Рішення № 76317808, 04.09.2018, Тростянецький районний суд Сумської області

Справа № 588/1669/15-ц

2/588/95/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.09.2018 року м.Тростянець

Тростянецький районний суд Сумської області в складі: головуючого судді Линник О.С., з участю секретаря судових засідань ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, у приміщенні залу суду, цивільну справу за позовомПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_2 «ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якому зазначає, що відповідно до договору №81AR02000129 від 27.06.2008 укладеного між позивачем та ОСОБА_3, останній отримав кредит у розмірі 55392,55 грн. терміном до 26.06.2015.

У порушення взятих на себе зобов'язань за указаним кредитним договором ОСОБА_3 не здійснював погашення заборгованості за кредитом у встановленому в договорі порядку і строки, у зв'язку з чим, станом на 20.08.2015 утворилась заборгованість у розмірі 124167,48 грн., яка складається із: 25558 грн. 48 коп. - заборгованість за кредитом; 7671 грн. 67 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом; 17725 грн. 60 коп. – заборгованість по комісії за користування кредитом, 73211 грн. 73 коп. – пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором. За виключенням суми боргу у розмірі 35472,85 грн., яка була задоволена рішенням Тростянецького районного суду Сумської області від 04.10.2011 різниця становить 88694,63 грн., а також суми штрафів – 250 грн. фіксована частина, 4434,73 грн. – процентна складова, а всього заборгованість за кредитним договором складає 93379,36 грн.

У забезпечення виконання зобов’язань за договором №81AR02000129 між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки із поручителем ОСОБА_4

Посилаючись на указані обставини, а також на те, що відповідачі у кредитних правовідносинах діють як солідарні боржники, предметом спору є однорідні права та обов'язки, що випливають з кредитного договору та договору поруки представник позивача просить стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача указану заборгованість за кредитним договором №81AR02000129 від 27.06.2008 у сумі 93379,36 грн., а також понесені судові витрати у сумі 1400,69 грн.

У судове засіданні представник позивача не з’явився, подав заяву про розгляд справи без його участі, заявлені вимоги підтримує.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_5 у судове засідання не з’явилися. Представник відповідача подав заяву про розгляд справи без його участі та без участі відповідача. Крім того, у своєму відзиві на позов ОСОБА_3 вказував, що позов не підлягає задоволенню, оскільки заборгованість, стягнута за заочним рішенням Тростянецького районного суду Сумської області від 04.10.2011 вже стягується на підставі даного рішення суду, стосовно цього ж предмета позову та цього ж кредитного договору (а.с.94-95 ОСОБА_1 2).

Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання повторно не з’явилася, належним чином повідомлялася про дату, час і місце розгляду справи (а.с.101 ОСОБА_1 2), причина її неявки суду не відома.

Враховуючи заяви представників сторін та відповідача ОСОБА_3, повторну неявку відповідача ОСОБА_4 без поважної причини, суд вважає за можливе розглянути справу в їх відсутністьта без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ст.247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з таких мотивів.

Матеріалами справи установлено, що 27 червня 2008 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_3 був укладений кредитно-заставний договір за № 81АІ102000129, відповідно до умов якого останньому був наданий кредит у сумі 55 392,57 грн, у тому числі: частина кредиту в розмірі 48 880 грн - для придбання позичальником автомобіля; частина кредиту в розмірі 488,80 грн. - для оплати перших страхових платежів за договорами страхування на перший рік дії кредиту; частина кредиту в розмірі 34 грн. - для оплати коштів за реєстрацію предмета застави у Державному реєстрі; частина кредиту в розмірі 5 865,60 грн - для оплати винагороди за надання фінансового інструменту, що оплачується в момент видачі кредиту; частина кредиту в розмірі 124,17 грн - для оплати вартості поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що сплачується в момент видачі кредиту, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 9,60 % річних, з кінцевим строком повернення до 26 червня 2015 року (а.с.15 - 21 ОСОБА_1 1).

У день укладення між сторонами кредитно-заставного договору за №81АІ102000129, тобто 27 червня 2008 року, з метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3 за цим договором, між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_6 (після укладення шлюбу «Усенко», а.с.51 ОСОБА_1 1) Л.О. був укладений договір поруки. Предметом указаного договору є надання поруки поручителем ОСОБА_6 перед кредитором за виконання ОСОБА_3 зобов'язань за зазначеним кредитним договором стосовно повернення кредиту, відсотків, сплати винагороди та пені у випадку несвоєчасного погашення заборгованості за кредитом (а.с.22 ОСОБА_1 1).

Як визнано позивачем у листі від 11 січня 2016 року за №30.1.0.0/2-20160106/2839 останнє погашення за кредитним договором відбулося 09.06.2009 у сумі 938,31 грн. (а.с.101 ОСОБА_1 1).

За актом приймання автомобіля позичальника ОСОБА_3, який допустив прострочення за кредитним договором від 27 червня 2008 року, складеного 28 жовтня 2009 року, кредитним інспектором ПРИВАТБАНК у присутності відповідача ОСОБА_3 було оглянуто та передано позичальником автомобіль Daewoo Nexia, 2008 року випуску, кузов XWB 3D31UD8A161406, об’єм двигуна 1,5, державний номер НОМЕР_1 для реалізації за ринковою вартістю із спрямуванням отриманих коштів на погашення заборгованості у випадку невиконання зобов’язань перед ПРИВАТБАНКОМ до 12 листопада 2009 року (а.с.74 ОСОБА_1 1).

За нотаріально посвідченою довіреністю від 18 травня 2010 року відповідач ОСОБА_3 уповноважив позивача ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» розпоряджатися належним йому на праві власності автомобілем Daewoo Nехіа, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 (а.с.75 ОСОБА_1 1).

24 червня 2010 року, за зверненням представника ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», указаний автомобіль, який був предметом застави, за даними територіального сервісного центру №5943 регіонального сервісного центру МВС у Сумській області було знято з обліку (а.с.87 ОСОБА_1 1).

29 липня 2010 року заставний автомобіль було реалізовано за 50 000 грн. (а.с101 ОСОБА_1 1).

Із указаної суми, отриманої за реалізацію автомобіля, відповідно до меморіальних ордерів від 29 липня 2010 року, на погашення кредиту було спрямовано 30115,78 грн., на погашення відсотків – 5346,15 грн., на погашення пені – 7656,99 грн., на погашення - комісії 6203,96 грн., на погашення заборгованості - 677,12 грн. (а.с.101-107 ОСОБА_1 1).

Заочним рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 04.10.2011 року у справі №2-465/11, яке набрало законної сили і за матеріалами указаної архівної справи не переглядалось у встановленому порядку і не було оскаржено, за позовом ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" з ОСОБА_3 та ОСОБА_6 у солідарному порядку було стягнуто заборгованість за кредитним договором №DN81AR02000129 від 27.06.2008 року у розмірі 35472,85 грн., а також вирішено питання про судові витрати. Вказана заборгованість складалась із : 24580,88 грн. – заборгованість за кредитом, 2315,82 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом, 4875,54 грн. – заборгованість по комісії за користування кредитом, 1774,33 грн. – пені, 250 грн. штрафу (фіксована частина), 1677,28 грн. – штрафу (процентна складова) (а.с.6 ОСОБА_1 1).

На підставі зазначеного заочного рішення суду, постановою виконавчої служби від 15 грудня 2011, було відкрито виконавче провадження.

Як установлено на час розгляду даної справи, що підтвердив сам відповідач у відзиві, заборгованість уже стягується з відповідачів на підставі вищевказаного рішення суду.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Указаним заочним рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 04.10.2011 установлено, і відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України не підлягає доведенню, що станом 15 липня 2011 року заборгованість за кредитним договором від 27.06.2008 за №81AR02000129 складала 35472,85 грн., у т.ч. 24580,88 грн. – за кредитом, 2315,82 грн. – заборгованість за відсотками за користування кредитом, 4874,54 грн. – заборгованість по комісії за користування кредитом, 1774,33 грн. – пеня, 250 грн. – штраф (фіксована частина), 1677, 28 грн. – штраф (процентна складова).

Після ухвалення указаного заочного рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 04.10.2011 ні позичальник ОСОБА_3, ні поручитель ОСОБА_4 коштів на погашення боргу за кредитом не перераховували позивачу (а.с.15-26, 31-32 ОСОБА_1 2).

Відповідно до виписки позивача по кредитному договору ОСОБА_7 за період з 28.06.2008 по 24.11.2017, хоча кошти були стягнуті за рішенням суду та заборгованість не погашалася відповідачами, банк продовжував нараховувати пеню по договору, яка станом на 24.11.2017 складає суму у розмірі 136422,33 грн. (а.с.33-59 ОСОБА_1 2).

Суд вважає, що банк, звернувшись із позовом до суду, який було задоволено заочним рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 04.10.2011, звернувся зі вимогою про дострокове повернення кредиту відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України та п.п.12.1, 12.2.6 Кредитного договору з виплатою винагороди, процентів та виконанні усіх інших грошових зобов’язань за договором у повному обсязі, як вбачається із рішення суду.

Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 20.08.2015 року за кредитним договором від 27.06.2008 року №81AR02000129 загальна заборгованість складала 124167,48 грн., у тому числі 25558,48 грн. – залишок простроченої заборгованості за кредитом, 7671,67 грн. – залишок заборгованості за процентами, 17725,6 грн. – борг з комісії, 73211,73 грн. – сума нарахованої пені (а.с.7-9 ОСОБА_1 1).

У своєму позові позивач, крім указаних вище сум, просив стягнути 93379,36 грн., у тому числі 88694,63 грн. – різниця між поточною заборгованістю та задоволеною раніше судом, 250 грн. (фіксована частина), 4434,73 грн. (відсоток від суми заборгованості).

Судом установлено, що різниця між заборгованістю за кредитом, яка стягнута заочним рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 04.10.2011 року, і нарахованою заборгованістю станом на 20.08.2015 складає 977,6 грн. (25558,48 грн. - 24580,88 грн.). Указане свідчить, що сума заборгованості за тілом кредиту після дострокового стягнення всієї суми боргу за кредитом указаним заочним рішенням суду, збільшилась на 977,6 грн. (488,8 грн. + 488,8 грн.) ( а.с.7-9 ОСОБА_1 1).

За змістом підпункту «б» пункту 17.1.3 кредитного договору та Додатку до нього про вартість кредиту (а.с.20 зворотній бік ОСОБА_1 1) сума 488,8 грн. є щорічним платежем за договором Страхування предмета застави на суму 61100 грн., який відповідно до пунктів 3.4.1, 6.2.11-6.2.14, 17.3 укладався на користь Банку від ризиків КАСКО.

Зважаючи на те, що автомобіль, який був предметом застави, було вилучено у відповідача ОСОБА_3 28.10.2009, знято з реєстраційного обліку 24.06.2010 та реалізовано позивачем 29.07.2010, суд вважає, що у позивача були відсутні підстави для продовження нарахування у якості кредитних зобов’язань сум страхових платежів після відчуження предмета застави і дострокового стягнення всіх сум за кредитним договором у розмірі 977,6 грн.

Вирішуючи вимоги позивача про стягнення указаної суми боргу та суми штрафів з відповідачів суд виходить з таких мотивів.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Ураховуючи, що заочним рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 04.10.2011 з відповідачів достроково було стягнуто всю суму виданого кредиту, у тому числі платежі, строк яких на час ухвалення рішення судом не настав та проценти, належні йому відповідно до статті1048 ЦК України за кредитним договором №81AR02000129, а отже, суд вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред’явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов’язання.

Таким чином, суд відхиляє аргументи позивача про те, що на підставі статті 599 та частини четвертої статті 631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом.

Указана правова позиція викладена у постанові ОСОБА_8 Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12.

Щодо заявленої вимоги позивача про стягнення комісії, пені та штрафів, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Однак судом встановлено, що оскільки право позивача нараховувати проценти за кредитом припинилося у зв’язку із пред’явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, то необґрунтованими є вимоги позивача про стягнення нарахованої на проценти неустойки ( 4434,73 грн.) та фіксованого штрафу (250) грн., а також пені за несвоєчасне виконання зобов’язань (конкретно позивачем її розмір до стягнення не визначений).

З цих же підстав не підлягає стягненню і комісія за користування кредитом, оскільки встановлено судом відсутність підстав для стягнення із відповідачів суми тіла кредиту і процентів.

Таким чином, ураховуючи встановлені судом обставини, які свідчать про відсутність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог, які ґрунтуються на положеннях кредитного договору, строк якого закінчився внаслідок дострокового стягнення платежів заочним рішенням суду, тому підстави для вирішення питання про застосування строку позовної давності за заявою відповідача ОСОБА_3, про який він заявляв, відсутні.

Отже, суд приходить до висновку про відмову позивачу у задоволенні позовних вимог, у т.ч. за вказаних обставин відсутні підстави про солідарне стягнення заборгованості з поручителя відповідача ОСОБА_4

Відповідно до ст.141 ЦПК України, понесені позивачем судові витрати, відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12,13,141,259,264,265,354 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_2 «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Сумської області через Тростянецький районний суд Сумської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя О.С.Линник