Вирок № 76318597, 07.09.2018, Чернівецький районний суд міста Чернівців (до 25.04.2025 - Першотравневий районний суд м. Чернівців)

Єдиний унікальний номер 725/1857/18

Номер провадження 1-кп/725/113/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.2018 року м. Чернівці

Першотравневий районний суд м. Чернівці у складі:

головуючої судді Федіної А.В.

при секретарях Сорокан М.М., Томко І.Д.

за участю прокурора Лерко І.В.

адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2

та обвинуваченого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернівці кримінальне провадження №725/1857/18, внесене в ЄРДР за №12017260000000656 від 09.11.2017 року за обвинуваченням:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_3, 2-й АДРЕСА_1, раніше не судимого, -

у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 263 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Органом досудового розслідування ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що він, не маючи передбаченого законом дозволу, діючи всупереч вимогам наказу МВС України №622 від 21.08.1998 р., яким затверджено інструкцію «Про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів», у невстановлений слідством час, у невстановленому місці придбав ручну гранату «РГД-5».

09.11.2017 р. приблизно о 18.10 годин по вулиці Волзькій біля будинку №15 у м. Чернівці, працівниками ГУНП в Чернівецькій області зупинено автомобіль марки «Ford», державний реєстраційний номер ОСОБА_4 JGJ 740, під керуванням ОСОБА_3, під час огляду якого виявлено та вилучено ручну гранату «РГД-5», яку останній без передбаченого законом дозволу придбав, зберігав та перевозив у вказаному автомобілі.

Відповідно до висновку експерта Чернівецького НДЕКЦ МВС України за №22-В/1042-Х від 10.11.2017 предмет (ручна граната «РГД-5» виявлена та вилучена в ході огляду) наданий на експертизу - є бойовою гранатою «РГД-5», яка відноситься до категорії боєприпасів (вибуховий пристрій), придатна для здійснення вибуху з утворенням вражаючих факторів.

Дії ОСОБА_3 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 1 ст. 263 КК України - незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами, а саме носіння, зберігання, придбання вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу.

Сторона обвинувачення свій висновок щодо винуватості ОСОБА_3 обґрунтувала сукупністю доказів, а саме: письмовими доказами: протоколом огляду місця події від 09.11.2017 року (а.с.23), протоколом огляду від 10.11.2017 року (а.с.50), висновком експерта №867 від 20.02.2018 року (а.с.71-82), висновком експерта №22-В/1042-Х від 10.11.2017 року (а.с.96-105), показаннями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, які були допитані в судовому засіданні.

Але, всебічно дослідивши всі обставини кримінального провадження та оцінивши кожний наданий доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність наданих стороною обвинувачення доказів з точки зору достатності та взаємозв’язку, суд дійшов висновку про те, що їх не можна покласти в основу обвинувачення, оскільки частина із них здобута з грубим порушенням норм чинного законодавства, а інші - як самі по собі, так і в сукупності - прямо чи опосередковано не підтверджують існування обставин, про які зазначено в обвинувальному акті.

Таким чином, доводи сторони обвинувачення щодо доведеності винуватості ОСОБА_3 у вчиненні злочину суд вважає необґрунтованими, зважаючи на такі підстави.

Так, обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України не визнав та суду пояснив, що 09.11.2017 року він попросив свого друга ОСОБА_6, щоб він його відвіз по справах, оскільки сам не міг поїхати, бо мав проблеми з спиною. Біля 18 год. 09.11.2017 року вони заїхали до таксопарку, що по вул. Головній в м. Чернівці, де на них напали люди в масках: вибивали вікна, повитягали їх з машини, вдягли кайданки, кинули на землю, та наносили удари по різних частинах тіла, нічого не пояснюючи. Лежачи на землі, обличчям донизу з вдягненими на руки кайданками він відчув різку біль в руці, ніби прокол долоні чимось гострим, він почав кричати і робити зауваження, однак ніхто не реагував, натомість продовжували бити. Він лежав головою в сторону вулиці Головної, а ОСОБА_6 в його сторону. Свідок ОСОБА_6 бачив як його били, щодо проведення огляду транспортних засобів згоди не надавали. Згодом прийшов невідомий чоловік у цивільному одязі і з посмішкою на обличчі підійшов до машини, дістав із заднього сидіння салону його рюкзак і поклав туди гранату. Він зробив зауваження цій особі, однак у відповідь на це його почали знову бити. Згодом він дізнався, що то був співробітник поліції – ОСОБА_10. Через 40-45 хв. запросили понятих, пояснили що буде проводитися обшук, однак жодних документів не пред’являли, і нічого не пояснювали, при цьому вони продовжували перебувати на землі із кайданками на руках. Вже з понятими та іншими особами дістали його рюкзак з автомобіля, де були його особисті речі, в тому числі і брудна білизна після тренування та проводили огляд. Після цього їх відвезли до відділку поліції. Жодних його заяв та зауважень не вносили до протоколу, тому він відмовся його підписувати. На досудовому слідстві він називав особу яка йому підкинула гранату до рюкзака, однак слідчим ця обставина не перевірялася.

Свідок ОСОБА_7, будучи допитаним в судовому засіданні суду пояснив, що він бачив затримання обвинуваченого в районі вулиці Головної в м. Чернівці. Спочатку він почув нецензурну лайку та звук розбитого скла. При штучному освітленні побачив два транспортні засоби, перший БМВ коричневого кольору, інший джип сірого кольору. Водійське скло на БМВ розбили працівники поліції та витягли з машини чоловіка спортивної статури. Після цього з сірого автомобіля витягнули обвинуваченого. Невідомий чоловік у цивільному одязі оглядав речі обвинуваченого, зокрема і сумку обвинуваченого, яку взяв із заднього сидіння салону його автомобіля. Обвинувачений, який лежав на землі кричав, що йому щось підкидають в сумку. Він не чув чи обвинувачений давав дозвіл на огляд автомобіля. Це відбувалось близько 30 хв. Він знаходився на відстані близько 15 метрів. Чоловіки в масках майже постійно били обвинуваченого, який в цей час перебував в наручниках на землі. Обвинувачений кричав, що йому ріжуть і проколюють руку. Ухвали суду обвинуваченому не зачитували. Права ніхто не роз’яснював. Після всього побаченого він злякався та заховався. Потім розповів про ці події своєму товаришу і вони знайшли відео тих подій в мережі Інтернет.

Свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що 09 листопада 2017 року він підвіз обвинуваченого на своєму авто до території таксопарку по вул. Головній в м. Чернівці, після чого обвинувачений на своєму авто поїхав позаду нього. Працівники поліції їм заблокували дорогу іншим автомобілем, напали, викинули їх з автомобілів, били та нічого не пояснювали. Особа в цивільному – ОСОБА_10, який був у шкіряних рукавицях, погрожував їм, висловлювався нецензурною лайкою та заглядав в їх автомобілі. Через 15 хв. дістав сумку обвинуваченого з його автомобіля і почав її оглядати. Обвинувачений при цьому кричав: "Що ти там пхаєш". Після чого обвинуваченого почали бити. ОСОБА_10 взяв рюкзак обвинуваченого, поклав туди гранату та повернув рюкзак назад в автомобіль. Потім знайшли понятих та провели огляд. Документів жодних не показували, прав не роз’яснювали, не представлялись, забрали документи, гроші, особисті речі. Він лежав обличчям в бік автомобіля обвинуваченого і достовірно бачив все, що відбувалося. Після затримання через 40 хв. приїхала слідчо-оперативна група. Автомобіль оглядався ввесь працівниками К.О.Р.Д. Після цього повторно оглядався автомобіль обвинуваченого за участю понятих. Ухвалу слідчого судді йому не надавали. Після цього відвезли у відділок поліції. В нього знайшли рушницю та ніж. Наступного дня він проходив освідування, під час якого було виявлено струс головного мозку. Він звертався до правоохоронних органів з приводу нанесення йому тілесних ушкоджень. Заборонених предметів в обвинуваченого не бачив. Сприймав слідчу дію як обшук.

Свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_8, буду допитаними в судовому засіданні кожен окремо суду пояснили, що в минулому році вони були присутніми в якості понятих при проведенні слідчої дії, яку проводили працівники поліції по вул.. Волзькій в м. Чернівці. Вони бачили, що на дорозі стояли заблокованими два транспортні засоби марки Форд та БМВ, в яких були розбиті вікна, а поряд з ними, на землі, лежали два чоловіки, яких затримали працівники поліції. Працівниками поліції проводився обшук машини сірого кольору марки Форд, де в сумці на задньому сидінні машини була знайдена граната. Обвинувачений ОСОБА_11 повідомляв працівників поліції, що граната, яка була виявлена, йому не належить, і йому її підкинули, однак згадати чи працівниками поліції даний факт заносився до протоколу не можуть. Моменту самого затримання обвинуваченого вони не бачили. За результатами цієї слідчої дії був складений протокол в якому вони розписалися. Крім того, свідок ОСОБА_8 пояснив, що за годину до того, як його запросили до участі у проведенні слідчої дії, його автомобіль частково заблокували працівники поліції, які були на автомобілі «Газель».

Свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що він є спеціалістом вибухотехніком. Йому зателефонували з чергової частини та пояснили, що під час огляду було виявлено вибуховий предмет. Приїхавши на місце в м. Чернівці, вул. Волзька побачив позашляховик, поряд лежав затриманий. Він оглянув гранату, вона була в спорядженому стані, він її розрядив та склав акт огляду. Він приймав участь в цій слідчій дії, як спеціаліст вибухотехнік. На місці огляду були ще працівники К.О.Р.Д., працівники поліції в цивільному та форменому одязі. Біля вибухонебезпечного предмету перебували слідчий та криміналіст. На час прибуття граната знаходилась біля автомобіля, на речах, на землі, свідку було повідомлено, що її виявили в транспортному засобі. Предмет упакували, склали акт, довідку та передали слідчому. Сліди пальців рук не знімались.

Суд не бере до уваги показання свідка ОСОБА_5 як доказ доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст. 263 КК України, оскільки він не був очевидцем вчинення цього злочину, більше того йому взагалі не відомі обставини даного злочину, а також причетності до вчинення даного злочину обвинуваченого ОСОБА_3

Відповідно до положень ч. 1 ст. 84 КПК України доказами визнаються лише фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку.

Із матеріалів кримінального провадження суд вбачає, що згідно рапорту ст. інспектора-чергового Чернівецького ВП ГУНП в Чернівецькій області ОСОБА_12 09.11.2017 року о 18 год. 23 хв. зі служби 102 надійшло повідомлення про незаконне поводження з вогнепальною зброєю, бойовими припасами і вибуховими речовинами. В подальшому це звернення інформаційного характеру (анонімне) було скероване на відпрацювання, і тільки 09.11.2017 року о 20 год. 07 хв. транспортні засоби були затримані по вул. Волзькій в м. Чернівці працівниками спецпідрозділу КОРД. В подальшому на місце події прибула СОГ Чернівецького ВП, вибухотехнічна служба, слідче управління ГУНП (а.с.22). Натомість із даних протоколу огляду місця події від 09.11.2017 року суд вбачає, що ця процесуальна дія була розпочата слідчим о 18 год. 10 хв. і закінчена о 18 год. 40 хв. біля будинку №13 по вул. Волзькій в м. Чернівці, тобто ще до моменту анонімного повідомлення на гарячу лінію 102 про вчинення злочину (а.с.23-32)

Крім того, під час огляду місця події, зокрема з рюкзака чорного кольору, який знаходився в автомобілі марки «Ford», державний реєстраційний номер ОСОБА_4 JGJ 740 було виявлено та вилучено серед іншого і запал до ручної гранати «РГД-5» та корпус ручної гранати «РГД-5». У подальшому ці предмети були оглянуті відповідно до протоколу огляду від 10.11.2017 року (а.с.50) та піддані комплексному судовому вибухотехнічному експертному дослідженню, на висновок якого про визнання вилучених предметів частинами одного пристрою – ручної осколкової гранати РГД-5, яка відноситься до категорії бойових припасів, вибухових пристроїв сторона обвинувачення посилається як на доказ винуватості обвинуваченого (а.с.96-105).

Крім того, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що відповідно до постанови від 14.11.2017 року (а.с.62) у ОСОБА_3 були добровільно відібрані біологічні зразки крові про що складений протокол від 17.11.2017 року (а.с.64) та призначена за результатами цього судова молекулярно-генетична експертиза (а.с.66), згідно висновку якої генетичні ознаки клітин, виявлених у наданих на дослідженнях змивах (об’єкти №№ 2,3) збігаються між собою та з генетичними ознаками зразка крові підозрюваного ОСОБА_3 (об’єкт №1) (а.с.71-84).

Із згаданого вище протоколу відібрання біологічних зразків особи від 17.11.2017 року (а.с.64-65) вбачається, що ОСОБА_3 при ознайомлені з ним вказав, що в момент затримання 09.11.2017 року працівники поліції прокололи його долоню правої руки, коли вона була в спецзасобах, чим викликали кровотечу. Вважав, що вони могли без його дозволу відібрати зразки його крові з тим щоб сфальсифікувати докази обвинувачення, зокрема речові докази. Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні підтвердив ці обставини. Крім того, свідок ОСОБА_7, будучи допитаним в судовому засіданні, вказав, що при затриманні ОСОБА_3 останній кричав що йому ріжуть руку.

Крім того, як вбачається з показань самого обвинуваченого ОСОБА_3, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_13, які вони давали в судовому засіданні особа на ім’я ОСОБА_10, ймовірно працівник поліції, до початку проведення огляду місця події поклав предмет схожий на гранату обвинуваченому ОСОБА_3 в рюкзак, який знаходився на задньому сидінні його автомобіля. Свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 також в судовому засіданні підтвердили, що обвинувачений при проведенні даної слідчої дії робив заяви, що йому гранату підкинули, однак ніхто з співробітників поліції на це не відреагував.

Вказані вище обставини кримінального провадження сторона обвинуваченням жодним чином не спростувала ні як на стадії досудового розслідування, ні в судовому засіданні при розгляді справи судом.

За таких обставин, суд не може прийняти вказаний вище висновок експерта № 867 від 20.02.2018 року (а.с.71-84) як достовірний та беззаперечний доказ вини обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень.

Згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви стосовно доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Так, у відповідності до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 29.06.1990 року із змінами «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду справ і постановлення вироку» всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного. Коли зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов'язаний постановити виправдувальний вирок.

Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

У відповідності до вимог ч.1, 4 ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Кримінальним процесуальним кодексом України також встановлений судовий контроль за досудовим розслідуванням, що передбачає обов’язкове надання дозволу слідчого судді на проведення процесуальних дій за клопотанням слідчого, погодженого з прокурором, або самого прокурора. Відповідно до ч. 1 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною ОСОБА_8 України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Пункт 1 ч. 2 ст. 87 КПК України зобов’язує суд визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов.

Аналізуючи з позиції допустимості надані стороною обвинувачення докази, суд враховує ту обставину, що огляд автомобіля марки «Ford», державний реєстраційний номер ОСОБА_4 JGJ 740 під керуванням ОСОБА_3 та вилучення предметів проведені слідчим з порушенням порядку, встановленого КПК України. З клопотанням про тимчасовий доступ до вилучених речей слідчий чи прокурор до слідчого судді не звертався.

Крім того, із системного аналізу ст. 233 КПК України вбачається, що ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених частиною третьою цієї статті. Під іншим володінням особи розуміються транспортний засіб, земельна ділянка, гараж, інші будівлі чи приміщення побутового, службового, господарського, виробничого та іншого призначення тощо, які знаходяться у володінні особи. Слідчий, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов’язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину. У такому випадку прокурор, слідчий за погодженням із прокурором зобов’язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді. Слідчий суддя розглядає таке клопотання згідно з вимогами статті 234 цього Кодексу, перевіряючи, крім іншого, чи дійсно були наявні підстави для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді. Якщо прокурор відмовиться погодити клопотання слідчого про обшук або слідчий суддя відмовить у задоволенні клопотання про обшук, встановлені внаслідок такого обшуку докази є недопустимими, а отримана інформація підлягає знищенню в порядку, передбаченому статтею 255 цього Кодексу.

Матеріали кримінального провадження не містять відомостей про те, що наступного дня після проведення огляду транспортного засобу, який за даних обставин був невідкладним, слідчий чи прокурор звернулись до суду з метою отримання дозволу слідчого судді на обшук вищевказаного транспортного засобу, та про те, що відповідна ухвала слідчого судді була постановлена.

Європейський суд з прав людини застосував у своїй практиці, зокрема в рішеннях у справах «Балицький проти України», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України», різновид доктрини «плодів отруйного дерева»: коли визнаються недопустимими не лише докази, які безпосередньо отримані внаслідок порушення, а також і докази, які не були б отримані, якби не були отримані перші. Отже, допустимі самі по собі докази, отримані за допомогою відомостей, джерелом яких є недопустимі докази, стають недопустимими.

Як вказує п.2 ст. 6 Європейської Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» від 04 листопада 1950 року, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Крім того, у п.25 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Капо проти Бельгії» (Capeau v Belgium), 42914/98, 13 січня 2005 року значиться, що в кримінальних справах питання прийняття доказів належить досліджувати загалом в світлі пункту 2 статті 6, і вимагає воно, окрім іншого, щоб тягар доказування лежав на стороні обвинувачення.

Зазначене свідчить, що в даному випадку має місце невиконання стороною обвинувачення свого обов’язку по доказуванню винності особи, передбаченого не тільки Конституцією та Законами України, але і Європейської Конвенцією «Про захист прав людини і основоположних свобод», згода на обов'язковість виконання якої дана Україною.

Наведені положення Конвенції та практики Європейського Суду відповідно до ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-ІV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" застосовуються при розгляді справ як джерело права.

Положення ч. 1 ст. 87 КПК України повністю відповідають практиці Європейського суду з прав людини щодо допустимості доказів.

Враховуючи наведене, суд вважає, що докази, надані стороною обвинувачення, а саме: рапорт (а.с.22), протокол огляду місця події від 09.11.2017 року (а.с.23-32), протокол огляду від 10.11.2017 року (а.с.50-61), протокол відібрання біологічних зразків особи від 17.11.2017 року (а.с.64-65), висновок експерта №867 від 20.02.2018 року (а.с.71-84), висновок експерта №22-В/1042-Х від 10.11.2017 року (а.с.96-105) відповідно до вимог ст. 87 та ч. 5 ст. 101 КПК України, є недопустимими. За таких обставин у діях ОСОБА_3 відсутній склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається у разі, якщо встановлена відсутність у діянні складу кримінального правопорушення. Відповідно до вимог ч. 6 ст. 284 КПК України, якщо обставини, передбачені пунктами 1, 2 частини першої цього Кодексу, були виявлені під час судового розгляду, суд зобов’язаний ухвалити виправдувальний вирок.

Як вбачається з розписки від 13.11.2017 року (а.с.162) ОСОБА_3 при заміні запобіжного заходу з тримання під вартою, визначеною ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 11.11.2017 року на запобіжний захід у вигляді застави, внесено заставу у розмірі 50000 грн., яку згідно квитанції (а.с.163) сплатила за ОСОБА_3 ОСОБА_14 та у відповідності до вимог ч.11 ст. 182 КПК України підлягає поверненню заставодавцю ОСОБА_14.

Процесуальні витрати за проведення експертизи мають бути здійснені за рахунок Державного бюджету України.

Речовими доказами суд розпоряджається у відповідності із ст.100 КПК України

Керуючись ст.ст. 368, 370,374, 377 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України та виправдати його у зв’язку з відсутністю в його діях складу цього злочину.

Запобіжний захід у виді застави – скасувати. Заставу в розмірі 50000 грн. повернути заставодавцю ОСОБА_14.

Речові докази: автомобіль марки «Ford», державний реєстраційний номер ОСОБА_4 JGJ 740 та документи на автомобіль повернути ОСОБА_3

На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду Чернівецької області протягом 30-ти діб з дня його проголошення.

Копію вироку вручити прокурору та ОСОБА_3 негайно.

Суддя Першотравневого

районного суду м.Чернівці А. В. Федіна