Рішення № 76317629, 06.09.2018, Чорнобаївський районний суд Черкаської області

Справа № 709/753/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2018 року смт. Чорнобай

Чорнобаївський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді – Чубая В.В.,

за участі секретаря судового засідання – Кіян С.О.,

представника позивача – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження у приміщенні Чорнобаївського районного суду Черкаської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Іркліївської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області про визнання в порядку спадкування за заповітом права на завершення приватизації земельної ділянки, –

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 (далі – позивач) через свого представника звернулася до Чорнобаївського районного суду Черкаської області з цивільним позовом до Іркліївської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області (далі – відповідач) про визнання в порядку спадкування за заповітом права на завершення приватизації земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що 31 січня 1995 року помер її батько – ОСОБА_3. За життя рішенням ХІ сесії Мельниківської сільської Ради народних депутатів ХХІ скликання від 24 лютого 1994 року ОСОБА_3 передана у приватну власність земельна ділянка для особистого підсобного господарства площею 0,33 га. Відповідно до заповіту ОСОБА_3 від 19 вересня 1989 року позивач отримав у спадок житловий будинок з надвірними спорудами. Крім позивача інші спадкоємці відсутні. Позивач позбавлений можливості оформити свої спадкові права на земельну ділянку, оскільки її батько, не закінчивши приватизації земельної ділянки, помер. Крім того, позивач зверталася до відповідача із заявою про затвердження технічної документації на дану земельну ділянку, проте отримала відмову. У зв’язку з цим позивач просила визнати за нею в порядку спадкування за заповітом право на завершення приватизації земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Від відповідача до суду надійшли письмові заперечення на позовну заяву, в яких зазначалося про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивач є громадянкою ОСОБА_4 Федерації, що у свою чергу відповідно до вимог чинного законодавства позбавляє її права на приватизацію землі. При цьому відповідач, посилаючись на висновки Верховного Суду України, звертав увагу на те, що право власності на вказану земельну ділянку у спадкодавця не виникло, оскільки він не отримав відповідний державний акт, а тому зазначена земельна ділянка не увійшла до складу спадкового майна. У зв’язку з цим відповідач у задоволенні позову просив відмовити.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов підтримала, просила задовольнити з підстав, викладених у ньому.

Від відповідача надійшов лист з проханням провести судовий розгляд за відсутності його представника та з урахуванням викладених у письмових запереченнях доводів (а.с. 52).

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини справи та визначив відповідно до них правовідносини.

31 січня 1995 року помер ОСОБА_3, що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 31 січня 1995 року серії І-СР № 296051 (а.с. 9).

При житті, а саме 19 вересня 1989 року, ОСОБА_3 склав заповіт, посвідчений виконкомом Мельниківської сільської Ради народних депутатів Чорнобаївського району Черкаської області та зареєстрований у книзі для запису нотаріальних дій за № 50, відповідно до якого все своє майно, де б воно не було, із чого б воно не складалось, і взагалі все те, що йому буде належати на день смерті, і на що він за законом матиме право, заповів свої дочці

ОСОБА_2, тобто позивачу (а.с. 55).

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, яку прийняла позивач. Зокрема, з копії спадкової справи після смерті ОСОБА_3, яка надіслана Черкаським обласним державним нотаріальним архівом у відповідь на запит суду (а.с. 47), вбачається, що позивач отримала свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 8 серпня 1995 року на легковий автомобіль марки «ГАЗ 24» (а.с. 71); на житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться в

с. Мельники Чорнобаївського району Черкаської області (а.с. 2); на грошові вклади (а.с. 73), на причіп марки «ММЗ-81021» (а.с. 74).

Разом з тим до складу спадщини також входить право на завершення приватизації земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,3380 га, розташованої за адресою: вул. Вознесенська, 5, с. Мельник, Чорнобаївський район, Черкаська область, що підтверджується копією витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 27 лютого 2018 року № НВ-7106832002018 (а.с. 14-16), яка згідно з копією витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки має нормативну грошову оцінку 24973,00 гривень (а.с. 19).

Судом встановлено, що вказана земельна ділянка передана померлому ОСОБА_3 у приватну власність, що підтверджується випискою з рішення ХІ сесії Мельниківської сільської Ради народних депутатів ХХІ скликання від 24 лютого 1994 року (а.с. 13), проте останній при житті не встиг завершити її приватизацію.

При цьому позивач зареєструвала право власності на успадкований нею після смерті ОСОБА_3 житловий будинок з надвірними спорудами, який розташований на вказаній земельній ділянці за адресою: вул. Вознесенська, 5, с. Мельники, Чорнобаївський район, Черкаська область, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 26 лютого 2018 року № 115294850 (а.с. 11).

Водночас згідно з рішенням Іркліївської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області від 29 березня 2018 року № 6-24/VII позивачу відмовлено у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), призначеної для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться в

с. Мельники по вул. Вознесенська, 5 (а.с. 18).

Згідно з п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України він застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Відповідно до ч. 1 і 2 ст. 524 ЦК УРСР, який діяв на момент смерті ОСОБА_3, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Статтею 525 ЦК УРСР встановлено, що часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, при оголошенні його померлим – день, зазначений в ст. 21 цього Кодексу.

Отже часом відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 є день його смерті, а саме

31 січня 1995 року.

Кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям (ч. 1 ст. 534 ЦК УРСР).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Судом встановлено, що позивач прийняла спадщину ОСОБА_3, оформивши свої спадкові права на частину спадщини, однак не може оформити право власності в порядку спадкування за заповітом на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, оскільки її батько, не закінчивши приватизації земельної ділянки, помер.

Абзацом 2 п. 1 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України встановлено, що рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок» (втратив чинність), є підставою для реєстрації права власності на земельні ділянки цих громадян або їх спадкоємців відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

У п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" зазначено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Відповідно до п. 3.5 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» спори про визнання права власності на земельну ділянку та права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, зокрема у випадках, якщо відсутній отриманий спадкодавцем державний акт про право власності на земельну ділянку, зареєстрований належним чином, якщо спадкодавцем не був отриманий державний акт про право власності на земельну ділянку, або в державному акті є неточності, які підлягають виправленню, розглядаються судами з урахуванням вимог закону та роз'яснень, викладених в пунктах 10, 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування».

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України є визнання права.

Таким чином, на думку суду, право на отримання правовстановлюючого документу на нерухоме майно, має особа, яка є власником цього майна, дане право нерозривно пов'язане з особою спадкодавця, а тому після його смерті спадкоємець не має можливості отримати правовстановлюючий документ на спадкове майно в позасудовому порядку.

Натомість викладені у письмових запереченнях відповідача доводи суд оцінює критично, оскільки до складу спадщини входять всі права і обов’язки, які мав спадкодавець, в тому числі і право на завершення приватизації земельної ділянки, оскільки останній не встиг при житті отримати відповідний державний акт. При цьому посилання відповідача на позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 6 березня 2018 року у справі № 299/2534/15-ц, щодо виникнення права власності на земельну ділянку з моменту отримання правовстановлюючого документу, суд до уваги не бере, оскільки предметом розгляду даної справи є не визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування, а визнання права в порядку спадкування на завершення приватизації земельної ділянки.

Крім того, суд не погоджується з доводами позивача стосовно відсутності підстав для задоволення позовних вимог з посиланням на те, що позивач є іноземцем. Зокрема, відповідно до п. «в» ч. 3 ст. 81 ЗК України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до ч. 2 цієї статті у разі прийняття спадщини. Частиною 4 цієї статті Кодексу передбачено, що землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Водночас суд враховує приписи ч. 1 ст. 120 ЗК України, які передбачають, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Аналогічні норми містяться і в ч. 1 ст. 377 ЦК України, де зазначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

За таких обставин, оцінивши наявні у справі письмові докази, зважаючи на наявність заповіту, а також на те, що ОСОБА_3 при житті не встиг приватизувати земельну ділянку, а позивач оформила та зареєструвала право власності на житловий будинок з надвірними спорудами, який розташований на вказаній земельній ділянці, суд вважає за можливе позовні вимоги задовольнити та визнати за позивачем у порядку спадкування за заповітом право на завершення приватизації земельної ділянки.

На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст. 200, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позов задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у порядку спадкування за заповітом право на завершення приватизації земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,3380 га, розташованої за адресою:

вул. Вознесенська, 5, с. Мельники, Чорнобаївський район, Черкаська область, що на підставі рішення ХІ сесії Мельниківської сільської Ради народних депутатів ХХІ скликання від 24 лютого 1994 року була передана у приватну власність її батька – ОСОБА_3, який помер 31 січня 1995 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Апеляційного суду Черкаської області.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасником справи до або через відповідний суд.

Суддя В.В. Чубай