Вирок № 76314840, 07.09.2018, Близнюківський районний суд Харківської області

612/490/18

1-кп/612/61/18

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2018 року смт Близнюки

Близнюківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Лобановської С.М.,

за участю секретаря судового засідання Шевченко О.О.,

прокурора Павлюченка А.С.

потерпілого ОСОБА_1,

законного представника

потерпілого ОСОБА_2

обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_4,

захисників Рябошапки А.М., Остапенко С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Близнюки Харківської області кримінальне провадження відносно:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Башилівка Близнюківського району Харківської області, громадянина України, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, судимості не має;

за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 127 КК України,-

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця с. Башилівка Близнюківського району Харківської області, громадянина України, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, судимості не має;

за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 127 КК України,-

в с т а н о в и в:

23.05.2018, близько 02 години 00 хвилин, більш точного часу під час проведення досудового розслідування встановити не виявилося можливим, ОСОБА_3, за попередньою змовою та спільно з ОСОБА_4, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, діючи з прямим умислом, на ґрунті особистих неприязних відносин, з метою спричинення тілесних ушкоджень потерпілому, на автомобілі марки «Volkswagen» моделі «Passat V 1595», державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3, під'їхали до домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3, де на лавочці перебував неповнолітній потерпілий ОСОБА_1. Реалізуючи свій злочинний намір на незаконне позбавлення волі потерпілого, ОСОБА_3 вийшов з автомобіля та відчинив багажник. В подальшому з метою подолання опору, завдав потерпілому удару в голову та проти його волі разом з ОСОБА_4, поклали ОСОБА_1 до багажнику автомобіля та відвезли до безлюдного місця поблизу с. Червоне, Близнюківського району Харківської області з метою застосування до ОСОБА_1 катування для отримання від нього визнання у скоєні ним дій, у яких він підозрюється, а саме зізнатися у вчиненні злочину. Продовжуючи свої злочинні дії ОСОБА_3 та ОСОБА_4 витягли ОСОБА_1 з багажника автомобіля та почали завдавати потерпілому удари в область потилиці з метою змусити стати навколішки, в подальшому ОСОБА_3 та ОСОБА_4 продовжували вимагати від потерпілого зізнатися та по черзі завдавали удари потерпілому по різних частинах тіла, при цьому не реагували на благання потерпілого припинити його бити. При спробі ОСОБА_1 втекти, ОСОБА_4 йому завадив, а саме наздогнав та звалив на землю, після цього до них підійшов ОСОБА_3 та наказав ОСОБА_4 взяти з багажнику автомобіля плоскогубці, що в подальшому ОСОБА_4 і зробив. Отримавши плоскогубці від ОСОБА_4, ОСОБА_3 взяв плоскогубцями за ліве вухо потерпілого та почав щосили стискати, чим спричиняв потерпілому нестерпного болю. В цей час ОСОБА_4 стояв поруч з потерпілим та своєю присутністю впливав на психологічний стан потерпілого з метою придушити його наміри чинити будь-який опір. Дії ОСОБА_4 та ОСОБА_3 тривали близько години, в ході яких вони спричинили потерпілому ОСОБА_1, згідно висновку експерта № 12-14/145-ЛЗ/18 від 13.06.2018: закриту черепно-мозкову травму у вигляді струсу головного мозку з забоями м'яких тканин волосяної частини голови, забій м'яких тканин в області 6-го лівого ребра, садна по передній поверхні мочки лівої вушної раковини, по внутрішній поверхні лівого плеча у верхній третині, по розгинальній поверхні правого передпліччя у нижній третині, в області зовнішньо-внутрішнього квадрату лівої сідниці, після чого вони покинули потерпілого непритомним та зникли з місця події. За ступенем тяжкості - закрита черепно-мозкова травма це легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, згідно пункту 2.3.3. Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень Наказу № 6 МОЗ України від 17.01.1995, садна-це легкі тілесні ушкодження, згідно пункту 2.3.1. Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень Наказу № 6 МОЗ України від 17.01.1995.

Крім того, 23.05.2018, близько 02 години 00 хвилин, більш точного часу під час проведення досудового розслідування встановити не виявилося можливим, ОСОБА_4, за попередньою змовою та спільно з ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, діючи з прямим умислом, на ґрунті особистих неприязних відносин, з метою катування ОСОБА_1 для отримання від нього визнання у скоєні ним дій, у яких він підозрюється, а саме зізнатися у вчиненні злочину, проти його волі відвезли до безлюдного місця поблизу с. Червоне, Близнюківського району, Харківської області. Продовжуючи свої злочинні дії ОСОБА_3 та ОСОБА_4 витягли ОСОБА_1 з багажника автомобіля та почали завдавати потерпілому удари в область потилиці з метою змусити стати навколішки, в подальшому ОСОБА_3 та ОСОБА_4 продовжували вимагати від потерпілого зізнатися та по черзі завдавали удари потерпілому по різних частинах тіла, при цьому не реагували на благання потерпілого припинити його бити. При спробі ОСОБА_1 втекти, ОСОБА_4 йому завадив, а саме наздогнав та звалив на землю, після цього до них підійшов ОСОБА_3 та наказав ОСОБА_4 взяти з багажнику автомобіля плоскогубці, що в подальшому ОСОБА_4 і зробив. Отримавши плоскогубці від ОСОБА_4, ОСОБА_3 взяв плоскогубцями за ліве вухо потерпілого та почав щосили стискати, чим спричиняв потерпілому нестерпного болю. В цей час ОСОБА_4 стояв поруч з потерпілим та своєю присутністю впливав на психологічний стан потерпілого з метою придушити його наміри чинити будь-який опір. Дії ОСОБА_4 та ОСОБА_3 тривали близько години, в ході яких вони спричинили потерпілому ОСОБА_1, згідно висновку експерта № 12-14/145-ЛЗ/18 від 13.06.2018: закриту черепно-мозкову травму у вигляді струсу головного мозку з забоями м'яких тканин волосяної частини голови, забій м'яких тканин в області 6-го лівого ребра, садна по передній поверхні мочки лівої вушної раковини, по внутрішній поверхні лівого плеча у верхній третині, по розгинальній поверхні правого передпліччя у нижній третині, в області зовнішньо-внутрішнього квадрату лівої сідниці, після чого вони покинули потерпілого непритомним та зникли з місця події. За ступенем тяжкості - закрита черепно-мозкова травма це легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, згідно пункту 2.3.3. Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень Наказу № 6 МОЗ України від 17.01.1995, садна-це легкі тілесні ушкодження, згідно пункту 2.3.1. Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень Наказу № 6 МОЗ України від 17.01.1995.

Допитані у судовому засіданні в якості обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4, вину в інкримінованих їм кримінальних правопорушеннях визнали повністю, розкаялися у скоєному, погодилися із кваліфікацією органом досудового розслідування вчинених ними діянь, не оспорювали встановлених в ході досудового розслідування фактичних обставин справи на підставі яких їм пред'явлено обвинувачення. Пояснили про обставини справи як викладено вище у вироку.

Прокурор, захисники, потерпілий та його законний представник, не висловили жодних заперечень щодо встановлених обставин.

Враховуючи, що обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в повному обсязі визнали свою вину у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень та в повному обсязі визнали пред'явлений до них цивільний позов, судом відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясував, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, що немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснив учасникам кримінального провадження, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Таким чином, суд, переконавшись у правильності розуміння вказаних положень закону сторонами кримінального провадження, визнав недоцільним дослідження доказів, поданих на підтвердження подій кримінальних правопорушень, а також винуватості обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень.

Вина обвинувачених у скоєнні вище зазначених кримінальних правопорушень доведена в повному обсязі.

Дії обвинуваченого ОСОБА_3, суд кваліфікує: за ч. 2 ст. 146 КК України - тобто незаконне позбавлення волі, вчинене за попередньою змовою групою осіб, що супроводжувалося заподіянням потерпілому фізичних страждань; за ч. 2 ст. 127 КК України - тобто катування, умисне заподіяння сильного фізичного болю шляхом нанесення побоїв та мучення з метою примусити потерпілого вчинити дії, що суперечать його волі, а саме отримати від нього визнання дій у вчиненні злочину, у скоєнні якого він підозрюється, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4, суд кваліфікує: за ч. 2 ст. 146 КК України - тобто незаконне позбавлення волі, вчинене за попередньою змовою групою осіб, що супроводжувалося заподіянням потерпілому фізичних страждань; за ч. 2 ст. 127 КК України - тобто катування, умисне заподіяння сильного фізичного болю шляхом нанесення побоїв та мучення з метою примусити потерпілого вчинити дії, що суперечать його волі, а саме отримати від нього визнання дій у вчиненні злочину, у скоєнні якого він підозрюється, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

При вирішенні питання про вид і міру покарання ОСОБА_3 суд враховує щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, що відповідно до п.1 ч.1 ст. 66 КК України визнається судом обставинами, які пом'якшують його покарання.

Відповідно до ст.67 КК України, обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_3 є вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.

При вирішенні питання про вид і міру покарання ОСОБА_4 суд враховує щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, що відповідно до п.1 ч.1 ст. 66 КК України визнається судом обставинами, які пом'якшують його покарання.

Відповідно до ст.67 КК України, обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_4 є вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.

Відповідно до класифікації злочинів, передбаченої ст. 12 КК України, кримінальні правопорушення, вчинені ОСОБА_3, відносяться до злочинів середньої тяжкості та тяжких злочинів.

Відповідно до класифікації злочинів, передбаченої ст. 12 КК України, кримінальні правопорушення, вчинені ОСОБА_4, відносяться до злочинів середньої тяжкості та тяжких злочинів.

Вивченням даних про особу ОСОБА_3 встановлено, що він раніше до кримінальної відповідальності не притягувався та судимості не має, на обліку у лікаря нарколога та психіатра Близнюківської ЦРЛ не перебуває, звільнився із Збройних Сил України у квітні 2018 року, згідно службової характеристики за час проходження військової служби зарекомендував себе з позитивної сторони, нагороджений грамотами, за місцем проживання характеризується також з позитивної сторони, не одружений.

Вивченням даних про особу ОСОБА_4 встановлено, що він раніше до кримінальної відповідальності не притягувався та судимості не має, на обліку у лікаря нарколога та психіатра Близнюківської ЦРЛ не перебуває, призовник, за місцем проживання характеризується з позитивної сторони, не одружений.

При призначенні покарання ОСОБА_3, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує характер та ступінь суспільної небезпеки скоєних кримінальних правопорушень, їх наслідки, дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують покарання та обставини, що обтяжують покарання, а також думку потерпілого та його законного представника, які просили призначити обвинуваченому покарання з іспитовим строком, вказавши, що вони його пробачили, претензій матеріального та морального характеру до нього не мають.

Враховуючи вказані обставини, суд приходить до висновку про необхідність і достатність призначення ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 146 КК України та позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 127 КК України.

Призначаючи остаточне покарання ОСОБА_3, суд керується правилами призначення покарання за сукупністю злочинів, передбаченими ч.ч. 1, 2 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, дійшовши висновку про необхідність і достатність призначення ОСОБА_3 остаточного покарання за сукупністю злочинів у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 127 КК України.

При цьому, суд враховуючи характер та ступінь суспільної небезпеки діянь, тяжкість злочинів, дані про особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом'якшують покарання, а саме щире каяття та активне сприяння у розкритті злочину, наявність обставини, що обтяжує покарання, а саме вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, думку потерпілого та його законного представника, які просили призначити міру покарання обвинуваченому не пов'язану з реальним позбавленням волі, суд вважає можливим виправлення ОСОБА_3 без відбування покарання, та дійшов висновку про звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, застосувавши ст. 75 КК України.

На період іспитового строку суд покладає обов'язки на ОСОБА_3, передбачені ст. 76 КК України.

При призначенні покарання ОСОБА_4 суд відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує характер та ступінь суспільної небезпеки скоєних кримінальних правопорушень, їх наслідки, дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, а також думку потерпілого та його законного представника, які просили призначити обвинуваченому покарання з іспитовим строком, вказавши, що вони його пробачили, претензій матеріального та морального характеру до нього не мають.

Враховуючи вказані обставини, суд приходить до висновку про необхідність і достатність призначення ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 146 КК України та у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 127 КК України.

Призначаючи остаточне покарання ОСОБА_4, суд керується правилами призначення покарання за сукупністю злочинів, передбаченими ч.ч.1, 2 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, дійшовши висновку про необхідність і достатність призначення ОСОБА_4 остаточного покарання за сукупністю злочинів у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 127 КК України.

При цьому, суд враховуючи характер та ступінь суспільної небезпеки діянь, тяжкість злочинів, дані про особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом'якшують покарання, а саме щире каяття та активне сприяння у розкритті злочину, наявність обставини, що обтяжує покарання, а саме вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, думку потерпілого та його законного представника, які просили призначити обвинуваченому міру покарання не пов'язану з реальним позбавленням волі, суд вважає можливим виправлення ОСОБА_4 без відбування покарання, та дійшов висновку про звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, застосувавши ст. 75 КК України.

На період іспитового строку суд покладає обов'язки на ОСОБА_4, передбачені ст.76 КК України.

На думку суду, призначене покарання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відповідає характеру та ступеню тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, а також є достатнім для виправлення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та запобігання вчинення ними нових кримінальних правопорушень.

Вирішуючи питання щодо продовження міри запобіжного заходу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили, суд враховує те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 засуджуються до покарання не пов'язаного з реальним позбавленням волі, у зв'язку з чим не знаходить підстав для продовження раніше застосованого щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у Харківській установі виконання покарань № 27 до набрання вироком законної сили та вважає за необхідне скасувати цей запобіжний захід.

Підстав для застосування ст. 69 КК України до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 суд не вбачає.

Прокурором у кримінальному провадженні в інтересах держави в особі Комунального підприємства «Близнюківська центральна районна лікарня» пред'явлено цивільний позов, в якому просить стягнути з обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 солідарно на користь КП «Близнюківська ЦРЛ» для зарахування в районний бюджет витрати на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_1 в сумі 5062 (п'ять тисяч шістдесят дві) гривні 47 копійок.

Обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 цивільний позов визнали в повному обсязі.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно ч. 2 ст. 127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

В силу вимог ч. 1 ст. 1206 ЦК України, особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину.

За таких обставин, враховуючи обґрунтованість цивільного позову, той факт, що обвинуваченими ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнано цивільний позов в повному обсязі, суд дійшов висновку про солідарне стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 витрат на лікування потерпілого ОСОБА_1 на користь КП «Близнюківська ЦРЛ» у розмірі 5062 (п'ять тисяч шістдесят дві) гривні 47 копійок.

На підставі ч. 4 ст. 174 КПК України, арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Близнюківського районного суду Харківської області від 25 травня 2018 року - скасувати, долю речових доказів вирішити у відповідності до вимог п. 5 ч. 9 ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати за цим кримінальним провадженням відсутні.

Керуючись ст.ст. 349, 368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд,-

у х в а л и в:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 127 КК України та призначити йому покарання:

- за ч. 2 ст. 146 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки;

- за ч. 2 ст. 127 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.

На підставі ч.ч. 1,2 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.

На підставі статті 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 (три) роки.

У відповідності до вимог ст. 76 КК України на період іспитового строку, покласти на ОСОБА_3 такі обов'язки:

1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

Дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до набрання законної сили вироком відносно ОСОБА_3 не продовжувати, скасувавши запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та звільнивши ОСОБА_3 з під варти у залі суду негайно.

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 127 КК України та призначити йому покарання:

- за ч. 2 ст. 146 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки;

- за ч. 2 ст. 127 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.

На підставі ч.ч. 1,2 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.

На підставі статті 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 (три) роки.

У відповідності до вимог ст. 76 КК України на період іспитового строку, покласти на ОСОБА_4 такі обов'язки:

1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

Дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до набрання законної сили вироком відносно ОСОБА_4 не продовжувати, скасувавши запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та звільнивши ОСОБА_4 з під варти у залі суду негайно.

Позовну заяву прокурора у кримінальному провадженні в інтересах держави в особі Комунального підприємства «Близнюківська центральна районна лікарня» - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН: НОМЕР_2, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1) та з ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_4, ІПН: НОМЕР_3, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2) на користь Комунального підприємства «Близнюківська центральна районна лікарня» (64801, Харківська область, Близнюківський район, смт. Близнюки, вул. Калинова, 3, МФО 851011, ОКПО 02002670, р/р № 35434007029851 в ГУДКСУ Харківської області) витрати на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_1 в сумі 5062 (п'ять тисяч шістдесят дві) гривні 47 копійок.

Арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Близнюківського районного суду Харківської області від 25 травня 2018 року на автомобіль НОМЕР_4, плоскогубці та слюсарні тиски - скасувати.

Речові докази у кримінальному провадженні, а саме: автомобіль НОМЕР_4, плоскогубці та слюсарні тиски, які знаходяться на відповідальному зберіганні в кімнаті речових доказів Близнюківського ВП Лозівського ВП ГУНП в Харківській області, які належать ОСОБА_7 - повернути власнику.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду Харківської області через Близнюківський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя С.М. Лобановська