Рішення № 76316072, 07.09.2018, Саратський районний суд Одеської області

Справа № 513/223/18

Провадження № 2/513/390/18

Саратський районний суд Одеської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2018 року Сар атський районний суд Одеської області у складі: судді Бучацької А.І., за участю: секретаря судового засідання Златіної О.І., представника позивачів адвоката ОСОБА_1, третьої особи ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Сарата цивільну справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Кулевчанської сільської ради Саратського району Одеської області, третя особа: ОСОБА_2, про визнання права власності в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В:

14 березня 2018 року позивачі звернулись до суду з позовом до відповідача, в якому просять визнати за ними право власності на житловий будинок, розташований по вул. Миру, № 121, в с. Кулевча Саратського району Одеської області.

Свої вимоги мотивували тим, що 20 лютого 2016 року померла їх баба по батьковій лінії ОСОБА_5, після смерті якої відкрилась спадщина на належне їй майно, у тому числі на заначений будинок. Єдиним спадкоємцем за законом першої черги був батько позивачів ОСОБА_6, який прийняв спадщину, але оформити свої спадкові права після смерті матері він не встиг, тому що 19 грудня 2016 року помер.

Після смерті батька позивачі у встановлений законом строк звернулись до нотаріуса, який їм відмовив, так як відсутні правовстановлюючі документи на будинок на ім’я спадкодавця.

Представник позивачів адвокат ОСОБА_1 під час судового розгляду підтримала позов та просила його задовольнити.

Представник Кулевчанської сільської ради Саратського району Одеської області, якого належним чином повідомили про день, час та місце розгляду справи, до суду не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, позов визнав (а.с. 68).

Третя особа ОСОБА_2, позов визнала, не заперечувала проти його задоволення. Пояснила, що вона є дружиною померлого ОСОБА_6 і вона відмовилась від своєї частки спадкового майна на користь дітей - позивачів у справі.

Заслухавши представника позивачів, третю особу ОСОБА_2, дослідивши та оцінивши письмові докази, суд приходить до висновку про задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до пунктів 1, 4 Прикінцевих та перехідних положень діючого ЦК України цей кодекс застосовується до цивільних правовідносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто після 1 січня 2004 року.

Згідно технічного паспорту, спірний будинок з господарськими будівлями був збудований у 1960 році (а.с. 50-55), до введення в дію діючого ЦК України, тому право власності на вказаний житловий будинок було набуте спадкодавцем в порядку, який існував на час його будівництва.

Згідно зі статтею 1 Указу Президії Верховної ОСОБА_7 СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків», що втратив чинність, на підставі Указу Президії Верховної ОСОБА_7 СРСР від 22.02.1988 року № 8502-Х), кожен громадянин і кожна громадянка мали право купити або збудувати для себе на праві особистої власності житловий будинок на один або два поверхи з числом кімнат від однієї до п’яти як у місті, так і поза містом.

Пункт 2 ОСОБА_7 Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року «Про порядок застосування Указу Президії Верховної ОСОБА_7 СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» визначав, що земельні ділянки для будівництва індивідуальних житлових будинків відводяться за рахунок земель міст, селищ, держземфонду і земель держлісфонду у безстрокове користування, а збудовані на цих ділянках будинки є особистою власністю забудовника.

Таким чином, підставою виникнення у спадкодавця права власності на спірний житловий будинок був сам факт збудування його з додержанням вимог зазначених правових актів, які не пов’язували виникнення права власності на житловий будинок із проведенням його реєстрації.

Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затверджена наказом Міністерства юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 р. N 45/5, яка діяла на час виникнення правовідносин щодо права власності на спірний будинок, та втратила чинність згідно з наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 1994 року N 18/5), визначала, що підтвердженням належності житлового будинку (частки будинку) відчужувачу, розміру будинку та земельної ділянки, на який він розташований, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету селищної, сільської ради народних депутатів.

Пункти 4, 20 Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української PCP, затвердженої заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачали обов’язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ, в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах.

Відповідно витягу з погосподарської книги № 10 по Кулевчанській сільській раді Саратського району Одеської області від 04 липня 2017 року, власником будинку за адресою: Одеська область Саратський район с. Кулевча, вул. Миру, № 121, рахувалась ОСОБА_5 (а.с. 22).

Згідно звіту про незалежну оцінку нерухомого майна, вартість зазначеного житлового будинку складає 56051 гривня (а.с. 19-21).

Ст. ст.1216, 1217 ЦК України визначають, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи (спадкодавця), яка померла, до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Частина 2 ст.1223 ЦК України передбачає, що у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Ст. 1261 ЦК України встановлює, що у першу чергу право на спадкування мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ст. ст.1268, 1269 ЦК України спадкоємець за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

01 липня 2008 року ОСОБА_8 залишила заповіт, посвідчений секретарем Кулевчанської сільської ради Саратського району Одеської області (реєстровий № 294), яким призначила ОСОБА_6 спадкоємцем усього належного їй майна.

Даний заповіт є чинним, що підтверджено інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру

(заповіти/спадкові договори) (а.с. 79).

ОСОБА_8 до дня своєї смерті була зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується довідкою № 1608 від 04 липня 2017 року Кулевчанської сільської ради Саратського району Одеської області (а.с. 29).

20 лютого 2016 року ОСОБА_5 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії І-ЖД № 438315, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Саратського районного управління юстиції в Одеській області (а.с. 13).

11 липня 2016 року ОСОБА_6, яки є сином ОСОБА_8 подав нотаріусу заяву про прийняття спадщини після її смерті за заповітом (а.с.77). Однак, свідоцтва про право на спадщину не отримав.

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії І-ЖД № 477888, виданого Саратським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, ОСОБА_6 помер 19 грудня 2016 року (а.с. 14).

Після його смерті відкрилась спадщина на належне йому майно, у тому числі на житловий будинок з господарськими будівлями під № 121, розташований по вул. Кірова в с. Кулевча Саратського району Одеської області, та на земельну ділянку площею 4,05 га, розташовану на території Кулевчанської сільської ради Саратського району та призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яке він прийняв після смерті матері ОСОБА_8, але не отримав свідоцтво про право на спадщину.

Згідно копії свідоцтв про народження серії ІІІ-ЖД № 467244, серії ІV-ЖД № 429504 та копій свідоцтва про шлюб серії І-ЖД № 206902, позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_9, є дітьми ОСОБА_6 та ОСОБА_2 (а.с. 6, 8, 9).

Відповідно до копії свідоцтва про укладення шлюбу серії ІІ-ЖД № 335838 ОСОБА_6 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі з 20 листопада 1983 року (а.с. 12).

Інформаційна довідка зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) підтверджує, що ОСОБА_6 заповіту не залишив (а.с.12), тому відповідно до ч.2 ст. 1223 ЦК України право на спадкування одержують спадкоємці за законом першої черги, тобто позивач.

Позивачі прийняли спадщину, тому що у встановлений законом строк подали нотаріусу заяви про прийняття спадщини. Позивачі уклали договір про поділ спадкового майна, відповідно до якого ОСОБА_3 отримав свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку площею 4,05 га на підставі державного акту ЯА № 266292, а ОСОБА_4 отримала свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку площею 4,05 га на підставі державного акту ЯА № 266290. Іншій спадкоємець за законом дружина померлого ОСОБА_2 відмовилась від належної їй частки спадщини до користь позивачів. Дані обставини підтверджуються копією спадкової справи (а.с.71-86) та інформаційними довідками зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину).

Однак, у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок нотаріус відмовив позивачам (а.с. 43).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне позов задовольнити, визнавши за позивачами право власності на належний спадкодавцеві житловий будинок з господарськими будівлями.

Керуючись ст. ст. 1216-1218, 1223, 1268-1270 ЦК України, ст. ст. 2, 5, 10-13, 89, 258, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, НОМЕР_1, виданий 27 листопада 2000 року Саратським РВ УМВС України в Одеській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, право власності в порядку спадкування за законом на 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами під 121 (сто двадцять першим) номером, розташованого по вул. Миру в с. Кулевча Саратського району Одеської області, що належав ОСОБА_8, яка померла 20 лютого 2016 року, спадкоємцем якої був ОСОБА_6, померлий 19 грудня 2016 року, який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав.

Визнати за ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, паспорт КМ № 892345, виданий 06 травня 2014 року Саратським РС ГУ ДМС України в Одеській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3, право власності в порядку спадкування за законом на 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами під 121 (сто двадцять першим) номером, розташований по вул. Миру в с. Кулевча Саратського району Одеської області, що належав ОСОБА_8, яка померла 20 лютого 2016 року, спадкоємцем якої був ОСОБА_6, померлий 19 грудня 2016 року, який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав.

Повне судове рішення складене 07 вересня 2018 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Одеської області через Саратський районний суд Одеської області на протязі тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А. І. Бучацька