Вирок № 76317280, 06.09.2018, Чорнобаївський районний суд Черкаської області

709/700/16-к

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2018 року Чорнобаївський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді - Кваші І.М.,

за участі секретарів судовго засідання - Соломки Л.М., Данілової О.С., Дем"яненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі в суду в смт. Чорнобай кримінальне провадження № 12014250280000160, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03 травня 2014 року за обвинуваченням

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 освіта вища, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, працюючого ПП, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1, не судимого,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України,-

учасники кримінального провадження:

прокурори - Шарапа В.Ю., Ковдій І.С., Походенко В.В., Мартинюк М.П.

обвинувачений - ОСОБА_4

захисник - Шамшурін Ю.В.

потерпілий - ОСОБА_6

представник потерпілого - ОСОБА_7

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 02 травня 2014 року близько 20 год. 30 хв. перебуваючи на полі, яке знаходиться в адміністративних межах Лящівської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області під час сварки, яка в нього виникла на ґрунті з"ясування особистих відносин з ОСОБА_6, з приводу належності земельної ділянки та з метою припинення її оброблення останнім, з мотивів особистої неприязні до нього та маючи умисел на нанесення тілесних ушкоджень, наніс ОСОБА_6 предметом схожим на автомобільний домкрат численні удари по правій та лівій нозі, удари ногами по обличчю та по правій і лівій руці, що відповідно до висновку експерта № 903 від 10.07.2014 року спричинило тілесні ушкодження середньої тяжкості, які спричинили тривалий розлад здоров'я у вигляді відкритого перелому нижньої третини правої малогомілкової кістки правого наколінника, лінійний перелом лівої великогомілкової кістки, перелом коронкових частин чотирьох передніх зубів верхньої щелепи та легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я у вигляді травми голови зі струсом головного мозку, підшкірною гематомою та забитою раною верхньої повіки правого ока, крововиливу в білкову оболонку правого ока, забитих ран верхньої та нижньої губ, забої з саднами, набряками та крововиливами обох верхніх кінцівок, забиті рани пальців правої кисті, садна правої кисті.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого діяння не визнав. Також не визнав цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 та цивільні позови прокуратури інтересах Чорнобаївської центральної районної лікарні та Черкаської обласної лікарні. При цьому вказав, що 02 травня 2014 року дійсно перебував в с. Лящівка, але до побиття ОСОБА_6 не має ніякого відношення, в цей день не бачив його взагалі. У вказаний в обвинувальному акті час знаходився на іншому кінці поля. Зазначив, що тривалий працював зі СТОВ «Лящівка», надав послуги з організації охорони товариства. Підбирав контролерів (охоронців), привозив їх на зміни, проводив інструктаж та заняття. Фактично був начальником охорони. СТОВ «Лящівка» в розпорядження охорони транспорту ніякого не надавало. При виконанні своїх обо'»язків користувався транспортним засобом «Мерседес-Віто». Старшим зміни був ОСОБА_8. 02.05.2014 року ввечері до нього зателефонував директор СТОВ «Лящівка» ОСОБА_9 і повідомив, що зараз будуть проводитись польові роботи на полі, вказав на необхідність їх проконтролювати. Після того як на поле виїхав трактор, особисто зателефонував контролеру ОСОБА_10 і дав вказівку йти на поле до трактора, що працює. Більше нікого не направляв. Через певний час (скільки пройшло не пам'ятає), зателефонував ОСОБА_10 і повідомив, що на поле приїхали агресивно налаштовані люди зі збоєю. Після цього пішов в с. Лящівка до одного з місцевих жителів - ОСОБА_11, з яким був знайомий. Просив його поговорити з мешканцями села , що приїхали на поле, і залагодить конфлікт. Оскільки в той час ОСОБА_11 вже святкував родинне свято і вживав спиртні напої, відмовив йому. Після цього поїхав у своїх справах до с. Тимченки через села Велика і Мала Бурімка, також потім був в с. Іркліїв, оскільки працював не тільки зі СТОВ «Лящівка», а й у багатьох інших селах Чорнобаївського району. Додому в м. Кременчук приїхав під ранок. В обід до міста також приїхали ОСОБА_10 і ОСОБА_8. Зустрів їх, вони розповіли всю відому інформацію. Вночі до нього на телефон кілька разів телефонували невідомі люди з погрозами, запитували де ОСОБА_6. Щодо роздруківки телефонних дзвінків пояснив, що у всіх охоронців були службові телефони, абонентський номер був лише один - така послуга надавалась оператором. Так було для зручності. Якщо хтось один не відповідав на дзвінок, відповідав інший. Чому його впізнала свідок ОСОБА_13 - не знає, вважає наклепом. Враховуючи відсутність доказів його вини, просив виправдати.

Захисник Шамшурін Ю.В. посилався на відсутність доказів вини його підзахисного в інкримінованому злочині та просив його виправдати. Щодо цивільних позовів - вказував на відсутність повноважень у прокурора звертатися до суду в інтересах медичних закладів, оскільки прокурор може звертатися до суду виключно в інтересах держави і лише за наявності на це згоди органу, в інтересах якого прокуратура звертається. Щодо цивільного позову потерпілого вказував на його необґрунтованість, оскільки фіскальні чеки за придбання бензину - постійно на різні суми, відсутні призначення лікаря щодо тих медичних препаратів, якісь придбавались.

Потерпілий ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що проживає зі свою родиною в с. Лящівка Чорнобаївського району. У власності має земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (пай), який перебував в оренді СТОВ «Лящівка». Після закінчення договорів оренди він та багато його односельців не мали наміру продовжувати договірні відносини зі СТОВ «Лящівка», хотіли працювати на своїх земельних ділянках самостійно. Проте товариство ділянки їм повертати відмовлялося. Виникла конфліктна ситуація. В примусовому порядку з допомогою працівників поліції 26 та 27 березня 2014 року їм виділяли земельні ділянки в натурі на полі. Під час виділення також була присутня охорона СТОВ «Лящівка», серед інших був і ОСОБА_4, який представився працівником охорони. Охоронці використовували автомобіль «Нива» бежевого кольору. 02 травня 2014 року близько 20-30 год. з дружиною на власному автомобілі поверталися з сусіднього села, де були в гостях у родичів. На полі де знаходиться його земельна ділянка побачили трактор, який працював, при цьому орієнтовно на його земельній ділянці. Зупинились, побігли до цього трактора. Дійсно трактор працював на його земельній ділянці, поряд було три охоронці зі СТОВ «Лящівка». На їх обличчях були зав'язані хустки. Намагався перешкодити роботі трактора, почав телефонувати до поліції, але завадили охоронці. Почав від них тікати, двоє намагалось наздогнати. За ним по дорозі біг ОСОБА_4, десь далі ОСОБА_10. Після того як перечепився і впав, догнали. Скрутили його, викручували руки, при цьому так, що перестав їх відчувати. Потім ОСОБА_10 сів на нього зверху, на груди, а ОСОБА_4 побіг по автомобіль. Приїхав на «Ниві», взяв з автомобіля домкрат, і бив ним по ногах. Потім припинив, кудись дзвонив по телефону кілька разів, періодично підходив і знову наносив удари. Спротиву чинити не міг, оскільки ОСОБА_10 його тримав міцно. Потім його навіть припинили тримати. З'явився ще хтось третій, і повіз його кудись польовими дорогами. Побиття тривало близько 30 хвилин. З автомобіля його десь у полі висадили. Почав іти назад. Але оскільки був дуже побитий, то пройшов всього 5,5 км приблизно за 6 годин. Потім працівники поліції та хтось з односельців його знайшли, відвезли в село. Відразу повезли до лікарні в селі. Але автомобіля швидкої допомоги не було на місці. Півроку після цих подій не міг вести нормальний спосіб життя. Подібного болю не відчував ніколи в житті. Просив призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі та задовольнити його цивільний позов про стягнення 15786,21 грн. матеріальної та 250 000 грн. моральної шкоди. До цих подій ОСОБА_4 бачив раніше в селі, а потім на виділенні земельних ділянок.

Представник потерпілого адвокат ОСОБА_7 в судовому засіданні підтримав цивільний позов, надавши аналогічні обгрунтування позовних вимог. Вказав, що вина обвинуваченого доведена сукупністю прямих і непрямих доказів, що дає підстави для призначення покарання та задоволення цивільних позовів. Враховуючи характер нанесення тілесних ушкоджень, що було викликано почуттям безкарності і вседозволеності, просив призначити покарання у виді позбавлення волі.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 показала, що на початку травня 2014 року поїхали з чоловіком ОСОБА_6 до родичів в гості до сусіднього села. Повертаючись близько 20-30 год. побачили, що на їх земельному паю працює трактор. Зупинились і пішли туди. Чоловік хотів перешкодити роботі трактора, казав це моя земельна ділянка. Підійшли три охоронці. Чоловік хотів зателефонувати до поліції, але ОСОБА_4 намагався забрати у нього телефон. Чоловік не давав, відходив від нього. Там ще стояв автомобіль «Нива» світлого кольору. Трактор працював, звуків не було ніяких чути. Оскільки чоловіка не було довго, з тієї сторони куди він побіг бачила як розвертався автомобіль Нива, і почав рух ніби як в сторону с. Лящівка. Пішла до свого автомобіля та повернулась в село. Подзвонила сестрі чоловіка, також в поліцію. В подальшому після тривалих пошуків чоловіка близько другої чи третьої години ночі знайшли за селом, дуже побитого. Його повезли на станцію швидкої допомоги в селі, але там автомобіля швидкої не було. Відвезли додому. Потім швидка приїхала до них додому. Близько 30 хвилин надавали першу медичну допомогу - промивали рани, давали уколи, робили перев'язки. Коли його роздягали, щоб оглянути та промити рани, носок був повний крові. В лікарню до смт. Чорнобай повезли на власному автомобілі, це було близько 04-30 год. На той момент чоловік ходить самостійно вже не міг, з хати його виводили. Через кілька днів (в понеділок) чоловіка перевезли з Чорнобаївської ЦРЛ до лікарні в Черкасах, відділення травматології. Після виписки з лікарні чоловік пересувався за допомогою костилів місяців два, а потім потихеньку почав без них. Спочатку постійно в лікарні сиділа біля чоловіка, потім почала їздити. Їздила автобусом. Всі ліки купували за свої кошти. Під час досудового розслідування на впізнанні опізнала ОСОБА_4. Він був у камуфляжній формі, на голові бандана, на нижній частині лиця платок. У травні 2016 року до них додому приїздив обвинувачений, просив пробачення, хотів залагодити конфлікт.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні під час допиту показала, що ОСОБА_6 це її рідний брат. У вечір подій у неї вдома були гості. На стаціонарний телефон зателефонувала дружина брата і повідомила, що на їх земельній ділянці трактор передисковує озимину. А ОСОБА_13 охоронці погнали в степ, і вона не знає, де він зараз. Вони з чоловіком та два чоловіки, що були у них в гостях, сіли до автомобіля і поїхали в поле. Вже під'їжджаючи до братової земельної ділянки побачили, як хтось перебігав дорогу. Пізніше впізнали, це був ОСОБА_10. Потім були розшукові заходи, шукали брата. Знайшли дуже побитого, тривалий час лікували.

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні зазначила, що потерпілий це її син. Проживає вона в с. Лящівка, неподалік від господарства СТОВ «Лящівка». Колись прогонила корів поблизу домоволодіння ОСОБА_9, і охоронець ОСОБА_4 підходив до неї та робив зауваження, щоб тут не прогонили корів. Він був начальником охорони СТОВ «Лящівська», часто бачила, як їздив на автомобілі «Нива». 02.05.2014 року до неї додому приїхала невістка ОСОБА_16 і повідомила, що її сина забрали охоронці, які перебували на полі, тобто на їх земельній ділянці. Вона з невісткою поїхали шукати ОСОБА_16, було вже темно. Коли вони під'їхали до поля, то вже нікого не було, вони об'їхали поле, походили під лісосмугами, по степу ніде не могли його знайти. Повернулися в село, шукали по вуличках, потім під'їхали до тракторної бригади, вона зустріла там ОСОБА_10. Останній він був збудженим, підійшовши до нього запитала, де діли сина. Сказав, що не знає, шукайте в селі. В той час односельчани почали збиратися біля двору ОСОБА_9 для того, щоб шукати її сина. Згодом біля двору ОСОБА_9 зібрали охоронців. Вона знову підійшла до ОСОБА_10 і попросила, щоб останній набрав номер ОСОБА_9. В телефонній розмові сказала знає, що її дитина покалічена і якщо вона не знайде його живим, то він «труп». Люди шукали її сина і ніхто не знав де він. Вона знову підійшла до ОСОБА_10 і попросила, що він набрав номер третього охоронця, який був там на полі. І по телефону той чоловік розказав, куди потрібно їхати. Люди поїхали, а вони залишилися чекати біля двору ОСОБА_9.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні вказав, що 02 травня 2014 року вечеряв вдома з гостями. Подзвонила дружина ОСОБА_6 і повідомила про події на полі. Поїхали на вказане поле. Тракторист їм повідомив, що дискує поле, оскільки так наказав ОСОБА_9. Потім було організовано пошуки потерпілого. Родичі та односельчани розділились на кілька груп і їздили машинами шукали в різних напрямках від села. Коли знайшли ОСОБА_6, його в селі не було, їздили шукали. ОСОБА_4 працював в охороні у ОСОБА_9 (керівник СТОВ «Лящівка»). Охорона ходила з раціями. Чи були в охоронців в той день рації не знає. Скільки потерпілий пройшов пішки не знає.

Свідок ОСОБА_18 під час допиту в судовому засіданні зазначив, що ввечері йому повідомили сусіди про зникнення ОСОБА_6. Зібрались і поїхали до домоволодіння ОСОБА_9. Людей було багато. З домоволодіння до людей ніхто не вийшов. Потім було прийнято рішення їхати шукать ОСОБА_6. Розділились на групи. Коли з односельчанином ОСОБА_19 та Костею на його автомобілі «ВАЗ» червоного кольору їхали в сторонону с. Кліщинці, за 5-6 км від села на дорозі побачили ОСОБА_6. Вигляд у нього був поганий, весь в крої та пилюці. Повідомив, що один з охоронців ОСОБА_9 його бив домкратом, а інший "великий" тримав. Скаржився на те, що перебита нога і з рукою щось. ОСОБА_6 сказав, що коли побачив автомобіль, думав повернулись охоронці, будуть добивать. ОСОБА_20 відразу повезли до лікарні в с. Лящівка, але там нікого не було. Потім повезли до домоволодіння ОСОБА_9, оскільки там знаходились всі його рідні. Там пробули хвилин 10, і відвіз його додому. Біля будинку ОСОБА_9 на час їх приїзду був один охоронець, ОСОБА_6 впізнав у ньому одного з тих, хто його побив. Тоді й охоронець зізнався, що тримав, але не бив. ОСОБА_20 після цього його вдарила. Інші люди не били. На місці скупчення людей була поліція, швидкої не було.

Свідок ОСОБА_21 в судовому засіданні показав, що в той день в травні 2014 року він був на рибалці з чоловіком сестри ОСОБА_6 - ОСОБА_17 Коли ввечері сіли вечеряти вдома, прибігла дружина ОСОБА_6 і кричала, що ОСОБА_16 погнали в степ. ОСОБА_17 та його дружина, свідок та його син сіли до автомобіля і поїхали в поле. По дорозі бачили автомобіль «Нива», що їхав назустріч. На полі зупинили трактор. Біля трактора був ще один охоронець. Потім поїхали до тракторної бригади, мали намір зібрати по селу всіх охоронців. Знайшли двох, посадили до автомобіля, забрали в них телефони та привезли до домоволодіння ОСОБА_9. Викликали поліцію. Потім люди привезли ще одного охоронця, впізнав його, це був охоронець з поля. Близько 03 год. ночі привезли ОСОБА_13. У нього зуби були вибиті, губи розбиті. Він ледве піднявся з машини. ОСОБА_16 впізнав того охоронця, якого бачили на полі. Сказав, що він його тримав. В подальшому охоронець зізнався в цьому, але казав, що не бив, тільки тримав.

Свідок ОСОБА_22 під час допиту в судовому засіданні показав, що 02.05.2014 року йому подзвонили товариші, повідомили що на ділянці ОСОБА_6 працював трактор, а сам ОСОБА_6 пропав. Почали збиратись люди і шукать. Коли приїхав до будинку ОСОБА_9 в одного з охоронців (чоловік з вусами) особисто забрав телефон. Зателефонував на останній номер зі списку набраних номерів. Коли відповіли, по голосу впізнав ОСОБА_4, говорив російською мовою. Спочатку не казав, де ОСОБА_13, а потім сам передзвонив і сказав «поедьте где-то возле водокачки». Раніше зустрічався з охоронцями ОСОБА_9, зокрема з ОСОБА_4, оскільки під час виділення власникам земельних ділянок були конфлікти з охороною. ОСОБА_6 тоді погрожували, казали «ти дограєшся з цією землею». Охорона СТОВ «Лящівка» використовували тоді автомобіль «Нива» бежевого кольору. Охоронець, в якого забрав телефон, сам зізнався, що тримав ОСОБА_6 під час побиття. Також його впізнав ОСОБА_6, коли його привезли до будинку ОСОБА_9.

Свідок ОСОБА_23 в судовому засіданні пояснив, що проживає в с. Лящівка, його дружина працює головою сільської ради. Ввечері 02.05.2014 року їй зателефонували та повідомили про події в селі. Відвіз її до двору сім'ї ОСОБА_9. Там було дуже багато людей. Їм розповіли, що охоронці ОСОБА_9 побили місцевого мешканця ОСОБА_6 та викинули в полі. Разом з іншими людьми чекали результату пошуків ОСОБА_6.

Свідок ОСОБА_24 в судовому засіданні показав, що в травні 2014 року працював трактористом у СТОВ «Лящівка». 02.05.2014 року ввечері працював на тракторі у полі. Під'їхав директор ОСОБА_9 і повідомив, що переводить його на іншу ділянку. Директор на своєму автомобілі, де також знаходилась його дружина, супроводили його до необхідного поля, показав директор звідки починать дискувать. Потім під'їхали охоронці в камуфляжі, 4 особи на бежевій «Ниві». Почав роботу. Далі під'їхав туди потерпілий, вибіг з машини і прибіг до трактора. З ним була жінка. Двоє охоронців витіснили його від трактора, ще один перешкоджав дружині потерпілого підходить до трактора. Оскільки були перешкоди в роботі, зупинився, сказав на людей їхати не буду. Охоронець, що був біля жінки подзвонив до ОСОБА_9, той сказав продовжувати. Відмовлявся. Потім прийшов інший охоронець, почав кричати, щоб продовжував роботу. Припинив роботу коли приїхали ще якість люди з села і сказали припинити. З поля поїхав на тракторі. Це був перший випадок, що роботу на полі виконував під наглядом охорони. Знав, що земельні ділянки виділяли людям, але йому повідомляли, що до певної дати ця земля ще знаходиться в оренді СТОВ «Лящівка». Як звуть охоронці не знає

Свідок ОСОБА_25 під час допиту повідомив суду, що на початку травня 2014 року на підставі договору працював охоронцем в одному з господарств Чорнобаївського району в с. Лящівка, назву не пам'ятає. Працював вахтовим методом, чергували по 12 годин. Старшим групи був ОСОБА_8, ще працювали з ним ОСОБА_10 та ОСОБА_24. Керівником у них був ОСОБА_4, приїздив рідко, привозив людей на зміну. 02.05.2014 його від охоронюваного об'єкту забрали примусово якісь люди, посадили до автомобіля «ВАЗ», забрали рацію. Привезли до домоволодіння ОСОБА_9. Там було дуже багато людей, агресивно налаштованих, його двічі вдарили по голові. Також там вже був ОСОБА_8 та інші охоронці ОСОБА_24 і ОСОБА_10. Люди запитували де був. Потім привезли туди якогось побитого чоловіка, сидів він на задньому сидінні автомобіля. Його підводили до цього чоловіка, але той повідомив, що такого там не було, вказав на ОСОБА_10. Де саме не було, в чому причина конфлікту так і не зрозумів. Після приїзду поліції давав показання, його та ОСОБА_24 відпустили. А ОСОБА_8 та ОСОБА_10 поліція забрала. ОСОБА_4 біля будинку ОСОБА_9 не було. В ту ж ніч з ОСОБА_24 на таксі поїхали додому. Під час роботи ОСОБА_4 користувався наданим йому автомобілем «Нива» бежевого кольору, який завжди стояв біля тракторної бригади. На місці конфлікту його та інших охоронців били, у ОСОБА_8 забрали телефон.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні повідомив, що у 2014 році праював в с. Лящівка охоронцем, старшим зміни. Начальником охорони був ОСОБА_4. Всього було дві зміни по 6 осіб. Зі своєї зміни пам'ятає ОСОБА_10 та ОСОБА_25, більше нікого. Першого чи другого травня 2014 року (точно не пам'ятає) від директора підприємства отримав наказ відправити одного охоронця на поле до трактора, який мав передискувати землю на частині поля. Відправив ОСОБА_10, який пішов пішки. В розпорядженні охорони транспортних засобів не було, лише на час об'їздів полів надавали автомобіль «Нива». Але в той день зранку автомобіль забрав ОСОБА_4, причина невідома. Близько 21 год. до тракторної бригади повернувся тракторист і розповів про конфлікт на полі. Хто саме приїздив на поле, тракторист не знав. Швидко зібрався і поїхав. Потім повернувся ОСОБА_10. Сказав, що була бійка, він втрутився. На поле приїздили ОСОБА_6, його дружина і ще якийсь чоловік. Причини бійки невідомі. З робочого місця його потім забрали примусово, привезли до будинку ОСОБА_9. Там били, забрали рацію і особистий телефон. Питали, де ОСОБА_6, але оскільки не знав, не міг повідомити. Пізно вночі привезли потерпілого, на якому було видно тілесні ушкодження. Після приїзду поліції його допитали, люди повернули телефон. Працівники поліції забрали його у відділок, де тримали до ранку, потім відпустили. В с. Лящівка більше не повертався. Де в той день був ОСОБА_4 йому не відомо. Бачив його через через місяць. З заявами щодо побиття до поліції не звертався.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 повідомив, що проживає в с. Лящівка, знає ОСОБА_6 як односельчанина. Також знає ОСОБА_4, оскільки раніше працювали разом в с. Іркліїв Чорнобаївського району в охороні. Про побиття ОСОБА_6 дізнався на наступний день, люди казали, що це зробили охоронці ОСОБА_9. А напередодні ввечері до нього додому на велосипеді приїздив ОСОБА_4 і просив на автомобілі повезти його в поле. Оскільки в цей день святкував день народження онуки і вже вживав спиртні напої, відмовив ОСОБА_4. Також останній запитував, чи не може його повезти зять. Але зять також вже вживав спиртні напої. Причини необхідності терміново поїхати на поле не повідомляв.

Свідок ОСОБА_26 повідомив суду, що працює у Чорнобаївському відділенні поліції. Вночі 02.05.2014 року до с. Лящівка на виклик не виїздив. Туди першим прибув ОСОБА_16, який працював помічником дільничого. По телефону доповів, що пропав ОСОБА_6, житель с. Лящівка. Односельчани збираються біля домоволодіння ОСОБА_9. На місце подій було відправлено слідчо-оперативну групу. Від колег відомо, що в ту ніч ОСОБА_6 були нанесені тілесні ушкодження. Весною 2014 року з іншими працівниками поліції був присутній під час виділення власникам земельних ділянок, в тому числі ОСОБА_6. Охоронці СТОВ «Лящівка» їздили неподалік на 2 автомобілях, один з яких точно був «Нива» бежевого кольору. Роботі землевпорядників охоронці не заважали, порушень не допускали, а тому їх особи не встановлювали. Виділення земельних ділянок тривало кілька днів, оскільки дуже багато паїв розмежовували.

Свідок ОСОБА_27 повідомив суду, що працює в Чорнобаївському відділенні поліції на посаді слідчого. Дату не пам'ятає, але події відбувалося весною, більше двох років тому. До Чорнобаївського відділення поліції надійшов виклик, в складі слідчо-оперативної групи виїхав до с. Лящівка. По приїзду біля домоволодіння сім'ї ОСОБА_9 побачили велике скупчення людей. Було встановлено, що там знаходяться двоє охоронців зі СТОВ «Лящівка», які говорили, що на полі виник конфлікт щодо землі. Чи на той час хтось з охоронців визнавав свою вину в побитті ОСОБА_6, не пам'ятає. Потерпілого на час їх приїзду вже знайшли і повезли до лікарні. Оскільки місцеві мешканці були налаштовані негативно, охоронців було вирішено забрати до відділення поліції, на що вони добровільно погоджувалися.

Свідок ОСОБА_16 під час допиту повідомив, що у 2014 році працював у Чорнобаївському відділенні поліції помічником дільничного інспектора. До території обслуговування входило також с. Лящівка. Кілька років тому у вечірній час з с. Лящівка надійшов виклик на екстренний номер "102". Черговий йому зателефонував, і на місце подій виїхав першим. О котрій годині прибув до села Лящівка не пам'ятає. За інформацією місцевих жителів мешканця АДРЕСА_2 в поле вивезли охоронці СТОВ «Лящівка». Проводились пошукові роботи. Також приймав участь, близько години їздив на автомобілі з ОСОБА_28. Потім зателефонували та повідомили, що потерпілого знайшли. Поїхали додому до ОСОБА_6. Побачили його вдома дуже побитим, мав гематоми на ногах (від коліна до ступні). Також були ушкодження на обличчі. Побитий був дуже. Потім приїхала слідчо-оперативна група. Біля домоволодіння ОСОБА_9 були заворушення, люди вилазили на паркан, зривали встановлені там камери. Хто саме не впізнав, оскільки було темно. Поведінка деяких людей була неадекватна. Люди вимагали, щоб ОСОБА_9 виїхав з села. Особисто нікого не затримував, протоколи про порушення не складав.

Свідок ОСОБА_29 пояснив, що раніше працював дільничним Чорнобаївського відділу поліції, територія обслуговування - 21 населений пункт, в тому числі с. Лящівка. Два чи три роки тому, точно не пам'ятає, але теплої пори року його викликали в с. Лящівка. Прибувши на місце події від місцевих мешканців дізнався, що зник їх односельчанин ОСОБА_6, і до цього причетні охоронці СТОВ «Лящівка». Почало збиратися багато людей, було організовано пошуки, в яких він також приймав участь. Після повернення до Лящівки бачив потерпілого, якого знайшли, на ньому була велика кількість тілесних ушкоджень. Був емоційно збуджений, заляканий. Інших деталей про ці події не пам'ятає. Також зазначив, що з іншими працівниками поліції був в с. Лящівка під час виділення земельних ділянок. Бачив там охоронців СТОВ «Лящівка», які їздили на автомобілі «Нива». Кілька днів під час виділення чергували в с. Лящівка позмінно, були сутички.

Під час допиту в судовому засіданні свідок ОСОБА_30 пояснив, що працював у СТОВ «Лящівка» бригадиром тракторної бригади. Про побиття ОСОБА_6 дізнався на наступний день, коли прийшов на роботу. ОСОБА_4 не пам'ятає. Міг працювати в охороні, але охоронці змінювалися часто, не запам'ятовував. Чи були на роботі охоронці на наступний день після подій не пам'ятає.

Свідок ОСОБА_31 показав, що проживає в с. Лящівка. Потерпілого знає як односельчанина. В той день, коли його побили, бачив ОСОБА_31. Були разом на стадіоні, дивились футбол. А на наступний день на роботі почув, що його побили. На стадіоні ОСОБА_6 був тверезим, будь-яких тілесних ушкоджень на ньому не бачив.

Свідок ОСОБА_32 зазначив, що проживає в с. Лящівка. Також бачив ОСОБА_6 в день його побиття на стадіоні, виглядав здоровим. Про те, що його побили, дізнався на наступний день.

Свідок ОСОБА_33 під час допиту зазначив, що у 2014 році працював єгерем у лісництві. До його обов'язків входило здійснювати об'їзди території по дорогах. В травні 2014 року на трасі Київ-Кременчук поблизу с. Кліщинці неподалік насосної станції бачив людину. Оскільки людина була між дерев на відстані близько 100 м присвітив в ту сторону ліхтариком. Чи сидів чоловік, чи стояв, не пам'ятає. Але оскільки ознак бракон'єрства не було, зупинятись не захотів.

Свідок ОСОБА_34 в судовому засіданні суду повідомив, що одного вечора йому зателефонував ОСОБА_17 і попросив допомогли в пошуках ОСОБА_6, який пропав. Пішов до центру села. Там вже були інші люди. Розділились на групи і почали пошуки. З ним в групі був ОСОБА_35 Поїхали в напрямку с. Кліщинці. В подальшому ОСОБА_35 подзвонили і сказали повертатись, оскільки ОСОБА_6 знайшли. Коли приїхали в село, кажуть вже його забрала швидка допомога. Біля будинку сім'ї ОСОБА_9 було дуже багато людей, поліція, оформлювали якісь документи. Був там хвилин десять, потім пішов додому.

Під час розгляду справи судом також було допитано ОСОБА_28, який прибув до суду на прохання потерпілого. Проте в судовому засіданні жодна зі сторін провадження клопотань про його допит не заявляла. Враховуючи вказане, судом до уваги показання ОСОБА_28 не приймаються.

Крім показань свідків, винність обвинуваченого в інкримінованому правопорушенні підтверджується доказами, наданими стороною обвинувачення:

- висновком експерта № 903 від 05.05.2014 року (том 5, а.с. 55-57), згідно якого ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я та легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я;

- протоколом проведення слідчого експеременту за участю потерпілого ОСОБА_6 від 12.06.2014 року та таблицями зображення до нього (том 5, а.с. 58-74);

- ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси про проведення тимчасового доступу до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю(том 5, а.с. 76);

- протоколом одночасного допиту осіб від 17.07.2014 - підозрюваного ОСОБА_4 та потерпілого ОСОБА_6 (том 5, а.с. 77-82), що зафіксований також відеозаписом (диск DVD-R);

- протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 22.08.2014 року (том 5, а.с. 84);

- описом речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді від 22.08.2014 року та роздруківкою з"єднань та SМS - повідомлень абоненського номера 067-535-35-01, що належить ОСОБА_4 в період часу з 00-00 год. 02.05.2014 по 23-59 год. 03.05.2014, (том 5, а.с. 85-91). Також дана інформація знаходиться на СD-диску ;

- протоколом пред"явлення особи для впізнання від 21.07.2014 року та таблицею зображень до нього, згідно якого свідок ОСОБА_36 впізнала ОСОБА_4 як особу, яка 02.05.2014 року перебуваючи на полі побігал разом з іншим охоронцем за її чоловіком (том 5, а.с. 92-94);

- висновком експерта № 1556 від 22 липня 2014 року (том 5, а.с. 95-96), згідно якого виявлені у ОСОБА_6 тілесні ушкодження могли виникнути за обставин, наведених в протоколі слідчого експерименту;

- протоколом пред"явлення особи для впізнання за фотознімками від 23.07.2014 року (том 5, а.с. 97-98), за яким ОСОБА_6 впізнав свідка ОСОБА_10;

- протоколом одночасного допиту осіб від 23.07.2014 року - потерпілого ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_10 (том 5, а.с. 99-101).

Досліджені докази суд вважає належними та допустимими.

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності з точки зору їх достатності та взаємозв'язку, суд вважає, вина ОСОБА_4 доведена повністю, та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 122 КК України.

Покази і позицію ОСОБА_4 суд оцінює критично, оскільки вони спростовуються показаннями свідків та іншими доказами, і вважає їх такими, що направлені на уникнення кримінальної відповідальності за скоєне.

У відповідності до вимог ст.50 КК України, покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи, яка вчинила злочин, та попередження вчиненню нею нових злочинів.

При цьому суд враховує вимоги ст.65 КК України, а також роз'яснення, наведені у Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року № 7, згідно з якими при призначенні покарання суд повинен в повній мірі враховувати ступінь суспільної небезпечності скоєного злочину, дані про особу, а також ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, що скоїла злочин, повинно бути призначене покарання, необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

В якості ознак, що характеризують особу обвинуваченого, суд враховує, що він має постійне місце проживання, на обліку у лікаря-психіатра, під наглядом лікаря-нарколога не перебуває, здійснює підприємницьку діяльність, одружений, на утриманні має малолітню дитину, раніше не судимий.

Пом'якшуючих чи обтяжуючих покарання обставин, згідно ст.ст. 66-67 КК України, судом не виявлено.

Згідно досудової доповіді, складеної органом пробації, ймовірність вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства є середнім. Виправлення обвинуваченого без позбавлення чи обмеження волі можливе та не становить високої небезпеки для суспільства та окремих осіб.

Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання у виді обмеження волі в межах, наближених до максимальної межі санкції статті.

Однак, враховуючи що на утриманні ОСОБА_4 є малолітня дитина, раніше не судимий, беручи до уваги висновки досудової доповіді, а також те, що позиція обвинуваченого визнавати чи не визнавати вину є його правом і не може бути поставлена йому у провину, суд вважає можливим звільнити його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, та покласти на нього обов'язки, передбачені п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України.

Суд переконаний, що таке покарання буде справедливим і достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченого, та попередження вчинення ним нових злочинів, тому не погоджується з позицією прокурора щодо реального обмеження волі.

Вивчивши докази, надані потерпілою стороною до заявленого цивільного позову, суд приходить до висновку, що цивільний позов ОСОБА_6 в частині стягнення матеріальної шкоди у розмірі 15786,21 грн. підлягає до задоволення, враховуючи обґрунтованість даних вимог. Вимоги щодо стягнення моральної шкоди у розмірі 250 000 грн. підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не є (не може бути) адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

При визначенні розміру моральної шкоди суд враховує факт психологічних переживань, душевних та фізичних страждань ОСОБА_6 з огляду на характер заподіяних йому тілесних ушкоджень, спосіб їх нанесення, перенесеного приниження, перебування у лікувальному закладі у зв'язку з спричиненими тілесними ушкодженнями, що на вказаний період часу змінило умови його повсякденного життя у гіршу сторону, вплинуло негативним чином на організацію подальшого життя, після перенесеного побиття він відчуває погіршення стану здоров"я, а тому, виходячи із засад розумності та справедливості, суд вважає, що моральна шкода завдана ОСОБА_6 складає 30000 грн.

Визначений судом розмір відшкодування на думку суду відповідає характеру та обсягу фізичних і душевних страждань, яких зазнав позивач внаслідок вчинення щодо нього неправомірних дій.

Цивільні позови прокуратури Черкаської області, подані в інтересах Комунального закладу «Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради» та Чорнобаївської центральної районної лікарні про стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілого у розмірі 4245 грн. та 340 грн. відповідно, з огляду на їх обґрунтованість підлягають задоволенню.

Заперечення захисника щодо відсутності у прокурора повноважень подавати позови в інтересах вказаних медичних закладів та обов'язкової згоди закладів на представництво їх інтересів державою судом до уваги не приймаються як необґрунтовані.

Під час досудового розслідування до обвинуваченого було застосовано запобіжний захід у виді застави в розмірі 8526 грн.

У відповідності до ст. 374 КПК України при ухваленні вироку суд має зазначити рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження.

Згідно ч. 11 ст. 182 КПК України, застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень.

Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму ВСУ від 26.03.1999 року № 6 «Про практику застосування судами застави як запобіжного заходу», у випадках, коли заставу було внесено обвинуваченим, суд вправі звернути її на виконання вироку в частині майнових стягнень (у першу чергу на відшкодування заподіяної злочином шкоди).

Запобіжний захід застосований до обвинуваченого ОСОБА_4 у виді застави до вступу вироку в законну силу слід залишити без змін.

При вирішенні питання про повернення застави, суд вважає за необхідне заставу, внесену ОСОБА_4 25.07.2014 року за квитанцією № б/н, в розмірі 8526 (вісім тисяч п'ятсот двадцять шість) грн., звернути на виконання вироку в частині майнових стягнень на користь потерпілого ОСОБА_6

Судові витрати по справі - відсутні.

Питання щодо речових доказів слід вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, і призначити йому покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку - два роки.

Відповідно до ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_4:

періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;

не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Цивільний позов, заявлений ОСОБА_6 - задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1,на користь ОСОБА_6 15786,21 грн. матеріальної та 30000 грн. моральної шкоди, а всього 45786,21 грн.

В решті вимог відмовити.

Позов прокуратури Черкаської області в інтересах Комунального закладу «Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради» про стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілого у розмірі 4245 грн. - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Комунального закладу «Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради» 4245 грн.

Позов прокуратури Черкаської області в інтересах Чорнобаївської центральної районної лікарні про стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілого у розмірі 340 грн. - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Чорнобаївської центральної районної лікарні 340 грн.

Застосований до ОСОБА_4 запобіжний захід у виді застави до набрання вироком суду законної сили - залишити без змін.

Після набрання вироком законної сили заставу, внесену ОСОБА_4 25.07.2014 року за квитанцією № б/н, в розмірі 8526 (вісім тисяч п'ятсот двадцять шість) грн., звернути на виконання вироку в частині майнових стягнень на користь потерпілого ОСОБА_6

Речові докази по справі:

- два диск DVD-R, на яких знаходиться відеозапис одночасного допиту осіб та СD-диск з інформацією щодо з'єднань абоненського номера - залишити в матеріалах провадження.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду Черкаської області шляхом подачі апеляційної скарги через Чорнобаївський районний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим - протягом 30 днів з дня отримання копії вироку.

Суддя І.М. Кваша