Рішення № 76314475, 06.09.2018, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/4204/18

Номер провадження 2-о/629/119/18

РIШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.09.2018 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Попова О.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Габор В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Лозова Харківської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2, заінтересована особа Лозівський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області про встановлення факту, що має юридичне значення, -

ВСТАНОВИВ:

Заявники звернулись до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, в якій просять встановити факт того, що вони - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, є німцями за національністю та внести відповідні зміни до їх актових записів про шлюб. Зазначають, що їх батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_4. Батька за рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 10.10.2017 року було визнано за національністю німцем та внесено відповідні зміни до актових записів про його народження та шлюб батьків. Вони, як діти ОСОБА_3, звернулись до Лозівського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Харківській області та отримали повторні свідоцтва про їх народження та Витяг з державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням національності «німець» та «німкеня». Але на їх заяву про внесення змін до їх актових записів про шлюб отримали відмову та їм було роз'яснено, що такі зміни вносяться на підставі рішення суду про внесення змін. Отже, встановлення факту німецького походження та внесення змін до їх актових записів про шлюб потрібно для впорядкування документів та реалізації особистих прав щодо підтвердження німецького походження по лінії батька та вчинення подальших дій, пов'язаних зі зближенням з німецьким народом, отриманням відповідних документів, які посвідчують їх приналежність до вказаної нації.

Заявники у судове засідання не з'явились, надали заяви про розгляд справи за їх відсутності, на заявлених вимогах наполягають.

Представник заінтересованої особи у судове засідання не з'явився, надав до суду заяву, в якій просить розглядати справу у його відсутність, не заперечує проти задоволення заяви.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про національні меншини в Україні» громадяни України мають право вільно обирати та відновлювати національність. Примушення громадян у будь-якій формі до відмови від своєї національності не допускається.

Згідно зі статтею 300 Цивільного кодексу України особа має право на індивідуальність, до якої відноситься і право визначати свою національність. Таке право підпадає під захист статті 8 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», яка передбачає, що кожна людина має право на повагу до її особистого і сімейного життя. Держава не може втручатися у здійснення цього права інакше ніж згідно із законом та у випадках, необхідних у демократичному суспільстві в інтересах національної і громадської безпеки.

Стаття 11 Конституції України передбачає, що держава сприяє як консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, так і розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності національних меншин в Україні.

Згідно зі статтею 3 Рамкової конвенції держав-членів Ради Європи про захист національних меншин (ратифікована Законом України від 9 грудня 1997 року № 703/97-ВР) кожна особа, яка належить до національної меншини, має право вільно вирішувати, вважатися їй чи не вважатися такою, і таке рішення або здійснення прав у зв'язку з ним не повинно зашкоджувати такій особі.

Частиною 1 ст. 293 ЦПК України встановлено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

За змістом вказаної норми, окреме провадження - це самостійний вид цивільного судочинства, у якому суд при розгляді безспірних справ встановлює юридичні факти або обставини з метою захисту охоронюваних законом інтересів громадян і організацій.

Згідно ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту:

1) родинних відносин між фізичними особами;

2) перебування фізичної особи на утриманні;

3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню;

4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення;

5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу;

6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті;

7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження;

8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті;

9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

За змістом п.п. 1-3 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про встановлення фактів що мають юридичне значення» при вирішенні питання про підвідомчість справи, суди зобов'язані враховувати норми законодавчих актів, якими передбачено несудовий порядок встановлення певних фактів або визначено факти, які в даних правовідносинах можуть підтверджуватися рішенням суду.

Відповідно до частини першої статті 22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.

Згідно з Правилами внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 року за № 55/18793 (далі - Правила), внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться районними, районними у містах, міськими (міст обласного значення), міськрайонними, міжрайонними відділами державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану) у випадках, передбачених чинним законодавством. Відмова органів державної реєстрації актів цивільного стану у внесенні змін до актових записів цивільного стану, їх поновленні та анулюванні може бути оскаржена в судовому порядку.

Згідно з пунктом 2.13.2 Правил підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є постанова адміністративного суду. Зміни до актового запису цивільного стану відповідно до пункту 1.7 Правил вносяться відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання відповідного актового запису, за винятком випадків, встановлених у пункті 2.28 розділу II цих Правил.

Таким чином, законом не передбачено судовий порядок розгляду заяви про встановлення юридичного факту національності за умови відсутності відмови у внесенні таких змін до актових записів цивільного стану уповноваженими на те органами.

Викладене також відповідає правовій позиції, яка викладена в постановах Верховного Суду від 01 лютого 2018 року у справі № 760/19921/16-ц, від 25 червня 2018 року у справі № 755/11048/17 у справах з аналогічними правовідносинами, та відповідно до приписів ч. 4 ст. 263 ЦПК України повинна бути врахована судом.

Заявники не позбавлені права звернутися для вирішення питання про приналежність їх до німецької національності до органів реєстрації актів цивільного стану як суб'єкта владних повноважень, а у разі відмови такого суб'єкта - оскаржити її в судовому порядку.

Керуючись 315-319 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2, заінтересована особа Лозівський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області про встановлення факту, що має юридичне значення - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи також до Лозівського міськрайонного суду Харківської області.

Заявник - ОСОБА_1, адреса: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.

Заявник - ОСОБА_2, адреса: АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2.

Заінтересована особа - Лозівський міськрайонним відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, юридична адреса: Харківська обл., м. Лозова, проспект Перемоги, буд. 1, код ЄДРПОУ 41403932.

Суддя О.Г.Попов