Рішення № 76320259, 06.09.2018, Монастириський районний суд Тернопільської області

Справа № 603/546/18

Провадження №2/603/288/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" вересня 2018 р. Монастириський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Іванчука В. М.

секретар судового засідання Швець Н.С.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м.Монастириська справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Монастириського району Тернопільської області про визнання права власності на спадкове майно, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 сільської ради Монастириського району Тернопільської області про визнання права власності на спадкове майно, в якому просить визнати за нею право власності на: земельну ділянку площею 1,14 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території ОСОБА_2 сільської ради Монастириського району Тернопільської області, згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії ТР №075019; земельну ділянку площею 0,45 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території ОСОБА_2 сільської ради Монастириського району Тернопільської області, згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії ТР №075019; земельну ділянку площею 0,05 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території ОСОБА_2 сільської ради Монастириського району Тернопільської області, згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії ТР №075019, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що 16.10.2008 року померла її баба ОСОБА_3, після смерті якої відкрилась спадщина на дане майно. Спадщину прийняла позивач, оскільки на час відкриття спадщини проживала разом із спадкодавцем, проте, звернувшись у нотаріальну контору з заявою про прийняття спадщини у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом їй відмовлено у зв’язку з втратою оригіналу державного акта. З приводу втрати державного акта позивачем подано оголошення в районну редакцію газети «Вісті Придністров’я».

Просить визнати за нею право власності на вищевказане спадкове майно.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з’явилася, у поданому позові просить розглянути справу без її участі, позовні вимоги підтримала повністю.

Відповідач ОСОБА_2 сільська рада Монастириського району Тернопільської області не забезпечила в судове засідання явку представника, звернувшись в суд із заявою про розгляд справи без участі представника, проти позову не заперечили.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо ухвалити при проведенні підготовчого судового засідання відповідно до ч. 3 ст.200 ЦПК України, в порядку, встановленому ст.206 ЦПК України.

Судом встановлено наступні обставини.

Згідно свідоцтва про народження серії VІІ-УР №1288641 від 25.04.1966 року батьками позивача ОСОБА_1 (дошлюбне – ОСОБА_4) Д.С. вказано: ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

При укладенні шлюбу 20.04.1985 року з ОСОБА_6 позивач змінила своє дошлюбне прізвище «Русак» на «Гнасевич», що вбачається з даних витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00020542799 від 12.07.2018 року.

У свідоцтві про народження серії ЯЭ №696269 від 19.08.1955 року батьками ОСОБА_7 (матері позивача) вказано: ОСОБА_8 та ОСОБА_3.

При укладенні шлюбу 17.02.1961 року з ОСОБА_4 мати позивача змінила своє дошлюбне прізвище «Горбачевська» на «Русак», що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії І-УР №367280 від 17.02.1961 року.

Згідно довідки №490, виданої 05.07.2018 року виконкомом ОСОБА_2 сільської ради Монастириського району Тернопільської області, ОСОБА_3 належала земельна ділянка площею 1,64 га, розташована на території ОСОБА_2 сільської ради Монастириського району Тернопільської області, згідно державного акта серії ТР №075019.

Те, що ОСОБА_3 належала вказана вище земельна ділянка вбачається також зі змісту листа-відповіді №434/111-18 від 26.07.2018 року, наданого Відділом у Монастириському районі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області адвокату ОСОБА_9, згідно якого за ОСОБА_3 зареєстровані три земельні ділянки, що знаходяться на території ОСОБА_2 сільської ради Монастириського району Тернопільської області, згідно державного акта серії ТР №075019, площею 1,64 га, до якої входить: земельна ділянка площею 1,14 га, земельна ділянка площею 0,45 га, земельна ділянка площею 0,05 га.

Даний державний акт на право власності на земельну ділянку серії ТР №075019 на час розгляду справи втрачений, про що в Монастириській районній редакції газети «Вісті Придністров’я» (№32 (7264) від 03.08.2018 року) розміщено оголошення про те, щоб вважати даний державний акт недійсним.

ОСОБА_3 померла 16.10.2008 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-ИД №071061 від 16.10.2008 року, актовий запис №11.

Після смерті спадкодавця ОСОБА_3 відкрилась спадщина на належне їй майно, зокрема на: земельну ділянку площею 1,14 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території ОСОБА_2 сільської ради Монастириського району Тернопільської області, згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії ТР №075019; земельну ділянку площею 0,45 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території ОСОБА_2 сільської ради Монастириського району Тернопільської області, згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії ТР №075019; земельну ділянку площею 0,05 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території ОСОБА_2 сільської ради Монастириського району Тернопільської області, згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії ТР №075019.

Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно довідки №498, виданої ОСОБА_2 сільською радою Тернопільської області 11.07.2018 року, із спадкодавцем ОСОБА_3 з 01.01.2007 року проживала позивач ОСОБА_1, за адресою: с.Горожанка Монастириського району Тернопільської області, проживаючи разом вели спільне господарство до дня смерті ОСОБА_3, що також підтверджується актом №188 від 11.07.2018 року, складеним комісією в складі: сільського голови ОСОБА_10, депутата сільської ради ОСОБА_11 та сусідів ОСОБА_12, ОСОБА_13 з приводу опитування свідків про проживання ОСОБА_1 в с.Горожанка Монастириського району Тернопільської області, під час чого встановлено, що ОСОБА_1 з 01.01.2007 року проживала разом з бабою ОСОБА_3 до дня її смерті.

Відповідно до ч.1 ст. 1265 ЦК України у п'яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом, відмови від прийняття спадщини не заявляла, прийнявши спадщину, оскільки на час відкриття спадщини проживала з спадкодавцем.

У зв'язку з втратою оригіналу державного акта, позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину (лист Монастириської державної нотаріальної контори №478/01-16 від 31.07.2018 року).

Інших спадкоємців, які претендували б на спадкове майно, немає. ОСОБА_5 спадкоємець за законом першої черги відмовилася від прийняття спадщини, що залишилась після смерті ОСОБА_3, про що подала заяву, посвідчену 04.07.2018 року секретарем виконавчого комітету ОСОБА_2 сільської ради Монастириського району Тернопільської області, зареєстрованої в реєстрі за №9. Зазначену заяву суд не бере до уваги, оскільки, згідно ч. 1 ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, а саме, протягом шести місяців з часу відкриття спадщини. Однак, вищевказана заява ОСОБА_5 свідчить про те, що їй відомо про заявлені вимоги ОСОБА_1 щодо яких остання не заперечує.

Як вбачається з інформаційного листа Монастириської державної нотаріальної контори №566/01-16 від 29.08.2018 року згідно даних спадкового реєстру після смерті 16.10.2008 року ОСОБА_3 спадкові справи не заводилась.

Відповідно до ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до ч.5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до п.г ч.1 ст.81 та ст. 131 ЗК України громадяни України набувають право власності на земельні ділянки також на підставі прийняття спадщини.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1222 ЦК України передбачено, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини.

Як вбачається зі ст.1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину, його відсутність не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно ст. 328 ЦК України громадянин набуває право власності на майно, одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод не заборонених законом.

Відповідно до ст.ст.1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Враховуючи вищенаведені обставини, суд приходить до переконання, що позивач є спадкоємцем за законом, відмови від прийняття спадщини не заявляв, прийнявши спадщину, а тому позов підлягає до задоволення шляхом визнання за ОСОБА_1 права власності на вищевказане спадкове майно, в порядку спадкування за законом після померлої 16.10.2008 року ОСОБА_3

Керуючись ст.ст. 200, 206, 259, 263 – 265, 268, 273, 354ЦПК України, ст.ст.1223, 1225, 1265, 1268 ЦК України, ст.ст. 81, 131 ЗК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, до ОСОБА_2 сільської ради Монастириського району Тернопільської області, місцезнаходження: с.Горожанка Монастириського району Тернопільської області, Код ЄДРПОУ 04396101, про визнання права власності на спадкове майно – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно, а саме на:

- земельну ділянку площею 1,14 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території ОСОБА_2 сільської ради Монастириського району Тернопільської області, згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії ТР №075019;

- земельну ділянку площею 0,45 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території ОСОБА_2 сільської ради Монастириського району Тернопільської області, згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії ТР №075019;

- земельну ділянку площею 0,05 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території ОСОБА_2 сільської ради Монастириського району Тернопільської області, згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії ТР №075019.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Тернопільської області через Монастириський районний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий суддя ОСОБА_14