Постанова № 76321530, 06.09.2018, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________

Справа № 676/453/18

Провадження № 22-ц/792/1343/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2018 року м. Хмельницький

Апеляційний суд Хмельницької області в складі колегії суддів

судової палати з розгляду цивільних справ:

ОСОБА_1 (суддя-доповідач), ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу №676/453/18 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Кам’янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 21 червня 2018 року (суддя Вдовичинський А. В.) у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд

в с т а н о в и в:

У січні 2018 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що відповідач згідно з укладеним договором від 20.08.2012 року отримала кредит у розмірі 2100 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користуванням кредитом в розмірі 30,00% на рік на суму залишку за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Зазначало, що відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами Банку складає між ОСОБА_4 та банком договір. Вказувалось, що банк свої зобов’язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, однак відповідач не повернула банку своєчасно та в повному обсязі грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору. Станом на 30.11.2017 року відповідач має заборгованість по кредитному договору в сумі 16858,51 грн, яка складається з наступного: 148,51 грн - заборгованість за кредитом; 11941,75 грн - заборгованість по відсотках за користування кредитом, 3489,27 грн заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг 500,00 грн (фіксована частина), 778,98 грн (процентна складова). Звертаючись до суду, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь зазначену суму заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Кам’янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 21 червня 2018 року замінено позивача по справі ПАТ КБ «ПриватБанк» на правонаступника АТ КБ «ПриватБанк».

Рішенням Кам’янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 21 червня 2018 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 20.08.2012 р. в сумі 59,86 грн, в т.ч.: заборгованість по кредиту – 19,79 грн, заборгованість по відсотках – 20,07 грн, штраф – 20,00 грн; 6,26 грн судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Апелянт вважає рішення суду незаконним, ухваленим з порушенням норм процесуального та матеріального права, за недоведеністю обставин, що мають значення для справи, та невідповідністю висновків суду обставинам справи. Посилається на те, що суд, в порушення вимог ЦПК України, належним чином не перевірив доводів, які мають значення для справи, не надав належної оцінки наявним у справі доказам та не перевірив строку дії кредитної картки і дату проведення останнього платежу. Вказує, що судом належним чином не досліджений розрахунок заборгованості та виписка по картковому рахунку, що містяться в матеріалах справи. Крім того, апелянт зазначає, що Банком було заявлено позов в межах трирічного строку позовної давності і підстав для задоволення заяви відповідача щодо його спливу не було.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до положень ст. 369 ЦПК України, за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. (ч. 1 ст. 263 ЦПК України).

Судом першої інстанції правильно встановлено, що 20 серпня 2012 року між позивачем АТ КБ «Приватбанк» і ОСОБА_4 був укладений договір, відповідно до якого остання отримала кредит у розмірі 2100 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку із сплатою коштів за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Пам’яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою і Тарифами Банку складає договір про надання банківських послуг (а.с. 6).

Відповідач зобов’язалась повернути позивачеві кредит і сплатити банку проценти щомісячними платежами в розмірі 7% від заборгованості, але не менше 50 грн і не більше залишку заборгованості, вносячи їх на рахунок банку до 25-го числа місяця, що слідує за звітним. З 2 квітня 2014 року щомісячний платіж мав становити 5% від заборгованості (але не менше 50 грн та не більше залишку заборгованості) (а.с. 7).

Укладаючи цей договір, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» і ОСОБА_4 визначили право банку змінювати тарифи та інші умови обслуговування рахунку.

Разом з тим, взяті на себе за договором зобов’язання ОСОБА_4 належним чином не виконувала і станом на 30.11.2017 року виникла заборгованість, яку банк просив стягнути на свою користь.

При ухваленні рішення, суд обґрунтовано виходив з факту невиконання боржником взятих на себе зобов’язань за кредитним договором.

Проте, висновок суду про стягнення заборгованості у розмірі 59 грн 86 коп не в повній мірі відповідає обставинам справи і вимогам закону та з цих підстав частково заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги.

Відповідно до частин 1 і 2 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов’язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 2.1.1.5.6. Умов та правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06 березня 2010 року №СП-2010-256, у випадку невиконання зобов’язань за договором клієнт зобов’язаний на вимогу банку виконати зобов’язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), сплатити винагороду банку.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 ЦК України).

Згідно з витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», внесення щомісячних платежів відбувається до 25 числа місяця наступного за датою виникнення заборгованості.

Пунктом 2.1.1.2.11. Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що карта діє до останнього дня місяця, зазначеного на титульній стороні карти, включно.

Як вбачається з матеріалів справи, строк дії карти, виданої відповідачеві, встановлено по березень 2016 року (а.с. 75).

За договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту, процентів та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - зі спливом останнього дня дії картки, а не закінченням строку дії договору.

Такий висновок узгоджується з правовими позиціями, викладеними у постановах Верховного Суду України від 19 березня 2014 року у справі №6-14цс14, від 23 листопада 2016 року у справі №6-2104цс16.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Згідно із ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.

За загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (ч. 1 і ч. 3 ст. 264 ЦК України).

Із розрахунку позивача вбачається, що останній платіж шляхом поповнення картки готівкою в погашення кредитної заборгованості в сумі 50 грн мав місце 20.05.2015 року, внаслідок чого позовна давність щодо щомісячних платежів перервалася (а.с.4-5, 71 на звороті).

Колегія суддів вважає безпідставними позовні вимоги банку в частині стягнення процентів за користування кредитними коштами за період з квітня 2016 року по 30 листопада 2017 року (дата визначення заборгованості відповідно до позовних вимог).

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За умовами договору сторони погодили щомісячну сплату відсотків за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (березень 2016 року включно).

Отже, у межах строку кредитування по березень 2016 року відповідач мав повертати кредит і сплачувати відсотки періодичними (щомісячними) платежами. Починаючи з квітня 2016 року у позичальника виник обов’язок незалежно від пред’явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за договором, а не вносити її періодичними платежами, оскільки останні були розраховані у межах строку кредитування.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України, вимоги про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування (по березень 2016 року).

В подальшому, права та інтереси банку підлягають захисту згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов’язання. Проте, такі вимоги позивачем не заявлялися.

При застосуванні наведених норм права до спірних правовідносин апеляційний суд, відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, враховує висновок щодо застосування відповідних норм права, викладений Верховним Судом у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12.

Тому, стягненню підлягають лише відсотки нараховані станом на 31.03.2016 року, відповідно до розрахунку банку вони складають 1457 грн 90 коп.

Посилання позивача на те, що вона не надавала згоди на збільшення процентної ставки є безпідставними, оскільки позичальник при укладенні кредитного договору погодилась на умови договору щодо права банку змінювати тарифи та інші умови обслуговування рахунку (п. 1.1.3.2.3), в подальшому здійснювала періодичні платежі в погашення боргу на час підняття відсоткової ставки. Крім того, позивач повідомлялась про зміну відсоткової ставки SMS-повідомленням (а.с. 77, 80).

Пунктом 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг визначено, що при порушенні клієнтом строків платежів за будь-яким із грошових зобов’язань, передбачених договором, більше ніж на 30 днів клієнт зобов’язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн + 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом з урахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій. Штраф підлягає оплаті в першу чергу.

У випадку виникнення прострочених зобов’язань на суму від 100 грн, у томі числі прострочених зобов’язань, клієнт сплачує банку пеню, яка розраховується так: базова процентна ставка за договором 30% (нараховується за кожен день прострочки кредиту) + 50 грн (одноразово) (п. 2.1.1.12.6.1. Умов та правил надання банківських послуг).

Виходячи зі змісту позовних вимог та умов кредитного договору, банком заявлялась вимога щодо стягнення пені, оскільки нарахування комісії умовами кредитного договору не передбачено. Тому, висновок суду першої інстанції щодо недоведеності позовних вимог в цій частині є помилковим.

Разом з тим, слід зазначити, що цивільно-правова відповідальність – це покладення на правопорушника заснованих на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов’язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов’язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов’язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Згідно із ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею), є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

У зв’язку з наведеним вище, колегія суддів вважає, що штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення – строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року у справі №6-2003цс15.

Отже, за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов’язань, визначених договором, стягненню з ОСОБА_4 підлягає штраф, передбачений п. 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг. Передбачена в подальшому п. 2.1.1.12.6.1. Умов та правил надання банківських послуг пеня за прострочення зобов’язань стягненню не підлягає, оскільки штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення суперечить вимогам закону.

З огляду на викладене вище, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог, та до стягнення з відповідача ОСОБА_4 на користь АТ КБ «Приватбанк» підлягає сума заборгованості за кредитним договором від 20.08.2012 року в розмірі 2186 грн 73 коп, з яких: 148 грн 51 коп - заборгованість за кредитом, 1457 грн 90 коп – заборгованість по відсотках за користування кредитом, 500 грн - штраф (фіксована частина); 80 грн 32 коп - штраф (процентна складова).

На підставі п. 3 ч. 2 і ч. 13 ст. 141 ЦПК України, розподіл судових витрат проводиться пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (12,67%).

Таким чином, з відповідача ОСОБА_4 на користь АТ КБ «Приватбанк» підлягає стягненню судовий збір в розмірі 703 грн 48 коп.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382, 384, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Кам’янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 21 червня 2018 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 (місце проживання: 32325, Хмельницька обл., Кам’янець-Подільський р-н, с. Гуменці, вул. Першотравнева, буд. 1-а; РНОКПП НОМЕР_1) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд 1 Д; ідентифікаційний код 14360570) заборгованість за кредитним договором від 20.08.2012 року у розмірі 2186 грн 73 коп, з яких: 148 грн 51 коп - заборгованість за кредитом, 1457 грн 90 коп – заборгованість по відсотках за користування кредитом, 500 грн. - штраф (фіксована частина); 80 грн 32 коп - штраф (процентна складова) та 703 грн 48 коп судового збору.

В решті позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: /підпис/ ОСОБА_1

/підпис/ ОСОБА_2

/підпис/ ОСОБА_3

Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду І.В. П’єнта

_____________

Головуючий у першій інстанції – ОСОБА_5 Провадження № 22-ц/792/1343/18

Доповідач – П’єнта І.В. Категорія № 27