Рішення № 76314517, 07.09.2018, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/6465/18

Провадження № 2/521/2882/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.08.2018 року

Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Бобуйка І.А.

секретаря судового засідання – Богуш М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті ОСОБА_1 цивільну справу за позовом Одеської міської ради (місцезнаходження: 65004, м. Одеса, вул. Думська, буд. 1) до ОСОБА_2 (зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1), ОСОБА_3 (зареєстрований за адресою: 65023, м. Одеса, вул. Івана та ОСОБА_4АДРЕСА_1), треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Державний реєстратор Одеської філії державного підприємства «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» ОСОБА_5 (місце роботи: 65039, м. Одеса, проспект Гагаріна, 12а), Державний нотаріус Третьої одеської державної нотаріальної контори ОСОБА_6 (місце роботи: 65080, м. Одеса, вул. Космонавтів, 11-А), Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7 (місце роботи: 65100, м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 19) про визнання спадщини відумерлою, визнання договору купівлі-продажу недійсним та витребування майна від добросовісного набувача,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Державний реєстратор Одеської філії державного підприємства «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» ОСОБА_5, Державний нотаріус Третьої одеської державної нотаріальної контори ОСОБА_6, Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7 про визнання спадщини відумерлою, визнання договору купівлі-продажу недійсним та витребування майна від добросовісного набувача.

В обґрунтування позовних вимог ОМР зазначила наступне. У лютому 2017 року померла ОСОБА_8, про що 11 квітня 2017 року реєстратором Одеського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області складено відповідний актовий запис № 3983 та видано свідоцтво про смерть, серія І-ЖД № 487231.

Після смерті ОСОБА_8 відкрилася спадщина, що складається з однокімнатної квартири загальною площею - 34,0 кв.м., житловою площею - 18,9 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2.

Згідно з довідками форми № 1 (виписка з будинкової книги про склад сім’ї та реєстрацію) від 27.03.2017 року № 700, форми А (картка прописки), форми Б (поквартирна картка), виданими посадовими особами КП «ЖКС «Черьомушки», ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 з 24.09.1997 року по 02.2017 року була зареєстрована та проживала одна за адресою: м. Одеса, вул. Гайдара (ОСОБА_9 та ОСОБА_4)АДРЕСА_3.

Згідно з відомостями, наданими юридичному департаменту Одеської міської ради у звіті КУ «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Малиновського району міста Одеси, а саме завірених копій 4-х сторінок паспорта громадянина України ОСОБА_8, серія КК № 130893, довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру НОМЕР_1, заяви ОСОБА_8 про прийняття її на обслуговування відділенням соціальної допомоги на дому від 25.01.2013 року, акту обстеження матеріально-побутових умов проживання від 25.02.2011 року, договору про соціальне обслуговування (надання соціальних послуг) одинокого (проживаючого самостійно) громадянина 3-ї групи рухомої активності відділенням соціальної допомоги на дому від 25.01.2013 року; двох доповідних записок соціального робітника ОСОБА_10 про виявлення в квартирі АДРЕСА_4 та ОСОБА_4 (Гайдара) у м. Одесі трупа підопічної ОСОБА_8 та зняття її з надомного обслуговування у зв’язку зі смертю від 09.02.2017 року та 17.02.2017 року, спадкодавець ОСОБА_8 з 25.01.2013 року по 09.02.2017 року перебувала на надомному обслуговуванні в КУ «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Малиновського району міста Одеси».

Згідно з Витягом зі спадкового реєстру (заповіти/ спадкові договори) від 05.04.2018 року № 51493831 ні заповіти, ні спадкові договори спадкодавцем не складалися (додаток 17, 18).

Згідно з Витягом зі спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 05.04.2018 року № 51493812 спадкова справа до майна померлої ОСОБА_8 не заводилась, свідоцтва про право на спадщину не видавалися.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 2 ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Згідно з ч. 5 ст. 1268 ЦК України спадщина належить спадкоємцю незалежно від часу її прийняття з часу відкриття спадщини.

Положення ст. 1277 Цивільного кодексу України визначають, що у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням.

Відповідно до ст. 338 Цивільного процесуального кодексу України суд, встановивши, що спадкоємці за заповітом і за законом відсутні або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття, ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді відповідно до закону.

Отже, на момент відкриття спадщини після померлої ОСОБА_8 квартира АДРЕСА_5 (ОСОБА_9 та ОСОБА_4) в місті ОСОБА_1 належала спадкодавцю на праві власності, тобто входила до складу спадщини, а тому, враховуючи відсутність у спадкодавця спадкоємців за заповітом і за законом, вказана квартира є відумерлою спадщиною та власністю територіальної громади міста ОСОБА_1 за заявою Одеської міської ради.

11.04.2017 року державним реєстратором Одеської філії державного підприємства «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» ОСОБА_1 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 34728135, за яким право власності на квартиру АДРЕСА_5 (ОСОБА_9 та ОСОБА_4) в місті ОСОБА_1 зареєстровано за ОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2.

Вказане рішення про державну реєстрацію спірної квартири прийнято державним реєстратором на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_2, серія та номер: 23913, виданого 19.05.1999 року Одеською товарною Біржою.

14.04.2017 року державним реєстратором Одеської філії державного підприємства «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» ОСОБА_1 внесені зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (індексний номер рішення: 30702058), відповідно до яких договір купівлі-продажу, серія та номер: 23913, виданий 19.05.1999 року, видавник: Одеська торгова Біржа змінено на договір купівлі-продажу, серія та номер: 23913, виданий 19.05.1999 року, видавник: Одеська товарна Біржа.

14.04.2017 року державним нотаріусом Третьої одеської державної нотаріальної контори ОСОБА_6 посвідчено та видано договір купівлі - продажу від 14.04.2017 року серія та номер: 2-379, згідно з умовами якого ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_11 купив вищезазначену спірну квартиру.

14.04.2017 року державним нотаріусом Третьої одеської державної нотаріальної контори ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 14.04.2017 року серія та номер: 2-379 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 34802536 від 14.04.2017 року, за яким право власності на квартиру АДРЕСА_5 (ОСОБА_9 та ОСОБА_4) в місті ОСОБА_1 зареєстровано за ОСОБА_11, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3.

08.07.2017 року ОСОБА_11 продав спірну квартиру ОСОБА_3, того ж дня приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7 посвідчила договір купівлі- продажу спірної квартири, серія та номер: 1637 від 08.07.2017 року, а також прийняла рішення про державну реєстрацію права власності нерухомого майна, індексний номер рішення: 36050319 від 08.07.2017 року, за яким право власності на квартиру АДРЕСА_5 (ОСОБА_9 та ОСОБА_4) в місті ОСОБА_1 зареєстровано за ОСОБА_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4.

Положеннями ст. 47 ЦК УРСР 1963 року, який був чинним на час нібито укладення спірного договору від 19.05.1999 року, передбачено, що нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими ч. 2 ст. 48 цього Кодексу.

Статтею 48 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) передбачено, що недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемляє особисті або майнові права неповнолітніх дітей.

Статтею 227 ЦК УРСР 1963 року (в редакції 1963 року) передбачено, що договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріальнопосвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).

У відповідності до вимог ст. 224 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Оскільки договір купівлі-продажу нібито укладений 19.05.1999 року на Одеській товарній Біржі між ОСОБА_8 та ОСОБА_2, на підставі якого державним реєстратором у 2017 році було зареєстровано за ОСОБА_2 право власності на спірну квартиру, не був нотаріально посвідчений, то вищезазначений договір є недійсним на підставі ст.ст. 47, 48 ЦК УРСР (в редакції 1963 року).

Більш того, вищезазначена квартира не була передана покупцю, як того вимагала ст. 224 ЦК УРСР (в редакції 1963 року). ОСОБА_8 по день смерті проживала у даній квартирі одна та перебувала на надомному обслуговуванні в КУ «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Малиновського району міста Одеси» як одинока особа, що також підтверджує його недійсність.

Згідно зі статтею 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Оскільки відповідно до статті 1218 ЦК до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, право на витребування майна із чужого незаконного володіння переходить до спадкоємців власника, а у випадку їх відсутності територіальній громаді за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням.

Статтею 330 ЦК України передбачено, що, якщо майно відчужене особою, яка не має на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Статтею 396 ЦК України встановлено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права відповідно до положень глави 29 ЦК України, в тому числі і на витребування цього майна від добросовісного набувача.

Однією з підстав, коли майно можливо витребувати від добросовісного набувача, є вибуття такого майна поза волею власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі (пункт 3 частини 1 статті 388 ЦК України).

Оскільки територіальна громада міста ОСОБА_1 з часу відкриття спадщини набула речові права на відумерлу квартиру - право володіння та право користування нею і, відповідно, право на захист цих прав, а спірне майно вибуло з володіння територіальної громади міста ОСОБА_1 поза її волею на підставі біржового договору купівлі-продажу, який є недійсним відповідно до положень ст.ст. 47, 48 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), в свою чергу ОСОБА_3 придбав спірну квартиру через три місяця після набуття права власності попереднім титульним володільцем, тобто знав або, проявивши принаймні розумну обачність, міг і повинен був знати про те, що спірна квартира вибула з володіння законного власника з порушенням вимог закону, а тому територіальна громада міста ОСОБА_1 зобов’язана витребувати квартиру АДРЕСА_5 (ОСОБА_9 та ОСОБА_4) в місті ОСОБА_1 від добросовісного набувача - ОСОБА_3 відповідно до положень ч. 1 ст. 1277, п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України.

Рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації (статті 19, 27 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Відповідно, у разі задоволення позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 19.05.1999 року серія та номер: 23913, витребування з незаконного володіння ОСОБА_3 на користь територіальної громади міста ОСОБА_1 квартири, мають бути скасовані попередні реєстрації права власності на квартиру та здійснена державна реєстрація квартири за територіальної громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради.

Враховуючи все вищенаведене, позивач просив суд визнати спадщину після смерті ОСОБА_8, що складається з однокімнатної квартири загальною площею - 34,0 кв.м., житловою площею - 18,9 кв.м., яка розташована за адресою: місто Одеса, вулиця Івана та ОСОБА_4АДРЕСА_6, відумерлою; визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_7 та ОСОБА_4 у місті ОСОБА_1 серія та номер: 23913, укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_2, виданий 19.05.1999 року Одеською товарною Біржою; витребувати з незаконного володіння ОСОБА_3 на користь територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради однокімнатну квартиру АДРЕСА_8 та ОСОБА_4 в місті ОСОБА_1; встановити порядок виконання рішення суду, відповідно до якого після набрання ним законної сили, це рішення є підставою для Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради для скасування: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 34728135 від 11.04.2017 року, прийнятого державним реєстратором Одеської філії державного підприємства «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» ОСОБА_1; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 30702058 від 14.04.2017 року, прийнятого державним реєстратором Одеської філії державного підприємства «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» ОСОБА_1; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 34802536 від 14.04.2017 року, прийнятого державним нотаріусом Третьої одеської державної нотаріальної контори ОСОБА_6; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 36050319 від 08.07.2017 року, прийнятого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7, а також є підставою для реєстрації за територіальної громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради права власності на однокімнатну квартиру загальною площею - 34,0 кв.м., житловою площею - 18,9 кв.м., яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Івана та ОСОБА_4, 30, кв. 104.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити.

Представник ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнав, свої заперечення проти задоволення позову виклав у своєму відзиві від 02.08.2018 року, в якому просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Інші учасники судового процесу в судове засідання не з’явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином та своєчасно, причини неявки суду не повідомили.

Дослідивши матеріали справи, та пояснення сторін, суд приходить до висновку про відмову у задоволені позовних вимог в повному обсязі, виходячи з наступного.

На підставі договору купівлі-продажу від 08 липня 2017 року, укладеного між ОСОБА_11, в якості продавця, з однієї сторони, та ОСОБА_3, в якості покупця, з другої сторони, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстрованого в реєстрі за № 1637, відповідач ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_9 (ОСОБА_9 та Юрія) в м. Одесі, яка в цілому складається з однієї житлової кімнати , загальною площею 34,0 кв.м., в тому числі житловою площею 18,9 кв.м.

Квартира, що відчужувалася, належала Продавцю на підставі Договору купівлі- продажу, посвідченого Третьою одеською державною нотаріальною конторою 14 квітня 2017 року за реєстровим номером № 2-379.

Пунктами 4, 5 договору купівлі-продажу від 08 липня 2017 року зазначено, що квартира, яка була предметом договору, на момент його укладення не перебуває під арештом чи забороною, щодо неї не ведуться судові спори, вона не заставлена, у податковій заставі не перебуває, ..під забороною відчуження (арештом) зазначене нерухоме майно не перебуває.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула його у власність, і для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦК добросовісність набувача презюмується.

Відповідач - ОСОБА_3 є добросовісним набувачем за Договором купівлі-продажу від 08 липня 2017 року, укладеного між ОСОБА_11 та ОСОБА_3, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7, р.№ 1637.

Так, виходячи із змісту ч. 1 статті 388 ЦК України, добросовісний набувач - це особа, яка не знала і не могла знати про відсутність у продавця прав на відчуження майна. При цьому в діях набувача не повинно бути і необережної форми вини, оскільки він не лише не усвідомлював і не бажав, а й не допускав можливості настання будь-яких несприятливих наслідків для власника.

У пункті 22 рішення від 8 листопада 2005 року у справі «Кечко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «власності», яке міститься в першій частині статті 1 Першого протоколу, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві.

Згідно ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В пункті 26 Постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року зазначено, що особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину.

При цьому заінтересованою особою є будь-яка особа, яка має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі. Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання договору недійсним, повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів.

Критерії визначення заінтересованості позивача в оспорюваному договорі:

1) права і законні інтереси заінтересованої особи безпосередньо порушені договором;

2) у результаті визнання договору недійсним майнові інтереси заінтересованої особи будуть відновлені;

3) заінтересована особа отримує що-небудь в результаті проведення реституції (права, майно).

Отже, позивач не має ніяких прав, які б могли бути порушені договором, укладеним у 1999 році на Одеській товарній Біржі між ОСОБА_8 та ОСОБА_2

Суд акцентує свою увагу на тому, що Одеська міська рада не є стороною оспорюваного правочину. Позивачу ніколи не належало право власності на квартиру АДРЕСА_9 (ОСОБА_9 та ОСОБА_4) в м. Одесі.

Відповідно до ст. 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Таким чином, оскільки вказана квартира була відчужена за життя ОСОБА_8 в 1999 році, тому спірне майно не можливо вважати відумерлою спадщиною, та спадковим майном взагалі, а тому Одеська міська рада не має права витребувати вказану квартиру у відповідача.

Суд відмовляє позивачу у задоволенні вимоги щодо встановлення порядку виконання рішення, оскільки вони є похідними від позовних вимог про визнання договору недійсним, визнання спадщини відумерлим майном, витребування майна з незаконного володіння.

Що стосується договору, який був укладений на біржі, суд зазначає, що згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтями 8, 9, 15 Закону України «Про товарну біржу» встановлено, що членами товарної біржі є прийняті до її складу, згідно зі статутом біржі вітчизняні та іноземні юридичні та фізичні особи. Член товарної біржі має право здійснювати біржові операції на біржі. Біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов: а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі; б) якщо її учасниками є члени біржі; в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

За вказаним договором ОСОБА_2 набула права власності на квартиру АДРЕСА_10 (ОСОБА_9 та Юрія) в м. Одесі. Зазначене право власності ніким не оспорювалось, з чого слідує висновок, що ніяких порушень прав ОМР на момент здійснення вказаної угоди не було та бути не могло.

Що стосується строку позовної давності суд зазначає наступне.

У правовій позиції ВСУ, зробленій у постанові від 16.11.2016 року по справі № 6- 2469цс16 зазначено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (п. 51 рішення від 22.10.1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20.09.2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Строк позовної давності по відносинам, що регулюються ЦК УРСР застосовується без заяви сторони.

Так, ухвалою ВССУ від 23.11.2016 року н/п № 6-9389св16 залишено без змін рішення АСХО від 09.03.2016 року по справі № 643/7583/15-ц про відмову у задоволенні позовних вимог. Ухвала мотивована тим, що суд апеляційної інстанції правильно встановив, що предметом позовних вимог є договір купівлі-продажу квартири від 28.10.1996 року, а оскільки спірні правовідносини виникли до 01.01.2004 року, тому врегулювання таких правовідносин нормами ЦК УРСР 1963 року.

Згідно зі ст. 76 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Аналогічним чином питання початку перебігу позовної давності визначені і в ст. 261 ЦК України, згідно якої перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або особу, яка його порушила. Відповідно до ст. 80 ЦК УРСР закінчення строку позовної давності до пред ’явлення позову є підставою для відмови в позові.

Початком перебігу строку позовної давності у даному спорі є наступний після 19.05.1999 року день, а закінченням трьохрічного строку позовної давності є 20.05.2002 року. Разом з тим, з даним позовом представник позивача звернувся до суду 17.04.2018 року, а належних доказів, що підтверджують поважність пропуску строку позовної давності не навели.

Суд приходить до висновку, що позивачем не доведена обставина, той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 30 ЦК УРСР, про обов’язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, у зв’язку з чим суд вважає позовні вимоги необгрунтованними, незаконними та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 8, 9, 15 Закону України «Про товарну біржу», ст.ст. 30, 76, 80, 261 ЦК УРСР, ст.ст. 12, 215, 388, 1277 ЦК України, ст.ст. 43, 44, 60, 131, 144, 258, 259, 263-265 ЦПК України, СУД

В И Р І Ш И В:

У задоволені позову Одеської міської ради (місцезнаходження: 65004, м. Одеса, вул. Думська, буд. 1) до ОСОБА_2 (зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1), ОСОБА_3 (зареєстрований за адресою: 65023, м. Одеса, вул. Івана та ОСОБА_4АДРЕСА_1), треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Державний реєстратор Одеської філії державного підприємства «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» ОСОБА_5 (місце роботи: 65039, м. Одеса, проспект Гагаріна, 12а), Державний нотаріус Третьої одеської державної нотаріальної контори ОСОБА_6 (місце роботи: 65080, м. Одеса, вул. Космонавтів, 11-А), Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7 (місце роботи: 65100, м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 19) про визнання спадщини відумерлою, визнання договору купівлі-продажу недійсним та витребування майна від добросовісного набувача - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлено 07.09.2018 року.

СУДДЯ: Бобуйок І.А.