Постанова № 76316528, 30.08.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 643/4557/17 (категорія: право власності)

Провадження № 22ц/790/2575/18

30 серпня 2018 року Апеляційний суд Харківської області у складі:

головуючого - Кіся П.В.,

суддів: - ОСОБА_1,

- ОСОБА_2,

за участю секретаря - Пузікової Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу за апеляційною скаргою Харківської місцевої прокуратури №4 в інтересах держави в особі Харківської міської ради

на рішення Московського районного суду м. Харкова від 10 травня 2017 року (суддя Горбунова Л.М.)

у цивільній справі № 643/4557/17 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа: Дванадцята Харківська державна нотаріальна контора,

про виселення та визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за законом,-

встановив:

05.04.2017 року до Московського районного суду м.Харкова надійшла позовна заява від імені ОСОБА_3, в які містилося прохання виселити ОСОБА_4 без надання іншого житлового приміщення з квартири АДРЕСА_1 з посиланням на самовільне вселення та проживання в цій квартирі, яка була власністю ОСОБА_5, померлого 20.05.2016 року.

В цій же позовній заяві містилася вимога про визнання за ОСОБА_6 права власності на вказану квартиру в порядку спадкування за законом після смерті.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на підставі договору купівлі продажу, укладеному між ОСОБА_7 та ОСОБА_5, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_8В.( реєстровий № 38, ОСОБА_5 набув у власність квартиру АДРЕСА_2.

20 травня 2016 року ОСОБА_5 помер, після його смерті відкрилася спадщина до складу якого входить зазначена квартира.

ОСОБА_3, яка є рідною сестрою ОСОБА_5, звернулася до Дванадцятої харківської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5, однак листом від 03.03.2017 року Дванадцята харківська державна нотаріальна контора повідомила ОСОБА_3 про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину за законом з тих підстав, що на адресу нотаріальної контори надійшов лист Харківської міської прокуратури від 30.01.2017 року, в якому повідомлялося про здійснення прокуратурою кримінального провадження № 42014220040000070 за фактом незаконного заволодіння квартирою № 14 по вулиці Бучми, будинок 10 у м. Харкові, шляхом укладання від імені померлої 23.12.2015 р. ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 договору купівлі продажу квартири від 14.01.2016 року та рекомендовано звернутися до суду.

Ухвалою слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 13.02.2017 року по справі № 643/779/17 було скасовано арешт, накладений у кримінальному провадженні № 42014220040000070, а саме скасовано арешт (заборону будь-яким особам укладати угоди, стосовно майна, здійснювати його відчуження) квартири АДРЕСА_3, зареєстрованої на час застосування арешту за ОСОБА_5

Скасування арешту було обґрунтовано тим, що доказів, які б свідчили про недобросовісність ОСОБА_5, як набувача нерухомого майна, в ході слідства не встановлено.

Заперечення відповідача і третьої особи на позов ОСОБА_3 в матеріалах справи відсутній, справа розглянута судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 10 травня 2017 року позов ОСОБА_3 задоволено. Суд визнав за ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_4 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5Г, а також вирішив виселити ОСОБА_9 із зазначеної квартири без надання йому іншого житлового приміщення.

Відповідач рішення не оскаржував, дані про отримання ним копії рішення, а також дані про виконання рішення в матеріалах справи відсутні.

22.03.2018 року з апеляційною скаргою на рішення Московського районного суду м. Харкова від 10 травня 2017 року звернулася Харківська місцева прокуратура №4 в інтересах держави в особі Харківської міської ради, в якій посилаючись на те, що, рішення суду в частині визнання права власності на квартиру ухвалене з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, при невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, просить його скасувати в частині задоволення позовних вимог про визнання за ОСОБА_3 права власності на квартиру АДРЕСА_5 та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог про визнання права на квартиру АДРЕСА_5 .

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що висновки суду є необґрунтованими з огляду на те, що на момент розгляду справи у провадження Московського районного суду м. Харкова перебувала справа № 643/3141/17 за позовом місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ОСОБА_3, третя особа приватний нотаріус ХМНО ОСОБА_8 про визнання недійсним договору купівлі продажу спірної квартири, визнання спадщини на вказану квартиру відумерлою, а також її витребування з чужого незаконного володіння.

Незважаючи на це, суд першої інстанції провадження по справі не зупинив та не вирішив питання про залучення Харківської міської ради до участі у справі № 643/4557/17 в якості співвідповідача в часті вимог про визнання права власності.

Вказує, що судові рішення по справі № 643/3141/17, а саме заочне рішення Московського районного суду від 08.06.2017 р. та рішення апеляційного суду Харківської області від 29.11.2017 р., підлягають дослідженню як докази під час апеляційного провадження, оскільки цими судовими рішеннями встановлено обставини, які мають значення для вирішення спору по справі яка розглядається апеляційним судом.

Посилаючись на зміст Інформаційного листа Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 р., зазначає , що під час розгляду справи позивачем не надано належних доказів, а саме постанови нотаріуса про відмову у вчинені нотаріальної дії, що є підставою для відмови в позові ОСОБА_3

Зазначає, що на час розгляду справи у суді першої інстанції у ОСОБА_3 не виникло право власності на спірну квартиру, у зв’язку з чим, не могло бути визнано судом, при цьому посилається на роз’яснення, наведені в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 р. «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав».

Сторони за викликами в судове засідання апеляційного суду не з’явилися, причину нявки не повідомили, заперечень на апеляційну скаргу прокурора не надали.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до в висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду скасуванню у повному обсязі з постановленням нового про відмову у задоволенні позову за таких підстав.

Згідно ч. 3 ст. 3 ЦПК України ( в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У відповідності до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Разом з тим, частиною 4 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

З матеріалів справи вбачається, що автор позовної заяви, поданої від імені ОСОБА_3, як на підставу позовних вимог посилався на те, що ОСОБА_5, який є рідним братом позивача ОСОБА_3, набув у передбаченому законом порядку права власності на квартиру АДРЕСА_6 на підставі посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ( далі – ХМНО) ОСОБА_8, договору купівлі-продажу квартири, укладеного 14 січня 2016 року, а 23 травня 2016 року ОСОБА_5 помер, спадкоємці першої черги після його смерті відсутні, а відтак право спадкування вказаного майна за законом має його сестра ОСОБА_3, яка є спадкоємцем другої черги.

У якості доказів для підтвердження вказаних доводів позивач долучив до позовної заяви не посвідчені уповноваженою посадовою особою ксерокопії договору від 14.01.2016 року купівлі-продажу спірної квартири, свідоцтв про народження та про шлюб позивача, свідоцтва про смерть ОСОБА_5, лист державного нотаріуса Дванадцятої Харківської державної нотаріальної контори від 03.03.2017 року за вих.№680/02-14 у виді відповідаі адвокату ОСОБА_10 про неможливість видачі свідоцтва ОСОБА_3 свідоцтва про право на спадщину у зв’язку з наявністю кримінального провадженні прокуратури №42014220040000070 за фактом незаконного заволодіння квартирою №14 будинку №10 по вулиці Бучми в м.Харкові шляхом укладення 14.01.2016 року договору купівлі-продажу квартири від імені ОСОБА_7, яка померла 23.12.2015 року.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції прийшов до висновку про доведеність обставин, на які ОСОБА_3 посилалася як на підставу позовних вимог та наявність передбачених законом підстав для визнання права власності ОСОБА_3 на квартиру в порядку спадкування за законом і виселення відповідача ОСОБА_4

Однак з таким рішення колегія суддів погодитися не може у зв’язку з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до статті 60 ЦПК України , кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно статті 64 ЦПК України передбачено, що письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі.

Справи про спадкування за законом мають вирішуватись на підстави глави 86 ЦК України.

Згідно зі статтями 1216, 1218 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п'ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Відповідно до ст.. 49 Закону України « Про нотаріат» на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов'язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз'яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).

Позивачем у зазначених спорах у порядку правонаступництва може виступати спадкоємець, який прийняв спадщину відповідно до вимог статей 1268 - 1270 ЦК.

Відповідно до статей 3, 213, 214, 215 ЦПК України (в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваного судового рішення), кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються. В мотивувальній частині рішення має бути зазначено, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду, а якщо були, то ким.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

Справа розглянута без сторін, за відсутністю даних про отримання відповідачем судової повістки, за відсутністю даних про отримання відповідачем копії ухвали про відкриття провадження та копії позовної заяви з додатками.

Суд не переконався у достовірності наданих письмових доказів, не вжив заходи у відповідності до ч.4 ст.10 ЦПК України з метою з’ясування дійсних обставин, що мають значення для справи.

Натомість на аркуші справи 33 знаходиться заява від імені ОСОБА_3 від 10.05.2017 року з проханням розглядати справу за її відсутністю без фіксування судового процесу, яка, усупереч вимог Інструкції про діловодство в місцевих загальних судах, не зареєстрована і не містить даних про її прийняття уповноваженою особою канцелярії суду.

Поза увагою суду залишилась та обставина, що навіть з наданої позивачем копії листа Дванадцятої Харківської державної нотаріальної контори вбачаються обґрунтовані сумніви у правомірності набуття права власності на квартиру братом позивачки ОСОБА_3 - ОСОБА_5 за договором купівлі-продажу, укладеного 14.01.2016 року від імені законного власника квартири ОСОБА_7, яка померла 23 грудня 2015 року, тобто за три тижні до посвідчення приватним нотаріусом ОСОБА_8 цієї угоди.

Судом не витребувано з нотаріальної контори матеріали спадкової справи, не з’ясовано коло осіб, інтереси яких зачіпає вирішення справи за позовом ОСОБА_3, не залучено до справи Харківську міську раду, як представницький орган територіальної громади, до повноважень якої відноситься вирішення питань про передачу на баланс житлового фонду відумерлої спадщини, а висновок про задоволення позову в частині виселення ОСОБА_4 зроблено за відсутності будь-яких даних об’єктивних даних, які б свідчили, що така особа дійсно вселилася в спірну квартиру і там проживає.

Разом з тим, з рішення Апеляційного суду Харківської області від 29.11.2017 року у цивільній справі №643/314/17 за позовом Харківської місцевої прокуратури №4 в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ОСОБА_3, третя особа приватний нотаріус ХМНО ОСОБА_8, про визнання правочину недійсним, визнання спадщини відумерлою, визнання права власності та витребування майна із чужого незаконного володіння, яким визнано відумерлою спадщину, що відкрилася 23 грудня 2015 року після смерті ОСОБА_11 та складається з квартири АДРЕСА_7, вбачається, що на час надходження позовної ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності на вказану квартиру та виселення з неї ОСОБА_9 в провадженні Московського районного суду м.Харкова вже перебувала справа за позовом прокурора.

Ухвалюючи рішення 10.05.2017 року про задоволення позову ОСОБА_3 суд першої інстанції не зазначив яке відношення до визнання права власності на спадщину має ОСОБА_4 та яким чином ОСОБА_4 перешкоджає у визнанні права власності на квартиру.

Натомість дійсні учасники спірних правовідносин, тобто особи, права та обов’язки яких зачіпаються у справі за позовом ОСОБА_3, судом не встановлені і не залучені до участі у справі.

За таких обставин апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню, як незаконне та необґрунтоване, з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову.

При цьому апеляційний суд скасовує рішення у повному обсязі і відмовляє у позові, зважуючи на очевидну незаконність рішення і в частині виселення ОСОБА_4, зважуючи на ту обставину, що з таким позовом має право звертатися лише власник квартири і за умови доведеності порушення його права. Таких даних матеріали справи не містять.

Судові витрати апеляційний суд розподіляє у відповідності до вимог ст.ст.142, 265, п.п. в п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Харківської місцевої прокуратури №4 в інтересах держави в особі Харківської міської ради задовольнити.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 10 травня 2017 року скасувати і ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Харківської місцевої прокуратури №4 в інтересах держави в особі Харківської міської ради судовий збір у розмірі 3915 (три тисячі дев’ятсот п’ятнадцять) грн. 45 коп. за подання апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 04 вересня 2018 року

Головуючий – П.В. Кісь

Судді: А.І. Овсяннікова

ОСОБА_2