Рішення № 76315882, 30.08.2018, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 639/411/17

Провадження № 2/635/784/2018

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 серпня 2018 року

смт. Покотилівка Харківського району Харківської області

Харківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді - Токарєвої Н.М.,

секретар - Антонян М.В.,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1,

представник позивача: ОСОБА_2,

діє на підставі нотаріально

посвідченої довіреності

від 17.09.2016, р. № 2131,

представник позивача: ОСОБА_3,

діє на підставі нотаріально

посвідченої довіреності

від 09.02.2017, р. № 303,

відповідач: ОСОБА_4,

представник відповідача: ОСОБА_5,

діє на підставі нотаріально

посвідченої довіреності

від 29.05.2017, р. № 308,

представник відповідача: ОСОБА_6,

діє на підставі нотаріально

посвідченої довіреності

від 31.08.2016, р. № 2299,

представник відповідача: Адвокатське об’єднання

«ЛЄДАПРАВО» в особі Голови

ОСОБА_7,

діє на підставі договору

про надання правової допомоги

від 24.11.2017, р. № 100,

третя особа: Комісія по роботі

зі споживачами

Акціонерної компанії

«Харківобленерго»,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Комісія по роботі зі споживачами Акціонерної компанії «Харківобленерго» про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

20 січня 2017 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить зобов’язати відповідача спростувати неправдиві відомості щодо нього та його родини та письмово принести свої вибачення, стягнути моральну шкоду у розмірі 49000,00грн., та сплачений судовий збір в сумі 1600,00грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідач розповсюджує про позивача та його родину інформацію, яка їх ганьбить, ставить під сумнів його ділову репутацію, принижує його перед іншими людьми, посилаючись на психічний розлад позивача, що пов’язано з забудовою та експлуатацією нежитлової будівлі по вул. 1-го Травня в смт. Бабаї Харківського району Харківської області, що було зафіксовано у протоколі № 15 від 22.12.2016р. засідання комісії з питань регулювання земельних відносин та охорони навколишнього середовища Бабаївської селищної ради.

Позивач уточнив позовні вимоги, зазначив, що відповідач неправомірно поширює відомості про те, що будівля по вул. 1-го Травня в смт. Бабаї несе загрозу здоров’ю та життю, що він займається торгівлею наркотиками, та просив суд зобов’язати відповідача спростувати неправдиві відомості щодо нього та його родини, залучити у якості третьої особи Комісію по роботі зі споживачами електричної енергії АК «Харківобленерго» та зобов’язати її в місячний термін після винесення судового рішення внести до порядку денного роботи Комісії питання щодо спростування недостовірної інформації, стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 49000,00грн. та сплачений судовий збір в сумі 1600,00грн.

Ухвалою судді Харківського районного суду Харківської області від 10 лютого 2017 року відкрито провадження у справі, судове засідання призначено на 10 квітня 2017 року о 12год. 00хв.

Позивач та його представник ОСОБА_3 подали до суду клопотання про слухання справи за їхньої відсутності, позовні вимоги підтримали, просили суд їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_4 подала до суду письмові заперечення на позов, в яких позовні вимоги не визнала, пояснила, що особисто не знайома з позивачем та при інших особах з ним не спілкувалась, що виключає можливість його образити у присутності інших осіб, у протоколі № 15 від 22.12.2016 засідання комісії з питань регулювання земельних відносин та охорони навколишнього середовища Бабаївської селищної ради не зазначено прізвище позивача, самовільне будівництво було здійснено його дружиною ОСОБА_8, а не позивачем, про що було притягнуто особу до адміністративної відповідальності, уповноваженими органами було визнано, що будівництво та експлуатація будівлі по вул. 1-го Травня в смт. Бабаї здійснено незаконно, до цього часу розглядається питання щодо демонтажу самовільно побудованої споруди, ведеться досудове розслідування органами поліції за фактом самоуправства, судом розглядається спір щодо усунення загрози здоров’ю, майну фізичної особи, вжиття невідкладних заходів щодо заборони діяльності, яка створює загрозу, просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представником відповідача ОСОБА_9 подано до суду заяву про слухання справи за їхньої відсутності. Проти задоволення позову заперечували з підстав, викладених у відзиві.

Представником відповідача 29 січня 2018 року – адвокатом ОСОБА_9 подано до суду відзив на позовну заяву, в якому викладено, що питання торгівлі позивачем наркотиками у самовільно побудованій будівлі по вул. 1-го Травня в смт. Бабаї на засіданні Комісії по роботі зі споживачами електричної енергії 18.01.2017 не розглядалось, відповідач звернулась до Комісії з проханням розглянути правомірність електропостачання будівлі, побудованої з порушенням законодавчо встановлених будівельних норм і правил, особисто відповідач ніяких офіційних заяв відносно характеристики особи позивача нікуди не робила та не подавала, факт законності будівництва та експлуатації спірної будівлі розглядається судом, спір на момент розгляду даної справи ще не вирішено.

Суд, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно витягу з протоколу № 15 від 22.12.2016 засідання комісії з питань регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природнього середовища Бабаївської селищної ради на засіданні комісії слухали заяву депутата Бабаївської селищної ради ОСОБА_4 щодо транзитного газопроводу високого тиску ДУ 100, який проходить по території земельної ділянки за адресою: смт. Бабаї, вул. 1 Травня, 35-А, та вирішили по порушеному питанню не приймати рішення, оскільки необхідно дочекатися відповіді від Харківського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів, результатів розслідування у кримінальному провадженні та розгляду спорів у судах.

Державна архітектурно-будівельна інспекція України листом від 09 березня 2017 року № 40-204-6/2038 повідомила народного депутата України ОСОБА_10 про те, що за його зверненням було отримано відомості з територіального органу – Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області, що 09 лютого 2016 року було проведено позапланову перевірку вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних державних стандартів та правил за адресою: Харківська область, Харківський район, смт. Бабаї, вул. 1 Травня, 35-А, та встановлено, що на земельній ділянці виконані роботи будівництва нежитлової будівлі-магазину без реєстрації декларації про початок будівельних робіт, дана будівля експлуатується без документів, які засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, що є порушенням діючого законодавства, за результатами перевірки складено акт перевірки, відносно ОСОБА_8 складено протокол про адміністративне правопорушення та надано припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, оскільки ОСОБА_8 відмовилась від підпису, документи були надіслані їй поштою.

Харківська обласна державна адміністрація листом від 17 серпня 2016 року № 01-38/6345 повідомила ОСОБА_11, що за результатами перевірки встановлено, що по території земельної ділянки за адресою: смт. Бабаї, вул. 1 Травня, 35-А, пролягає транзитний газопровід високого тиску ДУ 100, в охоронній зоні розташована одноповерхова цегляна будівля, що суперечить вимогам безпечної експлуатації систем газопостачання. Представнику власника будівлі ОСОБА_1 надано припис про усунення порушень, а саме ведення земляних робіт. За результатами виїзду комісії був оформлений акт від 06.07.2016 № 287-А, який надіслано до Харківського відділу ГУ НП в Харківській області для встановлення особи, яка будує об’єкт.

Протоколами від 06 лютого 2017 року № 2, від 16 лютого 2017 року № 3 позачергового засідання районної Комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Харківської районної державної адміністрації за результатом розгляду питання про загрозу виникнення надзвичайної ситуації техногенного характеру місцевого рівня на газопроводі високого тиску за фактичною адресою: смт. Бабаї, вул. 1 Травня, 35-А, Харківського району Харківської області, комісія вирішила власнику незаконно збудованої споруди ОСОБА_8 провести роботу з демонтажу будівлі, у разі невиконання демонтажу власником, здійснити демонтаж незаконної будівлі Бабаївською селищною радою, органам поліції забезпечити охорону громадського порядку, Харківському району електричних мереж провести відключення електропостачання незаконної споруди.

Харківський відділ ГУ НП в Харківській області повідомив відповідача листами від 20 січня 2017 року та від 19 червня 2017 року, що за її заявою проведено перевірку, відкрито кримінальне провадження за фактом розташування в смт. Бабаї по вул. 1 Травня № 35-А, магазину «Маркет», за фактом самоуправства, за ознаками злочину, передбаченого ст. 356 КК України, призначено проведення будівельно-технічної експертизи, в Харківському районному суді Харківської області перебуває цивільна справа.

Управлінням житлово-комунального господарства та будівництва листом від 06 березня 2017 року № 635 повідомлено відповідача, що за результатом її звернення проведено перевірку виконання протокольних рішень та встановлено, що комісія вбачає загрозу виникнення надзвичайної ситуації техногенного характеру, громадянином ОСОБА_8 демонтовано опалювальний прилад, Харківським РЕМ відключено електропостачання до самочинної будівлі за фактичною адресою: смт. Бабаї, вул. 1 Травня, 35-А, Харківського району Харківської області.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 17 жовтня 2016 року у справі № 635/6092/16-ц відкрито провадження за позовом ОСОБА_4 до ПАТ «Харківгаз», ОСОБА_8 про усунення загрози здоров’ю, майну фізичної особи, вжиття невідкладних заходів щодо заборони діяльності, яка створює загрозу, судовий розгляду триває.

Постановою старшого слідчого Харківського ВП ГУ НП в Харківський області капітаном поліції ОСОБА_12 закрито кримінальне провадження за фактом самоуправства у з в’язку з тим, що встановлено факт наявності між сторонами цивільно-правових відносин, за відсутності ознак кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Статтею 34 Конституції України передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

За положенням ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Згідно абзацу 2 ст. 5 Закону України «Про інформацію» реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції, кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров'я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб.

Як зазначено в рішеннях Європейського суду з прав людини (справи Лінгенса, ОСОБА_13 і Гійзельс, Гудвіна, Прагер і Обершлік) свобода вираження поглядів, гарантована п. 1 ст. 10, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов реалізації кожної особи. За умови додержання п. 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» чи тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе.

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, оспорювана позивачем інформація не розміщена в протоколі № 15 від 22.12.2016 засідання комісії з питань регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природнього середовища Бабаївської селищної ради та Комісії по роботі зі споживачами електричної енергії АК «Харківобленерго».

Відповідно до ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є зокрема ділова репутація.

Статтею 270 ЦК України встановлено, що відповідно до Конституції України фізична особа, зокрема, має право на повагу до гідності та честі.

Враховуючи, вказані законодавчі положення, суд при вирішенні справ про захист ділової репутації повинен забезпечити баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на недоторканість ділової репутації, судовим захистом цього права, з іншого боку.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 4, п. 5 Постанови «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27 лютого 2009 року. за № 1, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов’язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь / поведінки / загальноприйнятим уявленням про добро та зло. Фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Відповідно до п. 15, п. 21 вказаної Постанови, при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Однією із складових правопорушення, наявність якої може бути підставою для задоволення позову, є поширення недостовірної інформації.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Згідно із частиною другою статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Отже, оціночні судження не можуть бути предметом судового захисту, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які як вираження суб'єктивної думки і поглядів відповідача не можна перевірити щодо їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції (зокрема, пункту 46 рішення від 8 липня 1986 року в справі «Лінгенс проти Австрії»).

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено право кожного на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Зокрема, у названій Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).

У статтях 3, 4, 6 зазначеної Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту.

У зв'язку з цим, межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

Відповідно до ст. 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Громадянин, відносно якого поширені відомості, що не відповідають дійсності і завдають шкоди їх інтересам, вправі поряд із спростуванням таких відомостей вимагати відшкодування моральної шкоди, завданої їх поширенням.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 вказали, що ОСОБА_4 на засіданнях комісії вела себе зухвало, у розмові з іншими особами допускала образливі вислови у бік позивача, однак, конфлікт між сторонами стосується тільки спірної нежитлової будівлі магазину, побудованого ОСОБА_8 самочинно. Свідки посилались, що в мережі інтернет є відеоролик про те, що відповідач вказує на те, що позивач торгує наркотиками, але вони його не бачили.

Разом з тим суд вважає, що скаржачись на незаконність забудови в смт. Бабаї з боку позивача, а також розміщення спірної будівлі в охоронній зоні де пролягає газопровід підвищеного тиску, відповідач не розповсюджувала у відношенні позивача недостовірну інформацію. Вислови відповідача про торгівлю наркотиками на наданому для огляду позивачем відео, суд розцінює як критику незаконної торгівельної діяльності позивача у самовільно побудованій будівлі. З огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів є оціночним судженням, та не підлягає спростуванню та доведенню його правдивості.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з'ясувати чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Чітке розмежування між інформацією фактичного характеру, яка має бути доведена й оціночними судженнями, які не підлягають доведенню і спростуванню визначене у ст. 47-1 Закону України «Про інформацію».

Оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Негативна інформація, поширена про особу вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила не доведе протилежного.

Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визначаються в Україні найвищою соціальною цінністю (ст. 3 Конституції України).

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється судом способами, встановленими главою 3 ЦК України, в даному випадку, способом захисту немайнового права відповідно до вищевказаної глави 3 ЦК України, є відшкодування моральної (немайнової) шкоди, яка не являється єдиною, а отже, може бути відшкодована іншими способами відповідно до змісту цього права, способу його поширення та наслідків, що їх спричинило це порушення. До таких спеціальних способів захисту відносяться, наприклад, спростування недостовірної інформації (ст. 277 ЦК України), заборона поширення інформації, якою порушується особисті немайнові права (ст. 278 ЦК України).

Для задоволення позову про стягненні моральної шкоди за приниження честі, гідності та ділової репутації фізичної особи, (позивач) має обов’язково довести суду наступні факти: наявність завданої моральної шкоди; протиправність діяння заподіювача такої шкоди; наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні; обґрунтованість суми, якою позивач оцінює заподіяну йому шкоду.

У пункті 18 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» № 1 від 27 лютого 2009 року зазначено, що обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Відповідно до роз’яснень викладених у п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» № 1 від 27.02.2009 р. способами захисту гідності, честі чи ділової репутації від поширення недостовірної інформації можуть бути, крім права на відповідь та спростування недостовірної інформації, також і вимоги про відшкодування збитків та моральної шкоди. Зазначені вимоги розглядаються у відповідності до загальних підстав щодо відповідальності за заподіяння шкоди.

Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, судам необхідно враховувати роз'яснення, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами, внесеними постановою від 25 травня 2001 року № 5). При визначенні розміру моральної шкоди судам слід виходити із засад справедливості, добросовісності та розумності. При цьому визначений розмір грошового відшкодування має бути співмірний із заподіяною шкодою і не повинен призводити до припинення діяльності засобів масової інформації чи іншого обмеження свободи їх діяльності.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 23 ЦК моральна шкода полягає у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи, тому вимога про відшкодування моральної шкоди може бути заявлена самостійно, якщо, наприклад, редакція засобу масової інформації добровільно опублікувала спростування, яке задовольняє позивача.

Відповідно до положень ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

На підставі викладеного суд виходить із недоведеності позивачем факту того, що поширена про нього інформація є відомостями, які містять фактичні дані, інформація поширена відповідачем з явним злим умислом, а не з метою сформувати свою думку про позивача. У висловлюваннях відповідача, які зафіксовані за допомогою відеозапису: «Кого ти захищаєщь? Він у Бабаях торгує наркотиками», відсутні факти, які б доводили, що висловлювання щодо позивача, мотивовані цілеспрямованими діями з метою принизити його честь, гідність чи ділову репутацію. Відповідач не називає у своєму висліві прізвище конкретної особи.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки позивач не просить суд визнати певну інформацію недостовірною, або негативною, взагалі не зазначає, які неправдиві відомості необхідно спростувати, та у який спосіб, а також, яким чином постраждала його честь та ділова репутацію, а намагання відповідача довести, що самовільно розміщена спірна будівля загрожує безпеці не може бути розцінена, як поширення відомостей, які ганьблять та ставлять під сумнів ділову репутацію позивача.

Також, суд відмовляє в задоволенні вимог позивача про зобов'язання Комісії по роботі зі споживачами електричної енергії АК «Харківобленерго» в місячний термін після винесення судового рішення внести до порядку денного роботи Комісії питання щодо спростування недостовірної інформації, оскільки примусове внесення до порядку денного роботи Комісії, як спосіб судового захисту гідності, честі чи ділової репутації за поширення недостовірної інформації не передбачено у розумінні ст.ст. 16, 277 ЦК України.

Крім того, обставини, які відповідно до ст. 23 ЦК України є підставами для відшкодування моральної шкоди судом не встановлено, тому суд відмовляє в задоволенні вимог позивача про відшкодування моральної шкоди за їх недоведеністю та безпідставністю, при цьому враховує, що суду не надано жодних доказів на підтвердження того, що внаслідок протиправних дій відповідача позивач зазнав моральних страждань.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує на підставі ст. 141 ЦПК України та залишає за рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 78, 80, 81, 141, 263-265 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Комісія по роботі зі споживачами Акціонерної компанії «Харківобленерго» про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Судові витрати залишити за рахунок ОСОБА_1.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі знаходиться за посиланням: inbox@hr.hr.court.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення відповідно до Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України 2147-VIII 03.10.2017р., може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області через Харківський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги особою, яка її оскаржує, протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії МН № 613714, виданий Харківським РВ ГУДМС України в Харківській області 27.08.2016р., зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, б. 44, ідентифікаційний номер НОМЕР_1;

Відповідач - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, паспорт серії МК № 241750, виданий Харківським РВ УМВС України в Харківській області 26.06.1996р., зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, б. 7, ідентифікаційний номер НОМЕР_2;

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Комісія по роботі зі споживачами Акціонерної компанії «Харківобленерго», код ЄДРПОУ 00131954, місцезнаходження за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, б. 149.

Повний текст рішення складений 07 вересня 2018 року.

Суддя Н.М. Токарєва