Постанова № 76316776, 05.09.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

П О С Т А Н О В А

іменем України

05 вересня 2018 року

м. Харків

справа № 639/8306/16-ц

провадження № 22ц/790/3778/18

Апеляційний суд Харківської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого – Котелевець А.В.,

суддів - Коваленко І.П., Піддубного Р.М.,

за участю секретарів – Брулевича В.В., Огар І.В.,

позивач – ОСОБА_1,

відповідач – Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області,

відповідач – Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»,

відповідач – Дніпропетровське обласне управління Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»,

третя особа – ОСОБА_2,

третя особа – старший державний виконавець Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_3,

третя особа – старший державний виконавець Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_4,

третя особа – старший державний виконавець Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_5,

третя особа – приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 06 квітня 2018 року в складі судді Єрмоленко В.Б.,

у с т а н о в и в:

В листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся у суд із позовом до Жовтневого відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції (далі – Жовтневий ВДВС ХМУЮ), зміненого на Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області (далі – МВДВС по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харків ГТУЮ у Харківській області), Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі – АТ «Ощадбанк»), Дніпропетровського обласного управління АТ «Ощадбанк», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, старших державних виконавців Ізотова Павла Петровича, Мазій Марини Анатоліївни, Такідзе Манучара Тенгізовича, про стягнення суми.

Позовна заява, з урахуванням уточнень, мотивована тим, що на виконанні Жовтневого ВДВС ХМУЮ знаходилися виконавчі провадження № 42624811 та № 42624136 по примусовому виконанню виконавчих листів за № 642/130/13-ц, виданих 20 лютого 2014 року Ленінським районним судом м. Харкова, про стягнення з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на користь ОСОБА_1 суми боргу за Договором позики від 19 січня 2011 року, нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_9 за реєстровим № 169, в розмірі 61 546 грн. 10 коп., процентів за період користування до дня повернення позики в розмірі 9 220 грн. 17 коп., неустойки в розмірі 1 126 293 грн. 63 коп. та судового збору в розмірі 642 грн. 16 коп. Постанови про відкриття виконавчого провадження були винесені 07 березня 2014 року старшим державним виконавцем Ізотовим П.П.

Після перегляду справи в касаційному порядку 22 травня 2015 року Ленінським районним судом м. Харкова було видано два нових виконавчих листа про стягнення з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на користь ОСОБА_1 суми боргу за Договором позики від 19 січня 2011 року, нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_9 за реєстровим № 169, в розмірі 61 546 грн. 10 коп., процентів за період користування до дня повернення позики в розмірі 9 220 грн. 17 коп., неустойки в розмірі 144 896 грн. 00 коп., трьох відсотків річних від простроченої суми за період з 25 липня 2011 року по 27 грудня 2012 року в розмірі 2 669 грн. 66 коп. та судового збору в розмірі 642 грн. 16 коп. Постанов про відкриття виконавчого провадження за новими виконавчими листами винесено не було.

Ухвалами Ленінського районного суд м. Харкова від 20 серпня 2015 року та від 01 жовтня 2015 року його скарги були задоволені. Бездіяльність старшого державного виконавця Жовтневого ВДВС Харківського МУЮ щодо невирішення питання про відкриття виконавчого провадження була визнана неправомірною. Державний виконавець Жовтневого ВДВС Харківського МУЮ, в провадженні якого перебувають вказані виконавчі листи, зобов’язаний невідкладно винести та надіслати на адресу ОСОБА_1 постанови про відкриття виконавчого провадження.

06 березня 2015 року постановами державного виконавця Жовтневого ВДВС ХМУЮ ОСОБА_3 були відкриті виконавчі провадження № 46920335 та № 46921077 по примусовому виконанню виконавчих листів відповідно № 2/642/1684/14 та № 642/7365/14ц, виданих Ленінським районним судом м. Харкова від 10 лютого 2015 року, про стягнення з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на користь ОСОБА_1 процентів за користування позикою з 31 грудня 2012 року по 27 січня 2014 року в розмірі 9 132 грн. 13 коп., трьох відсотків річних від простроченої суми боргу з 31 грудня 2012 року по 27 січня 2014 року в розмірі 3 931 грн. 89 коп., неустойки в розмірі 14 649 грн. 46 коп. та 3 654 грн. 00 коп. судового збору.

На підставі постанов старших державних виконавців Жовтневого ВДВС ХМУЮ ОСОБА_5 та ОСОБА_4 від 20 липня 2015 року закінчені виконавчі провадження по примусовому виконанню вказаних чотирьох виконавчих листів на підставі пункту 8 частини 1 статті 49, статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час спірних правовідносин).

Ухвалами Ленінського районного суду м. Харкова від 02 листопада 2015 року його скарга була задоволена. Скасовано розпорядження старшого державного виконавця Жовтневого ВДВС ХМУЮ ОСОБА_3 від 08 липня 2015 року про перерахування ОСОБА_1 18 974 грн. 00 коп. на розрахунковий рахунок в Дніпропетровському обласному управлінні АТ «Ощадбанк». Постанови старшого державного виконавця Жовтневого ВДВС ХМУЮ ОСОБА_5 від 20 липня 2015 року скасовані. Жовтневий ВДВС ХМУЮ зобов’язано закінчити виконавчі провадження № 42624811 та № 42624136 по примусовому виконанню виконавчих листів про стягнення з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на користь ОСОБА_1 суми боргу за Договором позики від 19 січня 2011 року, нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_9 за реєстровим № 169, в розмірі 61 546 грн. 10 коп., процентів за період користування до дня повернення позики в розмірі 9 220 грн. 17 коп., неустойки в розмірі 1 126 293 грн. 63 коп., трьох відсотків річних від простроченої суми боргу та судового збору в розмірі 642 грн. 16 коп.

Під час розгляду його скарг від державного виконавця йому стало відомо, що 21 травня 2015 року на рахунок з обліку депозитних сум Жовтневого ВДВС ХМУЮ надійшли грошові кошти в сумі 215 600 грн. 00 коп., а 07 липня 2015 року – 59 896 грн. 00 коп. 07 липня 2015 року до канцелярії Жовтневого ВДВС ХМУЮ надійшла заява ОСОБА_2, який, діючи на підставі підробленої довіреності від 29 травня 2015 року, просив перерахувати ці кошти на депозитний рахунок в Дніпропетровськму обласному управлінні АТ «Ощадбанк».

Позивач зазначав, що на час видачі довіреності та звернення ОСОБА_2 з заявою про перерахування коштів він перебував під вартою та не мав можливості звернутися до нотаріуса для її посвідчення. Старші державні виконавці Ізотов П.П. та Такідзе М.Т. на порушення вимог Інструкції з організації примусового виконання рішень не направили йому повідомлення про надходження коштів від боржників, не перерахували грошові кошти на зазначений ним або його належним представником ОСОБА_10 рахунок, не перевірили належним чином особу його представника, що підтверджується ухвалами Апеляційного суду Харківської області, та безпідставно перерахували, а банк – безпідставно видав ОСОБА_2, не перевіривши належним чином особу останнього, грошові кошти в сумі 218 974 грн. 09 коп. та 31 367 грн. 48 коп. (всього – 250 341 грн. 57 коп.).

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просив стягнути солідарно з МВДВС по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харків ГТУЮ у Харківській області та АТ «Ощадбанк» на його користь 250 341 грн. 57 коп.

02 лютого 2017 року старший державний виконавець МВДВС по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харків ГТУЮ у Харківській області ОСОБА_3 подав заперечення на позов, в яких просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заперечення, з урахуванням уточнень, мотивовані тим, що на виконанні Жовтневого ВДВС м. Харків ГТУЮ у Харківській області, зміненого на МВДВС по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харків ГТУЮ у Харківській області, перебували вказані виконавчі провадження за номерами 42624811, 42624136, 46920335 та 46921077. На депозитний рахунок Жовтневого ВДВС міста Харків ГТУЮ у Харківській області надійшли грошові кошти: 21 травня 2015 року - в сумі 215 600 грн., 07 липня 2015 року – в сумі 59 896 грн. 00 коп. 07 липня 2015 року від ОСОБА_2 надійшла заява разом із завіреною фотокопією довіреності, якою ОСОБА_1 уповноважував ОСОБА_2 бути його представником в АТ «Ощадбанк» зі всіма правами, наданими чинним законодавством стороні виконавчого провадження. Зазначав, що жодним нормативно-правовим актом не передбачено обов’язку державного виконавця перевіряти законність видачі доручення. Сам ОСОБА_1 не звертався до органів досудового розслідування із заявою про вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення, а саме – заволодіння чужим майном (грошовими коштами) з використанням підробленого документу (довіреності).

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 11 жовтня 2017 року до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, залучено ОСОБА_2 та приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 06 квітня 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що підстави для відшкодування шкоди відповідно, зокрема, до вимог статті 1177 ЦК України відсутні.

27 червня 2018 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нову постанову про задоволення позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що права позивача порушено відділом державної виконавчої служби та банком, які після стягнення вказаної суми мають право в регресному порядку стягнути ці кошти з ОСОБА_2 Зазначає, що відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції безпідставно не врахував правові позиції, що містяться в постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 753/7281/15-ц, від 22 лютого 2018 року у справі № 725/314/15-ц, від 25 квітня 2108 року у справі № 761/13137/16-ц, в постановах Верховного Суду України від 19 серпня 2014 у справі № 3-51гс14, від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15.

18 липня 2018 року ОСОБА_11 – представник АТ «Ощадбанк» подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити в задоволенні скарги.

Відзив мотивовано тим, що у банку відсутні повноваження щодо перевірки місцезнаходження довірителя під час підписання ним довіреності. Посилання на правову позицію, що міститься в постанові Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 761/13137/16-ц, є помилковим, оскільки дана справа стосується інших фактичних обставин. Договір про відкриття поточного рахунку на ім’я ОСОБА_1 не оскаржено в установленому законом порядку.

20 серпня 2018 року старший державний виконавець МВДВС по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харків ГТУЮ у Харківській області ОСОБА_3 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити в задоволенні скарги. Відзив аналогічний запереченням на позов.

Дніпропетровське обласне управління АТ «Ощадбанк», треті особи рішення суду першої інстанції не оскаржили, правом на відзив на апеляційну скаргу не скористались.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини 1 статті 374 ЦПК України).

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України – в межах доводів та вимог апеляційної скарги судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

За змістом статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина 1 статті 4 ЦПК України).

Стаття 15 України передбачає право кожної особи на захист в суді свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відтак зазначена норм визначає об’єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов’язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб’єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Способи захисту цивільного права та інтересів зазначені в статті 16 ЦПК України.

За частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до положень коментованої статті позадоговірна (деліктна) відповідальність, яка є видом цивільно-правової відповідальності, настає при існуванні складу прравопорушення, що включає такі елементи, як: протиправна поведінка; шкода; причинний зв’язок між ними; вина заподіювача шкоди.

Зазначені підстави визначаються загальними, оскільки для виникнення деліктного зобов’язання їх існування потрібне в усіх випадках, якщо інше не обумовлено законом.

Згідно із частиною другою та третьою статті 23 ЦК України моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості її реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (частина перша статті 1167 ЦК України).

У правопорушеннях з відшкодування шкоди діє презумпція вини заподіювача шкоди. Обов’язок доказування наявності шкоди, її розміру покладається на позивача, відсутність вини у заподіювача шкоди повинен довести відповідач.

Матеріали справи свідчать, що на виконанні Жовтневого ВДВС ХМУЮ знаходилися виконавчі провадження № 42624811 та № 42624136 по примусовому виконанню виконавчих листів за № 642/130/13-ц, виданих 20 лютого 2014 року Ленінським районним судом м. Харкова, про стягнення з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на користь ОСОБА_1 суми боргу за Договором позики від 19 січня 2011 року, нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_9 за реєстровим № 169. в розмірі 61 546 грн. 10 коп., процентів за період користування до дня повернення позики в розмірі 9 220 грн. 17 коп., неустойки в розмірі 1 126 293 грн. 63 коп. та судового збору в розмірі 642 грн. 16 коп.

Після перегляду справи в касаційному порядку 22 травня 2015 року Ленінським районним судом м. Харкова було видано два нових виконавчих листа про стягнення з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на користь ОСОБА_1 суми боргу за Договором позики від 19 січня 2011 року, нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_9 за реєстровим № 169, в розмірі 61 546 грн. 10 коп., процентів за період користування до дня повернення позики в розмірі 9 220 грн. 17 коп., неустойки в розмірі 144 896 грн. 00 коп., трьох відсотків річних від простроченої суми за період з 25 липня 2011 року по 27 грудня 2012 року в розмірі 2 669 грн. 66 коп. та судового збору в розмірі 642 грн. 16 коп. Постанов про відкриття виконавчого провадження за новими виконавчими листами винесено не було.

Ухвалами Ленінського районного суд м. Харкова від 20 серпня 2015 року та від 01 жовтня 2015 року бездіяльність старшого державного виконавця Жовтневого ВДВС Харківського МУЮ щодо невирішення питання про відкриття виконавчого провадження була визнана неправомірною. Державний виконавець Жовтневого ВДВС Харківського МУЮ, в провадженні якого перебувають вказані виконавчі листи, зобов’язаний невідкладно винести та надіслати на адресу ОСОБА_1 постанови про відкриття виконавчого провадження.

06 березня 2015 року постановами державного виконавця Жовтневого ВДВС ХМУЮ ОСОБА_3 були відкриті виконавчі провадження № 46920335 та № 46921077 по примусовому виконанню виконавчих листів відповідно № 2/642/1684/14 та № 642/7365/14ц, виданих Ленінським районним судом м. Харкова від 10 лютого 2015 року, про стягнення з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на користь ОСОБА_1 процентів за користування позикою з 31 грудня 2012 року по 27 січня 2014 року в розмірі 9 132 грн. 13 коп., трьох відсотків річних від простроченої суми боргу з 31 грудня 2012 року по 27 січня 2014 року в розмірі 3 931 грн. 89 коп., неустойки в розмірі 14 649 грн. 46 коп. та 3 654 грн. 00 коп. судового збору.

Постановами старших державних виконавців Жовтневого ВДВС ХМУЮ ОСОБА_5 та ОСОБА_4 від 20 липня 2015 року закінчені виконавчі провадження по примусовому виконанню вказаних чотирьох виконавчих листів на підставі пункту 8 частини 1 статті 49, статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час спірних правовідносин).

Ухвалами Ленінського районного суду м. Харкова від 02 листопада 2015 року скасовано розпорядження старшого державного виконавця Жовтневого ВДВС ХМУЮ ОСОБА_3 від 08 липня 2015 року про перерахування ОСОБА_1 18 974 грн. 00 коп. на розрахунковий рахунок в Дніпропетровському обласному управлінні АТ «Ощадбанк». Постанови старшого державного виконавця Жовтневого ВДВС ХМУЮ ОСОБА_5 від 20 липня 2015 року скасовані. Жовтневий ВДВС ХМУЮ зобов’язано закінчити виконавчі провадження № 42624811 та № 42624136 по примусовому виконанню виконавчих листів про стягнення з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на користь ОСОБА_1 суми боргу за Договором позики від 19 січня 2011 року, нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_9 за реєстровим № 169, в розмірі 61 546 грн. 10 коп., процентів за період користування до дня повернення позики в розмірі 9 220 грн. 17 коп., неустойки в розмірі 1 126 293 грн. 63 коп., трьох відсотків річних від простроченої суми боргу та судового збору в розмірі 642 грн. 16 коп.

На рахунок з обліку депозитних сум Жовтневого ВДВС ХМУЮ надійшли грошові кошти: 21 травня 2015 року - в сумі 215 600 грн. 00 коп., 07 липня 2015 року – в сумі 59 896 грн. 00 коп.

07 липня 2015 року до канцелярії Жовтневого ВДВС ХМУЮ надійшла заява ОСОБА_2, який, діючи на підставі довіреності від 29 травня 2015 року, просив перерахувати ці кошти на депозитний рахунок в Дніпропетровському обласному управлінні АТ «Ощадбанк».

Посилаючись на те, що ОСОБА_2 діяв на підставі підробленої довіреності, а старші державні виконавці Ізотов П.П. та Такідзе М.Т. на порушення вимог Інструкції з організації примусового виконання рішень не направили йому повідомлення про надходження коштів від боржників, не перерахували грошові кошти на зазначений ним або його належним представником ОСОБА_10 рахунок, не перевірили належним чином особу його представника, що підтверджується ухвалами Апеляційного суду Харківської області, та безпідставно перерахували, а банк – безпідставно видав ОСОБА_2, не перевіривши належним чином особу останнього, грошові кошти в загальному розмірі 250 341 грн. 57 коп., ОСОБА_1 просив стягнути цю суму солідарно з МВДВС по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харків ГТУЮ у Харківській області та АТ «Ощадбанк» на його користь.

При цьому неправомірність дій ОСОБА_2 позивачем в установленому порядку оскаржена не була.

Відповідно до частини 1 статті 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Відповідно до частин 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд першої інстанції, дослідивши докази у справі, дав їм належну оцінку і, з урахуванням принципів змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки позивач не довів належними і допустимими доказами ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог, а саме – наявність шкоди та вини МВДВС по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харків ГТУЮ у Харківській області та АТ «Ощадбанк», як і причинно-наслідкового зв’язку між шкодою та діями відповідачів.

Наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновком суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом першої інстанції, які ним огрунтовано спростовано.

Посилання на преюдиційність рішень судів є безпідставними, оскільки судовими рішеннями дії МВДВС по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харків ГТУЮ у Харківській області та АТ «Ощадбанк» не визнано незаконними.

Доводи апеляційної скарги про те, що рішення суду першої інстанції суперечить правовим позиціям, які викладені в постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 753/7281/15-ц, від 22 лютого 2018 року у справі № 725/314/15-ц, від 25 квітня 2108 року у справі № 761/13137/16-ц, в постановах Верховного Суду України від 19 серпня 2014 у справі № 3-51гс14, від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15, не заслуговують на увагу, оскільки дані правові позиції стосуються іншим фактичних обставин та не спростовують висновки суду першої інстанції щодо обставин, які є предметом розгляду даної справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов’язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов’язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов’язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Оскільки позов задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв’язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв’язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п. 1, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 06 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 07 вересня 2018 року.

Головуючий А.В.Котелевець

Судді І.П.Коваленко

ОСОБА_12