Рішення № 76314208, 05.09.2018, Подільський міськрайонний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Котовський міськрайонний суд Одеської області)

Справа № 505/2195/18

Провадження № 2/505/1219/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.09.2018 року Котовський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого судді – Івінського О. О.,

при секретарі – Бондаренко Н. І.,

за участю: представника позивача – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в м. Подільську Одеської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Подільської районної державної адміністрації Одеської області про визнання права власності на спадкове майно, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянка ОСОБА_3 Федерації, в особі представника за довіреністю ОСОБА_1, звернулась 17 липня 2018 року в суд з цим позовом, вказуючи, що 28 жовтня 2014 року померла її рідна баба – ОСОБА_4, 19 листопада 2014 року померла її мати ОСОБА_5

Після їх смерті відкрилася спадщина, яка складається з земельних ділянок площею по 2,5001 га, що розташовані на території Старокульнянської сільської ради Подільського району Одеської області. ОСОБА_4 і ОСОБА_5 заповіли на її ім’я все своє майно. Вона вчасно звернулась до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини.

Проте, 24 травня 2018 року постановами державного нотаріуса їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті баби та матері, у зв’язку з неможливістю надання оригіналів державних актів на право власності на земельні ділянки.

Оригінали державних актів на право власності на земельні ділянки були втрачені, їх пошуки не дали результатів.

У зв’язку з цимпросила постановити рішення суду яким визнати за нею в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4, яка померла 28 жовтня 2014 року, право приватної власності на земельну ділянку площею 2,5001 га на території Старокульнянської сільської ради Подільського району Одеської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, державний акт ІІІ-ОД №033377, виданий Котовською районною державною адміністрацією Одеської області 10 серпня 2004 року на підставі розпорядження Котовської районної державної адміністрації Одеської області від 12 квітня 2004 року №136/04, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №8 №00508; визнати за нею в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5, яка померла 19 листопада 2014 року, право приватної власності на земельну ділянку площею 2,5001 га на території Старокульнянської сільської ради Подільського району Одеської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, державний акт ІІІ-ОД №033376, виданий Котовською районною державною адміністрацією Одеської області 10 серпня 2004 року на підставі розпорядження Котовської районної державної адміністрації Одеської області від 12 квітня 2004 року №136/04, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №8 №00509 на ім’я ОСОБА_6, прізвище спадкодавця до розірвання шлюбу.

Представник позивача ОСОБА_1 в підготовчому засіданні підтримав вимоги позову та просив його задовольнити

Представник Подільської районної державної адміністрації Одеської області в підготовче засідання не з’явився. Надав заяву, згідно якої позов визнав та просив розглянути справу за відсутності представника.

Вислухавши пояснення представника позивача та дослідивши обставини справи, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з такого.

Згідно ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як вбачається із матеріалів справи, 28 жовтня 2014 року у віці 95 років в с. Стара Кульна Котовського району Одеської області померла ОСОБА_4 (актовий запис №985), що підтверджується копією свідоцтва про смерть І-ЖД №388790 від 29.10.2014 року.

Відповідно до ст. 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщина і не припинилися в наслідок його смерті.

Отже, після її смерті відкрилась спадщина на все належне їй майно, зокрема, на:

- земельну ділянку площею 2,5001 га на території Старокульнянської сільської ради Подільського району Одеської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, державний акт ІІІ-ОД №033377, виданий Котовською районною державною адміністрацією Одеської області 10 серпня 2004 року на підставі розпорядження Котовської районної державної адміністрації Одеської області від 12 квітня 2004 року №136/04, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №8 №00508.

ОСОБА_4 склала заповіт, посвідчений 28 вересня 2006 року секретарем Старокульнянської сільської ради Котовського району Одеської області, зареєстровано за реєстром №241, яким заповіла все своє майно, де б воно не біло і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що буде їй належати на день смерті і на що за законом матиме право – ОСОБА_2

Позивачка вчасно в передбачений законом 6-місячний строк звернулась до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4, померлої 28 жовтня 2014 року. Була заведена спадкова справа №119/2015.

19 листопада 2014 року у віці 75 років в с. Стара Кульна Котовського району Одеської області померла ОСОБА_5 (актовий запис №1056), що підтверджується копією свідоцтва про смерть І-ЖД №388867 від 21.11.2014 року.

Відповідно до ст. 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщина і не припинилися в наслідок його смерті.

Отже, після її смерті відкрилась спадщина на все належне їй майно, зокрема, на:

- земельну ділянку площею 2,5001 га на території Старокульнянської сільської ради Подільського району Одеської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, державний акт ІІІ-ОД №033376, виданий Котовською районною державною адміністрацією Одеської області 10 серпня 2004 року на підставі розпорядження Котовської районної державної адміністрації Одеської області від 12 квітня 2004 року №136/04, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №8 №00509 на ім’я ОСОБА_6, прізвище спадкодавця до розірвання шлюбу.

ОСОБА_5 склала заповіт, посвідчений 28 вересня 2006 року секретарем Старокульнянської сільської ради Котовського району Одеської області, зареєстровано за реєстром №241, яким заповіла все своє майно, де б воно не біло і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що буде їй належати на день смерті і на що за законом матиме право – ОСОБА_2

Позивачка вчасно в передбачений законом 6-місячний строк звернулась до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5, померлої 19 листопада 2014 року. Була заведена спадкова справа №118/2015.

Відповідно до ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов’язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Проте, постановою державного нотаріуса Шостої Одеської державної нотаріальної контори №2041/02-31 від 24.05.2018 року, позивачці було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4, померлої 28 жовтня 2014 року, у вигляді земельної ділянки, яка розташована на території Старокульнянської сільської ради Подільського району Одеської області, у зв’язку з відсутністю оригіналу правовстановлюючого документу на спадкову земельну ділянку.

Постановою державного нотаріуса Шостої Одеської державної нотаріальної контори №2042/02-31 від 24.05.2018 року, позивачці було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5, померлої 19 листопада 2014 року, у вигляді земельної ділянки, яка розташована на території Старокульнянської сільської ради Подільського району Одеської області, у зв’язку з відсутністю оригіналу правовстановлюючого документу на спадкову земельну ділянку.

Про втрату оригіналів вказаних документів позивачем зроблена об’ява в газеті «Ехо неділі». Ніякої інформації щодо виявлення вказаних документів не надходило

У відповідності до п.4.14 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання право встановлювальних документів щодо належності цього майна спадкодавцеві

Постановою пленуму ВСУ від 30.05.2008 №7 «Про судову практику у справах про спадкування» п.10. наголошено, що відповідно до статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність права власності не встановлена судом.

Згідно ч.5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності таке ж право відповідно до ст.396 ЦК України має особа яка має речове право на майно.

Відповідно ст.16 ЦК України передбачено право суду захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Таким чином відсутність у позивача можливості надання нотаріусу належним чином оформлених оригіналів правовстановлюючих документів на земельні ділянки, позбавляє її права на оформлення спадщини в нотаріальному порядку.

Відповідно суд вважає за можливе визнати за нею право власності на спадкові земельні ділянки в судовому порядку.

Згідно вимог ч.3 ст.200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно вимог ч.4 ст.200 ЦПК України, ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Згідно вимог ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Враховуючи, що визнання позову відповідачем не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд знаходить всі підстави для ухвалення за результатами підготовчого провадження рішення про задоволення позову.

Також суд звертає увагу, що позивачка є громадянкою ОСОБА_3 Федерації, що підтверджується ксерокопією її паспорта громадянина ОСОБА_3 Федерації 75 0847215, виданого 03.03.2015 (а.с.4).

Відповідно до ст. 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства. Землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземцям, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.

Згідно п. а) ст. 80 ЗК України суб'єктами права власності на землю є громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності .

В силу вимог ч.ч.2,3, 4 ст. 81 ЗК України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності. Іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі прийняття спадщини. Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Згідно ст.145 ЗК України, якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може перебувати в її власності, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У випадках, коли земельна ділянка цією особою протягом встановленого строку не відчужена, така ділянка підлягає примусовому відчуженню за рішенням суду. Особа, до якої переходить право власності на земельну ділянку і яка не може набути право власності на землю, має право отримати її в оренду.

Відповідно до п. е) ст. 140 ЗК України підставами припинення права власності на земельну ділянку є невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Оскільки, позивач являється громадянином ОСОБА_3 Федерації, земельні ділянки, які вона спадкує, а саме: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площами по 2,5001 га, що розташовані на території Старокульнянської сільської ради Подільського району Одеської області, є землею сільськогосподарського призначення, суд роз’яснює, що позивач відповідно до вимог пункту в) ч.3, ч.4 ст. 81, ст. 145 ЗК України протягом року з моменту переходу права власності повинна відчужити дані земельні ділянки. У разі не відчуження такі земельні ділянки підлягають примусовому відчуженню за рішенням суду.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 89, 141, 200, 206, 263–265 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_2, громадянки ОСОБА_3 Федерації, ІНФОРМАЦІЯ_1, задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4, яка померла 28 жовтня 2014 року, право приватної власності на земельну ділянку площею 2,5001 га на території Старокульнянської сільської ради Подільського району Одеської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, державний акт ІІІ-ОД №033377, виданий Котовською районною державною адміністрацією Одеської області 10 серпня 2004 року на підставі розпорядження Котовської районної державної адміністрації Одеської області від 12 квітня 2004 року №136/04, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №8 №00508.

Визнати за ОСОБА_2 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5, яка померла 19 листопада 2014 року, право приватної власності на земельну ділянку площею 2,5001 га на території Старокульнянської сільської ради Подільського району Одеської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, державний акт ІІІ-ОД №033376, виданий Котовською районною державною адміністрацією Одеської області 10 серпня 2004 року на підставі розпорядження Котовської районної державної адміністрації Одеської області від 12 квітня 2004 року №136/04, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №8 №00509 на ім’я ОСОБА_6, прізвище спадкодавця до розірвання шлюбу.

Зобов’язати ОСОБА_2 відчужити вказані земельні ділянки, протягом року з моменту переходу до неї права власності на земельні ділянки.

Роз’яснити ОСОБА_2, що у випадку не відчуження земельних ділянок протягом встановленого строку вони підлягають примусовому відчуженню за рішенням суду.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, з урахуванням п.15.5 Перехідних положень ЦПК України.

Су д д я ОСОБА_7

Повне судове рішення складено 05.09.2018 року.