Постанова № 76315664, 07.09.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/5733/18

Номер справи місцевого суду: 500/7203/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Драгомерецький М. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого: Драгомерецького М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Дрішлюка А.І.,

ОСОБА_2,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні цивільну справу заапеляційною скаргою Державного підприємства водних шляхів «Устьдунайводшлях» на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 26 квітня 2018 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Державного підприємства водних шляхів «Устьдунайводшлях» про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні,-

В С Т А Н О В И В:

22 грудня 2017 року ОСОБА_3 звернулась до суду із позовом до ДП водних шляхів «Устьдунайводшлях» про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні.

Мотивуючи свої позовні вимоги тим, що наказом за №73-к від 11 березня 2014 року по ДП водних шляхів «Устьдунайводшлях» позивач була звільнена з посади економіста з фінансової роботи планово-економічного відділу з 31 березня 2014 року за скороченням штату по п.1. ст. 40 КЗпП України. При звільненні вона отримала трудову книжку, але повний розрахунок по заробітній платі з нею проведений не був. На день звільнення заборгованість відповідача по заробітній платі складала 8 512,19 гривень.

При звільнені відповідач своєчасно не провів з нею повний розрахунок, чим порушив вимоги ст.116 КЗпП України щодо повного розрахунку в день звільнення. Відповідач здійснив позивачу повний розрахунок тільки 07 листопада 2016 року.

Позивачем у відповідності до ст. 117 КЗпП України було здійснено розрахунок середнього заробітку за весь час затримки. Відповідно до якого заборгованість підприємства становить 73 820, 69 гривень (116,99 гривень х 631 робочий день = 73 820,69 гривень).

На підставі вказаного ОСОБА_3 звернулась до суду із вказаним позовом та просила суд стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 73 820, 69 гривень.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав поданий до суду відзив згідно якого заперечив проти задоволення позовних вимог.

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 26 квітня 2018 року позов задоволено у повному обсязі.

В апеляційній скарзі ДП водних шляхів «Устьдунайводшлях» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.

Згідно частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Зважаючи на те, що справа виникає з трудових відносин, її розгляд здійснено в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення виготовлене 07.09.2018 року.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах заяви та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Судом першої інстанції встановлено, що 07.11.2011 року по 31.03.2014 року знаходилась у трудових відносинах з відповідачем, працювала на посаді економіста з фінансової роботи планово-економічного відділу, була звільнена за скороченням штату по п.1. ст. 40 КЗпП України (а.с.7-8).

Згідно довідки відповідача, середньоденна заробітна плата позивача становить 116, 99 гривень (а.с. 12).

Згідно довідки відповідача заборгованість по заробітній платні на 01.04.2014 року складає 8 512,19 гривень (а.с.9).

Повний розрахунок з позивачем по заробітній платі було здійснено лише 07.11.2016 року. (а.с. 10-11).

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці, яка нараховується в розмірі середнього заробітку.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості сум належних при звільненні роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

Крім того слід зазначити, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку, що узгоджується з правовою позицією викладеною в рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року у справі № 1-5/2012.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що права позивача ОСОБА_3 були порушені, однак нею було пропущено строк позовної давності.

Так, ст. 233 КЗпП України передбачено строки звернення до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за вирішенням трудових спорів.

У частині першій зазначеної статті передбачено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Разом з тим, у частині другій цієї статті зазначено, що в разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

У рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі № 1-5/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв’язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу викладено наступний правовий висновок: для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався (пункт 1 резолютивної частини рішення).

Верховний Суд України у постанові від 08 листопада 2017 року у справі № 6-162цс17 дійшов правового висновку, що відповідно до статті 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення – в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав. Для звернення працівника до суду із заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним.

Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду № 61-590св17 від 16 січня 2018 року.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що до правовідносин, які виникли між сторонами по справі про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні повинен застосовуватись тримісячний строк для звернення до суду з таким позовом і обчислення такого тримісячного строку має здійснюватись з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Оскільки відповідач ДП водних шляхів «Устьдунайводшлях» здійснив повний розрахунок з позивачем 07 листопада 2016 року (а.с.10-11), перебіг тримічного строку починається з наступного дня, тобто з 08.11.2016р., закінчення тримісячного терміну закінчується 08.02.2017р. Позивач ОСОБА_3 звернулась до суду з даною позовною заявою 22.12.2017р. (а.с. 1-2), тому пропустила тримісячний строк звернення до суду з даних правовідносин. Правила про позовну давність застосовуються судом винятково за клопотанням сторони відповідно до ст. 267 ЦК України, тоді як строки звернення до суду в законодавстві про працю суд може з власної ініціативи їх застосувати, обговоривши питання про поважність (неповажність) причин їх пропуску - про що позивачем не заявлялось. Тому з врахуванням того, що позивачем ОСОБА_3 пропущено, передбачений ст. 233 КЗпП України тримісячний строк звернення до суду за вирішенням питання про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, судова колегія приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 12 червня 2018 року задоволено заяву ДП водних шляхів «Устьдунайводшлях» про надання відстрочки сплати судового збору в сумі 2 400 гривень за подання апеляційної скарги на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 26 квітня 2018 року до ухвалення судового рішення у справі.

Враховуючи, що ДП водних шляхів «Устьдунайводшлях» до часу розгляду справи апеляційним судом судовий збір за подання апеляційної скарги не сплачено, сума у розмірі 2 400 гривень підлягає стягненню у примусовому порядку.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд Одеської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства водних шляхів «Устьдунайводшлях» задовольнити, рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 26 квітня 2018 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Державного підприємства водних шляхів «Устьдунайводшлях» про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні відмовити.

Стягнути з Державного підприємства водних шляхів «Устьдунайводшлях» (Код ЄДРПОУ 31091889, Одеська область м.Ізмаїл вул. Гер. Сталінграду, 36) судовий збір у розмірі 2 400 гривень на розрахунковий рахунок Отримувач коштів: УК у м.Одесі/Малиновськ. р-н/22030101; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38016923; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Код банку отримувача (МФО): 899998; Рахунок отримувача: 34315206080031; Код класифікації доходів бюджету: 22030101.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено: 07 вересня 2018 року.

Судді апеляційного суду Одеської області: М.М.Драгомерецький

ОСОБА_4

ОСОБА_2