Ухвала суду № 76313886, 07.09.2018, Київський районний суд м. Одеси

___________________

Справа № 520/3786/18

Провадження № 2/520/4269/18

УХВАЛА

07.09.2018 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого – судді Калініченко Л.В.,

за участю секретаря – Єгорової Н.Ю.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Одесі клопотання відповідача ОСОБА_1 про закриття провадження по цивільній справі за позовною заявою

заступника прокурора Одеської області, який діє в інтересах держави

в особі ОСОБА_2 міської ради

до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області,

державного реєстратора комунального підприємства Новоселівської сільської ради

«Регіонального бюро державної реєстрації» ОСОБА_3,

ОСОБА_1,

про скасування реєстрації декларації про готовність до експлуатації об’єкта будівництва

та про скасування рішення державного реєстратора

про реєстрацію права власності на об’єкт нерухомого майна,

ВСТАНОВИВ:

30 березня 2018 року до Київського районного суду міста Одеси надійшла позовна заява заступника прокурора Одеської області, який діє в інтересах держави в особі ОСОБА_2 міської ради до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, державного реєстратора комунального підприємства Новоселівської сільської ради «Регіонального бюро державної реєстрації» ОСОБА_3, ОСОБА_1, про скасування реєстрації декларації про готовність до експлуатації об’єкта будівництва та про скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на об’єкт нерухомого майна, в якій позивач просить суд:

- скасувати реєстрацію декларації про готовність до експлуатації об'єкта, проведену Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області №ОД 142162421849 від 19.08.2016 року про готовність до експлуатації об'єкта будівництва, а саме: нежитлові приміщення за адресою: м. Одеса, вул. Інглезі, 3/5;

- скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства Новоселівської сільської ради «Регіонального бюро державної реєстрації» ОСОБА_3 про реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна, а саме: нежитлове приміщення, загальною площею 53 кв.м., яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Інглезі, 3/6 (індексний номер рішення 31539025 від 23.09.2016 року);

- стягнути пропорційно розміру задоволених позовних вимог з відповідачів на користь прокуратури Одеської області сплачений судовий збір за подачу позову (відповідно до ст. 141 ЦПК України) на рахунок прокуратури Одеської області.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Калініченко Л.В.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 16.04.2018 року відкрито провадження по цивільній справі за вказаною позовною заявою в порядку загального позовного провадження та призначено дату, час і місце проведення підготовчого судового засідання.

Разом з позовною заявою позивачем було подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просив суд накласти арешт на об’єкт нерухомого майна – нежитлове приміщення, загальною площею 53 кв.м., що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Інглезі, 3/6, посилаючись на те, що з викладених посилань у позові є підстави вважати про існування загрози можливого невиконання рішення суду, а невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення прав позивача, а також ускладнити та зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 16.04.2018 року вжито заходи забезпечення позову по цивільній справі №520/3786/18, а саме накладено арешт на нежитлове приміщення, загальною площею 53 кв.м., розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Інглезі (колишня назва – вул. 25-ої Чапаєвської Дивізії), буд. 3/6, реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна 1035456151101, яке належить на праві приватної власності ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1.

20 серпня 2018 року до суду надійшло клопотання від відповідача по справі ОСОБА_1 про закриття провадження по справі, на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України, з посиланням на те, що виниклий між сторонами по справі спір є публічно-правовим та відноситься до юрисдикції та компетенції адміністративного суду.

У підготовчому судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 міської ради заперечував проти задоволення вказаного клопотання.

Інші сторони по справі у підготовче судове засідання не з’явились, про дату, час і місце проведення якого повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.

Частиною 1 статті 19 ЦПК України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 2, 7 ч. 1 ст. 4 КАС України публічно-правовий спір – спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв’язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Суб’єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і спір виник у зв’язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

З позову вбачається, що позивач звернувся до суду з позовом до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, державного реєстратора комунального підприємства Новоселівської сільської ради «Регіонального бюро державної реєстрації» ОСОБА_3, ОСОБА_1.

Так, Департамент архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області є структурним підрозділом Державної архітектурно-будівельної інспекції України.

Відповідно до п. 14 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого постановою КМУ №249 від 09.07.2014, Держархбудінспекція також є юридичною особою публічного права.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», однією із визначальних засад державної реєстрації права - є публічність державної реєстрації.

Акредитованим суб’єктом державної реєстрації може бути лише особа публічного права (ч. 3 ст. 6 Закону).

Отже судом встановлено, що відповідачі по справі Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, державний реєстратор комунального підприємства Новоселівської сільської ради «Регіонального бюро державної реєстрації» ОСОБА_3 є особами, що здійснюють владні управлінські функції в сфері публічного права.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що прокуратурою області було встановлено, що Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області 19.08.2016 року за № ОД 142162421849 зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації об’єкта будівництва, а саме: нежитлового приміщення за адресою: м. Одеса, вул. Інглезі, 3/5.

Також встановлено, що замовником у вказану декларацію внесені завідомо недостовірні данні, що дає підстави вважати збудований об’єкт самочинним будівництвом.

Зокрема встановлено, що замовником у п. 11 декларації, в якості підстави проведення будівельних робіт зазначено дозвіл на виконання будівельних робіт № 919/3 від 27.11.2007 року, нібито виданий Інспекцією ДАБК м. Одеси на виконання будівельних робіт за вказаною адресою.

Проте, відповідно до інформації Управління містобудування та архітектури ОСОБА_2 міської ради від 26.01.2018 року, дозвіл на виконання будівельних робіт за вказаною адресою не видавався.

Крім того, у п. 13 декларації (інформація про документ, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою) зазначається: що вказаний документ не потрібен відповідно до Постанови КМУ № 466.

Між тим п.п. 5, 7 Постанови Кабінету Міністрів України № 466 «Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт», визначені випадки, коли будівельні роботи можуть виконуватись без отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку, а саме: реконструкція, реставрація або капітальний ремонт об’єктів будівництва без зміни зовнішніх геометричних розмірів їхніх фундаментів у плані, на відповідних землях державної чи комунальної власності можуть здійснюватися за відсутності документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою.

Тобто, лише при проведені реконструкції, реставрація або капітальному ремонті об’єктів будівництва без зміни зовнішніх геометричних розмірів не обов’язково зазначати правовстановлюючий документ на земельну ділянку.

Проте предметом позову є декларація щодо будівництва нового приміщення, та наявність правовстановлюючого документу на земельну ділянку є обов’язковим.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна, будь-які речові права на земельну ділянку за вищезазначеною адресою не зареєстровано, що підтверджує той факт, що замовником будівництва право власності/користування на земельну ділянку не зареєстровано.

З урахуванням вищезазначеного позивач стверджує, що вказане нежитлове приміщення є об’єктом самочинного будівництва, оскільки нібито збудоване на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети та без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи.

Також позивач стверджує, що відповідачем – державним реєстратором було з порушенням зареєстровано за ОСОБА_1 право власності на нежитлове приміщення, загальною площею 53 кв.м. за адресою: м. Одеса, вул. Інглезі, 3/6.

У відповідності до частин 4, 5 ст.26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі Закон №3038-VI) право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: отримання замовником або проектувальником вихідних даних; розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених ст.31 цього Закону, її експертизи; затвердження проектної документації; виконання підготовчих та будівельних робіт; прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; реєстрація права власності на об'єкт містобудування.

За змістом частин 1, 4-6, 10 ст.39 Закону №3038-VI, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до I-III категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

Прийняття рішення про реєстрацію (повернення) декларації про готовність об'єкта до експлуатації, видачу (відмову у видачі) сертифіката здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дати подання відповідних документів. Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації або видачі сертифіката.

Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю повертають декларацію про готовність об’єкта до експлуатації замовникові, якщо декларація подана чи оформлена з порушенням установлених вимог, з обґрунтуванням причини у строк, передбачений для її реєстрації.

Замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про готовність об'єкта до експлуатації, та за експлуатацію об'єкта без зареєстрованої декларації або сертифіката.

Приписами ч.2 ст.39-1 цього ж Закону передбачено, що у разі виявлення інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об’єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такого повідомлення або декларації підлягає скасуванню інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (далі КМУ). Про скасування повідомлення або декларації замовник письмово повідомляється протягом трьох робочих днів з дня скасування.

Відповідно до частин 1, 2 ст.15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених ст.18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається КМУ у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Такий Порядок затверджено постановою КМУ від 17.10.2013 №868, за змістом п.49 якого у разі проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на новозбудовані чи реконструйовані об’єкти нерухомого майна заінтересованою особою є замовник будівництва, крім випадків, передбачених цим Порядком.

Для проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на новозбудований об’єкт нерухомого майна заявник подає: документ, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку; документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта.

У разі проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на новозбудований або реконструйований об’єкт нерухомого майна, будівництво якого здійснювалося двома і більше особами, заявник, крім документів, що зазначені в цьому пункті, подає документ, яким визначено окрему частину об’єкта нерухомого майна, що набувається у власність кожною з таких осіб, або їх письмову заяву про розподіл часток у спільній власності на новозбудований або реконструйований об’єкт нерухомого майна у зв’язку з набуттям права спільної власності на такий об’єкт.

Отже, аналізуючи позовні вимоги позивача можна зробити висновок, що спір стосується правомірності дій відповідача щодо реєстрації декларацій про готовність об’єкта до експлуатації та скасування реєстрації декларацій про готовність об'єкта до експлуатації, а також правомірності проведеної державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

З наведеного слідує, що зазначений спір пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади та має приватноправовий характер, що виключає розгляд справи у порядку цивільного судочинства.

Так, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі Zand vs. Austria у рішенні від 12.10.1978 вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Поняття "суд, встановлений законом" у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів. З огляду на це не вважається судом, встановленим законом орган, котрий, не маючи юрисдикції, вирішує спір, що підлягає розгляду судом іншої юрисдикції.

Враховуючи характер спірних правовідносин, який має ознаки публічно-правового спору і не має ознак цивільно-правових в розумінні ЦПК України, суд приходить до висновку, що даний спір не підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Пунктом 1 частини 1 статті 255 ЦПК України встановлено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Оскільки суд дійшов висновку, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, провадження по справі на підставі п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України підлягає закриттю.

Як вже судом зазначалось, ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 16.04.2018 року вжито заходи забезпечення позову по цивільній справі №520/3786/18, а саме накладено арешт на нежитлове приміщення, загальною площею 53 кв.м., розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Інглезі (колишня назва – вул. 25-ої Чапаєвської Дивізії), буд. 3/6, реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна 1035456151101, яке належить на праві приватної власності ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1.

Відповідно до ч.9 ст. 158 ЦПК України, у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Оскільки провадження по справі підлягає закриттю, суд вважає за необхідне одночасно скасувати заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 16 квітня 2018 року на підставі ч.9 ст. 158 ЦПК України.

Керуючись ст.2, 4, 5, 19, 149, 158, 255, 256, 259-261, 352, 354ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Клопотання відповідача ОСОБА_1 про закриття провадження по цивільній справі – задовольнити.

Закрити провадження по цивільній справі за позовною заявою заступника прокурора Одеської області, який діє в інтересах держави в особі ОСОБА_2 міської ради до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, державного реєстратора комунального підприємства Новоселівської сільської ради «Регіонального бюро державної реєстрації» ОСОБА_3, ОСОБА_1, про скасування реєстрації декларації про готовність до експлуатації об’єкта будівництва та про скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на об’єкт нерухомого майна.

Роз’яснити заступнику прокурора Одеської області, який діє в інтересах держави в особі ОСОБА_2 міської ради його право на звернення до суду з позовом в порядку адміністративного судочинства.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 16 квітня 2018 року по цивільній справі №520/3786/18 за позовною заявою заступника прокурора Одеської області, який діє в інтересах держави в особі ОСОБА_2 міської ради до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, державного реєстратора комунального підприємства Новоселівської сільської ради «Регіонального бюро державної реєстрації» ОСОБА_3, ОСОБА_1, про скасування реєстрації декларації про готовність до експлуатації об’єкта будівництва та про скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на об’єкт нерухомого майна, а саме:

Скасувати арешт накладений на нежитлове приміщення, загальною площею 53 кв.м., розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Інглезі (колишня назва – вул. 25-ої Чапаєвської Дивізії), буд. 3/6, реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна 1035456151101, яке належить на праві приватної власності ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п’ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Головуючий Калініченко Л. В.