 20, 21кп).

ОСОБА_5 був призваний у Збройні Сили України на підставі Указу Президента України № 15 від 14.01.20165 року «Про часткову мобілізацію» та проходив службу з 20.03.2015 року на посаді водія відділення забезпечення в ОСОБА_6 ОМВК (військовий квиток та довідка а.с. 25-27, 41 кп)

Таким чином, в суді встановлено, що станом на 09.04.2015 року автомобіль DAEWOO Lanos D4LM500, д.р.н. СВ 44-91 АЕ перебував у віданні ОСОБА_6 об’єднаного міського військового комісаріату, а водій ОСОБА_5 перебував з Прилуцько - Варвинським об’єднаним міським військовим комісаріатом у службових відносинах.

Позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 являються батьками потерпілого ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про його народження (а.с. 17).

Позивач ОСОБА_2 є опікуном недієздатного ОСОБА_3 на підставі наведеного вище рішення Куликівського районного суду від 08.09.2015 року та наділена правами і обов’язками, передбаченими ст. 67 ЦК України.

На час розгляду справи апеляційним судом, відповідно до наданої довідки Моторно (транспортне) страхове бюро України (далі – МТСБУ) провело нарахування та за повідомленням представника ОСОБА_2 – ОСОБА_9, провело виплату страхового відшкодування в розмірі 53623,25 грн.

Виходячи із положень ч.5 ст.1187 ЦК, згідно з якими особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відсутність обвинувального вироку чи наявність постанови слідчого про закриття кримінального провадження за відсутністю складу злочину передбаченого за ст. 286 КК не звільняє відповідача від обов’язку доказування своєї невинуватості. Таким чином, закон містить вказівку на перерозподіл доказування та зобов’язує саме відповідача довести, що шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, було спричинено внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, тобто не з вини відповідача. Разом із тим шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела.

Незалежно від вини фізичної особи відшкодовується і моральна шкода, у тому числі якщо в наявності — ушкодження здоров’я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (ч.2 ст.1167 ЦК).

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. ст. 77, 89 ЦПК України), вірно встановив характер правовідносин сторін у справі та застосував норми матеріального права, які їх регулюють, виходили з того, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела, а завдана ним моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, у тому числі якщо шкоду завдано здоров»ю фізичної особи; при цьому, врахувавши вимоги ч. 2 ст. 1193 ЦК України та роз’яснення, викладені у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди», а також у п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача ОСОБА_6 об’єднаного міського військового комісаріату моральної шкоди у розмірі по 100000 грн на користь ОСОБА_2.

Докази та обставини, на які посилається ОСОБА_6 об’єднаний міський військовий комісаріат у апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції в оскаржуваній частині рішення та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом попередньої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, щодо не встановлення працівниками Куликівського райавтодору дорожніх знаків на ділянці дороги на якій проводились роботи на правельність висновків сду першої інстанції не впливає та не може бути підставою для скасування рішення суду.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду щодо відсутності підстав для задоволення позову, оскаржуване рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 258, 263, 374, 375, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Прилуцького об’єднаного міського військового комісаріату залишити без задоволення, а рішення Куликівського районного суду Чернігівської області від 17 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 7 вересня 2018 року.

Головуючий:Судді: